обирайте статтю. перевірила вже ші, бо воно іноді меле
- 23.06.25, 14:17
В Україні на сьогоднішній день не існує окремої статті Кримінального кодексу України, яка б прямо передбачала кримінальну відповідальність за "дискредитацію влади" чи "дискредитацію президента" як таку.
Проте, це не означає, що поширення негативної інформації про владу чи президента завжди є безкарним. Відповідальність може настати в певних випадках, якщо дії підпадають під інші статті Кримінального або Адміністративного кодексів.
Розглянемо ключові аспекти:
1. Свобода слова та її обмеження:
Конституція України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Це право включає можливість критики влади, її дій або окремих посадових осіб. Критика є важливим елементом демократичного суспільства.
Однак, це право не є абсолютним і може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
2. Кримінальна відповідальність (не за "дискредитацію" як таку):
Якщо "дискредитація" перетинає певну межу і містить ознаки інших злочинів, може настати кримінальна відповідальність. Це може бути, наприклад:
* Стаття 109 ККУ "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади": Якщо "дискредитація" супроводжується публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, розповсюдженням матеріалів із такими закликами. Це може включати, наприклад, розповсюдження фейків, що мають на меті підірвати довіру до влади до такої міри, що це може призвести до масових заворушень або спроб повалення влади.
* Стаття 111 ККУ "Державна зрада": Якщо поширення інформації, що дискредитує владу, відбувається на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, і це діяння вчинене громадянином України на шкоду Україні.
* Стаття 114-2 ККУ "Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану": В умовах воєнного стану поширення чуток або неправдивої інформації, що може підірвати довіру до військового командування або влади, і при цьому стосується переміщення військ, може розглядатися як злочин.
* Стаття 436-2 ККУ "Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників": Якщо "дискредитація" влади здійснюється через виправдовування агресії РФ або поширення наративів, що відповідають російській пропаганді.
* Наклеп та образа (декриміналізовано, але може бути цивільна відповідальність): Хоча наклеп (поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи) та образа (умисне приниження честі й гідності особи) були декриміналізовані в Україні, за такі дії може настати цивільно-правова відповідальність. Тобто, особа (або орган влади), щодо якої поширюються неправдиві або образливі відомості, може звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та вимагати спростування інформації та відшкодування моральної шкоди.
3. Адміністративна відповідальність:
Певні дії, що можуть трактуватися як "дискредитація", але не мають ознак кримінального злочину, можуть підпадати під Кодекс України про адміністративні правопорушення, наприклад, якщо вони пов'язані з дрібним хуліганством або порушенням громадського порядку.
4. Законодавчі ініціативи:
В історії українського законодавства були спроби запровадити кримінальну відповідальність за "дискредитацію влади", але вони, як правило, стикалися з критикою з боку правозахисних організацій та суспільства як такі, що обмежують свободу слова. Прикладом є законопроект №2225 (2014 року), який не був прийнятий. Це свідчить про те, що суспільство і законодавці в цілому уникають запровадження норм, які б дозволяли переслідувати за звичайну критику.
Важливо розрізняти:
* Критику, яка є нормальною для демократичного суспільства і спрямована на вдосконалення роботи влади.
* Наклеп або поширення завідомо неправдивої інформації, що завдає шкоди репутації (цивільно-правова відповідальність).
* Дії, що мають на меті насильницьку зміну конституційного ладу, державну зраду, поширення ворожої пропаганди або заклики до протиправних дій (кримінальна відповідальність).
Отже, відповідальність за "дискредитацію влади і президента" в Україні не існує як окремий злочин. Вона настає лише тоді, коли дії особи виходять за межі допустимої критики та мають ознаки інших правопорушень, передбачених чинним законодавством України.
Адміни порадили звернутися до правоохоронних органів. Що ж.
Хоча, в загальних рекомендаціях в умовах воєнного часу кожному адміну також може "світити' трохи за бездіяльність.
Я вважаю у цього бота мінімум на дві статті.
Проте, це не означає, що поширення негативної інформації про владу чи президента завжди є безкарним. Відповідальність може настати в певних випадках, якщо дії підпадають під інші статті Кримінального або Адміністративного кодексів.
Розглянемо ключові аспекти:
1. Свобода слова та її обмеження:
Конституція України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Це право включає можливість критики влади, її дій або окремих посадових осіб. Критика є важливим елементом демократичного суспільства.
Однак, це право не є абсолютним і може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
2. Кримінальна відповідальність (не за "дискредитацію" як таку):
Якщо "дискредитація" перетинає певну межу і містить ознаки інших злочинів, може настати кримінальна відповідальність. Це може бути, наприклад:
* Стаття 109 ККУ "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади": Якщо "дискредитація" супроводжується публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, розповсюдженням матеріалів із такими закликами. Це може включати, наприклад, розповсюдження фейків, що мають на меті підірвати довіру до влади до такої міри, що це може призвести до масових заворушень або спроб повалення влади.
* Стаття 111 ККУ "Державна зрада": Якщо поширення інформації, що дискредитує владу, відбувається на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, і це діяння вчинене громадянином України на шкоду Україні.
* Стаття 114-2 ККУ "Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану": В умовах воєнного стану поширення чуток або неправдивої інформації, що може підірвати довіру до військового командування або влади, і при цьому стосується переміщення військ, може розглядатися як злочин.
* Стаття 436-2 ККУ "Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників": Якщо "дискредитація" влади здійснюється через виправдовування агресії РФ або поширення наративів, що відповідають російській пропаганді.
* Наклеп та образа (декриміналізовано, але може бути цивільна відповідальність): Хоча наклеп (поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи) та образа (умисне приниження честі й гідності особи) були декриміналізовані в Україні, за такі дії може настати цивільно-правова відповідальність. Тобто, особа (або орган влади), щодо якої поширюються неправдиві або образливі відомості, може звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та вимагати спростування інформації та відшкодування моральної шкоди.
3. Адміністративна відповідальність:
Певні дії, що можуть трактуватися як "дискредитація", але не мають ознак кримінального злочину, можуть підпадати під Кодекс України про адміністративні правопорушення, наприклад, якщо вони пов'язані з дрібним хуліганством або порушенням громадського порядку.
4. Законодавчі ініціативи:
В історії українського законодавства були спроби запровадити кримінальну відповідальність за "дискредитацію влади", але вони, як правило, стикалися з критикою з боку правозахисних організацій та суспільства як такі, що обмежують свободу слова. Прикладом є законопроект №2225 (2014 року), який не був прийнятий. Це свідчить про те, що суспільство і законодавці в цілому уникають запровадження норм, які б дозволяли переслідувати за звичайну критику.
Важливо розрізняти:
* Критику, яка є нормальною для демократичного суспільства і спрямована на вдосконалення роботи влади.
* Наклеп або поширення завідомо неправдивої інформації, що завдає шкоди репутації (цивільно-правова відповідальність).
* Дії, що мають на меті насильницьку зміну конституційного ладу, державну зраду, поширення ворожої пропаганди або заклики до протиправних дій (кримінальна відповідальність).
Отже, відповідальність за "дискредитацію влади і президента" в Україні не існує як окремий злочин. Вона настає лише тоді, коли дії особи виходять за межі допустимої критики та мають ознаки інших правопорушень, передбачених чинним законодавством України.
Адміни порадили звернутися до правоохоронних органів. Що ж.
Хоча, в загальних рекомендаціях в умовах воєнного часу кожному адміну також може "світити' трохи за бездіяльність.
Я вважаю у цього бота мінімум на дві статті.
Денис Прокопенко, командир 12 бригади спецназу «Азов», позивний Редіс.
