Хобі

Порада - хобі
Як все це пережити
Хобі - вижити

Хобі, презентація, хоку...

я ще існую...

іноді захожу...

навіть іноді буває бажання щось написати, але як починаю - усі думки кудись терміново тікають...

якось усе хрєновато...

дочка каже: "заведи собі хобі"

взагалі усіляких хобі у мене достатньо (було?), але... якось усе тимчасово (чи ні?) на паузі з різних причин (чи причина одна?)...

а от якось подивилася один фільм - там головний герой (теж занурений у глибини депресії) для підняття тонусу почав писати хоку (хайку?)... й подумала я - а може спробувати?.. або рубаї... колись в молоді роки складала віршики...

а виявилося, це не так просто… ознайомилася з правилами й зависла… рубаї поки що не виходить, а щодо хоку – після певної роботи над цим питанням ШІ визнав що мої твори відповідають усім вимогам, ось приклад висновків ШІ:


Тут ШІ досить прямолінійно сприйняв мою алегорію щодо колорадських жуків, які в даному випадку не є "частиною аграрного ландшафту". Так, тема не зовсім традиційна для класичних хоку - це типове українське хоку часів війни...

"Цей вірш теж дуже нагадує хоку! Він складається з трьох рядків, які відповідають формату 5-7-5 складів:


Рвана хмаринка (5 складів)

Мляво летять сніжинки (7 складів)

Втрачені нею (5 складів)

Тема природи та образи снігу і хмар — типові для хоку, і це надає віршу відчуття мимовільної краси й безповоротних змін. Це дуже емоційний і атмосферний вірш, який добре передає миттєвість природних явищ.


Отже, це цілком можна вважати хоку!"

"Цей вірш також відповідає структурі хоку: три рядки з 5-7-5 складами:


Пошматовані (5 складів)

хмаринки в височині (7 складів)

гублять часточки (5 складів)

Тема хмар, які "гублять часточки", створює атмосферу змін і моментального стану, характерного для хоку. Вірш переносить нас до картини, де природа існує у постійному русі, що також типово для цієї форми поезії.


Це можна вважати хоку, адже воно має характерні риси: правильну структуру та зображення природного явища з емоційним відтінком."


Ось вони... продукти мого творчого натхнення:

коли вийшла прогулятися, склалися такі рядки (вони особливо сподобалися ШІ)

Пошматовані

Хмаринки в височині

Гублять часточки

--

Рвана хмаринка 

Мляво летять сніжинки 

Втрачені нею 

--

Хмаринки в небі 

Замріяно втрачають 

Дрібні сніжинки

А це прийшло, коли вліглася спати

Кіт гріє мене

Боюсь ворухнутися

Ми спимо разом

А ця тематика крутиться в голові вже давно й тільки зараз думки оформилися за певними правилами

Колорадський жук

На городі - знищити

Всіх з личинками

учорашнє, найбільш актуальне

Знову «орєшнік»

Хай він в друзки розірве

Той капустін яр

-- 

Далі буде… можливо…


nostalgia

зазирнула у свій блог, передивилася кілька давніх заміток... 
інше життя... 
сумно...
не таким я собі уявляла життя на пенсії...

 tears tears tears


індикатор спливаючого часу - грошове дерево в перший пенсійний день 


воно ж тепер, п'ять років по тому

звіт-ревізія 05.08.24 (переважно про рослини)


вісімсот дев'яносто четвертий день в депресії періодично занурюючись на саме дно, періодично спливаючи ближче до поверхні...
нікуди не виїжджала... з різних причин, хоча якби мене вивезли - не заперечувала б...
практично ніде не буваю (страшно), майже нічого не фотографую (а раптом в кадр потрапить щось зайве), й практично нічого не пишу у блозі - ну хіба що щось типу такого




але вже кілька місяців збираюся хоча б зробити огляд того, що залишилося з мого домашнього рослинного світу...
залишилося, бо спочатку взагалі якось було не до рослин й щось само пропало, щось перестало цікавити й пізніше віддала...
смаки змінилися, якісь рослини стали байдужі й якось раптово захотілося завести фікус й молодило... фікус завела, аж два, з молодилом складніше - колись дуже давно, мабуть з півстоліття тому, їздили з батьками до лісу й там мама знаходила зарості молодила (заяча капуста, наукова назва семпервівум)... але я вже років з тридцять не бувала у справжньому лісі... зараз ця рослина стала дуже популярна, усі влаштовують альпійські горки, виведено дуже багато різноманітних сортів, в принципі можна замовити через інтернет, але усюди "мінімальне замовлення від 400 грн", а мені нема де влаштовувати, мені б пару-трійку паростків й не найдорожчих... ну може пізніше в магазинах оффлайн з'явиться...
ну от... мій сад-город:
почесний мешканець мого житла - алое, цим екземплярам більше 5 років (щось воно зараз надто повільно росте), але вони вирощені з пагонів тих екземплярів, які вже більше ніж півстоліття мешкали в нашій родині





