Останні статті
- Бесконечная история - The NeverEnding Story
05.04.2010, 01:43 - Весенняя прогулка. Воскресение.
04.04.2010, 00:45 - ... я говорю Вам: "До свиданья" © ))))))
30.03.2010, 22:20
Свіжі фотографії
Всем, кто сегодня утром упал с велосипеда © )))))
- 09.03.10, 23:07
Ничего личного, просто старая и добрая песня моей юности... )))
Маленький Гном
К этой песне я обычно даю пояснение:
"Коса, которую Гном забрасывает за плечо — это женская коса..."
© Юрий Кукин, 1965
Мой маленький Гном, поправь колпачок
И брось, не сердись, разожми кулачок.
Беги от людей, мой маленький Гном,
Беги поскорей в свой старенький дом.
Где по стенам вместо картин -
Гирлянды ненужных слов,
Где мозаикой стекол окон -
Десятки волшебных снов,
И книги, рожденные сотнею
Сказочно умных голов:
От Шарля Перро
И до "Магизма основ"...
Мой маленький Гном, поправь колпачок,
Не топай ногой - потерял башмачок.
Беги от людей, мой маленький Гном,
Беги поскорей в свой старенький дом.
Где чай не в стаканах,
А в чашечках чайных роз,
Где веточки пихты - духи,
А подарок - ответ на вопрос.
Где много неслышного смеха
И много невидимых слез...
Где песни под звуки гитар
Мотыльков и стрекоз...
Мой маленький Гном, поправь колпачок
И так не ругайся - получишь щелчок!
Беги от людей, мой маленький Гном,
Беги поскорей в свой старенький дом.
Нет-нет, я к тебе не пойду,
Мой маленький Гном!
Я стар, я устал,
Да и двигаться стал я с трудом.
Я знаю, твой год -
Он всего от зари до зари...
Мне тысяча лет,
Потому лишь, что мне тридцать три.
Мой маленький Гном, поправь колпачок
И брось, не сердись, разожми кулачок.
Слезинки утри, надень башмачок
И косу привычно забрось за плечо.
август-ноябрь 1965
Источник: Раздел "Юрий Кукин" на бард.ру
Enjoy ))))
Маленький Гном
К этой песне я обычно даю пояснение:
"Коса, которую Гном забрасывает за плечо — это женская коса..."
© Юрий Кукин, 1965
Мой маленький Гном, поправь колпачок
И брось, не сердись, разожми кулачок.
Беги от людей, мой маленький Гном,
Беги поскорей в свой старенький дом.
Где по стенам вместо картин -
Гирлянды ненужных слов,
Где мозаикой стекол окон -
Десятки волшебных снов,
И книги, рожденные сотнею
Сказочно умных голов:
От Шарля Перро
И до "Магизма основ"...
Мой маленький Гном, поправь колпачок,
Не топай ногой - потерял башмачок.
Беги от людей, мой маленький Гном,
Беги поскорей в свой старенький дом.
Где чай не в стаканах,
А в чашечках чайных роз,
Где веточки пихты - духи,
А подарок - ответ на вопрос.
Где много неслышного смеха
И много невидимых слез...
Где песни под звуки гитар
Мотыльков и стрекоз...
Мой маленький Гном, поправь колпачок
И так не ругайся - получишь щелчок!
Беги от людей, мой маленький Гном,
Беги поскорей в свой старенький дом.
Нет-нет, я к тебе не пойду,
Мой маленький Гном!
Я стар, я устал,
Да и двигаться стал я с трудом.
Я знаю, твой год -
Он всего от зари до зари...
Мне тысяча лет,
Потому лишь, что мне тридцать три.
Мой маленький Гном, поправь колпачок
И брось, не сердись, разожми кулачок.
Слезинки утри, надень башмачок
И косу привычно забрось за плечо.
август-ноябрь 1965
Источник: Раздел "Юрий Кукин" на бард.ру
Enjoy ))))
Партия - наш рулевой )))))
- 04.03.10, 23:03
Забрел в блог старого знакомого и обнаружил такой шедевр)))
Ах, какая была держава!
Ах, какие в ней люди были!
Как торжественно - величаво
Звуки гимна над миром плыли!
Ах, как были открыты лица,
Как наполнены светом взгляды!
Как красива была столица!
