День четвертый Сегодня нас повезли в Потсдам — небольшой городок в получасе езды на поезде от Берлина — на экскурсию в местный потребительский центр, где нас напоили кофе и рассказали о защите прав потребителей на местах.  Для проезда на поезде от Берлина действует берлинский проездной, только к нему нужно купить дополнительный билет на небольшую сумму в зависимости от расстояния. В нашем случае пришлось доплатить 1,40 евро. В Берлине железная дорога в черте города располагается на эстакадах, а ж/д вокзалы — в больших стеклянных павильонах. Естественно, чтобы попасть на перрон, нужно подняться на «второй ярус», на уровень эстакады. При входе из перехода на перрон стоят небольшие автоматы, в которых нужно прокомпостировать дополнительный билет, где отпечатывается дата и время.  Поезда, как и городские автобусы, двухярусные, мы, естественно, сразу поднялись на второй этаж и вовсю глазели в окна. 18 минут на скором поезде — и мы в Потсдаме, на вокзале. Назад возвращались электричкой, и дорога заняла около 30 минут. После посещения потребительского центра, находящегося недалеко от ж/д вокзала, отправились осматривать главную достопримечательность Потсдама — дворцово-парковый ансамбль Сан-Суси, летнюю резиденцию прусских королей. Ехать пришлось на трамвае, причем берлинские билеты в Потсдаме уже не действуют, и пришлось покупать обычные трамвайные билеты на одну поездку стоимостью в 1,20 евро! Билеты продает специальный автомат, расположенный в вагоне, исправно давая сдачу в любом количестве, но только монетами. Парк, естественно, красивый, и описать его словами в солнечный теплый день начала весны просто невозможно. Понравилось, что, несмотря на строгость парковых форм и красоту газонов, никто не возбраняет по ним ходить. На парковых газонах тут и там сидели, отдыхая, группы людей. Не видно никаких служащих или полиции, никто не боится никаких окриков и штрафов, поэтому, естественно, все были веселы и счастливы. После Сан-Суси мы прошли к Бранденбургским воротам, находящимся в Потсдаме. Они несколько меньше, чем в Берлине, но тоже красивы. Прямо от них начинается пешеходная улица со множеством магазинов и кафе, запруженная отдыхающим народом. После еще одной короткой поездки на местном автобусе мы прибыли в Новый парк, где расположен дворец Сесилиенхофф — место проведения Постдамской конференции 1945 г. Сам дворец, на первый взгляд, невзрачный, оказался очень симпатичным, с необычной деревянной вязью, придающей ему очарование.  Дворец расположен на берегу небольшого озера, с берегов которого открываются совершенно кукольные виды на стоящие на том берегу островерхие бюргерские домики. Кстати, когда мы шли по дорожкам парка, за невысокой оградой скрывались тоже небольшие дома. Похоже, что в них живут, так как во дворах стояли автомобили и садовая мебель, бегали дети. День закончился опять в Интернете — нужно было срочно передать домой все, что увидела, пока впечатления не померкли. День пятый Совершенно свободный день, за исключением прощального обеда, устроенного для нас д-ром Хайнцем Вильнатом. Поэтому, рано утром, наскоро позавтракав, поехала на автобусе № 100 смотреть Рейхстаг. В 8.30 там начинаются обзорные экскурсии на крышу, поэтому, приехав в 8.10, я оказалась пятой в очереди. Экскурсия бесплатная, поэтому очереди здесь всегда очень большие. Меры безопасности, предпринимаемый на входе в Рейхстаг, довольно строгие. Людей пропускают через металлоискатель, вещи (просят снять верхнюю одежду, сдать на досмотр сумки, фотоаппараты — все, что в руках) по транспортеру уезжают на просвечивание.  Я сняла кожаный пиджак, фотоаппарат, который висел через плечо, и прошла через метало-рамку. Ничего не зазвенело, и я, довольная, стала собирать свои вещи с транспортера. Но вдруг женщина-дежурная самого звероподобного вида и комплекции тюремной надсмотрщицы, стоявшая рядом с турникетом, стала надвигаться на меня, протягивая руки к моему горлу. У меня, признаться, душа ушла в пятки, и я на какие-то доли минуты почувствовала себя украинкой 1941 года, отправляемой в концлагерь Дахау. Между тем тетка схватила синий газовый шарфик, висевший у меня на груди, молча приподняла его и, удовлетворенная осмотром, отошла. Между прочим, это я еще легко отделалась, стоя в очереди возле лифта, который должен вознести меня на обзорный купол Рейхстага, я наблюдала, как эта дежурная руками ощупывает полноватую бабенку в брючках и футболке, плотно облегающей телеса. Мдаа… Такую работу нужно любить, конечно… Но вот я на куполе. Посредине возвышается огромная зеркальная колонна, а по периметру купола идет спиральный пандус, по которому можно забраться на самую верхнюю обзорную площадку. Внизу, вокруг колонны, расположены витрины с материалами по ВОВ, ставке Гитлера, Постдамской конференции и т.д. Поднимаясь наверх по пандусу, можно рассмотреть панораму всего Берлина — внизу, при входе, еще перед досмотром можно взять буклеты на разных языках с панорамой Берлина и указанием на ориентиры — уникальные сооружения, прекрасно видные отсюда. Что поражает, так это масштабы зеленого парка Тиргартен, находящегося в центре города. Нам, днепропетровцам, о таком количестве зелени можно только мечтать, потому что пока у нас всеми неправдами вырубается все, что можно, и особенно — в центре города. Очень красиво с купола Рейхстага смотрится резиденция Анхелы Меркель, гораздо красивее, чем «с земли».   После Рейхстага пешком, т.к. это совсем рядом, иду к Бранденбургским воротам. Сейчас, утром, здесь мало народа и солнце светит как раз туда, куда нужно, чтобы сделать замечательные снимки. На площади перед Бранденбургскими воротами — привычные аттракционы: фотографирование с манекенами и живыми людьми, одетыми в советскую краснозвездночную форму, раздача виз послевоенных зон влияния в Берлине разных государств, продажа сувениров. Сажусь опять на любимый сотый автобус (непременно на 2-ой этаж) и еду до Адександер-плац. Отсюда, пройдя под ж/д эстакадой, легче добраться до входа на телебашню, который расположен сзади нее, если смотреть из центра города. На телевышку тоже всегда очереди, поэтому, чем раньше придешь… Экскурсия на обзорную площадку телебашни платная. На билете указывается время экскурсии, т.к. пускают туда партиями, поэтому нужно немного подождать, когда на табло высветится «твое» время. Минуты ожидания можно развеять в сувенирных магазинчиках здесь же, где также продают и буклеты с видами Берлина. На входе вещи не досматривают и людей не обыскивают. Просто компостируешь билет в автомате при входе и вместе с сопровождающим поднимаешься на лифте, с интересом следя за табло: почему-то цифры мелькают неравномерно — 36, 47, 82, 103… И вот мы на обзорной площадке на высоте 203 м, все начинают фотографироваться. Можно подняться на второй этаж, где расположено кафе с площадкой, поворачивающейся вокруг своей оси, выпить чашечку кофе, рассматривая окрестности с высоты птичьего полета, что я и сделала.  После того, как чашка кофе выпита, ноги отдохнули и в голове немного улеглись впечатления, спускаюсь на улицу и возвращаюсь на площадь «Александер-плац». Кстати, вернуться на нее можно через первый этаж ж/д вокзала, где расположены несколько кафе быстрого и медленного питания на различные вкусы. На площади можно пофотографироваться возле довольно симпатичного фонтана, да и просто так посидеть приятно — день выдался жаркий. Здесь же есть универмаг с симпатичной одеждой по демократичным ценам, поэтому на площади всегда много народа. А еще, как оказалось, здесь можно купить чудесные сувениры родным — по бросовым (по сравнению с ценами в сувенирных магазинах) ценам. Единственное отличие этих сувениров от «фирменных» — отсутствие на них надписей «Берлин» и т.д. 

После магазина иду, возвращаясь мимо телевышки на площадь перед нею, где расположена городская ратуша, очень красивое готическое здание из красного камня с высокой башней и часами, и очень красивым фонтаном — прекрасными объектами для фотографий на память. В выходные на этой площади всегда проводятся различные торговые и культурные акции. Разные фирмы раскидывают здесь свои торговые палатки и угощают своей продукцией. Сейчас я попала на самый настоящий детский фестиваль «Киндер-фест», поэтому на площади много детей, есть сцена, на которой выступают артисты, и ряды скамеек для зрителей. Сижу и наслаждаюсь восточными танцами. 

(продолжение следует)

День первый
В Берлине время на час отстает от Киевского, поэтому я проснулась рано, позавтракала и пошла гулять по близлежащим улочкам. Оказалось, что, как в отеле, так и на улицах спокойно можно изъясняться по-английски: берлинцы обязательно остановятся, дружелюбно и внимательно выслушают, и все объяснят.
После короткой прогулки нас познакомили с принимающей организацией — институтом Stiftung Warentest на Лютцовплац, о котором знает каждый немец, начиная со школьного возраста. Институт проводит тестирование различных товаров и услуг на рынке Германии, издает свой собственный журнал, а также информационную литературу для потребителей. Причем, тестированию подлежат даже опоздания ж/д транспорта! 
Товары со «знаком качества» института раскупаются намного лучше «немаркированных». Ведь, благодаря тому, что немцы — люди основательные, они не покупают первую понравившуюся вещь, а сначала изучат потребительскую литературу, определятся с выбором марки товара, с соотношением цена-качество, и только тогда идут в магазин. Поэтому журналы с тестами товаров от Штифтунг Варентест не залеживаются на прилавках, и те, кто не успел их приобрести, вынуждены обращаться в свои региональные сообщества потребителей за консультацией менеджера. 
Весь мир знает, что если товар сделан в Германии, значит он качественный. Причем, стереотипы приписывают германское качество исключительно немецкой педантичности и законопослушанию. Однако, современная Германия — настолько же многонациональна, как и все остальные развитые страны. А ухудшения качества товаров не происходит! Несомненно, велика заслуга в таком регулировании рынка политики государства, развивающей права и культуру своих потребителей, и неутомимой деятельности института Штифтунг Варентест!
Нужно ли говорить, что семинар начался ровно в 9.15, а в 9.30 (точно по расписанию!) дверь отворилась и вошел директор института для того, чтобы познакомиться с нами и сказать приветственную речь. После семинара — бегом на полюбившийся автобус № 100 до конечной остановки, а потом назад — пешком по Унтер-ден-Линден до Бранденбургских ворот и Рейхстага. Оказалось, что сфотографировать Бранденбургские ворота невозможно «с лица» — мешает заходящее солнце, нахально лезущее в фотоаппарат, а чтобы пройти на экскурсию в рейхстаг, нужно выстоять километровую очередь, движущуюся не очень быстро. Поэтому я приняла решение приехать сюда как-нибудь утром, и продолжила пешую прогулку вдоль парка Тиргартен, мимо Дворца искусств народов мира, необыкновенной колокольни — до колонны Победы. 
Нужно еще сказать, что на всем пути попадается масса сувенирных магазинчиков. Но, заходя поначалу в них подряд, я поняла, что ассортимент и цены в них одинаковы. И, что больше всего удручает, почти все они закрываются в 19.00. Кстати, это относится ко всем магазинам в Берлине, как промтоварным, так и продуктовым. В 19.00, как по команде, все они закрываются, и только единицы работают до 20.00. Берлинцы говорят, что есть у них и круглосуточные магазины — но о них нужно знать специально, на виду они не попадаются. Кстати, в воскресенье тоже все магазинные работники отдыхают! Так что откладывать покупку подарков на воскресенье нельзя. Правда, сувенирные магазинчики в районе Бранденбургских ворот, как оказалось, работали и в воскресенье.
Еще на что я обратила внимание во время своей продолжительной прогулки — это отсутствие мусорных урн вдоль улиц! У нас, например, в Днепропетровске, именно с этим фактором горожане связывают замусоренность городских улиц. А вот поди ж ты — В Берлине урн не видно, а улицы чистые! 
Сильно устав, оставшиеся 2 остановки от колонны Победы до гостиницы ехала в автобусе, напоследок полюбовавшись находящимся недалеко от гостиницы необычным зеленым зданием объединенного Посольства скандинавских стран. Все панели здания — энергоаккумулирующие, днем они открываются, вечером закрываются, обеспечивая здание теплом и электроэнергией. 
В гостиничном номере есть подключение к Интернету. Оформила услугу у портье, стоимость – 2 евро в час. В Интернете и закончился мой первый день в Берлине.

