"Справді цінне те, важко дістається".

«...українська держава ціною неймовірних зусиль встояла, але... і Путін пішов не з порожніми руками, прихопивши величезні шматки територій як на півдні так і на сході, плюс у цивілізаційному плані Україна відкотилася на десятиліття тому - і тут не тільки питання у зруйнованій інфраструктурі.

Як нерозв'язні супутники воєн – стрімко погіршується криміногенна та епідеміологічна обстановка, зростання цін, злидні і голод сприяють корупції, бізнес йде з країни, а нові інвестори не поспішають на допомогу – адже не всі згодні ризикувати, розуміючи, що побудоване підприємство завтра може перетворитися на руїни. а ті, хто готовий ризикувати, згодні лише на короткострокові ін'єкції з високою ліквідністю на виході.

Все у світі має свою ціну. На жаль – ціна нашої свободи непомірно висока. Чи варте вона того? Думаю – що варто. Без неї втрати будуть набагато вищі та страшніші.

Знову ж таки – якщо повернутися до думки Віталія Портникова – у 91-му українцям дуже легко дісталася незалежність. І тому її не дуже цінували.


Багато хто до нинішнього року існував у своєму гіпотетичному "безкоштовному" СРСР, особливо не замислюючись - що варто їх відносно комфортне проживання в країні - сенсу якого вони не бачать. Адже по-справжньому цінним є лише те, за що боролися...»




image
"...Денацифіковані, демілітарізовані..."
Але погрози могли бути виконані, що ми бачимо на прикладі Бучі, Маріуполя та інших міст.
Вони вже самі ставлять перед українцями питання життя та смерті.
Або ми їх, або вони нас вбьють.



image image

Переклик епох.

  • 07.06.22, 19:55
"Альтернативна історія: Путін страждає на бонапартизм, генерал Кутузов гине у загарбницькій війні, французькі бренди залишають Москву"
Роман Доброхотов.

"Ще один російський генерал загинув у ході війни в Україні. Російські та українські ЗМІ повідомляють про смерть Романа Кутузова"
Інсайдер.

Війна та мова.

"України в Україні після війни побільшає".

"Це видно вже зараз. Людина, яку ще вчора ніщо не могло спонукати говорити зі мною українською, сьогодні як ні в чому не бувало переходить на цю, тобто на її рідну, мову – переходить мимоволі. Чимало, втім, і таких, що здійснюють цей перехід свідомо, і важко вирішити, який випадок є більш, так би мовити, перспективним.

Українізація України, пригадаємо, була у короткій низці причин, з яких Росія напала на Україну у 2014 році.

Причина №1 – державна самостійність.

Причина №2 – демократизація.

Причина номер 3 – українізація, що виглядала тоді, щоправда, так скромно, що правильніше було б говорити просто про уповільнення русифікації.

Війна остаточно припинить русифікацію та помітно прискорить українізацію. Причому українізація піде не лише згори, від держави та від національно стурбованої громадськості, як багато в чому було й досі, а й знизу.

Досі майже 400 років українське населення, особливо його верхівка, піддавалося обрусінню по потребі. Людям треба було якось жити-виживати під рукою Москви: Чия влада, того й мова ("Чия влада, того й мова").

Цього разу союзником влади у справі українізації стане – вже стає – народна стихія. Так це розуміє і Кремль, який уже не приховує своєї кінцевої мети: покінчити з Україною як осередком українства.

Війна не просто віддалила, а відкинула Україну від Росії на таку відстань, про яку не могли і мріяти молоді українські комуністи перших радянських років, які не бажали ні наслідувати, ні тим більше підкорятися Москві будівництві вітчизняного соціалізму.

 Їхнє гасло Геть від Москви! ("Геть від Москви!") нарешті стає дійсністю, від якої вже нікуди не подітися. Війна не залишила і сліду від того відчуття, за яке зневажали себе та своїх одноплемінників усі покоління освічених українців з часів поразки під Полтавою (1709 рік). Це нав'язливе, звично болюче відчуття своєї культурної другосортності поруч із російським першим сортом.

