Отак минає час, течуть хвилини, години, місяці, роки...
Отак, у неділю (6.03.2011) вранці я взяла до рук книгу перекладів індіанських легенд, що їх переклали Михайліна Коцюбинська та Валентин Корнієнко.
Отак, вкотре подивувалась барвистості мови перекладених Валентином Олексієвичем Корнієнком оповідань, вкотре зауваживжи при цьому, що, мабуть, мова черрокі така сама яскрава, як і українська... І згадавши, що пан Валентин любить у своїх перекладах , чи то з англійської, чи то з чешської, чи то з польської, демонструвати все ж витончену красу власної, української, мови, я насолодилась читанням легенд племені черрокі...
А сьогодні вранці  я дізналася, що Валентина Корнієнка більше двох тижнів немає серед нас, він згорів від раку легень за лічені місяці...
Подумати тільки! Ще нещодавно заходив до нас в редакцію і ми гомоніли про те про се... (Хоча було відомо, що він хворіє і приймає хімічне опромінення!).. Але він , як завжди, був у розмові жвавий з ясною думкою з позитивно налаштованим настроєм...
Для тих, кому, можливо, не відомо, скажу, що Валентин Корнієнко - перекладач. В основному, він перекладає з англійської. Він перекладав твори Д.Лондона, М. Твена, Г.Мелвілла, В. Фолкнера, Б. Фенольйо, Гр. Гріна та багатьох інших.
Проте чи не найважливіший для українського читача став його переклад творів  Люїса Керрола "Аліса в Дивокраї" та "Аліса в Задзеркаллі". Пам"ятаю, як він казав, що переклад "Аліси" для нього є дуже важливим, він вивчав ряд російських та польських перекладів, навіть адаптований для російського читатча перклад В.Набокова. Про свій же , що вийшов у нашому видавництві "Богдан", він казав, що це автентичний переклад!
У нашому видавництві завдяки його праці вийшла у світ серія "Легенди Світокраю" Пола Стюарта і Кріса Рідела (деякі книги серії він перекладав власноруч, інші правив як редактор).
Пам"ятаю, як я  працювала з ним над книгою цієї серії "Темнолесник", і сказала, що мені дуже подобається його стиль , і він тоді мовив фразу, що назавжди залишиться для мене знаковою: "Я працюю над прозорістю синтаксису". Це він говорив без тіні будь-якої зверхності, просто ділився своїм досвідом.
Взагалі, пан Валентин був людиною щирої душі, завжди усміхнений, життєрадісний, доброзичливий. У ньому якось дивно вживались майже дитячий ентузіазм і відкритість серця і сивий, вивірений роками, досвід.
Він працював редактором у  видавництві "Молодь", у редакціях часописів "Україна", "Всесвіт" (як він казав, я редагував майже всіх класиків). Товаришував з багатьма українськими письменниками і перекладачами. Про деякі свої доленосні зустрічі він згадує у власній книзі "Осіння ластівка", що вийшла у видавництві "Богдан" 2010 року.
Зараз я читаю цю книгу і дуже жалкую, що так і не взяла в нього інтерв"ю, про яке ми домовлялися два роки постпіль, усе не вистачало часу, та й, здається, він трохи соромився давати інтерв"ю, тому уникав як міг моєї наполегливості. Хоча одного разу я все-таки вблагала його про маленьку фотосесію.
І Аня Осадко таки зазнимкувала його в нашій редакції.


Валентин Корнієнко, 2008 рік. Фото Ганни Осадко
 
© Риженко Тетяна                                                         

9 березня - День народження Тараса Григоровича Шевченка


Пам"ятник Т.Г. Шевченку у Полтаві (скульптор Іван Кавалерідзе)


http://en.wikipedia.org/wiki/Taras_Shevchenko

Дорогі дівчата!

Вітаю зі святом весни!

Най збуваються усі ваші мрії й щастить у всьому!

1719

Бог - Він ревнивий - і Йому
дивитися несила
Коли ми граємось не з Ним -
А все один із одним -

Емілі Дікінсон - американська письменниця, поезії  котрої вийшли чотири роки по її смерті й зробили переворот не тільки у американській літературі, а й у світі.
Її, писані високим художнім стилем, листи так само увійшли до шедеврів світового письменства й стали взірцем епістолярного жанру.
                                              
Критиків досі вражає небувала сміливість й сучасність творів Емілі Дікінсон, якщо врахувати, що писала їх жінка, що півжиття провела наодинці з собою. Вона багато років поспіль не виходила надвір, добровільно заточившись  у чотирьох стінах й відмовившись від зустрічей навіть з близькими друзями.
СпілкуваласьЕмілі зі світом за допомогою листів.
А після смерті її сестра знайшла 1775 поезій, що згодом здобули всесвітню славу.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%96_%D0%94%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%BD

Луїза Хей - відомий американський психолог, прибічник практики позитивного мислення,
яке включає в себе побудову позитивних мислеформ.
                           
             
                       
 За допомогою практики афірмацій Луїза Хей змогла вилікувати себе від раку.
Потім почала пропагувати теорію позитивного мислення серед інших.
З допомогою її книг багато людей у світі змогли подолати, здавалось би неподолані,
хвороби, конфліктні ситуації, нав"язливі стани.
Зараз Луїза Хей у 84-річному віці енергійна, молода, здорова.
Можливо тому, що кожного дня прокидається із фразою:

Сьогодні найкращий день у моєму житті!

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B5%D0%B9,_%D0%9B%D1%83%D0%B8%D0%B7%D0%B0

http://www.lib.com.ua/books/9/161n1.html

Починаючи з 2000 року, 21 лютого відзначається міжнародний день рідної мови

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне святкування цього дня використовується для сконцентрації уваги на національні меншини, щонараховують  менше ніж 10.000 осіб й активновживають у спілкуванні та на письмі рідну мову. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і забуваються.
Багато мов, якими розмовляють лише 100 осіб не задокументовані.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8

16 лютого у Тернопільському магазині “Дім книги"
відбулися поетичні читання, присвячені темі кохання



У декламуваннях взяли участь українські поетеси
Ганна Осадко, Наталя Пасічник, Уляна Галич, Тетяна Дігай,
Олена Лайко, Наталя Лазука.
Провела гостину Валентина Січкоріз


На фото Н. Пасічник, Н. Лазука, Т. Дігай, У. Галич


Олена Лайко


Уляна Галич


Ганна Осадко

Для гостей зустрічі виступали з творчими доробками учні ЗОШ № 11
(керівник Людмила Перейма)


Лауреат Тернопільського обласного конкурсу юних скрипалів Рената Дзігасова
(учениця ТЗОШ №11)

Фото Ростислава Крамара

                               


http://www.youtube.com/watch?v=f3RdSWsvQwQ&feature=related

1: 1...Триває вічний бій...
Вже полягло закоханих немало...
Пароль той самий «Ти довіку мій»
Або «дістану зірочку одній»
...а як вона до ранку цілувала...
...а як він обіцяв її нести
На білих ручках, - ніжне серце срібне....
Куди? До хепі-енду. До мети
Що сяє наче сонце – всюди ТИ
(вона чи він) підкреслити потрібне...
Підкреслили. Феніта ля любов?
Знічев»я перекреслили цю казку.
...і борщ червоний, наче перша кров...
...і побут прилипа до підошов...
1:1...укол-прокол-поразка...

                                           Золота Жінка

***