День второй
С утра нас повезли знакомиться с Центром мирного урегулирования претензий пассажирского транспорта. Есть и такая изюминка у немцев! Оказывается, немецкие транспортники, являясь все-таки обычными земными людьми, как и наши, украинские. не спешат удовлетворять претензии пассажиров. А пассажиры, опять же, являясь обычными земными людьми, так же, как и мы, не любят связываться с судебными разбирательствами. Тут-то и приходит им на помощь Центр урегулирования конфликтов. Причем, довольно успешно — цифры обращений граждан и «выигранных» дел постоянно растут. И юристы довольны: им такие мелкие дела не интересны. 
После обеда — знакомство с работой регионального общества потребителей — «Голос потребителей». А вечером нас ждал сюрприз от принимающей стороны — билеты на представление в знаменитый на весь мир мюзик-холл «Фридрихштадтпалас». Несмотря на его знаменитость, некоторые их нас не ждали многого от мюзикла. Однако, реальность превзошла наши самые смелые ожидания. Сцена этого мюзик-холла, считающаяся одной из самых больших в мире, просто поражает своими возможностями, превращаясь то и дело в ледовую арену, бассейн, меняя постоянно свою конфигурацию, оформление, оснастку. Вокальные номера перемежались цирковыми, причем некоторые из них захватывали дух смелостью и необычностью исполнителей. Спецэффекты, в том числе и световые, просто поражали!
В гостиницу возвращались на метро, переполненные необычными впечатлениями. Кстати говоря, Берлинское метро тоже нас поразило. Но «обратной стороной» — своей простотой. Начну с того, что метро в Берлине очень неглубокого заложения, практически, на уровне наших подземных переходов. Вход в метро, довольно невзрачный спуск под землю, находится посреди улицы. Правда, в последствии, на одной из улиц я с изумлением обнаружила одиноко стоящую скромную стеклянную кабину лифта, спускающего в метро. Несколько ступеней вниз — и вы в метро, на перроне. 
Никаких цепных контролеров на входе, турникетов и прочих ужасающих приспособлений. Люди проходят свободно с собаками (на поводках) и даже с велосипедами. Поезда ходят по расписанию. Садитесь и едете. Говорят, иногда ходят контролеры, проверяют билеты. Но мы-то были спокойны — наши билеты ведь действуют на все виды транспорта. В метро на перроне светло, стоят киоски с прессой и напитками, скамейки. В вагонах сиденья расположены поперек, как в электричке, поэтому никому не нужно пялиться, сидя друг напротив друга и не зная, на чем остановить свой взгляд. Кстати, здесь мы встретили первого бомжа — шел по вагону с табличкой в руках и собакой, и просил милостыню. Правда, никто ничего ему не дал, пока я его видела. 

День третий  
Последний день обучающего семинара в институте Штифтунг Варентест, где нас пригласили на рабочую пресс-конференцию, организованную институтом для немецких журналистов. Темой обсуждения явилось завершение тестирования кофе — издюбленного напитка немцев. Оказывается, Германия — одна из лидеров по потреблению кофе в мире. Поразил организованный фуршет для журналистов — блюд с бутербродами было и немного, но все было сервировано очень красиво и изящно украшено множеством живых цветов.
Вечером — посещение знаменитого Берлинского зоопарка и прогулка по магазинам «западной» части Берлина в районе Курфюрстендамм, где есть много магазинчиков с демократическими ценами. Средняя цена футболки — 5-15 евро, в основном, цены на сумки, юбки, джинсы и кофточки колеблются в диапазоне 19-35 евро. Но, конечно же, все эти изделия — из натуральных тканей. И у нас они стоят гораздо дороже. Цены на аудио-, видео- и прочую технику в целом такие же, как у нас — для сравнения я привезла рекламный буклет из супермаркета видеотехники.

(продолжение следует)

В конце апреля я вылетела с группой украинских журналистов из Киева в Германию в командировку на 5 дней. Апрель в Украине выдался довольно прохладным, но Берлин встретил буйством зелени и t +18° C. Зелени оказалось много и в самом городе, листва на деревьях полностью распустилась, на клумбах цветут магнолии и тюльпаны. Перелет на самолете длится всего два часа и переносится совершенно незаметно. После посадки экипаж лайнера пассажиры награждают аплодисментами. Еще бы! Даже бывалые летчики уверяют: взлет — это пара пустяков, а вот посадить самолет гораздо труднее.
Устроились мы в гостинице «Golden Tulip Berlin – Hotel Hamburg» на Ландграфенштрассе, в центре западной части Берлина, где светлый и уютный одноместный номер с 2-спальной кроватью стоит 99 € в сутки (с завтраком). После оформления документов у портье и получения магнитной карточки-ключа от номера, поднялась на 8 этаж. Чип-карточку нужно приложить к замку номера, чтобы открыть дверь, а затем вставить в особую коробочку, расположенную на стене возле входа — только тогда в номере все заработает: свет, телевизор, холодильник. Выходя из номера, карточку вынимаешь, все отключается и дверь блокируется.
Когда я устроилась в номере, захотела прогуляться по вечернему городу. Вошла в лифт и нажала кнопку первого этажа. Но, приехав на первый этаж, обнаружила, что оказалась не в вестибюле, а в таком же коридоре с номерами, как и на 8 этаже. Я немного растерялась, но не надолго. Возле одного из номеров стоял мужчина. Ругая себя за то, что забыла взять немецкий разговорник, пришлось обратиться к мужчине на моем несовершенном английском: «Where is exit?» (где здесь выход?). Мужчина стал разводить руками и что-то лопотать по-немецки, показывая на лифт. Я же отрицательно мотала головой и упорно продолжала спрашивать про выход. Наконец, мужчина разводит руками, а я в отчаянии говорю: «Где же тут может быть вестибюль?». Мужчина очаровательно улыбается и спрашивает: «Вы откуда?». Оказалось, инженер из Санкт-Петербурга. Оказывается, чтобы в Германии попасть на этаж, называемый у нас первым, нужно нажимать в лифте кнопку «Е» (Еxit) или «0». Кстати говоря, даже в трехэтажных немецких зданиях на этажи поднимаются на лифтах.
Недалеко от гостиницы находится знаменитый Берлинский зоопарк, а рядом, на площади Курфюрстендамм потрясающая старинная церковь Кайзера Вильгельма, в пристройках к которой расположен орган и проводятся органные концерты. Кстати, органную музыку играли каждые полчаса часы, расположенные под куполом церкви. Церковь полуразрушена, и внутри полая, поэтому, если подойти к зданию вплотную, потрясающая акустика создает впечатление полета сквозь вечность. Особенно вечером, когда церковь сказочно освещена.
Покупавшись в чарующей музыке, пошла в метро, чтобы купить проездной билет на транспорт. И тут меня, зазевавшуюся у кромки тротуара, чуть не сбил велосипедист. Как объяснили потом коренные берлинцы, велосипедисты здесь очень сердиты. Годы борьбы за здоровый образ жизни привели к тому, что для велосипедистов везде оборудовали специальные дорожки между дорогой и тротуаром, а также специальные стойки перед любым заведением, мало-мальски считающимся общественным. Велосипеды ставят в специальные стойки и пристегивают к трубам длинными замками. Но ни в коем случае нельзя пешеходу стоять на велодорожке! Говорят, берлинские велосипедисты с чувством собственного достоинства преспокойно наезжают на людей, а потом возвращаются и еще раз переезжают — контрольный выстрел для лучшего запоминания. Конечно, это шутка, но если зазеваешься на дорожке, велосипедисты грозно кричат и, действительно, могут пребольно толкнуть велосипедом. 
Но в целом оказалось, что берлинцы — очень веселые люди, и любят хорошую шутку. Принимающая нас сторона, наш гостеприимный «хозяин» и гид, д-р Хайнц Вильнат, топ-менеджер из института «Штифтунг-Варентест», занимающегося тестированием качества немецких товаров, оказался весельчаком-балагуром, то и дело сыпавшим шутками. Под стать ему оказались и другие встреченные нами немцы: даже серьезные деловые речи прерываются веселыми вставками, не позволяющими уснуть, и создающими радостную, непринужденную обстановку. Единственное, что заметно огорчало д-ра Хайнца до раздражения, это привычка украинских журналистов везде и всюду опаздывать, искорененная им несколькими серьезными речами за пару дней.  
Колоритной оказалась «зеленная» лавка с фруктами из разных стран мира, стоящая прямо посреди улицы. Чего там только не было! Я навела фотоаппарат, чтобы запечатлеть это изобилие, и торговец радостно и призывно начал махать руками, подзывая к себе. Но д-р Хайнц нахмурился, взял меня под руку и быстро повел прочь, бормоча: «Это турки, с ними нельзя связываться». Потом он рассказал, что турков в Берлине очень много, но живут они в своем особенном районе, имеют свои магазины, школы и т.д. С Берлинцами, приютившими их, они ассимилироваться не желают, качая свои права и навязывая свои законы и образ жизни, поэтому коренные немцы, спокойные и размеренные люди, любящие порядок и чистоту, недолюбливают этих крикливых «пришельцев». 
Спустившись в метро, мы купили проездной билет на все виды транспорта. Билет на 7 дней стоит 26,20 €. В выходные по одному билету можно возить с собой одного человека бесплатно. Понадобился этот билет потому, что, оказывается, почти все достопримечательности Берлина можно осмотреть, курсируя между ними на автобусе № 100, который называют лучшим другом Берлинского туриста. Этот автобус проходит от Зоопарка в центре западной части Берлина до Александерплац в восточной части Берлина за каких-нибудь полчаса. Никаких пробок здесь не существует, благодаря одностороннему движению практически на всех улицах и удобным системам развязок на дорогах. А со второго этажа автобуса можно очень хорошо все рассмотреть, выходя там, где понравится. Автобус ходит по расписанию, с интервалом движения днем не более 5 минут, а вечером — не более 12 минут. Причем, на остановках есть электронные табло, которые оповещают, сколько минут осталось до прихода автобуса.
Так, со второго этажа автобуса, мы посмотрели в первый вечер на Колонну Победы немцев над французами в какой-то войне, огромный парк Тиргартен в центре Берлина — излюбленное место отдыха горожан, где можно посидеть с друзьями на траве и приготовить шашлыки или барбекю (все необходимое для этого можно купить на месте! Нужно ли говорить, что после пикников у немцев не остается ни соринки? Как ни удивительно, но это так, мы сами видели), резиденцию Анхелы Меркель (похожую на стиральную машину — берлинцы так эту резиденцию и называют за странную архитектуру), Рейхстаг, Бранденбургские ворота, проехались по знаменитой Унтер-ден-Линден, на которой расположены многочисленные дворцы, музеи и соборы. На следующий вечер половину этого маршрута (Рейхстаг-Унтер-ден-Линден) я прошла пешком, любуясь и фотографируя.
Что во время прогулки бросается в глаза, так это множество счастливых немолодых парочек, гуляющих по улицам и держащихся за ручки, а также большое количество инвалидов. Они свободно разъезжают по улицам на своих колясках с моторчиками, заезжают в транспорт. Кстати, я не рассказала об одной особенности сотого автобуса: на остановке автобус наклоняет немного пол в сторону выхода, а затем, после закрывания дверей, приподнимает его и отъезжает от остановки. Может, это чудо существует на всех автобусах, мы просто не успели проверить. На каждом шагу — кафе, столики стоят прямо на тротуаре, где утомившиеся берлинцы и гости столицы потягивают чашечку кофе или знаменитое немецкое пивко: в каждом кафе его предлагают не менее десяти сортов.
После автобусной экскурсии с д-ром Хайнцем Вильнатом в качестве гида, мы поужинали в ресторане на Александерплац, а затем вернулись в гостиницу. 