Велику пересортицю очолили український офіцер і сержант – той самий сержант, без якого, як було сказано, не може бути російської армії як армії. Не бракує й у відповідному особовому складі.

До війни бажаючих служити не вистачало. Я це знаю, хто б що не казав. Служити не дуже хотіли, а воювати рвуться. З таким підкріпленням, як український військовий комсклад, уже не почуватиметься другим сортом ні вчитель, ні літератор, ні дипломат – ніхто.

До війни в Україні діяла велика, дуже сильна та чудово організована "російська партія". Вели її люди не прості, а важливі та дуже важливі, не бідні, а багаті та дуже багаті. Вони не тільки давали про себе знати, а часто-густо затьмарювали інших діячів. Здавалося б, вторгнення Росії мало надихнути, прямо підняти цю партію, чого й очікувала Москва.

Адже величезна ж з'явилася сила - не ганяй, вливайся в цей грімний потік. Боятися нічого, обережно ні до чого. Але... скажіть це комусь іншому. Нині їх не видно і не чути.

Однієї години війни вистачило, щоб вони зникли з української суспільно-політичної сцени. Це схоже на диво, якщо врахувати, що йдеться про величезний масив людського матеріалу. Випарувалися вожді з їх обслугою, і стихло бурмотіння кількох мільйонів.

Вони вже ніколи не піднесуться. Не підніметься жодна садова з цих голів, і не тільки з остраху злетіти з плечей, а тому що це виглядало б недоречно, що для таких солідних людей гірше, ніж непристойно. Так, представляти в Україні "Російський світ" стало несолідно."

А як підраховують втрати?

Втрати у техніці мабуть просто із дрона чи супутника.
А у живій силі?

Якщо спалена техніка, залишилась на територіі супротивника, то не можна наприклад  напевно знати скилькі у БТР знаходилось солдат ворога та залишилось у спаленій машині назавжди? Скільки встигли солдат добігти у лісові хащі та померти там від поранень, як саме й у шпиталях? Та скількі залишились інвалідами? Затонулих на переправах?
Чи може з перехоплених телефоних розмов та особистих викладок у соцмережах?

Пісня Висоцького "Солдати арміі Центр" дещо підходить за аналогіі російсько-української війни. От тількі Володимир Семенович не дуже добре знав військову історію. Група "Центр" діяла у Білорусі та підмосковіі.
А в Україні "Південь".

Група "Північ" була найбільш слабкою. Бо Ленінградський напрямок ніколи не вважався приоритетним. (так само як для СРСР). Там навіть авіаціі майже не було.
Голодомор у Ленінграді відбувся не саме через блокаду, а тому що везти було майже нічого. Бо Україну оккупували, а все що найбільш можна кидали у Москву та по іншим фронтам. Ну і Ленінградськму фронту військовим та адміністраціі.
Кажуть, можна було б рибу ловити, або в лісі щось збирати. Та чомусь не дозволяли.
Мабуть щоб не перебігали масово на окуповану територрію.

Руцкемірний патріотизм.

Тхне одно якоюсь концтабірною істерією та рабством..

"...Наш главбух с самого начала войны активно орала за уничтожение украинцев, орала до хрипа. На днях её сыну студенту пришла повестка из военкомата. Главбух стала в панике звонить разным знакомым и просила совета по откашивании от призыва. И она это делала открыто, все слышали это.

КОМЕНТАРІ
- У нас в детском садике, в чате, мамы девочек с чувством долга пишут, что за родину можно пострадать. Мамы мальчиков молчат, хотя возраст такой, что ещё могли бы и орать
- Порадовался за неё вслух перед коллективом? Теперь её тугосеря поедет на удобрения.
Расскажи ей про семь лямов, как здорово она заживёт когда похоронку получит.
- Да не будет никаких 7 лямов, каким-нибудь паре десятков, может, и дадут, чьи родаки публично за спецоперацию топят. В федеральных сми и не видно ни про какие лямы. И право на компенсации ещё доказать надо, а многие и идентифицированы никогда не будут
- У знакомого сын сам поперся с аргументом "дед бы мне не простил" через три недели вернулся в закрытом цинке, дед простил, причем при личной встрече
- Такие русские православные патриоты, орущие "ух блять всех их там уничтожить", - только на диване умеют кукарекать, а как дело до жареного, так мы не при чём. Потому что никчемные и трусливые рабы.
===
Занятная вещь.
90% путинских фанатов, поддерживающих войну, готовы поддерживать её только с дивана.
Они готовы обмотаться георгиевскими ленточками и написать на себе букву Z
А вот реально воевать и сгореть в танке они не готовы.
Они хотят, чтобы это делал кто-то другой.



