Ця городняя рослина, Гарбузовая дружина. Дуже хитрою була: Назву напою взяла, Ім’я жінки доточила, Собі ім’ячко зробила. Здогадались? Хочу знати, Як рослиночку цю звати

-Поменшало вже про тещів, куме, анекдотів!- Промовляє до Миколи Григорій Суботів. -Так, звичайно, і цьому не слід дивуватись, Вже доводиться зятям з тещами змирятись, І не теща, а матуся, ніжно називають, Бо на пенсію її усі проживають!!!

Вийшов ранком на подвір’я, запалив цигарку, Димок кільцями пустив, глянув на вівчарку. Але що за чудасія? О, Петре Святий, Був же чорним вчора пес, а цей ось, рудий! Прикрив очі я руками, Богу помолився, Відкрив очі, на собаку знову подивився. Та на цьому не скінчились, людоньки, дива, Бо дивилося на мене…песиків вже –два! Це напевне вчора з кумом зайве перепив, І лихий якусь полуду на мене пустив. Навпочіпки я присів, і став мізкувати...

Читати далі...

Сидить ґава на дубові Під ніс щось патяка. Пробігає мимо дуба Заєць-забіяка. Зупинився, догори Голову підняв, -І чому ти там сидиш?- Ворону спитав. А у відповідь почув: -Я прикол чекаю!!! -О, приколи я люблю, Хутчіш залізаю!!! Й ось сидять вони удвох, Розмова ведеться. Раптом вовк кудись У справах плететься. -Мабуть нічого робити?- До зайця буркоче. -На прикол ми тут чекаєм!- Ворона стрекоче. -О, ...

Читати далі...

-До аптекаря частенько, Людо, забігаєш, Це ж навіщо? Адже мужа лікаря ти маєш. -У відряджені Микола, Місяць ось минає, А постійно він мені Листи надсилає, Ото ж правду я тобі Змушена сказати: Але їх лише аптекар В змозі прочитати.

В душі моїй надія не вмираєБо вірю ще, наступить той момент,Я ніжно обійму тебе за плечі,Скажу тобі найкращий комплімент.В душі моїй надія не вмирає,Що в поцілунку з'їллються вуста,І в ті хвилини ми про все забудем,Забудуться проблеми й суєта.В душі моїй надія не вмирає,Що ти пробачиш все тоді мені,І всі образи мов у воду кануть,Або згорять в пекельному вогні.В душі моїй надія не вмирає,Що ще настане неодмінно час,І соловейко ніжно заспіваєУ тихий вечір, люба, лиш для нас.

Масляну гуляли,Весну зустрічали,Млинчики всі їли,Веснянку співали,Були там зичайноЙ вареники з сиром.Провели, як кажуть,Зимоньку із миром,Я на тому дійстві,Людоньки, не був,Тож тому напевнеНіяк не збагну:Любі українці,А з ними й, чавели,Чи ви недалечкоЗиму ту провели?Що до нас ось зновуВона повернулаІ свої он справиБач як розвернула

Сонце обрію торкнулось, Догорає день, А душа моя сумує, Не співа пісень. Твій я номер набираю, Лунає гудок, Але ти ось відхилила Знову мій дзвінок. Ти образу в свою душу, Кохана, впустила А чому все ось так сталось, І не зрозуміла. Прошу, вислухай мене, Та ти не бажаєш, І на всі мої питання Не відповідаєш. В одне русло, не ввійдеш!- Мудрість нас повчає, Та надія в моїм серці&nbsp...

Читати далі...

Зустрів вчора знайомогоІз малюком- сином.-Як же звати тебе, хлопче?І чую: "Данило!"-Ну, а скільки тобі роківМожеш ти сказать?-Я вже, дядечку, дорослий,Бо минуло п'ять!!!-Так, звичайно вже дорослий,Через рік, школяр!Тож напевне вже читаєш,Козаче, буквар?І промовив гордо батько:-Читати-пусте!!!Я віддав його в спортшколу,Щоб вчив карате!!!

Дуже любить мій сусідРомашковий чай.Як почує його запах,Кричить: "наливай!"Особливо, як присутнійЗапах коньяку,По дві чашки випиваєТакого чайку.А якщо коньячнийСмак є, то помічаю,П'є напій тей залюбки,Навіть і без чаю.