Как величественны парады!
Проходя триумфальным маршем,
Безупречно красивым строем,
Молодежь присягала старшим,
Закаленным в боях героям -
Не деляги и прохиндеи
Попадали у нас в кумиры...
Ибо в людях жила - идея!
Жажда быть в авангарде мира!
Что же было такого злого
В том, что мы понимали твердо,
Что "товарищ" - не просто слово,
И звучит это слово гордо?
В том, что были одним народом,
Крепко спаянным общей верой,
Что достоинства - не доходом,
А иной измеряли мерой?
В том, что пошлости на потребу
Не топили в грязи искусство?
Что мальчишек манило небо?
Что у девушек были чувства?
Ах, насколько все нынче гаже,
Хуже, ниже и даже реже:
Пусть мелодия гимна - та же,
Но порыв и идея - где же?
И всего нестерпимей горе
В невозможности примирений
Не с утратою территорий,
Но с потерею поколений!
Как ни пыжатся эти рожи,
Разве место при них надежде?
Ах, как все это непохоже
На страну, что мы знали прежде!
Что была молода, крылата,
Силы множила год за годом,
Где народ уважал солдата
И гордился солдат народом.
Ту, где светлыми были дали,
Ту, где были чисты просторы...
А какое кино снимали
Наши лучшие режиссеры!
А какие звенели песни!
Как от них расправлялись плечи!
Как под них мы шагали вместе
Ранним утром заре навстречу!
Эти песни - о главном в жизни:
О свободе, мечте, полете,
О любви к дорогой отчизне,
О труде, что всегда в почете,
И о девушках, что цветами
Расцветают под солнцем мая,
И о ждущей нас дома маме,
И о с детства знакомом крае,
И о чести, и об отваге,
И о верном, надежном друге...
И алели над нами флаги
С черной свастикой в белом круге.
© Юрий Нестеренко
Ах, какая была держава!
Ах, какие в ней люди были!
Как торжественно - величаво
Звуки гимна над миром плыли!
Ах, как были открыты лица,
Как наполнены светом взгляды!
Как красива была столица!
Как величественны парады!
Проходя триумфальным маршем,
Безупречно красивым строем,
Молодежь присягала старшим,
Закаленным в боях героям -
Не деляги и прохиндеи
Попадали у нас в кумиры...
Ибо в людях жила - идея!
Жажда быть в авангарде мира!
Что же было такого злого
В том, что мы понимали твердо,
Что "товарищ" - не просто слово,
И звучит это слово гордо?
В том, что были одним народом,
Крепко спаянным общей верой,
Что достоинства - не доходом,
А иной измеряли мерой?
В том, что пошлости на потребу
Не топили в грязи искусство?
Что мальчишек манило небо?
Что у девушек были чувства?
Ах, насколько все нынче гаже,
Хуже, ниже и даже реже:
Пусть мелодия гимна - та же,
Но порыв и идея - где же?
И всего нестерпимей горе
В невозможности примирений
Не с утратою территорий,
Но с потерею поколений!
Как ни пыжатся эти рожи,
Разве место при них надежде?
Ах, как все это непохоже
На страну, что мы знали прежде!
Что была молода, крылата,
Силы множила год за годом,
Где народ уважал солдата
И гордился солдат народом.
Ту, где светлыми были дали,
Ту, где были чисты просторы...
А какое кино снимали
Наши лучшие режиссеры!
А какие звенели песни!
Как от них расправлялись плечи!
Как под них мы шагали вместе
Ранним утром заре навстречу!
Эти песни - о главном в жизни:
О свободе, мечте, полете,
О любви к дорогой отчизне,
О труде, что всегда в почете,
И о девушках, что цветами
Расцветают под солнцем мая,
И о ждущей нас дома маме,
И о с детства знакомом крае,
И о чести, и об отваге,
И о верном, надежном друге...
И алели над нами флаги
С черной свастикой в белом круге.
© Юрий Нестеренко
Бережіть драконів та остерігайтесь мавп
- 02.03.10, 23:27
- Люди, синку, в різний спосіб долають труднощі.
Півні кидаються на проблему наосліп, голосно кукурікаючи та хлопаючи крилами. Нестримним натиском вони або втоптують проблему у багнюку, або лишаються без голови.