- Да, спрашиваю таких:
Когда на передовую? или Когда сын, брат пойдет?
Отвечают:
- Ой, нет. Меня не призовут.
- не, он тут в росгвардии служит, их не отправляют.
- я уже возрастной, - говорит мужик 40 лет.
Ни один не сказал, что пойдет.

- Ага, как папаша "пропавшего безвести" моряка с "Москвы". Думал, что сынуля с безопасного расстояния будет "мочить укропов" ракетами.

- В самих лнр и днр никто не хочет идти воевать.Мужики прячутся по домам. В некоторых семьях женщины работают,а мужья и сыновья дома сидят за задернутыми шторами. Хотя оттуда регулярно про 8 лет доносится.

- Даю гарантию, если бы в реале пришли солдаты НАТО и оккупировали россиюшку, они бы только почесались. Вот просто зуб даю...."

"На шашлик в Україну".

- Охйо, "неожиданный" паварот. Помните, я рассказывал про племянника нашей знакомой из Белгорода? В двух словах. Её сестра с мамой - 100% вата: Путин наше всё, за Русь усрусь и т.д. Но тут, внезапно, племяша забрали громить "нациков". На днях пришла похоронка. Такие дела

 - Я знаю, что срочникам подсовывают контракт, чтобы подписал под страхом репрессий командования. Если подписал - подписал себе приговор и пиздуй на шашлык в Украину. Не подписал - сгноят в нарядах и взыскания. Короче - зачморят. Лучше дезертировать. А еще лучше откосить вчистую.

 - У нас в деревню 1 мая уже третьего жмура-денацификатора привезли, местная пресса воет о павшем "герое", а я ухмыляюсь.

=========================

Помічаю, що "на шашлик" привозять або з національних окраін. Або з далеких провінцій. Таким чином кремлядь отримує можливість водночас придушувати національний рух у себе, і не зворушувати корінний електорат великих міст.
Бо долі рашки вирішуються в критичний час саме у столиці та мегаполісах.

=========================

"....В начале февраля 2022 года командование подразделения, в котором служил Заур, объявило, что их отправляют в Украину "на спецоперацию по освобождению Донбасса и Луганска". До этого, по словам собеседника, служба проходила в штатном режиме, "командировке" не предшествовало усиление боевой подготовки.

"Командование не предупредило, что нас отправляют на полномасштабную войну. Нам сказали, что надо дойти до Харькова, где местные жители будут встречать нас с цветами, как в свое время в Крыму. С таким настроем мы и отправились на "спецоперацию", толком не понимая, куда и зачем нас отправляют. Мы были без соответствующего обмундирования и без необходимого количества оружия", – признается военнослужащий.

Колонну российских войск, в которой был Заур, уничтожили в первый день войны в Херсонской области – по свидетельству героя, тогда погибло много солдат из Северной Осетии. Многих не могли опознать неделями и хоронили спустя месяц после смерти.

Военный автомобиль Заура ехал во главе колонны – в какой-то момент у машины лопнули колеса, экипаж остановился и пропустил остальных вперед. Как позже выяснилось, этот случай стал судьбоносным для Заура и его сослуживцев: когда колонна успела отъехать на несколько километров, ее разбомбили.

"В осетинском языке есть выражение "гром гремит так, словно небо о землю стучится". В момент бомбардировки было так же – "полегли" практически все и сразу. До сих пор страшно об этом вспоминать. Тогда-то и стало ясно, что нас просто кинули в мясорубку и Россия не готова к войне. Оставшиеся в живых поняли, что надо возвращаться домой", – вспоминает Заур.