(продолжение следует)

Июнь. Август — разгар лета, подготовка ребятишек к школе, дебаты о школьной форме, консервация у хозяек. Продолжение череды профессиональных праздников. В СМИ начинается летнее информационное затишье, поэтому, особенно если вам предстоит отпуск, стоит сдвинуть календарь, и поработать с заделом на месяц вперед.
2 августа — День аэромобильных войск (Праздник десантников)
Первое воскресенье августа — День Воздушных Сил Вооруженных Сил Украины
8 августа — День войск связи Украины
Второе воскресенье августа — День строителя
14 августа — Первый Спас (Медовый, Маковей)
19 августа — Преображение Господне (Яблочный или Второй Спас) и День пасечника Украины,
23 августа — День Государственного Флага Украины
24 августа — День независимости Украины
29 августа — Третий Спас (Ореховый)
Последняя суббота августа — День авиации Украины
Последнее воскресенье августа — День шахтера

Июль. Почти во всех СМИ начинается отпуск, в рекламе — застой. Поэтому, если и вы уже предвкушаете ничегонеделание на пляже, стоит подготовиться и ударно поработать на следующие месяцы, для того чтобы беспечно наслаждаться отдыхом. Зато потом, когда все остальные журналисты приедут и только будут раскачиваться, настраиваясь на работу, а редакторы в поисках статей начнут сходить с ума, у вас уже будет готовый материал.
Сентябрь — начало учебы школьников и студентов. Консервация у хозяек в полном разгаре. Уборка урожая. Сбор грибов. Проблемы с сохранением загара у модниц. Месяц свадеб.
1 сентября — День знаний
Первое воскресенье сентября — День предпринимателя
8 сентября — Международный день грамотности
Вторая суббота сентября — День физической культуры и спорта Украины и День украинского кино
Второе воскресенье сентября — День работников нефтяной, газовой и нефтеперерабатывающей промышленности Украины
14 сентября — День мобилизационного работника Украины
16 сентября — Международный день охраны озонового слоя
17 сентября — День работников гражданской защиты Украины
Третья суббота сентября — День фармацевтического работника Украины и День изобретателя и рационализатора Украины
Третье воскресенье сентября — День работника леса
21 сентября — День мира
22 сентября — День партизанской славы Украины
27 сентября — День туризма
Четвертое воскресенье сентября — День машиностроителя Украины
30 сентября — Всеукраинский День библиотек

Август. Приятную прохладу принесет в августовскую жару написание статей об осени и подготовке к отопительному сезону. Переход на зимнее время. Праздник всех чертей — Хэллоуин
1 октября — Международный день лиц преклонных лет и День ветерана в Украине
Первое воскресенье октября — День учителя
8 октября — День юриста Украины
10 октября — День работников стандартизации и метрологии Украины
14 октября — День Украинского казачества и Всемирный день стандартов
Второе воскресенье октября — День работников государственной санитарно-эпидемиологической службы Украины и День художника Украины
Третье воскресенье октября — День работников пищевой промышленности
20 октября — Всеукраинский день борьбы с заболеванием раком молочной железы
Последнее воскресенье октября — День автомобилиста и дорожника
31 октября — Хэллоуин и Международный день Черного моря

Сентябрь. Пишем о наступлении зимних холодов в ноябре, о необходимости профилактики простуды и гриппа. Подготовка автомобиля к зиме. Советы для рукодельниц, не знающих чем занять свои руки длинными зимними вечерами.
Первое воскресенье ноября — День работника социальной сферы Украины
3 ноября — День ракетных войск и артиллерии и День инженерных войск Украины
4 ноября — День железнодорожника Украины
9 ноября — День украинской письменности и языка
16 ноября — День работников радио, телевидения и связи Украины
Третье воскресенье ноября — День работников сельского хозяйства Украины
17 ноября — Международный день студентов
19 ноября — День стеклодела и День работников гидрометеорологической службы Украины
22 ноября — День свободы Украины
Четвертая суббота ноября — День памяти жертв голодомора и политических репрессий в Украине

Октябрь. Декабрьские стужи и приятные хлопоты подготовки к Рождеству и встрече Нового года. Подарки, карнавальные костюмы, меню для праздничного стола. Идеи для зимних каникул. Горнолыжные курорты.
1 декабря — Всемирный день борьбы со СПИДом и День работников прокуратуры Украины
3 декабря — Международный день инвалидов
5 декабря — День работников статистики в Украине
6 декабря — День Вооруженных Сил Украины
7 декабря — День местного самоуправления в Украине
12 декабря — День сухопутных войск Украины
Второе воскресенье декабря — День благотворительности в Украине
14 декабря — День чествования участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС
15 декабря — День работников суда Украины
19 декабря — День святителя Николая Чудотворца и День адвокатуры Украины
20 декабря — День милиции в Украине
22 декабря — День энергетика, День зимнего солнцестояния, День работников дипломатической службы Украины
24 декабря — День работников архивных учреждений Украины

Ноябрь. Все-таки у журналистов жизнь веселее, чем у всего остального народа. За окном — унылая ноябрьская погода, а у нас на экране монитора — новогодние праздники, Святки, Рождество, прикольный праздник Старый-Новый Год, Крещенские игрища и бррр… купание в проруби. Восточный гороскоп на год. Самое время давать студентам-первокурсникам советы, как в череде праздников найти силы сдать сессию. Опять же, полезно напомнить народу, как уберечься от простуды, объедаясь чесноком и луком. Во всяких ведомствах подбивают итоги и выдают бравурные отчеты о выполнении и перевыполнении. Не попадитесь на удочку, потому что в следующем месяце следует череда разоблачений январских приписок.
1 января — Новый год
6 января — Богоявление (Крещение Господне, День трех королей-волхвов, Эпифания)
7 января — Рождество Христово
13 января — Cтарый Новый год
19 января — Крещение Господне (Святое Богоявление)
20 января — День автономной республики Крым
22 января — День соборности Украины
25 января — Татьянин день и День студентов
26 января — Международный день таможенника и День работника контрольно-ревизионной службы Украины
29 января — День работников пожарной охраны Украины

Декабрь. Как уже говорилось выше, критикуем и разбиваем в пух и прах праздничные январские отчеты. Готовимся ко Дню влюбленных и спорим о подарках к мужскому празднику.
14 февраля — День святого Валентина (День всех влюбленных)
15 февраля — День чествования участников боевых действий на территории других государств
21 февраля — Международный день родного языка
23 февраля — День защитника Отечества

Согласитесь, мы с вами неплохо поработали. Если вы не ленились и вписывали в календарь свои идеи, можно подвести итоги и сделать календарь на следующий год еще более подробным, удобным и подходящим именно для вас.

Работа журналиста — одна из самых ненормированных, непредсказуемых, и поэтому не поддающихся планированию видов деятельности человека. Кроме того, этой творческой работой занимаются достаточно артистичные натуры, не подвластные общим правилам и порядкам. Все журналисты страдают от обилия планов и затей в голове, воплотить которые, ввиду ежедневного обновления событий и информации, подчас не представляется возможным. И груз ненаписанных статей, постепенно, как ком, начинает давить на психику.
На эту же тонкую субстанцию часто влияет и жестокая конкуренция. Бывает, напишешь какой-нибудь эпохальный шедевр, отошлешь в редакцию, а тебе отвечают, что кто-то уже написал об этом. Вот и ругаешь себя: почему не написал раньше? И в который раз даешь себе слово готовить статью к какому-нибудь событию заранее. Но «заранее» — это за сколько? За месяц? Два? Полгода?
Ш. Привратская (Shaunna Privratsky) в своей замечательной статье «Создайте свой редакционный календарь», например, советует писать о предстоящих событиях за полгода. Но думается, что такой календарь подходит именно для редакторов — для составления плана статей в будущие номера. Многие средства массовой информации, и в первую очередь журналы, предпочитают работать над сезонными материалами заранее, чуть не за 4–6 месяцев. Журналистам же достаточно подумать о материале, посвященном каким-то важным датам или памятным событиям месяца за два. Но, если есть надобность в предложении тем в квартальные журналы, конечно же, срок «раздумий» нужно увеличить соответственно редакционному календарному плану.
Такой редакционный календарь, составленный лично для себя и вывешенный перед глазами на рабочем месте внештатного автора, может отлично организовать работу. Вам остается почаще смотреть в календарь, не лениться и своевременно представляеть материал в редакцию. Такая упорядоченная, оперативная и четкая работа обязательно будет замечена благодарными редакторами.
Кроме общих дат календарь должен содержать заказные статьи, темы очередных номеров журналов, крайние сроки сдачи работ и обязательно — свободное место для идей, пришедших в голову только вам. Форма календаря может быть любая. Над этим можно подумать в минуты «нерабочего» настроения. Это как раз стимулирует ваш творческий потенциал.
Итак, лучший способ составить свой журналистский календарь работы заключается в том, чтобы исследовать важные даты и события приблизительно за 2 месяца до их наступления. Предлагаю типовой календарь внештатного автора — отправную точку для создания личного календаря.

Январь. Начинаем думать о мартовских весенних деньках. Нужно напомнить модницам о профилактике появления веснушек и о восстановлении тонуса кожи и волос после зимы. Авитаминоз.
Масленица
1 марта — Всемирный день гражданской обороны.
8 марта — Международный женский день
Вторая суббота марта — День землеустроителя в Украине
Третье воскресенье марта — День работников жилищно-коммунального хозяйства и бытового обслуживания населения
22 марта — Всемирный день водных ресурсов
23 марта — Всемирный день метеорологии и Всеукраинский день работников культуры и аматоров народного искусства
24 марта — Всеукраинский день борьбы с туберкулезом
25 марта — День службы безопасности Украины
26 марта — День внутренних войск МВД Украины
27 марта — Международный день театра

Февраль. Зима лютует, а у нас в кабинете апрель, солнышко, прилетели птички. Дачники выехали на огороды и начали свои полевые работы. Хозяйки готовятся к пасхе. Модницы худеют в предвкушении лета.
Вербное воскресенье и Православная Пасха
1 апреля — День смеха
Первое воскресенье апреля — День геолога
7 апреля — Всемирный день здоровья
12 апреля — День работников ракетно-космической отрасли Украины
14 апреля — День ГАИ МВД Украины
18 апреля — Международный день достопримечательностей и исторических мест и День памятников истории и культуры в Украине
Третья суббота апреля — День окружающей среды
23 апреля — Всемирный день книг и авторского права и Всеукраинский день психолога
26 апреля — Международный день интеллектуальной собственности и Международный день памяти жертв радиационных аварий и катастроф (Годовщина Чернобыля)