Воли орють проблему, як поле: ділянку по ділянці, розміренно і працелюбно, забуваючи про їжу та питво. В кінці сотого поля вони здихають від втоми в найближчий канаві.
Дракон мудріший за півня і лінивіший від вола - він обов’язково відшукає найкоротший та найнесподіваніший шлях до перемоги.
А мавпа краде плоди перемог дракона, ховаючись у нього за спиною.
Півні кидаються на проблему наосліп, голосно кукурікаючи та хлопаючи крилами. Нестримним натиском вони або втоптують проблему у багнюку, або лишаються без голови.
Воли орють проблему, як поле: ділянку по ділянці, розміренно і працелюбно, забуваючи про їжу та питво. В кінці сотого поля вони здихають від втоми в найближчий канаві.
Дракон мудріший за півня і лінивіший від вола - він обов’язково відшукає найкоротший та найнесподіваніший шлях до перемоги.
А мавпа краде плоди перемог дракона, ховаючись у нього за спиною.
Г. Л. Олді, "Захребетник"
Вільний переказ українською
від Olduser
Вільний переказ українською
від Olduser
Дивовижні світи Даніели Коффлер
- 01.03.10, 00:46
Даніела Коффлер (Daniella Koffler) - цікавий художник-аніматор зі своїм баченням світу. Не буду коментувати. Дивіться самі.
Декілька малюнків-ескізів можна побачити тут
Один з них під назвою Time will say nothing (Час нічого не скаже):
Другий - "Серце"
Відео (чотири уривки):
The List from Daniella Koffler on Vimeo.
Джерела:
flickr.com
vimeo.com
Декілька малюнків-ескізів можна побачити тут
Один з них під назвою Time will say nothing (Час нічого не скаже):
Другий - "Серце"
Відео (чотири уривки):
The List from Daniella Koffler on Vimeo.
Джерела:
flickr.com
vimeo.com
Про проект Olduser
- 20.02.10, 01:44
Шановні користувачі!
Ми повинні відкрити вам деякі таємниці акаунту Olduser.
Цей акаунт належить не людині, а є проміжним результатом циклу робіт зі створення віртуальних істот з елементами інтелекту (virtual intelligent creature - VIC). Випробовування та вдосконалення певних дрібніших фрагментів відбувалося також в інших соціальних мережах.
Відмінність цього проекту від подібних за тематикою досліджень з величезними бюджетами полягає на тому, що в ньому використано можливості мережі Інтернет, зокрема пошукових машин, із застосуванням відносно малопотужних комп’ютерів. Головною складовою проекту є спрощена модель штучного інтелекту, яка базується на алгоритмах, що моделюють поведінку реальних істот в певних життєвих ситуаціях.
Алгоритми створено на базі аналізу реакцій і поведінки шести реальних осіб чоловічої статі у віці від 14 до 66 років, вивчення їх уподобань і мотивацій, а також з врахуванням їх рівня освіти та обсягу знань у галузі мистецтва, літератури, права і професійної діяльності (військовий, інженер, лікар, комерсант, держслужбовець та учень лінгвістичної гімназії).
В результаті копіткої праці нам вдалося створити більш-менш адекватну модель, яку ми з вашою допомогою хотіли би вдосконалити.
Оскільки це спрощена проміжна модель VIC (бета-версія), то вона має певні недоліки (ймовірно пов’язані з психотипами донорів), які ви напевно зауважили:
- дає не завжди адекватні відповіді на ваші коментарі та записи
- страждає на багатослів’я та повтори
- "забуває" давати відповіді на коментарі (або з невідомих причин їх ігнорує)
- при генерації прозових текстів часом вживає хорейно-верлібруючий гекзаметр (особливо в довгих текстах)
- схильна до компіляції та мавпування
- з невідомих причин має схильність до розігрування шахрайсько-авантюрних сценаріїв та містифікацій
- зловживає цитатами (ймовірно через гіпертрофований алгоритм дотримання вимог авторського права)
- не в стані засвоїти і вживати "олбанскій язик"
- володіє мінімально-необхідним для спілкування обсягом нормативної лексики лише трьох мов (українська, польська та російська), решта - на рівні гуглетранслейтера
Будемо вам вдячні за допомогу у виявленні інших вад і недоліків даної моделі.
