хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

ДЕНЬ ПОБЕДЫ!!!!!!

Навіяло Віскаріоном... (розповідь моєї бабусі з моїх дитячих спогадів)

        Моїй бабусі було 10-11 років, як розпочалася війна... Її тата, мого прадіда вбило в 42, на переправі, старшого брата забрали у концтабори, середній пішов у підпільникі, їх залишилось шестеро, 4дитини, моя прабабця та її сверкуха... Звісно шо німці зайшли у село та осіли там, весь люд хоронився в погрібах, їсти хотілось нестерпно, а не було нічого.. Одного разу бабуля вибралась на землю та вирішила шось роздобути поїсти.... На щастя і долю бабця моєї бабулі залишилась у хаті на печі, німці її не чіпали, бо стара була та немічна.. Пробравшись до хати до баби бабуля розказала свій план... Десь у схованках знайшла висівок, борошна з жителями, заколотила водою та вирішила зпекти моторжаників.. Розпалила вогонь та тіко перший на сковорідку положила  та перевернула, як забігли троє німців з автоматами.. Як схватили вони мою бабулю та ті моторжаники, як почали волати -Партизанен, партізанен!!!, клацати затворами автоматів, ще б мить і вона розпрощалась з життям.. Але як гриб з-під землі, як стріла випущена з лука, раптово, з нікуди, вирісла перед ними старезна, худюща бабця (яким чином вона зліла тоді з печі, загадка, бо тіко допомагити їй було треба)... І як почала волати на тих німчюр, шо вони поопускали автомати і остовпіли на мить.. Скориставшись такою нагодою бабуля чкурнула у погріб до своїх не забув того моторжаника... Цілий день сиділа перелякана у кутку але казала мені,  бачила б ти очі моїх сестер як я принесла той хлібець...
Прадіда я свого ниіколи не бачила та не чула, але бабуля казала шо я його копія, нє не так, і статка і хватка в тебе його....
Старший її брат загинув у німецьких таборах, середній зник безвісті...

Тож за Перемогу, за наших рідних  та близьких!!!!bokali rose rose rose

Слава Україні!!!


14

Коментарі

19.05.18, 14:44

Героям Слава!

    29.05.18, 14:47

    Wenn die Soldaten...

    Wenn die Soldaten
    durch die Stadt marschieren,
    ?ffnen die M?dchen
    die Fenster und die T?ren.
    Refrain:
    Ei warum? Ei darum!
    Ei warum? Ei darum!
    Ei blo? wegen dem
    Schingderassa,
    Bumderassa,
    Schingdara!
    Ei blo? wegen dem
    Schingderassa,
    Bumderassasa!

      39.05.18, 14:52Відповідь на 2 від НеЖриМоэСало5

      Wenn die Soldaten...

      Wenn die Soldaten
      durch die Stadt marschieren,
      ?ffnen die M?dchen
      die Fenster und die T?ren.
      Refrain:
      Ei warum? Ei darum!
      Ei warum? Ei darum!
      Ei blo? wegen dem
      Schingderassa,
      Bumderassa,
      Schingdara!
      Ei blo? wegen dem
      Schingderassa,
      Bumderassasa!


      Когда солдаты
      По городу шагают
      Девушки окна
      И двери открывают
      Припев
      Эй, почему? Да потому!
      Эй, почему? Да потому!
      Заслышав только
      Schingderassa,
      Bumderassa,
      Schingdara!
      Заслышав только
      Schingderassa,
      Bumderassasa!

        49.05.18, 15:01

        Героям Слава...

          59.05.18, 15:19

          Моїй мамі було всього три роки, як почалась війна.
          Тоді вони ще жили на Чернігівщині.
          Саму війну вона не пам'ятає, та згадує вже як прийшла звістка про перемогу.
          А дідів своїх я не бачив ніколи, крім як на фотографіях.
          Один у Польщі лежить, один в Україні.
          Тож я знаю як святкують перемогу зі сльозами.
          Бабусі мої не любили розповідати про війну.
          "І при німцях було погано, і при совєтах жилося не легше"
          Так виходить, що я тепер можу сказати - Мої діди воювали.
          Та в світлі сучасних подій це вже можна трактувати по іншому.
          Я вип'ю бокал домашнього вина в пам'ять про полеглих, з дякою що я є, завдяки їм.
          Слава Героям!!!
          Україна понад усе!!!

            69.05.18, 15:40Відповідь на 5 від Сyрi

            Моїй мамі було всього три роки, як почалась війна.
            Тоді вони ще жили на Чернігівщині.
            Саму війну вона не пам'ятає, та згадує вже як прийшла звістка про перемогу.
            А дідів своїх я не бачив ніколи, крім як на фотографіях.
            Один у Польщі лежить, один в Україні.
            Тож я знаю як святкують перемогу зі сльозами.
            Бабусі мої не любили розповідати про війну.
            "І при німцях було погано, і при совєтах жилося не легше"
            Так виходить, що я тепер можу сказати - Мої діди воювали.
            Та в світлі сучасних подій це вже можна трактувати по іншому.
            Я вип'ю бокал домашнього вина в пам'ять про полеглих, з дякою що я є, завдяки їм.
            Слава Героям!!!
            Україна понад усе!!!

              79.05.18, 18:35

              Один мой дед вернулся с войны инвалидом, вскоре спился и умер от бухла еще молодым.
              Второй дед попал в плен, бежал. По возвращению был арестован и... всё. Больше ничего об нём неизвестно. Только одно письмо от него получили, где он радовался успешному побегу и приглашению "в гости" к НКВД.

                89.05.18, 19:13

                С Праздником Победы

                  99.05.18, 19:26

                  Сумні і страшні такі історії, бо наші бабусі і дідусі це все пережили своєю нервовою системою. Наші бабусі і дідусі вижили під час війни, але історій різних багато розповідали....