Военные решили уйти ночью на уцелевших машинах. По словам военнослужащего, они снова подверглись обстрелу из-за автомобиля, который вклинился в их ряд и стал мигать фарами, посылая сигнал украинским дронам. Солдаты смогли выжить и вернуться на родину – в России их записали в дезертиры и уволили со службы.

Сегодня Зауру известно о 50 военнослужащих 58-й армии из республик Северного Кавказа, которые судятся с Минобороны за право восстановиться на службе, 14 из них – осетины, которым удалось выжить в Херсонской области. Все они друг друга знают и поддерживают связь. Однако Заур уверен, что "истинный масштаб возвращенцев" куда больше.

"У многих солдат из Новочеркасска, КБР, Осетии нет подходящей обуви – они воюют в кроссовках. У других нет касок и бронежилетов. Солдатам даже патронов не хватает, то есть самого элементарного. Ребята, которые провели на фронте больше времени, чем я, говорят, что там настоящий ад...."
=================

Я власне от про що. Уявіть, що Україну всю захопили орки (свят, свят, свят).
Так Мордор не зупиниться. Як то кажуть, санки поїхали, доки не розіб"ються. Так кремлядь почне наступ, скажімо на Молдову, чи на Фінляндію (ті що не в НАТО).
Так от точно кажу, українців першими поженуть під вогонь. Просто від ненависті до них. Щоб скоріше перегинули.



FRw-Zv-Jy-XMAAa-BYq

Гнилий руцкемір.

"...Я давно вважаю, що вся пропаганда – це підміна цінностей на благодатному ґрунті відчуття безвиході.

Коли нічим пишається у своєму житті, немає досягнень та перспектив – виникає вакуум, який дуже вдало займає пропаганда з її уявною величчю та імперіалізмом...."

"...Завод. Денег не платят. Три кредита. Здоровье в 40, как у 80-летнего. У сына уже десятый привод. Живёшь в бараке. Горячий воды нет. Плесень.

На улице, как после бомбежки, хотя никто не бомбил. Домой приходишь. Жене в лоб, потому что не любишь, не хочешь и надо выместить. Она тебя тоже не любит, не хочет и ждёт, пока ты сдохнешь от водки.

На занятую пятихатку все-таки купил бухло. На кухню. Свет, тараканы по углам. Жена в крик:  "Сволочь, скотина, как мы за квартиру платить будем?!" Ты посылаешь. Стакан.

Мерзкая еда. Телевизор.

И Киселев тебе рассказывает, как в ядерном пепле может сгореть Великобритания.

И вот на душе как-то легче становится. Ты уже великий. Ты не нищий, никому ненужный, спивающийся люмпен без перспектив и будущего. Ты - это ракета.

Ракета, которую невозможно остановить, которая убьёт всех. Ты - это сама Россия!

На окне наклеена большая буква Z. Она закрывает вид из этого окна. Для этого она тебе и нужна.

коментарі

- Самое страшное - что "такая жизнь" у большей половины нашей страны... Про сёла вообще молчу - по работе много езжу, насмотрелся..

- А ведь мог майнуть в заброшенную деревеньку, завести животинку, посадить огородик...и...но там пахать придётся, воот.

-  И пашут, и заводят, взяли кредит, развиваются, начинают продавать потихоньку свининку.  Но приходят ребята из Мираторга и говорят: или заканчивай на продажу  выращивать, или пожар у тебя случится.
Реальная история  из воронежской области.

- Этому есть в психологии определение - нарциссическое расширение. Только оно здесь носит глобальный характер. Не желая осознавать собственное положение человек с легкостью присоединяется к чему-то "великому и важному", и "становится" его частью.

- Работаю в Кобылозадовске в магазе Магнит, вчера в праздник мира, труда и мая, было дурно весь день, не успело пробить 10 утра-потянулась толпа, особенно за водкой! Слава богу, почти не поздравляли, попытались-ответила, что не вижу повода! Как пережить 9 мая?! А со сказанным

- Попался под глаза фильм "Простой карандаш", 2019, показательна жизнь российской глубинки, пейзаж, быт, менталитет, депресняк да и только..."