Март. Наконец, пригрело солнышко, повеяло романтикой. Глядя на возрождение природы, сердце запросило любви… И тут наш календарь окажется как нельзя кстати, для того, чтобы напомнить о работе! Думаем не о любви и прогулках под луной, а о мае, мире и труде: май богат на праздники, так что поскорее беритесь за перо. А кроме этого, дачники продолжают работать и ждут от нас советов, как лучше и быстрее засадить огороды. Кроме практических с/х рекомендаций позаботьтесь об их здоровье: у них уже от весенней страды заболели спины и обгорела кожа.
1 мая — Праздник труда
3 мая — Всемирный день свободы печати
8 мая — Международный день Красного Креста и Красного Полумесяца
9 мая — День Победы
Второе воскресенье мая — День матери
12 мая — Всемирный день медицинских сестер
15 мая — Международный день семьи
Третья суббота мая — День Европы в Украине и День науки
17 мая — Всемирный День информационного общества
20 мая — День банковских работников Украины
24 мая — День славянской письменности и культуры
Последняя суббота мая — День работников издательств, полиграфии и книгораспространения Последнее воскресенье мая — День химика
28 мая — День пограничника
29 мая — Международный день миротворцев ООН

Апрель. Июнь — пора экзаменов, выпускных балов и каникул у младших школьников. Кроме того, это пора варки варенья у хозяек. Отпускникам нужно не забыть посоветовать избегать солнеяных ожогов, туристам пригодятся всякие походные советы. Профилактика кишечных инфекций.
Православная Троица
1 июня — Международный день защиты детей
Первое воскресенье июня — День работников водного хозяйства Украины и День работников местной промышленности
6 июня — День журналиста Украины
Второе воскресенье июня — День работников легкой промышленности
Третье воскресенье июня — День медицинского работника
22 июня — День скорби и чествования памяти жертв войны в Украине
23 июня — День государственной службы
25 июня — День дружбы, единения славян и День таможенной службы Украины
28 июня — День Конституции Украины
Последнее воскресенье июня — День молодежи

Май. Обзоры туристических маршрутов и предложений турфирм. В июле начинается массовый отъезд утомленных граждан на моря. А у аллергиков — обострение болезни. Но, несмотря на всеобщий отдых, этот месяц посвящен профессиональным праздникам. Укусы насекомых, летние отравления, водные забавы и безопасность, защита от солнечных ожогов.
1 июля — Всемирный день архитектуры и День архитектуры Украины
2 июля — День работника государственной налоговой службы Украины
Первое воскресенье июля — День работников морского и речного флота, День Военно-морских Сил Вооруженных Сил Украины и День Войск Противовоздушной обороны Украины
Второе воскресенье июля — День рыбака
16 июля — День бухгалтера Украины
Третье воскресенье июля — День металлурга
Последнее воскресенье июля — День работников торговли

(продолжение следует)

Услышав от знакомой журналистки, что в Днепропетровске уже более месяца трое осажденных безоружных людей держат оборону против бандитов, пытающихся отобрать их предприятие, я почти не поверила. Даже зная о беспределе, царящем в нашем государстве, о коррупции судебного института, о том, что Конституцию у нас на деле никто не гарантирует. Все же, услышанное показалось не правдой, а пересказом американского боевика. Но вот читаем статью в газете «Горожанин» № 10 (120):
«Представителей прессы к осажденным не пускают, нарушая тем самым Закон о СМИ. Но журналистам все же удалось выяснить, что «рейдерский захват осуществило некое ООО «Гидросервис-Л», зарегистрированное на молодого человека Юрия Тесленко в декабре 2007 года! Свое право собственности на имущество захватчики обосновывают решением суда, да не простого, а третейского. Третейский суд – это суд, который имеет право просто юридически зафиксировать согласие сторон конфликта. Схема проста до безобразия. ЧП «Исида» в качестве стороны спора в суд не приглашалось. Просто некий Иванов (или Сидоров) согласился, чтобы некто Петров стал хозяином чужого имущества. Вот и все».
Получив такое подтверждение факту, я срочно выехала на место событий, где мне удалось побеседовать с юристом Андреем Линником, представляющим интересы захваченного предприятия «Исида», с 1992 года производящего минеральную воду. И вот что он рассказал.

Мышь, родившая гору
Рейдерский захват ЧП «Исида» подготавливался в течение двух лет. О событиях подготовительного периода можно узнать в изложении А.Линника, который составил [url= http://blog.i.ua/user/81231/106157/]хронологию событий[/url] по имеющимся документам. Сначала немного о «мыши», т.е. об истоках конфликта, приведшего к трагедии. 26.12.2002 г. предприятие «Исида» взяло кредит в Левобережном отделении № 8420 «Сбербанка Украины» г. Днепропетровска на сумму 800000 грн. Предметом залога (ипотеки) было признано имущество предприятия: здание цеха безалкогольных напитков, насосная и водозаборная станции и остальные небольшие сооружения на территории, рыночной стоимостью, на основании экспертной оценки, 2 547 640 грн.
К сожалению, предприятие не смогло своевременно рассчитаться с банком. Не из-за того, что не хотело, а из-за бюрократических проволочек, но это никого не волнует, естественно. В связи с этим банк обратился с иском в хозяйственный суд. 27.09.2005 г. суд Самарского района г. Днепропетровска описал и арестовал заложенное имущество ЧП «Исида» по акту серии АА № 892559. Для оценки арестованного имущества суд пригласил оценщика Жирова А.К. и эксперта Алимову Л.И., которые произвели оценку имущества, не осматривая его, и не посетив оцениваемое предприятие. Кроме того, руководителей ЧП «Исида» вообще забыли ознакомить с постановлениями суда об аресте, оценке и взыскании. Им отправили только оценочный акт, по которому имущество фирмы оценили 1 145 405 грн. То есть через 3 года стоимость одного и того же недвижимого имущества ЧП «Исида» уменьшилась на 1,4 млн. грн.
Естественно, «Исида» оспорила как оценку, так и нарушения при производстве дел Самарским судом в областном хозяйственном суде г. Днепропетровска. 02.03.2006 г., который удовлетворил иск и признал недействительными результаты оценки описанного и арестованного имущества ЧП «Исида». Надо сказать, что суд Самарского района, вместо того, чтобы признать допущенные нарушения, подал на апелляцию. Дело тянулось долго и дошло до Верховного суда Украины. Вместе с кассационной жалобой ЧП «Исида» направило в Высший хозяйственный суд Украины заявление с просьбой не допустить реализации заложенного и арестованного имущества по заниженной на 1,5 млн. грн. цене. За это время ЧП «Исида» полностью рассчитывается с банком по кредиту, и банк принимает деньги.
21.08.2006 г. ДВС в Самарском районе г. Днепропетровска (ныне Самарский ВДВС Днепропетровского городского управления юстиции, начальник Шевченко С.И.), вопреки запрету Верховного суда (зарегистрирован в Едином реестре запретов) отчуждать имущество ЧП «Исида», вместе с Днепропетровским филиалом СДП "Укрспецюст" (директор Котуранов В.В.) продали имущественный комплекс по производству безалкогольных напитков ЧП «Исида» на открытых торгах ООО "Прогрес-МРХ" (директор Подурец И.М.) по незаконной оценке.
10.10.2006 г. судья Самарского районного суда г. Днепропетровска Католикян М.О. единолично, без судебного рассмотрения, разрешил ДВС в Самарском районе г. Днепропетровска принудительно проникнуть в нежилые помещения ЧАСТНОГО ПРЕДПРИЯТИЯ «Исида». В этот же день государственный исполнитель ДВС в Самарском районе г. Днепропетровска Ткаченко С.О., с помощью сотрудников Самарского РВ ДМУ УМВС Украины в Днепропетровской области, и Агентства безопасности «Скорпион» проник на территорию и в помещения ЧП «Исида». В результате этого беззакония директора предприятия Синькову Н.И. с рабочего места госпитализировали в больницу, где ей установили диагноз — инфаркт миокарда.
31.01.2007 г. Постановлением Апелляционного суда Днепропетровской области Постановление судьи Католикяна М.О. о разрешении принудительного проникновения на территорию ЧП «Исида» было отменено, как незаконное. А 19.02.2007 г. Самарский районный суд г. Днепропетровска признал незаконными все действия государственного исполнителя ДВС Ткаченко С.О., совершенные при принудительном проникновении на территорию частной фирмы. Показательный факт: по этому делу прокуратура Самарского района г. Днепропетровска приняла 24 (!) незаконных постановления об отказе в открытии уголовного дела. 19 из них на сегодняшний день отменены, остальные пять пересматриваются Генеральной прокуратурой Украины.
Только после вмешательства Верховного Суда Украины и Высшего хозяйственного суда Украины, Рады судей Украины, через 5 месяцев (!) судья Дубинин И.Ю. истребовал дело из Днепропетровского НИИ судебных экспертиз и направил его в Днепропетровский апелляционный хозяйственный суд. Поэтому захватчики решили перейти в наступление. В 2 часа 30 мин. 08.02.2008 г. семеро молодчиков в камуфляжной форме охранного предприятия «Скорпион» незаконно проникли на территорию ЧП «Исида», где:
избили охранника Лебедеву Т.И. (была госпитализирована с диагнозом сотрясение головного мозга и многочисленные ушибы мягких тканей),
сорвали навесные замки на въездных воротах ЧП «Исида» и на дверях в административное здание, заменив их на собственные;
не допустили на территорию ЧП «Исида» основателя и генерального директора Синькову Н.И. и работников предприятия.
К 4 часам утра 08.02.2008 г. силами сотрудников Самарского РВ ДМУ УМВС Украины в Днепропетровской области и ДМУ УМВС Украины в Днепропетровской области, вызванных по телефону «02», нападающих удалось унять и выдворить. А в 5 часов утра 08.02.2008 г. на предприятие заявились и сами заказчики штурма, назвавшиеся представителями ООО «Гидросервис-Л», будто бы купившего ЧП «Исида». Никто из нападавших по сей день не понес никакой ответственности — Прокуратура Самарского района г. Днепропетровска вообще не видит в этих действиях никаких правонарушений!