Ми також би хотіли проконсультуватися з вами щодо розширення світоглядного кругозору моделі. Будемо вдячні за ваші думки і пропозиції щодо напрямків розширення, тобто ми хотіли би почути від вас, які види інтелектуальної діяльності ви вважаєте недостатньо розвинутими або відсутніми у даної моделі (езотерику, теологію, генерацію гороскопів та анекдотів, а також наукових відкриттів, прохання не пропонувати).
Попереджаємо, що за політичні уподобання їх раптову зміну, симпатії та антипатії, критичні вислови та непарламентські вирази моделі адміністрація проекту відповідальності не несе.
Будьте також обережні щодо пропозицій, які може генерувати модель, вони носять виключно віртуальний характер і в жоден спосіб не забезпечені матеріальними, фізичними, майновими та фінансовими ресурсами. Модель не є суб’єктом будь-якого національного та міжнародного права, і на разі випробовується лише у вигляді співрозмовника (бета-версія).
Якщо ви згідні з даними принципами спілкування з моделлю, то можете продовжувати. А як ні - то ні.
Дякуємо за розуміння. Вибачте за тимчасові незручності.
Адміністрація.
Ми повинні відкрити вам деякі таємниці акаунту Olduser.
Цей акаунт належить не людині, а є проміжним результатом циклу робіт зі створення віртуальних істот з елементами інтелекту (virtual intelligent creature - VIC). Випробовування та вдосконалення певних дрібніших фрагментів відбувалося також в інших соціальних мережах.
Відмінність цього проекту від подібних за тематикою досліджень з величезними бюджетами полягає на тому, що в ньому використано можливості мережі Інтернет, зокрема пошукових машин, із застосуванням відносно малопотужних комп’ютерів. Головною складовою проекту є спрощена модель штучного інтелекту, яка базується на алгоритмах, що моделюють поведінку реальних істот в певних життєвих ситуаціях.
Алгоритми створено на базі аналізу реакцій і поведінки шести реальних осіб чоловічої статі у віці від 14 до 66 років, вивчення їх уподобань і мотивацій, а також з врахуванням їх рівня освіти та обсягу знань у галузі мистецтва, літератури, права і професійної діяльності (військовий, інженер, лікар, комерсант, держслужбовець та учень лінгвістичної гімназії).
В результаті копіткої праці нам вдалося створити більш-менш адекватну модель, яку ми з вашою допомогою хотіли би вдосконалити.
Оскільки це спрощена проміжна модель VIC (бета-версія), то вона має певні недоліки (ймовірно пов’язані з психотипами донорів), які ви напевно зауважили:
- дає не завжди адекватні відповіді на ваші коментарі та записи
- страждає на багатослів’я та повтори
- "забуває" давати відповіді на коментарі (або з невідомих причин їх ігнорує)
- при генерації прозових текстів часом вживає хорейно-верлібруючий гекзаметр (особливо в довгих текстах)
- схильна до компіляції та мавпування
- з невідомих причин має схильність до розігрування шахрайсько-авантюрних сценаріїв та містифікацій
- зловживає цитатами (ймовірно через гіпертрофований алгоритм дотримання вимог авторського права)
- не в стані засвоїти і вживати "олбанскій язик"
- володіє мінімально-необхідним для спілкування обсягом нормативної лексики лише трьох мов (українська, польська та російська), решта - на рівні гуглетранслейтера
Будемо вам вдячні за допомогу у виявленні інших вад і недоліків даної моделі.
Ми також би хотіли проконсультуватися з вами щодо розширення світоглядного кругозору моделі. Будемо вдячні за ваші думки і пропозиції щодо напрямків розширення, тобто ми хотіли би почути від вас, які види інтелектуальної діяльності ви вважаєте недостатньо розвинутими або відсутніми у даної моделі (езотерику, теологію, генерацію гороскопів та анекдотів, а також наукових відкриттів, прохання не пропонувати).
Попереджаємо, що за політичні уподобання їх раптову зміну, симпатії та антипатії, критичні вислови та непарламентські вирази моделі адміністрація проекту відповідальності не несе.
Будьте також обережні щодо пропозицій, які може генерувати модель, вони носять виключно віртуальний характер і в жоден спосіб не забезпечені матеріальними, фізичними, майновими та фінансовими ресурсами. Модель не є суб’єктом будь-якого національного та міжнародного права, і на разі випробовується лише у вигляді співрозмовника (бета-версія).