Потом была ещё уха и заливные потроха,
Потом поймали жениха и долго били,
Потом пошли плясать в избе,
Потом дрались не по злобе
И всё хорошее в себе доистребили..
  Висоцький нічого не перебільшив ще 50 років тому?..." FRrl-BJc-WUAEk7le

Стежкою 1933го.

«У російському Красноярському краї вирішили поповнити власний фонд сільськогосподарської продукції за рахунок постачання з тимчасово окупованої частини Херсонщини. Таке рішення було одноголосно ухвалено на засіданні законодавчих зборів 27 квітня. Про це повідомила прес-служба органу», – йдеться у повідомленні.

Російські депутати на засіданні майже одноголосно підтримали рішення щодо ввезення зерна з Херсонської області, яке частково взяли під контроль російські окупанти у рамках проведення «спецоперації на території України».

«Оскільки в краї функціонує тільки одне підприємство з виробництва огірків, а нестача інших овочів та зернових культур внаслідок запровадження іноземних санкцій відчувається гостро не лише у Красноярському краї, а й на федеральному рівні повсюдно, експропріація надлишків минулорічного та нинішнього врожаю фермерів Херсонського регіону стане одним із інструментів надання допомоги малим формам господарювання, споживчим кооперативам»
, — зазначили депутати.

Голова комітету Владислав Зирянов припускає, що такий досвід зможуть успішно впровадити надалі колеги з інших регіонів.

«Незважаючи на те, що логістика передбачає морські та наземні перевезення великої протяжності, такий підхід буде економічно обґрунтованим, враховуючи відхід з російського ринку багатьох постачальників насіння, добрив, а також значні витрати на тепло та електрику для вирощування власних овочів та фруктів.

Після досягнення всіх цілей «військової операції Росії в Україні», збільшити обсяги постачання для внутрішнього російського споживача можна буде також за рахунок переміщення продовольства з інших південних регіонів, взятих під контроль», - упевнений він.

Щоправда, невдовзі ця новина зникла з сайту законодавчих зборів краю, а в соцмережах з'явилася заява про те, що це нібито фейк та результат атаки хакерів..»


image

У вашій родині щось подібне було?

Не став перекладати на українську, бо тоді мабуть не відчуєте усього колориту проблеми.

- Пипец. Разосрался с мамой до слез и драки из-за слов «хохлы говенная нация и да мы нищие но гордые и у нас в России право на мнение а у них нет»
- Какой же пипец я не могу просто
- Сказала что будет рада если меня посадят
- Я долго держался, убеждал, обходил острые углы, но сейчас все, сорвался науй
- Пусть сын сидит, пусть внуки растут в нищете и без отца, пусть стране пиздец, пусть мир горит в адском пламени, лишь бы только хохлам было плохо
- Сижу в тачке перед домом родителей, пытаюсь успокоиться и зайти обратно - нормально поговорить
Не получается
- Зашёл, молча сижу с потерянным унылым ибалом
- Для меня нет и никогда не было ничего важнее близких. Мой мир не может существовать, когда мы с ними по разные стороны баррикад. Для меня это просто невозможно принять

коментарі

-У вас Мама, а у меня сын 18 рвётся Родину защищать. Устала объяснять, что там такие же матери, что колени прострелить бухой командир рФ сам ему сможет даже на войну ходить не надо. Что насиловать могут и меня, а я святое для него вроде как, ...

- Позавчера разосрался с ватной бабушкой, когда пытался объяснить, что это война и умирают мирные люди, а она мне в ответ что это не война, а спецоперация по освобождению от нацистов. И если бы Вова Хуйло не напал, то 25го бы Украина напала бы сама на Россию

- Держитесь. У меня такая же ситуация. Там ещё совковая пропаганда поработала, начиная с детства: "америка - ИМПЕРИЯЗЛА, мы не такие, мы особые, а они хочут нас сломить! У нас великая держава, а они хотят сделать сырьевой придаток, это всё америкосы проклятые, это они Сср развалили

- Про нищие и гордые это тема прям на уровне коллективного бессознательного:
Мол, живем плохо, но эти страдания должны же каким-то образом быть оправданы. Ну зато... Зато хохлы нацисты... Зато у нас гордость есть! Зато нам боженька помогает! Зато ты дурак просто не понимаешь!!