Концлагерь через дорогу от Прокуратуры
Третья попытка силового захвата ЧП «Исида» была совершена 25.02.2008 г. В этот день, около 15 час., неизвестные молодые люди в количестве около 20 человек, без каких либо опознавательных знаков, в черной камуфляжной одежде, с использованием физической силы, проникли на территорию ЧП «Исида», где заблокировали все входы и выходы из административного и производственного помещения ЧП «Исида». Генеральный директор Синькова Н.И., ее муж и бухгалтер предприятия, охраняя документы, забаррикадировались в помещении бухгалтерии, где в нечеловеческих условиях держат осаду вот уже 40 дней!
Приехавшей милиции нападавшие представились сторожами ООО «Гидросервис-Л», после чего наши доблестные защитники ретировались, развязав руки бандитам, которые не допускали к осажденным никого и ничего.
11 дней трое пожилых людей сидели в холодном помещении — с отключенным отоплением и электричеством, отрезанным телефоном — без пищи, 4 дня — без воды!
12.03.2008 г. Самарский ВДВС Днепропетровского городского управления юстиции принял Постановление, подтверждающее ранее принятое Хозяйственным судом Днепропетровской области от 27.09.2007 г. по делу № 8/250-07(31/371-06) о запрете кому-либо и любыми способами отчуждать имущество ЧП «Исида». Это постановление было передано для принудительного исполнения в Жовтневое ВДВС Днепропетровское городское управление юстиции. Несмотря на это, 12.03.2008 г. в присутствии работников милиции, захватчики срезали металлические петли на входных дверях в помещение бухгалтерии, где сидели осажденные, ворвались туда и разбили голову мужу Синьковой Н.И. – Павловскому А.И., инвалиду 2 группы.
Все эти дни прокурор Самарского района г. Днепропетровска Юлдашев С.О. (прокуратура района находится через дорогу от ЧП «Исида») и прокурор Днепропетровской области Шуба В.В. спокойно наблюдали за творящимся беззаконием, за циничным игнорированием захватчиками судебного решения. Обращения к правоохранительным органам всех уровней не принесли ни одного результата.
А ведь только за период с 08.02.2008 г. по 15.03.2008 г., с начала применения силовых методов захвата, по фактам противоправных действий по отношению к имуществу ЧП «Исида», отчуждать которое запретил суд, ЧП «Исида» письменно обращалось:
- в Самарский РВ ДМУ УМВС Украины в Днепропетровской области – 6 раз,
- в Прокуратуру Самарского района г. Днепропетровска – 7 раз,
- в ДМУ УМВС Украины в Днепропетровской области – 2 раза,
- в Прокуратуру Днепропетровской области – 3 раза,
- в УМВС Украины в Днепропетровской области – 3 раза,
- в МВС Украины – 2 раза,
- к Президенту Украины – 2 раза,
- в Верховный Суд Украины – 2 раза,
- в Генеральную Прокуратуру Украины – 4 раза,
- в Кабинет Министров Украины – 1 раз,
- в Департамент ДВС Министерства юстиции Украины – 1 раз,
- в ВДВС Главного управления юстиции в Днепропетровской области – 1 раз,
- к Третейской палате Украины – 1 раз.
Кроме этого, представитель ЧП «Исида» юрист Линник А.О. неоднократно был на личном приеме у:
- прокурора Самарского района г. Днепропетровска Юлдашева С.О.,
- заместителей начальника ДМУ УМВС Украины в Днепропетровской области,
- заместителей начальника УМВС Украины в Днепропетровской области,
- начальника ВДВС Главного управления юстиции в Днепропетровской области,
- начальника Главного управления юстиции в Днепропетровской области.
Дважды о творящемся беспределе публиковала статьи газета «Горожанин», показывали сюжеты с места событий выпуски новостей местных каналов. На осажденном предприятии побывали представители облсовета: заместитель главы Днепропетровской облгосадминистрации Маргарита Робертс, Уполномоченный Госкомпредпринимательства Украины в Днепропетровской области Владимир Дон, глава представительства Госкомпредпринимательства Украины в области Елена Чайка, которые любят проводить [url=http://www.new-most.info/photo-report/photo-economic/978.htm]совещания[/url] и рассуждать о защите предпринимателей и развитии предпринимательства в области. Их вмешательства и возможностей защиты хватило лишь на то, чтобы уговорить бандитов один раз в день принимать передачу с продуктами для осажденных!
Как показало собственное расследование, проведенное силами работников захваченного предприятия, рейдеры в точности использовали «рейдерскую схему», описанную в статье [url=http://ua.glavred.info/archive/2008/01/16/155406-7.html]«Кто остановит третейских рейдеров?»[/url], опубликованной в независимом аналитическом агентстве «Главред» 16.01.2008 г. В случае с незаконным изъятием всего недвижимого имущества ЧП «Исида» лже-истцом выступило ООО «Будпанорама» (директор Левчинский Сергей Борисович), лже-ответчиком – ООО «Прогресс-МРХ» (директор Подурец Ирина Николаевна), причем — не устали удивляться? — интересы «ответчика» по доверенности представлял все тот же Левчинский Сергей Борисович! Решением постоянно действующего третейского суда при Ассоциации «ЛЕВЛЕКС» (Председатель постоянно действующего третейского суда Коршун Мария Васильевна) от 16.11.2007 г. право собственности на все имущество, принадлежащее ЧП «Исида» и размещенное по адресу: ул. Роторная, 2а в г. Днепропетровске, было признано за ООО «Будпанорама».
На основании этого решения ООО «Будпанорама» (директор Левчинский С.Б.) продало по Договору купли-продажи от 22.01.2008 г. все имущество ЧП «Исида» ООО «Гидросервис-Л» (директор Тесленко Юрий Евгеньевич), зарегистрированному, как указывалось в начале статьи, только в декабре 2007 г. и к моменту сделки даже не узаконенному во всех положенных инстанциях.
01.04.2008 г., в связи с серьезным ухудшением состояния здоровья «скорая помощь» забрала Синькову Н.И. из заблокированного помещения. НО ТАМ ЕЩЕ ОСТАЛИСЬ БЕЗ СВЕТА, ТЕПЛА, КАНАЛИЗАЦИИ, ТЕЛЕФОННОЙ СВЯЗИ ЕЕ МУЖ — Павловский А.И. (инвалид 2 группы, диагноз – рак) и Сологуб Н.И. (бухгалтер предприятия).
ЛЮДИ, СТОЛКНУВШИЕСЯ С ФАШИЗМОМ В РОДНОЙ СТРАНЕ, В МИРНОЕ ВРЕМЯ, И ОСТАВЛЕННЫЕ РОДНОЙ СТРАНОЙ БЕЗ ПОМОЩИ, ТЕРЯЮЩИЕ НАДЕЖДУ НА СПРАВЕДЛИВОСТЬ.
Елена Непокора
Подробная хроника событий:
http://blog.i.ua/user/81231/106157/,
http://blog.i.ua/user/81231/106159/,
http://blog.i.ua/user/81231/106160/

Самарський районний суд м. Дніпропетровська задовольнив Подання заступника начальника ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Ткаченка С.О. блискавично.
10.10.2006 р. суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Католікян М.О. одноосібно, без судового розгляду, за межами судового процесу дозволив ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська примусового проникнути до нежитлових приміщень ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "Ісіда" із метою виконання своєї Ухвали від 05.10.2006 р.
У цей же день, 10.10.2006 р., у порушення вимог:
- ч. 1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України ("Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України …"),
- ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (вказаний перелік справ, по яких суд допускає негайне виконання рішення),
- п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчі документи можуть пред’являтися до виконання з наступного дня після набрання чинності судового рішення),
- п. 3 ч. 3 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (негайному виконанню підлягають рішення якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі),
державний виконавець ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Ткаченко С.О. незаконно:
- прийняв до виконання виконавчий документ - Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2006 р., яка не набрала чинності та яка не підлягала негайному виконанню;
- прийняв Постанову від 10.10.2006 р. про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання Ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2006 р.;
- залучив до участі у виконавчому провадженні співробітників Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровської області, представників ТОВ "Мегоном 1" та ЗАТ "Агенція безпеки "СКОРПІОН";
- примусового проник на територію та до нежитлових приміщень Приватного підприємства "Ісіда", розташованих по вул. Роторна, 2а у м. Дніпропетровську, у т.ч. і після того, як йому письмово був заявлений відвід, як державному виконавцю;
- здійснив відеозапис приміщень та обладнання Приватного підприємства "Ісіда";
- прийняв Постанову від 10.10.2006 р. про закриття виконавчого провадження з примусового виконання Ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2006 р.
Так відбулася 1-а спроба фактичного фізичного захоплення території та приміщень Приватного підприємства "Ісіда".
Від побаченого та пережитого беззаконня генеральному директору Приватного підприємства "Ісіда" Синьковій Н.І. стало зле, у той же день, 10.10.2006 р., прямо з робочого місця, вона госпіталізували до лікарні, де їй встановили діагноз - інфаркт міокарда.
У подальшому, 31.01.2007 р. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано Ухвалу судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська Католікяна М.О. від 10.10.2006 р. про дозвіл ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська примусово проникнути до нежитлового приміщення Приватного підприємства "Ісіда", як незаконну, як винесену суддею одноосібно, без судового розгляду, за межами судового процесу.
А 19.02.2007. Самарський районний суд м. Дніпропетровська визнав незаконними всі дії державного виконавця ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Ткаченка С.О., вчинені 10.10.2006 р. при примусовому проникненні на територію та до нежитлових приміщень Приватного підприємства "Ісіда" та передачу їх на зберігання ТОВ "Мегоном 1".
Показовий приклад: за фактом незаконних прилюдних торгів 21.08.2006 р., на яких майновий комплекс Приватного підприємства "Ісіда" був проданий всупереч судової заборони на відчуження майна, незаконного примусового проникнення на територію та до нежитлових приміщень Приватного підприємства "Ісіда", незаконної передачі їх на зберігання іншій юридичній особі, прокуратура Самарського району м. Дніпропетровська за письмовою згодою прокуратури Дніпропетровської області, прийняла 24 (двадцять чотири) незаконних постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, 19 (дев’ятнадцять) з яких на сьогоднішній день уже скасовані, решта 5 (п’ять) переглядається Генеральною прокуратурою України.
А в цей час (з вересня по листопад 2006 р.) Господарський суд Дніпропетровської області розглядав справу № 31/371-06 за позовом Приватного підприємства "Ісіда" до ТОВ "Прогрес-МРХ", ДФ СДП "Укрспецюст", ВАТ "Державний ощадний банк України", ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними прилюдних торгів та їх результатів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мороз В.Ф.) від 30.11.2006 р. по справі № 31/371-06 у задоволенні позову Приватного підприємства "Ісіда" відмовлено по абсолютно надуманим мотивам. Суддя Мороз В.Ф. вважав, що Приватне підприємство "Ісіда" вибрало не передбачений законом спосіб захисту своїх майнових прав, а фактично, що, нібито, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "Ісіда" звернулося до суду не з тим позовом.
Спасибі Верховному Суду України, який своєю Постановою від 05.06.2007 р. по справі № 31/371-06 не тільки скасував, як незаконне Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006 р. (судді Мороза В.Ф.), а й чітко та однозначно зазначив у своїй постанові про те, що прилюдні торги були проведені з грубими порушеннями чинного законодавства, без відома власника – Приватного підприємства "Ісіда", і головне – усупереч судової заборони на відчуження цього майна, що свідчить, як стверджує Верховний Суд України, про відсутність правових підстав для проведення таких торгів.
За таких обставин Верховний Суд України повернув справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, яка до теперішнього часу розглядається під головуванням судді Дубініна І.Ю.
Коли ті, хто в дійсності (фактично) бажає незаконно заволодіти майновим комплексом Приватного підприємства "Ісіда" зрозуміли, що по лінії господарського суду (після Постанови ВС України від 05.06.2007 р.) їм буде нелегко вирішити спір у господарському суді на свою користь, вони вирішили заволодіти майном Приватного підприємства "Ісіда" за допомогою фізичної сили та рішення третейського суду.
Тут їм на допомогу прийшов суддя Господарського суду Дніпропетровської області Дубінін І.Ю., який майже 3 (три) місяці "волокітив" розгляд по справі, а потім незаконно, у порушення вимог ст.ст. 4-4, 4-7, 85, 86 ГПК України, за межами судового процесу, прийняв Ухвалу 17.10.2007 р. про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження по справі.
У порушення вимог ст. 87 ГПК України ("… ухвали розсилаються сторонам … не пізніше п’яти днів після їх прийняття …"), незаконно прийняту Ухвалу від 17.10.2007 р. суддя Дубінін І.Ю. направив Приватному підприємству "Ісіда" тільки 27.10.2007 р. (т.т. на 10 день із моменту прийняття ухвали).
01.11.2007 р. Приватне підприємство "Ісіда" подало апеляційну скаргу на Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2007 р. (судді Дубініна І.Ю.)
13.11.2007 р. суддя Дубінін І.Ю., порушивши вимоги ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України ("Місцевий господарський суд у п’ятиденний строк надсилає апеляційну скаргу … разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду"), направив до Дніпропетровського апеляційного господарського суду – тільки апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ісіда", без самої справи № 8/250-07(31/371-06).
22.11.2007 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд повідомив Приватне підприємство "Ісіда" про те, що повернув апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ісіда" до Господарського суду Дніпропетровської області в зв’язку з порушенням господарським судом (а фактично суддею Дубініним І.Ю.) вимог ст. 91 ГПК України.
Тільки після втручання Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, Ради суддів України, через 5 місяців суддя Дубінін І.Ю. витребував справу із Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та направив її до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Скориставшись таким "подарунком" судді господарського суду Дніпропетровської області Дубініна І.Ю., "рейдери" здійснили свою чорну справу.
Друга спроба силового захвату Приватного підприємства "Ісіда" була вчинена 08.02.2008 р. о 02 год. 30 хв. Ця спроба була більш зухвала та цинічна, ніж перша.
О 02 год. 30 хв. 08.02.2008 р. група молодчиків у кількості до 7 (семи) осіб у комуфляжній формі з надписами на спинах "Скорпіон" перелізли через залізобетонну огорожу та незаконно проникли на територію Приватного підприємства "Ісіда", де:
побили охоронця Лебедєву Т.І. (попередній діагноз струс головного мозку, забій м'яких тканин рук, на даний час госпіталізована до лікарні),
зірвали навісні замки на в'їзних воротах Приватного підприємства "Ісіда" та на дверях, що ведуть до адміністративної будівлі приватного підприємства,
на місці зірваних замків установили власні замки,
не допустили на територію ПП "Ісіда" засновника та генерального директора Приватного підприємства "Ісіда" Синькову Н.І. та працівників приватного підприємства.
Приблизно до 04 години 08.02.2008 р. силами співробітників Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області та ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (були викликані по "02") нападників вдалося вгамувати, розблокувати в'їзд на територію Приватного підприємства "Ісіда" та вхід до виробничих та службових приміщення, звільнити територію ПП "Ісіда" від нападників.
У період з 05 до 06 год. ранку 08.02.2008 р. до Приватного підприємства "Ісіда" прибули й замовники цього штурму (три чоловіки різного віку), які назвалися представниками ТОВ "Гідросервіс-Л", яке, нібито, придбало виробничі приміщення ПП "Ісіда".
Ніхто з нападників по сьогоднішнього дня не поніс ніякої відповідальності. Прокуратура Самарського району м. Дніпропетровська взагалі не бачать у цих діях ніяких правопорушень.
Третя спроба силового захвату ПП "Ісіда" була здійснена 25.02.2008 р.
25.02.2008 р., близько 15 год., невідомі молоді особи в кількості близько 20 осіб, без будь яких розпізнавальних знаків, в комуфляжному одязі чорного кольору, з застосуванням фізичної сили, проникли на територію Приватного підприємства "Ісіда", де:
- насильно забрали в сторожа ПП "Ісіда" ключі від в'їзних воріт,
- заблокували за допомогою металевого цепу в'їзні ворота,
- заблокувати всі: входи та виходи з адміністративного та виробничого приміщення ПП "Ісіда", у яких і по теперішній час знаходяться засновник та генеральний директор ПП "Ісіда" Синькова Н.І., її чоловік та бухгалтер підприємства,
- обнесли територію ПП "Ісіда" колючою проволокою.
Тільки після приїзду працівників міліції Самарського РВ та представників Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, яких не відразу й допустили на територію ПП "Ісіда", нападники представилися, що вони являються сторожами ТОВ "Гідросервіс-Л", яке, нібито, придбало об’єкти, розташовані по вул. Роторна, 2а в м. Дніпропетровську у власність.
12.03.2008 р. близько 11 год. 30 хв., у присутності працівників міліції, за допомогою спеціального пристрою ("Болгарка") нападники зрізали металеві петлі на вхідних дверях в приміщення "Бухгалтерія", у якому перебувають Синькова Н.І. та інші працівники ПП "Ісіда", після чого ввірвалися до цього приміщення, де розбили голову чоловіку Синькової Н.І. – Павловському А.І. (інваліду 2 групи).
12.03.2008 р. Самарський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції прийняв Постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007 р. по справі № 8/250-07(31/371-06) про заборону будь кому та в будь який спосіб відчужувати майно Приватного підприємства "Ісіда".
Зазначене виконавче провадження було передане для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції.
17.03.2008 р. державний виконавець Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Єпік С.О. оголосив представнику ТОВ "Гідросервіс-Л" за довіреністю Семенчі М.І. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007 р. по справі № 8/250-07(31/371-06) про заборону будь кому та в будь який спосіб відчужувати майно Приватного підприємства "Ісіда", про що склав відповідний Акт.
Представник ТОВ "Гідросервіс-Л" Семенча М.І. відмовився підписати зазначений Акт.
Усі ці дні за цим беззаконням, за цинічним ігноруванням нападниками судового рішення про заборону відчуження майна ПП "Ісіда", спокійно спостерігають прокурор Самарського району м. Дніпропетровська Юлдашев С.О. (прокуратура району знаходиться через дорогу від ПП "Ісіда") та прокурор Дніпропетровської області Шуба В.В.
Звернення до правоохоронних органів усіх рівнів не принесли жодного результату. Усі спостерігають чим та коли закінчиться нерівне протистояння законних власників, яких захистив суд, та рейдерів.
Прошу звернути увагу, що всі вищезазначені дії нападники вчинили в період судової заборони будь кому та в будь який спосіб вчиняти будь які дії, направлені на відчуження майна ПП "Ісіда". Зазначені заходи були вжиті господарським судом Дніпропетровської області відповідною Ухвалою від 27.09.2007 р. по справі № 8/250-07(31/371-06) з метою забезпечення позову ПП "Ісіда" про визнання недійсними прилюдних торгів 21.08.2006 р. та їх результатів.
Тільки за період із 08.02.2008 р. по 15.03.2008 р. за фактами протиправних дій по відношенню до майна ПП "Ісіда", відчужувати яке заборонив суд, Приватне підприємство "Ісіда" письмово звернувся:
- до Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області – 6 (шість) разів,
- до прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська – 7 (сім) разів,
- до ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області – 2 (два) рази,
- до прокуратури Дніпропетровської області – 3 (три) рази,
- до УМВС України в Дніпропетровській області - 3 (три) рази,
- до МВС України – 2 (два) рази,
- до Президента України – 2 (два) рази,
- до Верховного Суду України – 2 (два) рази,
- до Генеральної прокуратури України – 4 (чотири) рази,
- до Кабінету Міністрів України – 1 (один) раз,
- до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України – 1 (один) раз,
- до ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області – 1 (один) раз,
- до Третейської палати України – 1 (один) раз.
Крім цього, представник Приватного підприємства "Ісіда" Линник А.О. неодноразово був на особистому прийомі у:
- прокурора Самарського району м. Дніпропетровська,
- заступників начальника ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області,
- заступників начальника УМВС України в Дніпропетровській області,
- начальника ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровської області,
- начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровської області.