Якщо ви згідні з даними принципами спілкування з моделлю, то можете продовжувати. А як ні - то ні.
Дякуємо за розуміння. Вибачте за тимчасові незручності.
Адміністрація.
Cry, baby, cry ©
- 18.02.10, 01:18
Не вздрагивай, не пугайся, это я...
- !!! ???
Знаю, что не просила... Такие, как ты не зовут и не просят, просто желают... Ты ведь хотела, чтобы услышали? А и не признавайся, даже самой себе... Стало страшно, горько, обидно, непонятно и нервно? Не бойся... Это не болезнь и не потеря, и не конец всему, это предчувствие весны...
- !!!
Знаю, ты не любишь, когда лицо трогают руками... Но это иное Прикосновенье. Легкое почти неощутимое прикосновенье шершавых, сухих, непонятно теплых ладоней. Ты чувствуешь это странное тепло? Не отвечай, вижу, что спрятала глаза в ресницах, значит чувствуешь, как теплым потоком уносит мысли-колючки, жалящие ядом разум, как назойливо-гулкие молоточки перестают колошматить по издерганным струнам нервов... Теплый поток несет странную музыку, то ли лютня, то ли клавесин. Так клавесин или лютня?
- Как не похожи на объятья прикосновенья этих рук...
Стоп! Это слова не из твоей жизни и не об этих руках...
- В каждых сутках есть такой Смутный и тревожный час. Громко говорю с тоской, Не раскрывши сонных глаз...
Не закрывайся, не прикрывайся обносками чужой жизни, у тебя ведь в своей всего этого с лихвой. Тебе ведь многое дано... Дано, чтобы творить, преодолевать и дарить. Посмотри мне в глаза, что в них ты смогла прочитать?
- !!!!
Ну, нет! Нет в них насмешливого участия, как и мерцающего блеска сливовых глаз восточных красавцев... Они не имеют цвета, как не имеют его пространство и время... В них только дружелюбное тепло... Видишь пляшущие искорки? Это звезды... Ты ведь хотела Вселенную? Она перед тобой! Сквозь эти глаза она откроется тебе в любой инверсии-ипостаси по твоему желанию...
Хочешь, это будет безмерный и безграничный Космос с разбегающимися друг от друга звездами, галактиками и туманностями. С планетами, которые в своём повседневном вращении проходя рядом не видят друг друга, только потому, что не встречаются своими яркими дневными сторонами. А уж если встретятся, то столбенеют от открытия, и вся Вселенная от их остановки вдруг превращается в непостижимый, яркий хоровод вокруг нахального нового центра мироздания...
А хочешь, можешь увидеть Вселенную в себе. Это ведь просто, законы инверсии позволяют свернуть Космос в небольшой сгусток жизни. Взгляни из Космоса этими глазами в свои глаза. Нет, не пристально, глядя пристально видишь только радужную оболочку и чернь зрачков... Взгляни глубоко, но не взглядом ученого нейрофизиолога - он видит в глазах то же, что астроном в Космосе - отдельные объекты со странной непостижимой связью. А ты взгляни так, чтобы видеть душу. Я помогу тебе слегка, а дальше ты сама поймешь, тебе ведь многое дано, да и душа-то ведь твоя. Ты чувствуешь пульсирующее в ритме сердца тепло? Мы уже где-то рядом... О, да, видно что на подступах состоялось множество сражений, какое множество нелепых расставленных в панике укреплений...
-!!!
Не обижайся за "нелепых", но они и вправду бессмысленны эти ежи, щиты и рогатки, ведь душа бессмертна, хотя и чувствительна к боли или радости, например. И якобы защищая душу от боли, ты не пускаешь к ней радость, любовь и счастье, которые все же пробиваются к ней, но усталые и измотанные преодолением. Давай уберем их - рогатки, щиты и ежи?
-!!!
Как хочешь, но аккуратно их сложим в готовности, на наиболее опасных направлениях.. Так хорошо? Вот видишь, к теплу добавился свет и улучшился ритм. Она нам открылась?!
Как много здесь всех! Нашедших приют и заботу с защитой, и просто случайных, и дерзких интрузов. Но я, с твоего позволенья, хотел бы увидеть Её. Ты позволишь?