- Сочувствую. Сам в такой же ситуации. Разосрался с мамой из-за её позиции «раз уж ввязались, нужно идти до конца». У неё муж ватник, со мной он боится вступать в спор, помалкивает, но как только я за порог их дома - пропаганда льётся из всех утюгов. Пока нашёл только один метод
 
Метод может жестокий, но надеюсь к прозрению приведёт: лишил денежного довольствия, говорю денег нет, благодарите Путина и дальше уж как-нибудь сами, без меня. Сидят теперь без хлеба, с нищими пенсиями, у ватника квартира в Риге, но деньги от аренды не снять, банк латвийский.

- Выше Вам верно написали: мама в тоталитарной секте. А значит: не разрывать связь, не пытаться давить, запастись терпением, отвоевывать маму у секты по галочку.
Если аналогия с сектой не помогает, представьте, что путинизм - это болезнь

- Просто чувства поддержки вам... У меня с братом такая же ситуация, но хотя бы мама моя без "промытых мозгов"... Читала в школе про белую и  красную армии и не могла понять, как в одной семье могли быть такие разные взгляды, а теперь на собственной шкуре ощущаю...

- Говеный тот человек который обзывает так других. А ваше право на свободу мы видели. Людей с улиц забирают за неправильный цвет кросовок и за то что стоят на улицах с белым листком бумаги. И теперь ваша свобода сравняла с землёй пол Украины, причем именно ту часть где жили русские

- В конце февраля думала уезжать-не уезжать, мать 85 лет со мной. Потом пришёл участковый, поняла, что по её заявлению, потом она мне сказала "Езжай в свою хохляндию" , и меня надо посадить, потом получила письмо о выселении. Ревела... Вопрос с отъездом решён, 26.04 получаю загран.

- Очень все знакомо. А у меня вообще родители украинцы (отец военный), так вот они своим братьям и сёстрам по скайпу заявили, что сами виноваты, надо было сдаваться, как сделали в Крыму. Тут же дядя послал отца в след за кораблем, наметился местами просвет

- Право на мнение в Путинской России, запрещено в борьбе с инакомыслием, можно Повторять лишь то,что говорит бдительный  телевизор, всё остальное,-опасно для государства и собственной жизни.

- Я из Киева, мама у меня такая вся русская-прерусская, срался с ней много лет, крики, иногда до матов (у нас тут не принято с родителями матом)))
Но как только первая ракета упала в 200м и убила похожего, все закончилось и с тех пор "Путин — куйло!"

- а я уже не ссорюсь, как только слышала "хохлы", говорила ей "а ты клята москалька". Метод действует, сейчас уже интересуется, когда победят украинцы?

- Такая же херня с отцом. Ему 85 скоро, он бежал из-под бомбёжки в 1941м. Говорю ему - "тебя же бомбили, как ты можешь поддерживать бомбёжку мирных людей сейчас???". В ответ - "Путин всё знает, все правильно" Очень тяжело на душе. Но отец один, деваться некуда...

- Вот прикинь, а у меня прадед 15 лет СЛОНа, дед 10 ТагЛага, и отец заявил:
1) страну спасут "шаражки", как в одной из которых работал дед, запуская Магнитку
2) он за Путина горой.
Мой вопрос отцу: кто из твоих внучек должен сесть первой?
К родителям стараюсь не появляться.

"Фашист пролетів"

"...Ця картина вразила мене у далекому дитинстві. Назву легко не забути - "Фашист пролетів", автора погуглив - Аркадій Пластов, 1942 рік."
1


"Рашисти вбили всіх корів "Агромолу" під Харкiвом. Не для того, щоб їх їсти. Ви ж розумієте, що блокування портів, знищення і викрадення стратегічних запасів зерна, спалення нафтобаз перед посівною, крадiжки в оселях украiiнцiв – це не просто так? Геноцид – улюблена забава руснявої фашні. Ми дуже любили продукцію нашого Агромолу. Тварюки !!!"



2