На сьогоднішній день ці звернення не принесли жодного результату, щоб зупинити протиправні дії нападників.
Прокурор Самарського району м. Дніпропетровська Юлдашев С.О. взагалі відмовився розглядати будь яке звернення ПП "Ісіда" і відправив їх до Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, а та Самарський РВ ДМУ УМВС України не вбачає жодних порушень з боку представників ТОВ "Гідросервіс-Л".
Крім цього, на сьогоднішній день удалося з'ясувати наступне:
Нападники, які 25.02.2008 р. фактично захопили територію та виробничі приміщення ПП "Ісіда" використали "рейдерству" схему, яка описана в статті під назвою "Хто зупинить третейських рейдерів ?", опублікованій у незалежному аналітичному агентстві "Главред" від 16.01.2008 р., а саме:
"Найтиповішим став такий маневр. Рейдери розподіляються на дві групи, які умовно можна назвати лжепозивачі та лжевідповідачі. Знаходять людину, яка погоджується стати третейським суддею, і починають тяжбу, предметом якої є майнові права, скажімо, на якийсь об'єкт нерухомості. Лжепозивач заявляє, що лжевідповідач зобов'язаний повернути йому це майно, наприклад, на підставі невиконаного договору оренди. При цьому варто зазначити, що насправді жодна зі сторін судової справи не має жодного стосунку до цієї нерухомості, а справжній її власник навіть і не підозрює, що його майно хтось намагається поділити. Але третейський суддя (ним не обов'язково повинна бути стороння людина, рейдери можуть призначити на цю роль когось зі своїх) не перевіряючи ніяких документів, що встановлюють право на нерухомість, визнає правоту однієї зі сторін і виносить ухвалу визнати право власності за кимось із сперечальників. З цим документом переможець лжепроцесу звертається до державного суду з вимогою зобов'язати БТІ визнати за ним право власності на спірну нерухомість. Добившись свого, рейдер за допомогою м'язистих хлопців і під прикриттям цілого стосу юридичних документів вмить викидає зі здобутого шахрайським шляхом приміщення його справжнього власника".
У випадку з незаконним позбавленням ПП "Ісіда" усього нерухомого майна "Лжепозивачем" виступило ТОВ "Будпанорама" (директор Левчинський Сергій Борисович"), "Лжевідповідачем" – ТОВ "Прогрес-МРХ" (директор Подурець Ірина Миколаївна, інтереси цього підприємства за довіреністю представляв той же Левчинський Сергій Борисович).
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "ЛЕВЛЕКС" (Голова постійно діючого третейського суду Коршун Марія Василівна) від 16.11.2007 р. право власності на все майно, що належить ПП "Ісіда" та розташоване за адресою: вул. Роторна, 2а у м. Дніпропетровську, було визнано за ТОВ "Будпанорама".
На підставі цього рішення ТОВ "Будпанорама" (директор Левчинський С.Б.) продало по Договору купівлі-продажу від 22.01.2008 р. усе майно приватного підприємства ПП "Ісіда" – ТОВ "Гідросервіс-Л" (директор Тесленко Юрій Євгенійович).
З 08.02.2008 р. по сьогоднішній день директор ТОВ "Гідросервіс-Л" Тесленко Ю.Є. жодного разу не з'явився та території ПП "Ісіда".
01.04.2008 р., через погіршення стану здоров'я швидка медична допомога забрала Синькову Н.І. з заблокованого приміщення "Бухгалтерія" Приватного підприємства "Ісіда".
На даний час у заблокованому приміщенні "Бухгалтерія" Приватного підприємства "Ісіда" без світла, тепла, телефонного зв’язку, каналізації перебувають Павловський А.І. (інвалід 2 групи, діагноз – рак) та Сологуб Н.І. (бухгалтер підприємства).
Виклад подій юристом, представником ПП «Ісіда»
А. Линником,
підтверджуване наявними документами.
Записала Елена Непокора