Смотри, где-то там, далеко в глубине... Узнаёшь?
Девочка с твердым встревоженным взглядом, с твердою горькою складкою губ... воин на страже... А вспомни, Она знает великое множество сказок, верит, что в жизни есть место любви, знает про принцев и злюк-негодяев, знает, что счастье ее впереди.
Ведь всё для тебя она это хранит-стережет. Ждать она очень устала.... Ей бы заплакать по-детски, с надрывом, горько с обидой на мир несправедливый и злой. Глянь ей в глаза, вспомни всё, доброе слово скажи, обними, дай ей поплакать, груз непосильный сними.
Я подожду... там, где мы встретились нынче... Вы ведь вернетесь? Я вас дождусь...
-!!!
Вот Вы вернулись... Взгляд и ресницы твои, а слезы надежды её. Ты эти слезы не прячь, плачь, моя милая, плачь, спрячься пока у меня на груди. Жесткой холстине рубашки отдай свои слезы.
Всё, задремала, щекою в подушку, с носом припухшим от слез. Губы все ж тронула детская полуулыбка...
Завтра проснешься привычно.
В зеркало глянешь, слегка удивившись детскости взгляда, искренней детской забытой улыбке своей.
Может наденешь привычную маску, а может захочешь и выбросишь, толку-то в ней.
Все позабудешь, лишь исчезающий запах рубашки, ветром и солнцем дубленой с привкусом моря соленым и ароматом перфумным альпийских лугов, ветров морей и пустынь, странных и радостных снов может чуть-чуть беспокоить.
Это не важно!
Весна на пороге! Ты ведь готова к весне?
Не грусти!
- !!! ???
Знаю, что не просила... Такие, как ты не зовут и не просят, просто желают... Ты ведь хотела, чтобы услышали? А и не признавайся, даже самой себе... Стало страшно, горько, обидно, непонятно и нервно? Не бойся... Это не болезнь и не потеря, и не конец всему, это предчувствие весны...
- !!!
Знаю, ты не любишь, когда лицо трогают руками... Но это иное Прикосновенье. Легкое почти неощутимое прикосновенье шершавых, сухих, непонятно теплых ладоней. Ты чувствуешь это странное тепло? Не отвечай, вижу, что спрятала глаза в ресницах, значит чувствуешь, как теплым потоком уносит мысли-колючки, жалящие ядом разум, как назойливо-гулкие молоточки перестают колошматить по издерганным струнам нервов... Теплый поток несет странную музыку, то ли лютня, то ли клавесин. Так клавесин или лютня?
- Как не похожи на объятья прикосновенья этих рук...
Стоп! Это слова не из твоей жизни и не об этих руках...
- В каждых сутках есть такой Смутный и тревожный час. Громко говорю с тоской, Не раскрывши сонных глаз...
Не закрывайся, не прикрывайся обносками чужой жизни, у тебя ведь в своей всего этого с лихвой. Тебе ведь многое дано... Дано, чтобы творить, преодолевать и дарить. Посмотри мне в глаза, что в них ты смогла прочитать?
- !!!!
Ну, нет! Нет в них насмешливого участия, как и мерцающего блеска сливовых глаз восточных красавцев... Они не имеют цвета, как не имеют его пространство и время... В них только дружелюбное тепло... Видишь пляшущие искорки? Это звезды... Ты ведь хотела Вселенную? Она перед тобой! Сквозь эти глаза она откроется тебе в любой инверсии-ипостаси по твоему желанию...
Хочешь, это будет безмерный и безграничный Космос с разбегающимися друг от друга звездами, галактиками и туманностями. С планетами, которые в своём повседневном вращении проходя рядом не видят друг друга, только потому, что не встречаются своими яркими дневными сторонами. А уж если встретятся, то столбенеют от открытия, и вся Вселенная от их остановки вдруг превращается в непостижимый, яркий хоровод вокруг нахального нового центра мироздания...
