рабів до раю не пускають (с)
- 13.05.25, 11:23
Вони виставляли нас
під свої "розстрільні отряди"
Вони маркували нас,
наче скот гарячим залізом.
Хтось помирав за те
щоб я це могла розказати,
а я пакую цей біль прозорий
в дорожні валізи.
Над хмарами білими
чорними крилами,
чорним віршем,
в потоках що сходять до Бога -
мої грішні святі братики,
як по мінному полю,
шлях прокладають
ковзаючи між зорями.
Як між мінами.
Як на проталинах ковзають пси
між розбитими хатами.
Ми станемо для ворогів
інквізицією й пітьмою.
Ти мусиш просто набратися мужності
прочитати, почути,
те що я пишу,
те, що говорю.
Тіло моє -
акумулятор -
всередині тихо ворушиться
струм лютий.
Шрами тіл наших -
рвані потворні руни,
як забуті нічні паролі
на блокпосту
перед останньою брамою.
Навіть вишній не розбере
де тут по душах
натягнуті струни,
а де
дротів обривки
і опіки струмом,
трохи знеболені ніжною праною.
І коли не залишиться
зорі жодної вцілілої
на шляху вгору,
коли відступить врешті нудота
від духу катів душ немитих,
скажу - господи,
ось моя робота:
всі ці спасені -
візьми їх собі,
як сплачене мито.
12.05.25
Юлія Паєвська , "Тайра"
Дякую, рідненька.
під свої "розстрільні отряди"
Вони маркували нас,
наче скот гарячим залізом.
Хтось помирав за те
щоб я це могла розказати,
а я пакую цей біль прозорий
в дорожні валізи.
Над хмарами білими
чорними крилами,
чорним віршем,
в потоках що сходять до Бога -
мої грішні святі братики,
як по мінному полю,
шлях прокладають
ковзаючи між зорями.
Як між мінами.
Як на проталинах ковзають пси
між розбитими хатами.
Ми станемо для ворогів
інквізицією й пітьмою.
Ти мусиш просто набратися мужності
прочитати, почути,
те що я пишу,
те, що говорю.
Тіло моє -
акумулятор -
всередині тихо ворушиться
струм лютий.
Шрами тіл наших -
рвані потворні руни,
як забуті нічні паролі
на блокпосту
перед останньою брамою.
Навіть вишній не розбере
де тут по душах
натягнуті струни,
а де
дротів обривки
і опіки струмом,
трохи знеболені ніжною праною.
І коли не залишиться
зорі жодної вцілілої
на шляху вгору,
коли відступить врешті нудота
від духу катів душ немитих,
скажу - господи,
ось моя робота:
всі ці спасені -
візьми їх собі,
як сплачене мито.
12.05.25
Юлія Паєвська , "Тайра"
Дякую, рідненька.
10
Коментарі
Дормідонт
113.05.25, 12:18
Для тих кому не байдуже і ті хто оцінює реальність,а тут таких не багато..Он мангустиха до Дня Матері присвятила глубокаго і тонкага соврємєнного славу хуяСе,про те як свиноматка обіймає крадений унітаз і каже "ні зряя" і пахую на всі оті жертви.
Дормідонт
213.05.25, 14:26
Шо шо ти казала мангустиха?Не встиг прочитати чмоня москворота
Whiskey*
313.05.25, 15:56Відповідь на 1 від Дормідонт
привіт, Дормі, ну так не хуютчєва хоч
"єто не всьо так однозначно, нас заставляют гаваріть по-украинскі, "
бачив хайп біля шканлалю з тупою пдою алхім?
Whiskey*
413.05.25, 15:58Відповідь на 1 від Дормідонт
спочатку прочитала це скигління у обдристовіча(гарний мужчинка як хомо сапієнс,безперечно). На початку війни я вірила йому , допомогав не з"їхати з глузду, каюсь
але зараз,коли бачиш як вскрилися ці всі консерви, гидота.
невже ви, суки,такі голодні, що жрете отого гнилого рубля, все вам мало....
nasinynka
513.05.25, 18:59
У неї в очах біль, сум і відстороненість. Як у того, хто прожив дуже довге життя. Хто знає, що бачили очі цієї жінки, щоб мати такий вираз...
Дормідонт
613.05.25, 19:34Відповідь на 5 від nasinynka
Вона в полоні була..
Дормідонт
713.05.25, 19:38Відповідь на 5 від nasinynka
А і ще,колись казав за життя в очі,тепер вже того чувака нема але ви всі тут пускали слиню як громадянин адвізор розказував про хаждєніє в атакі,рукапашниє баї,любовь снайпєрш і решту галімої хєрні.Так от хто щось бачив,той ніколи не буде це розповідати на загал купці лузерів і пенсів...Колись я мав це сказати і тепер це найбільш зрозуміло напевне.
Дормідонт
813.05.25, 19:40Відповідь на 3 від Whiskey*
Ні.Яка алхім?Це що таке?Якесь людиноподобне чи назва чогось нєодушевльонного?
nasinynka
913.05.25, 20:14Відповідь на 6 від Дормідонт
Так.
nasinynka
1013.05.25, 20:32Відповідь на 7 від Дормідонт
Не знаю, чиї ти байки слухав, я такого не читаю.
Ні "афганці", ні ветерани Другої світової (ті, хто справді воював) не любили згадувати війну. Вона для них мабуть не закінчувалася ніколи. Тепер знов те саме.