А в цей час, не знаючи про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, 22.08.2006 р. Приватне підприємство "Ісіда" повністю розраховується з банком по кредиту, сплативши усю суму боргу готівкою в касу банку. І банк прийняв усі кошти в рахунок погашення боргу.
У результаті таких незаконних дій, 21.08.2006 р. ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська (нині Самарський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, начальник Шевченко С.І.), усупереч заборони суду (зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон) відчужувати майно Приватного підприємства "Ісіда", разом із Дніпропетровською філією СДП "Укрспецюст" (директор Котуранов В.В.) продали майновий комплекс по виробництву безалкогольних напоїв Приватного підприємства "Ісіда" на прилюдних торгах Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес-МРХ" (директор Подурець І.М.):
- без відома Приватного підприємства "Ісіда" (про дату, час та місце проведення прилюдних торгів Дніпропетровська філія СДП "Укрспецюст" повідомила Приватне підприємство "Ісіда" на другий день після того, як ці торги закінчилися, а не за 15 днів до їх початку),
- по недійсній (заниженій більш ніж на 1,5 млн. грн.) ціні (Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2006 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006 р. по справі № 35/86 експертна оцінка, по якій майновий комплекс був виставлений на прилюдні торги, була визнана недійсною та скасована),
- усупереч судової заборони (Ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2005 р., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон),
- без оголошення в 2-х місцевих друкованих засобах масової інформації (згідно повідомлень Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного управління юстиції м. Києва та Міністерства юстиції України, Регіональне рекламно-інформаційне видання "ТВ "ПОРТ", у якій Дніпропетровська філія СДП "Укрспецюст", нібито, розмістила оголошення про прилюдні торги, не зареєстроване серед друкованих засобів масової інформації).
Згідно Протоколу № 6040192-39/210зі-1 від 21.08.2006 р. проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, яке належить Приватному підприємству "Ісіда", переможцем торгів визнано ТОВ "Прогрес-МРХ" (р/р 26005204210000 у Дніпропетровській філії "УкрСиббанк" МФО 306856, ЄДРПОУ 33115513, пр-кт К. Маркса, 100, м. Дніпропетровськ, 49000, директор Подурець Ірина Миколаївна, паспорт АК № 507950 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 28.04.1999 р., проживає за адресою: вул. Ласточкіна, 8 м. Дніпропетровськ).
ТОВ "Прогрес-МРХ" цікаве тим, що звітувало до податкової інспекції Кіровського району м. Дніпропетровська про відсутність фінансово-господарської діяльності, і в той же час придбало майновий комплекс за 1150000 грн. (без ПДВ).
28.08.2006 р. Приватне підприємство "Ісіда" на особистому прийомі у Департаменті ДВС Міністерства юстиції України подало дві скарги:
- від 28.08.2006 р. за вих. № 68 "На незаконні дії начальника ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченка С.І., бездіяльність начальника ДВС Дніпропетровської області Верхогляда О.О., його заступника Вєрцева О.Ю. та незаконну реалізацію арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда" (зареєстрована в Департаменті ДВС Міністерства юстиції 30.08.2006 р. за вх. № 25/6-50-7787);
- від 28.08.2006 р. за вих. № 69 "На бездіяльність начальника ДВС Дніпропетровської області Верхогляда О.О. та його заступника Вєрцева О.Ю." (зареєстрована в Департаменті ДВС Міністерства юстиції 30.08.2006 р. за вх. № 25/6-50-77876).
Листом від 02.10.2006 р. за вих. № 25/6-50-8623 заступник директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Величко В.М. запросив представників Приватного підприємства "Ісіда" на 11 год. 00 хв. 06.10.2006 р. для участі в оперативній нараді, на якій планувалося розглянути 2 (дві) скарги Приватного підприємства "Ісіда" від 28.08.2006 р. за вих. № 68 та вих. № 69.
На цю оперативну нараду запрошувалися начальник ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченко С.І., начальник ДВС Дніпропетровської області Верхогляд О.О. та державний виконавець Принова С.Г., у провадженні якого знаходилося виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду відносно майна Приватного підприємства "Ісіда".
Начальник ДВС Дніпропетровської області Верхогляд О.О., начальник ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченко С.І. та державний виконавець Принова С.Г. у призначені дату та час до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не з'явилися, у зв’язку з чим оперативна нарада була перенесена на 11 год. 00 хв. 09.10.2006 р.
Лише пізніше стало відомо, що у цей час активно йшла підготовка до захвату території та приміщень Приватного підприємства "Ісіда" з участю ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська.
09.10.2006 р., в період із 11 год. 00 хв. до 12 год. 40 хв., у приміщенні Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (вул. Коцюбинського, 12 у м. Києві) відбулася оперативна нарада з участю генерального директора Приватного підприємства "Ісіда" Синькової Н.І., представника Приватного підприємства "Ісіда" - юриста підприємства Линника А.О., начальника ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченка С.І., начальника ДВС Дніпропетровська Верхогляда О.О. та державного виконавця Принової С.Г., заступника директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції Величка В.М., начальника управління організаційного забезпечення діяльності державної виконавчої служби Департаменту Лихацького Д.Ю.

А в цей час, коли генеральний директор та засновник Приватного підприємства "Ісіда" Синькова Н.І. разом із юристом підприємства Линником А.О. перебували в Департаменті ДВС Міністерства юстиції України на цій нараді, в м. Дніпропетровську повним ходом ішла підготовка до фізичного захоплення території та приміщень Приватного підприємства "Ісіда".
Перша спроба силового фізичного захвату Приватного підприємства "Ісіда" була здійснена 10.10.2006 р. в період, коли Господарський суд Дніпропетровської області розглядав справу № 31/371-06 за позовом Приватного підприємства "Ісіда" про визнання недійсними прилюдних торгів від 21.08.2006 р. та їх результатів.
Для цього організатори та виконавці цієї незаконної акції вчинили наступне:
05.10.2006 р. ТОВ "Прогрес-МРХ" (переможець незаконно проведених прилюдних торгів 21.08.2006 р.) звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Синькової Н.І. та Приватного підприємства "Ісіда" про визнання права власності не тільки на споруди, які придбали на прилюдних торгах 21.08.2006 р., а й на виробниче обладнання вартістю більше півмільйона гривень, що знаходиться в цих приміщеннях.
У той же день, 05.10.2006 р. суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Католікян М.О. одноосібно прийняв Ухвалу про забезпечення цього незаконного позову шляхом передачі всього майнового комплексу Приватного підприємства "Ісіда" разом із виробничим обладнанням на зберігання іншій юридичній особі – ТОВ "Мегоном 1" (директор Крицький М.В.), яке тільки було зареєстроване 06.09.2006 р. і не мало ні фінансових, ні людський ресурсів для забезпечення зберігання зазначеного майна.
09.10.2006 р., як тільки генеральний директор Приватного підприємства "Ісіда" Синькова Н.І. з юристом підприємства Линником А.О. після участі в оперативній нараді покинули будівлю Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (м. Київ), з м. Дніпропетровська зателефонувала головний бухгалтер Приватного підприємства "Ісіда" і повідомила, що на підприємство "Ісіда" прибув заступник начальника ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Ткаченко С.І. разом працівниками міліції з метою виконання Ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2006 р. про забезпечення Позову ТОВ "Прогрес-МРХ" (переможець прилюдних торгів від 21.08.2006 р.) про передачу усього майна (будівель, споруд та обладнання) Приватного підприємства "Ісіда" на зберігання третій особі - ТОВ "Мегоном 1".
Через відсутність генерального директора Приватного підприємства "Ісіда", головний бухгалтер Зубова С.В. відмовилася допустити заступника начальника ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська на територію Приватного підприємства "Ісіда".
Після цього Ткаченка С.О. склав Акт про не допуск його на територію Приватного підприємства "Ісіда" і направив до Самарського районного суду м. Дніпропетровська Подання про дачу згоди на примусове проникнення на територію Приватного підприємства "Ісіда".
(продолжение следует)