А хочешь, можешь увидеть Вселенную в себе. Это ведь просто, законы инверсии позволяют свернуть Космос в небольшой сгусток жизни. Взгляни из Космоса этими глазами в свои глаза. Нет, не пристально, глядя пристально видишь только радужную оболочку и чернь зрачков... Взгляни глубоко, но не взглядом ученого нейрофизиолога - он видит в глазах то же, что астроном в Космосе - отдельные объекты со странной непостижимой связью. А ты взгляни так, чтобы видеть душу. Я помогу тебе слегка, а дальше ты сама поймешь, тебе ведь многое дано, да и душа-то ведь твоя. Ты чувствуешь пульсирующее в ритме сердца тепло? Мы уже где-то рядом... О, да, видно что на подступах состоялось множество сражений, какое множество нелепых расставленных в панике укреплений...
-!!!
Не обижайся за "нелепых", но они и вправду бессмысленны эти ежи, щиты и рогатки, ведь душа бессмертна, хотя и чувствительна к боли или радости, например. И якобы защищая душу от боли, ты не пускаешь к ней радость, любовь и счастье, которые все же пробиваются к ней, но усталые и измотанные преодолением. Давай уберем их - рогатки, щиты и ежи?
-!!!
Как хочешь, но аккуратно их сложим в готовности, на наиболее опасных направлениях.. Так хорошо? Вот видишь, к теплу добавился свет и улучшился ритм. Она нам открылась?!
Как много здесь всех! Нашедших приют и заботу с защитой, и просто случайных, и дерзких интрузов. Но я, с твоего позволенья, хотел бы увидеть Её. Ты позволишь?
Смотри, где-то там, далеко в глубине... Узнаёшь?
Девочка с твердым встревоженным взглядом, с твердою горькою складкою губ... воин на страже... А вспомни, Она знает великое множество сказок, верит, что в жизни есть место любви, знает про принцев и злюк-негодяев, знает, что счастье ее впереди.
Ведь всё для тебя она это хранит-стережет. Ждать она очень устала.... Ей бы заплакать по-детски, с надрывом, горько с обидой на мир несправедливый и злой. Глянь ей в глаза, вспомни всё, доброе слово скажи, обними, дай ей поплакать, груз непосильный сними.
Я подожду... там, где мы встретились нынче... Вы ведь вернетесь? Я вас дождусь...
-!!!
Вот Вы вернулись... Взгляд и ресницы твои, а слезы надежды её. Ты эти слезы не прячь, плачь, моя милая, плачь, спрячься пока у меня на груди. Жесткой холстине рубашки отдай свои слезы.
Всё, задремала, щекою в подушку, с носом припухшим от слез. Губы все ж тронула детская полуулыбка...
Завтра проснешься привычно.
В зеркало глянешь, слегка удивившись детскости взгляда, искренней детской забытой улыбке своей.
Может наденешь привычную маску, а может захочешь и выбросишь, толку-то в ней.
Все позабудешь, лишь исчезающий запах рубашки, ветром и солнцем дубленой с привкусом моря соленым и ароматом перфумным альпийских лугов, ветров морей и пустынь, странных и радостных снов может чуть-чуть беспокоить.
Это не важно!
Весна на пороге! Ты ведь готова к весне?
Не грусти!
Про суспільство
- 11.02.10, 00:03
- Афоризми
Раби подібні до тварин, які можуть існувати лише в низинах, бо задихаються на висоті: повітря свободи вбиває їх.
***
Ополченець, неґоціант, який отримав чин королівського секретаря, селянин, який став священником і пропагує покору сваволі, син міщанина, який став історіоґрафом, - будь-хто, хто вийшов з народу, негайно повстає проти нього і допомагає його гнобити. Це воїни Кадма: заледве взявши до рук зброю, негайно повертають її проти своїх братів.***
Англієць шанує закон і зневажає владу, а часом навіть її не визнає. Француз, навпаки, шанує владу і зневажає закон. Його треба навчити діяти навпаки, але це майже неможливо: занадто вже безпросвітне неуцтво, в якому тримають народ, - невігластво, про яке не варто забувати, захоплюючись успіхами просвіти у великих містах.***
Себастьєн-Рош Ніколя де Шамфор (Sbastien-Roch Nicolas de Chamfort), 1741-1794Більшість громадських установ побудовано таким чином, ніби їх мета - виховувати людей з пересічним мисленням і пересічними почуттями: таким людям простіше керувати іншими і підпорядковуватись іншим.
