НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ Коли ж то, Господи, мине нас цяя чаша? Ця старосвітчина, цей повітовий смак, Ці мрійники без крил, якими так Поезія прославилася наша? От Петька Стах, містечковий сіряк, От Вороний, сентиментальна кваша… О ні, Пегасові потрібна інша паша, А то не витягнe, загрузне неборак. Прекрасна пластика і контур строгий Добірний стиль, залізна колія — Оце твоя, поезіє, дорога. Леконт де Ліль, Хозе Ередія — Парнаських зір незахідне сузір’я Зведе тебе на справжнє...
Читати далі...