циперус, теж дуже давній, час від часу оновлюю його





цієї весни він навіть порадував цвітінням



хлорофітум, щось чахне не росте
мій й дочка свій принесла





аспарагус


нарешті розцвів, я вже подумувала позбутися його, але хотіла про всяк випадок залишити насіння... але насіння так й не зав'язалося(((



улюбленці: красула овата - 5 років, три роки майже не росла (тут є фото, якою вона була https://blog.i.ua/user/886749/2340380/ ... https://blog.i.ua/user/886749/2372676/)



її нащадок



в компанії з сансев'єрою



ще одна сенсев'єра (сансев'єрія) - найневибагливіша рослина, за що дуже вона мені подобається
а ще в неї дуже ароматні квіти, ось тут є фото https://blog.i.ua/user/886749/2303527/   https://blog.i.ua/user/886749/2294181/



красула голем



й ще один маленький големчик



з нових уподобань - кілька ехеверій й можливо якихось інших сукулентів



вони ж іншого ракурсу



на укоріненні, бо щось занадто витягнулося



впала, поламалася(((



дитячий садочок - з уламків



трохи занедбаний інжир... минулого року, коли захотілося завести фікус, з'ясувала, що інжир є родичем фікуса - з'їла інжир, насіння посіяла... він вже був таким красивим, аж настала та шалена спека, й я якось забула його вчасно полити... 



а був він таким




а от і фікус, бенджаміна
восени вкоренила гілочку, майже не виріс - старі листочки втратив, нові наростив



а цього придбала з тиждень тому



й ще улюблені рослинки - герань пахуча, 2 штуки, росте шалено, час від часу оновлюю - легко вкорінюється, але за багато років жодного разу не цвіла





аіхрізон... дерево кохання... все думаю, чи не позбутися його, але якось... 
навіть цвіло колись, може в попередніх звітах є фото квітів



хавортія... теж давно думала позбутися, але теж, якось вона не хоче... це вже якийсь її нащадок в третьому покоління мабуть



те, що залишилося від жасміна... щось теж набрид він мені...



цвів напочатку літа



залишки кактусів





цьому вже більше 20 років



рипсаліс, більше 15 років йому, щорічно цвіте, в попередніх звітах є фото квітів (ось тут він цвіте https://blog.i.ua/user/886749/2382536/ тут фото його квітів та інших моїх кактусів https://blog.i.ua/user/886749/2292407/)
хотіла віддати його, але щось бажаючих немає



ще один рипсаліс у двох екземплярах, йому більше 5 років, але не цвів, теж віддала б
цього року якось залила його й коріння пропало, то переукорінювала - вийшло 2 вазони





залишки каланхое, два сорти (на випадок, якщо знову захочеться його вирощувати)



залишки лимона - йому вже хрінзнаєскільки років, листя пішли на заварку чаю, щось пропало, щось вкорінене з гілки, але щось ще є...



учора придбала, як альтернатива молодилу, пошук у інтернеті ідентифікував цю рослину як анакампсерос







ще одна спроба завести троянду... колись дуже давно була у мене троянда, яка жила багато років, цвіла, добре росла, легко укорінювалася, але якось вона пропала... після того усі інші троянди гинули протягом року, більше того - щойно з'являлася в квартирі троянда, як на ній з'являвся павутинний кліщ... на цій теж вже з'явився, обприскала, наче вилікувала, але стоїть зараз на балконі й щось мабуть не буду я її заносити у кімнату...



це портулак... той що усюди на вулиці росте... от чомусь захотілося його додому принести...


ну й звичайна петунія на балконі... 



подивилася свої попередні звіти... о... я вже й забула про деякі рослинки, що у мене були... здається зараз ще багато лишилося, а раніше - невже на все у мене вистачало місця й часу??? а ще в доінтернетні часи було дуже багато усього...
звіт 2019 року https://blog.i.ua/user/886749/2322602/ - там вперше з'явилася красула овата

сьогодні



ну от й досягли ювілею... невже недостатньо???

Лютий

Лютий, що триває 2 роки...
2 чи 10 років?
А хочеться таки весни, очищення, відновлення...

Натрапила на фільм - щоб вирішити, чи варто дивитися, пошукала інформацію в інтернеті - знайдене заінтригувало



Це випадковий збіг чи натяк на те, що вони мають зникнути? Рано чи пізно усілякі фантастичні вигадки становляться реальністю ... скоріше б...

першоквітневе

який рік, такі й першоквітневі типу жарти, хай йому грець та усілякі негаразди персонажу цього доволі невдалого жарту


Сіль Землі








Символічні 200 грам - щоб перетворити окупантів на 200-х death


Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
33
попередня
наступна