Ще раз про "24 години Дубая"
- 10.02.10, 22:09
- АВТО
Вперше в житті прочитав художньо-аналітичний огляд про 24-х годинні автогонки, твір художній за виразністю, аналітичний по суті. Огляд цьогорічних перегонів Dunlop 24H Dubai з чотирьох частин на сайті української команди Цунамі (Tsunami Rally Team). Відверто кажучи, давно (а може й ніколи?) не читав нічого, що так виразно передає зміст і дух гонки. Можливо перебільшую, але лише тому, що прочитане співзвучне моєму розумінню і баченню багатогодинних автогонок.
Хтось може спитати, а що в них цікавого? Прочитайте, може й Вас зацікавлять. Це не Формула-1, це інші автоперегони, іншого гатунку. Вони не гірші і не ліпші, ці автоперегони. Вони інші. Досі всі намагання з боку журналістів пояснити відмінності між F1 та 24h зводились до методи зі старого радянського анекдота про білоруса та грузина на з’їзді колгоспників СРСРу 30-х роках.
Білорус питає у грузина:
- А у вашому колгоспі, що вирощують?
- Мандарини!
- А що це таке?
Грузин довго насмагався пояснювати на ламаній російській мові, але якось це йому не вдавалося. Зрештою у відчаї питає у білоруса:
- Слушій, ти картошка знаєшь?
- А то!
- Так вот, мандарін савсем не пахожій!
Річ ясна, що у людей різні смаки: хтось цінує миттєве задоволення, а хтось - тривале. Хтось перегони GP та F1, хтось - 24-х годинні гонки. Я люблю і одне, і друге, і ще багато чого...
Дуже виразно висловився про суть 24-х годинних автоперегонів неодноразовий переможець 24-х годин Нюрбурґрінґу Марсель Тіманн (Marcel Tiemann): "Це спринтерський екстаз протягом 24-х годин"
Чим ще цікаві перегони 24 години Дубая, так це специфічним контингентом учасників. Зазвичай тут представлені переможці різних серій кільцевих автоперегонів з різних "вагових категорій", які намагаються довести , що власне в іхніх перегонах беруть участь правдиві чемпіони. Це додає учасникам наснаги, а перегонам - перцю.
На наших гонщиків також зверніть увагу - змагатися на рівних з грандами світового автоспорту, це вам не вибори президентів. Тут самими грішми і нахабною брехнею не переможеш - змагання відбуваються у інших цивілізаційних вимірах. Тут треба мати багато інших людських властивостей.
Зрештою, дивіться самі.
Хтось може спитати, а що в них цікавого? Прочитайте, може й Вас зацікавлять. Це не Формула-1, це інші автоперегони, іншого гатунку. Вони не гірші і не ліпші, ці автоперегони. Вони інші. Досі всі намагання з боку журналістів пояснити відмінності між F1 та 24h зводились до методи зі старого радянського анекдота про білоруса та грузина на з’їзді колгоспників СРСРу 30-х роках.
Білорус питає у грузина:
- А у вашому колгоспі, що вирощують?
- Мандарини!
- А що це таке?
Грузин довго насмагався пояснювати на ламаній російській мові, але якось це йому не вдавалося. Зрештою у відчаї питає у білоруса:
- Слушій, ти картошка знаєшь?
- А то!
- Так вот, мандарін савсем не пахожій!
Річ ясна, що у людей різні смаки: хтось цінує миттєве задоволення, а хтось - тривале. Хтось перегони GP та F1, хтось - 24-х годинні гонки. Я люблю і одне, і друге, і ще багато чого...
Дуже виразно висловився про суть 24-х годинних автоперегонів неодноразовий переможець 24-х годин Нюрбурґрінґу Марсель Тіманн (Marcel Tiemann): "Це спринтерський екстаз протягом 24-х годин"
Чим ще цікаві перегони 24 години Дубая, так це специфічним контингентом учасників. Зазвичай тут представлені переможці різних серій кільцевих автоперегонів з різних "вагових категорій", які намагаються довести , що власне в іхніх перегонах беруть участь правдиві чемпіони. Це додає учасникам наснаги, а перегонам - перцю.
На наших гонщиків також зверніть увагу - змагатися на рівних з грандами світового автоспорту, це вам не вибори президентів. Тут самими грішми і нахабною брехнею не переможеш - змагання відбуваються у інших цивілізаційних вимірах. Тут треба мати багато інших людських властивостей.
Зрештою, дивіться самі.