26.12.2002 р. між Приватним підприємством "Ісіда" та ВАТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України", був укладений Договір кредитної лінії № 7 на загальну суму 800000 грн. (вісімсот тисяч грн.)
26.12.2002 р., з метою забезпечення виконання Приватним підприємством "Ісіда" своїх зобов’язань за Договором кредитної лінії № 7 від 26.12.2002 р., між Приватним підприємством "Ісіда" (Заставодавець) та ВАТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України" (Заставодержатель), був укладений Договір ВАС № 646962 про заставу майнового комплексу (іпотеку).
Предметом застави (іпотеки) був майновий комплекс по виробництву безалкогольних напоїв, що належить Приватному підприємству "Ісіда" на підставі Договору купівлі-продажу від 03.08.1999 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонечко" та Приватним підприємством "Ісіда", зареєстрованому в КП "Дніпропетровське МБТІ" за реєстраційним № 1634-106, та розташований за адресою: вул. Роторна, 2а у м. Дніпропетровську (Самарський район), який складається з:
1) А-2 - цех безалкогольних напоїв залізобетонний, загальна площа 1126,0 кв. м;
2) Б - насосна водозабірна;
3) В - насосна;
4) № 1-2,1 - споруди
На момент передачі зазначеного майна в заставу, ринкова вартість майнового комплексу, на підставі експертної оцінки, склала 2547640,00 грн. (без ПДВ).
На жаль, Приватне підприємство "Ісіда" не змогло вчасно розрахуватися з банком за кредит, у зв’язку із чим банк звернувся з позовом до господарського суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2005 р. по справі № 35/86 позов ВАТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України", задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Ісіда" на користь банку:
- 799916,53 грн. - боргу,
- 11080,00 грн. - пені,
- 1700,00 грн. - держмита,
- 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,
шляхом звернення стягнення на заставлене майно Приватного підприємства "Ісіда".
15.07.2005 р. на виконання зазначеного судового рішення Господарським судом Дніпропетровської області був виданий НАКАЗ.
31.08.2005 р. ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська (старшим державним виконавцем Приновою С.Г.) відкрите виконавче провадження з примусового виконання НАКАЗУ Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2005 р. по справі № 35/86.
27.09.2005 р. ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська (старшим державним виконавцем Приновою С.Г.) описане та арештоване заставлене майно Приватного підприємства "Ісіда" згідно Договору про заставу майнового комплексу (іпотеку) ВАС № 646962 від 26.12.2002 р., а саме:
1) А-2 - цех безалкогольних напоїв залізобетонний, загальна площа 1126,0 кв. м;
2) Б - насосна водозабірна;
3) В - насосна;
4) № 1-2,1 - споруди,
про що був складений АКТ серії АА № 892559 від 27.09.2005 р.
21.11.2005 р. ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська (старшим державним виконавцем Приновою С.Г.) прийнята Постанова про залучення до виконавчого провадження оцінщика Жирова А.К. та експерта Алімову Л.І. та проведення комплексної експертизи по оцінці описаного та арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда".
Зазначена постанова не була направлена Приватному підприємству "Ісіда", відповідно, Приватне підприємство "Ісіда" не змогло скористатися своїми правами, передбаченим ст. 11-1 Закону України "Про виконавче провадження", у т.ч. й заявити відвід зазначеним спеціалістам.
Оцінщик Жиров А.К. та експерт Алімова Л.І. описане та арештоване майно не оглядали, на території Приватного підприємства "Ісіда" не були.
Уперше, про існування цієї Постанови, Приватне підприємство "Ісіда" дізналося лише 19.12.2005 р., коли отримало з ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська листа за вих. № 10315 від 16.12.2005 р., у якому ДВС повідомила про результати проведення експертної оцінки описаного та арештованого майна.
21.12.2005 р. на вимогу Приватного підприємства "Ісіда" ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська копію "Отчета об оценке стоимости имущества: строений и сооружений частного предприятия "Исида": здания цеха безалкогольных напитков (лит. А-2), здания насосной водозаборной (лит. Б), здания насосной (лит. В), сооружения (№ 1-2,1), расположенных по адресу: г. Днепропетровск, ул. Роторная, 2а", згідно якого ринкова вартість описаного та арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда" склала 1145405,00 грн. (без ПДВ).
Таким чином, станом на 26.12.2002 р. вартість заставлено майна Приватного підприємства "Ісіда" складала 2547640,00 грн. (без ПДВ), а майже через 3 (три) роки, станом на 26.11.2005 р., вартість цього ж самого майна склала 1145405,00 грн. (без ПДВ), т.т. зменшилася майже на 1,4 млн. грн. (без ПДВ).
03.01.2006 р. Приватне підприємство "Ісіда" оскаржило до Господарського суду Дніпропетровської області бездіяльність ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська щодо не направлення копії Постанови про призначення комплексної експертизи майна Приватного підприємства "Ісіда" та залучення до виконавчого провадження оцінщика Жирова А.К. та експерта Алімової Л.І., а також оцінку описаного та арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда".
02.03.2006 р. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 35/86 (суддя Широбокова Л.П.) скарга Приватного підприємства "Ісіда" задоволена повністю: визнано неправомірною бездіяльність ДВС у самарському районі м. Дніпропетровська щодо не направлення Приватному підприємству "Ісіда" копії Постанови про призначення експертизи від 21.11.205 р.; визнано недійсними та скасовані результати оцінки описаного та арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда".
ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська оскаржила зазначену Ухвалу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
18.05.2006 р. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Логвиненко О.О., Павловський П.П., Чус О.В.) Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2006 р. по справі № 35/86 скасована на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з тим, що оцінщик та експерт не були залучені до участі у справі у якості заінтересованих осіб та у задоволенні вимог по скарзі Приватному підприємству "Ісіда" відмовлено.
29.05.2006 р. Приватне підприємство "Ісіда" оскаржило постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. по справі № 35/86 до Вищого господарського суду України.
13.06.2006 р. справа № 35/86 була направлена Дніпропетровським апеляційним господарським судом до Вищого господарського суду України, куди вона надійшла 16.06.2006 р. та була зареєстрована за вх. № 8706.
Разом із касаційною скаргою Приватне підприємство "Ісіда" направило до Вищого господарського суду України заяву в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України, у якій просило Вищий господарський суд України, з метою не допустити реалізації заставленого та арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда" по заниженій на 1,5 млн. грн. ціні, до завершення розгляду касаційної скарги зупинити виконання Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2005 р. по справі № 35/86 про звернення стягнення на майно Приватного підприємства "Ісіда" та зупинити дію Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. по справі № 35/86 по скасування Ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2006 р. по справі № 35/86.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2006 р. (судова колегія в складі суддів: Кочерової Н.О. - головуючої, судді - Рибак В.В. та Черкащенко М.М.) розгляд касаційної скарги Приватного підприємства "Ісіда" призначений на 12 год. 30 хв. 31.08.2006 р., з порушенням процесуальних строків розгляду касаційної скарги на 14 календарних днів.
За 9 днів до призначеної дати, 22.08.2006 р. (на наступний день після прилюдних торгів 21.08.2006 р.) суддя Вищого господарського суду України Рибак В.В. самостійно, телеграмою відкладає розгляд справи ще на один місяць - на 13 год. 00 хв. 28.09.2006 р.
При цьому, рішення за Заявою Приватного підприємства "Ісіда" в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України не прийняв.
Утримуючи в Вищому господарському суді України справі № 35/86, не розглядаючи касаційну скаргу більше 4-х місяців, Вищий господарський суд України фактично дав можливість продати майновий комплекс Приватного підприємства "Ісіда" з прилюдних торгів по заниженій на 1,5 млн. грн. ціні.
Але такий розвиток подій не входив у плани тих, хто хотів фактично за безцінок заволодіти майном Приватного підприємства "Ісіда".
Для досягнення своєї мети по захопленню Приватного підприємства "Ісіда" була використана проста та відпрацьована схема із залученням ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська, ДВС Дніпропетровської області, Дніпропетровської філії СДП "Укрспецюст", Самарського районного суду м. Дніпропетровська, співробітників УМВС України у Самарському районі м. Дніпропетровська та співробітників ЗАТ "Агентства безпеки "СКОРПІОН".
Усі названі структури діяли чітко й організовано, а незаконність їх дій "узаконювалась" рішеннями Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Так, спочатку начальник ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченко С.І., начальник ДВС Дніпропетровської області Верхогляд О.О. та його заступник Вєрцев О.Ю. скрили від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України факт, що Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за скаргою Приватного підприємства "Ісіда" на оцінку арештованого майна та призначив її розгляд.
У результаті таких дій 01.08.2006 р. Шевченко, Верхогляд та Вєрцев незаконно отримали з Міністерства юстиції України (підписала заступник Міністра юстиції України Ємельянова) погодження документів на реалізацію арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда" по заниженій ціні.
Далі кожен із цих посадових осіб окремо зробив усе, щоб досягти незаконної мети.
Так, начальник ДВС Дніпропетровської області Верхогляд О.О. відмовився реагувати на скарги Приватного підприємства "Ісіда" про відсутність у матеріалах виконавчого провадження документів про проведення експертизи з оцінки майна Приватного підприємства "Ісіда" не експертом Алімовою Л.І., а експертом Зябловою Н.О., та перевірити цей факт. Зробив це Верхогляд О.О. цілком свідомо, оскільки чудово розумів, що в ході перевірки цей факт підтвердиться, після чого необхідно буде відповідати яким чином була підписана експертиза з оцінки майна іншими особами, які не були на об’єкті оцінки.
У свою чергу заступник начальника ДВС Дніпропетровської області Вєрцев О.Ю., достовірно знаючи, що Приватне підприємство "Ісіда" контролює виконавче провадження, на письмове питання Приватне підприємство "Ісіда" коли буде проведений конкурс з реалізації арештованого майна, листом від 13.07.2006 р. за вих. № 05-16/2412 роз’яснив (цитую мовою оригіналу):
"… тільки після отримання погодження Департаменту Державної виконавчої служби на реалізацію майна, державний виконавець готує документи до конкурсу щодо передачі майна на реалізацію та направляє на адресу державної виконавчої служби області та спеціалізованих організацій повідомлення щодо наявності арештованого майна. На підставі зазначеного повідомлення конкурсна комісія державної виконавчої служби Дніпропетровської області проводить тендер стосовно визначення спеціалізованої організації, яка в подальшому буде здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна. Витяг з протоколу про результати проведення тендера, у якому зазначена назва переможця та обґрунтування його визначення, у триденний термін буде доведено до відома ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська".
При цьому Вєрцев О.Ю. достовірно знав, що ніякого тендеру на визначення переможця спеціалізованої торгуючої організації з продажу арештовано майна Приватного підприємства "Ісіда" не буде, оскільки це не входило в плани Шевченка С.І. Верхогляда О.О. та Вєрцева О.Ю. та інших осіб, в інтересах яких вони так старалися.
Доки Приватне підприємство "Ісіда" вірило роз’ясненням заступника начальника ДВС Дніпропетровської області Вєрцева О.Ю., чекало проведення тендеру та визначення переможця серед спеціалізованих організацій, начальник ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченко С.І. 02.08.2006 р., у період, коли державний виконавець ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Принова С.Г., у провадженні якої знаходилося виконавче провадження, знаходилася у відпустці, порушивши вимоги:
– "Інструкції про проведення виконавчих дій", затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/415,
– Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 р. № 2654-XII,
– Договору застави майнового комплексу ВАС № 646962 від 26.12.2002 р. між Приватним підприємством "Ісіда" та ВАТ "Державний ощадний банк України",
на письмове прохання начальника Дніпропетровського обласного управління - філії ВАТ "Державний ощадний банк України" Сиволапа О.І. (лист від 21.07.2006 р. за вих. № 19/041), незаконно передав документи Приватного підприємства "Ісіда" на реалізацію до Дніпропетровської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" без проведення конкурсу (тендеру) на визначення спеціалізованої організації, яка повинна була проводити реалізацію майна Приватного підприємства "Ісіда".
Шевченко С.І., Верхогляд О.О. та Вєрцев О.Ю. дуже спішили незаконно продати майновий комплекс Приватного підприємства "Ісіда", так як часу в них було обмаль.
31 серпня 2006 р. мало відбутися судове засідання у Вищому господарському суді України з перегляду скарги Приватного підприємства "Ісіда" на оцінку арештованого майна, і невідомо чим би воно могло б закінчитися.
Після цього за справу взялося керівництво Дніпропетровської філії СДП "Укрспецюст" - директор Котуранов В.В. та начальник відділу реалізації Луканов І.М.
02.08.2006 р. за вих. № 7111 начальник ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченко С.І. самостійно подає до Дніпропетровської філії СДП "Укрспецюст" заяву про реалізацію описаного та арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда".
У цей же день, 02.08.2006 р. між ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська, в особі начальника ДВС у Самарському районі м. Дніпропетровська Шевченка С.І., та Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", в особі директора Дніпропетровської філії СДП "Укрспецюст" Котуранова В.В., був укладений Договір № 604012-39/210к на реалізації майна Приватного підприємства "Ісіда" на підставі та в порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку".
Крім Шевченка С.І. та Котуранова В.В. зазначений Договір підписали:
- Глод Є.А. - генеральний директор СДП "Укрспецюст" (м. Київ),
- Луканов І.М. - начальник відділу реалізації ДФ СДП "Укрспецюст" (м. Дніпропетровськ),
- Кошова А.О. – юрисконсульт ДФ СДП "Укрспецюст" (м. Дніпропетровськ),
- Верхогляд О.О. - начальник ДВС Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ).
Згідно п. 3.5 "Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна" спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує за місцезнаходження нерухомого майна в друкованих засобах масової інформації інформаційне повідомлення про нерухоме майно, що підлягає реалізації.
У порушення п. 3.5 "Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна" та ст. 43 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2006 р. № 898-IY, Котуранов В.В. та Луканов І.М., діючи умисно, з метою не допустити до участі в прилюдних торгах інших учасників, приховати від Приватного підприємства "Ісіда" факт підготовки до прилюдних торгів, не допустити до участі в прилюдних торгах Приватне підприємство "Ісіда", за 15 днів до початку торгів, т.т. до 06.08.2006 р. (торги відбулися 21.08.2006 р.) не опублікували за місцезнаходженням арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда", у двох місцевих друкованих засобах масової інформації інформаційне повідомлення про арештоване майно Приватного підприємства "Ісіда", та в порушення п. 3.7 вказаного Положення не зазначила додаткові відомості про арештований майновий комплекс, що підлягав продажу на прилюдних торгах.
Крім цього, Котуранов В.В. та Луканов І.М., діючи умисно, у порушення п. 3.11 "Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна" та ч. 5 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2006 р. № 898-IY, до 06.08.2006 р. не повідомили Приватне підприємство "Ісіда" про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майнового комплексу Приватного підприємства "Ісіда", чим незаконно позбавили Приватне підприємство "Ісіда" права до початку прилюдних торгів внести грошові кошти та викупити заставлений майновий комплекс.
Замість цього, Котуранов В.В. та Луканов І.М. направили Приватному підприємству "Ісіда" повідомлення про дату, час та місце проведення прилюдних торгів не за 15 днів до їх початку, а з 2 (два) неробочих днів - суботу та неділю, завідома знаючи, що ні за яких умов Приватне підприємство "Ісіда" не отримає дане повідомлення до початку прилюдних торгів.
Так, згідно повідомлення директора ДФ СДП "Укрспецюст" Котуранова В.В. (лист за вих. № 01-07/660 від 18.08.2006 р.) прилюдні торги з примусової реалізації описаного та арештованого майна Приватного підприємства "Ісіда" призначені на 10 год. 30 хв. 21.08.2006 р. у приміщенні ДФ СДП "Укрспецюст" за адресою: вул. Запорізьке шосе, 27 у м. Дніпропетровську).
Лист з цим повідомленням Приватне підприємство "Ісіда" отримало 23.08.2006 р., т.т на другий день, як прилюдні торги закінчилися.
Проведеною перевіркою Дніпропетровською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" (лист від 12.09.2006 р. за вих. № 9-с-05-1150) було встановлено, що рекомендований лист, у якому знаходилося повідомлення ДФ СДП "Укрспецюст" про дату призначення прилюдних торгів, був зданий представником ДФ СДП "Укрспецюст" в поштове відділення на відправку у п’ятницю 18.08.2006 р. о 17 год. 00 хв., т.т. під кінець робочого дня, а до зонального відділення зв’язку був відправлений 19.08.2006 р. (субота), а Приватному підприємству "Ісіда" він був доставлений 23.08.2006 р.

(продолжение следует)

*****
Амур, несущий людям счастье,
Наверно, потерял все свои снасти,
И сыплет стрелы он свои не глядя,
И попадает в тех, в кого не надо...

Амур, злой озорник, совсем стрелять уж разучился!!!
А щит мой старенький совсем уж прохудился:
Лишь зазевалась я - и все - конец!!!
Попал в меня беспечный сей юнец!!!

Поймать бы и надрать бы ему уши,
Чтобы не нес он миру всякой чуши!!!
Но... дорога теперь уж мне стрела:
Хоть больно сделала, а все ж... мила