Профіль

Silv@

Silv@

Україна, Луцьк

Рейтинг в розділі:

Важливі замітки

Останні статті

Прости...



           Мне не хватает лета от тебя…

           Родной улыбки… а порой и слова
           О том, что все наладится… тогда,
           Когда обратному расплакаться готова.

           Тебе я не смогу сказать одно –
           Что нету сил и на исходе шутки…

           И может глупо это… все равно

           Дарю тебе лишь каждую минутку.

           Прости за откровенность иногда –
           Во мне проснется женщина-слабинка,

           Которая капризна… как беда
           Прогонит сильную – другую половинку.

           Прости за то, что иногда могу
           Перевернуть эмоции на холод…
           Я тоже от себя уже бегу,
           От грусти и тоски… в осенний город.

           Мне не хватает летнего тепла…
           А ты… далекий! И тебе не сладко…
           Прости, что вот такой сейчас была,
           Сотру с лица сомнения остатки…

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Хвилина слабкості...



            Хотілося б забути... Ні, не варто...
            Можливо... відпустити? Так... мабуть!
            Відбудуся чомусь легеньким жартом,
            В очах, насправді, сльози промайнуть...

            Хотілося б пробачити - немає!
            Провини нічиєї і ніде.
            Лише неспокій серце доїдає...
            Хотілося б прогнати - та не йде.

            Чомусь до звички прив'язати щастя
            Хотілося б назавжди, без вагань...
            Та не буває більшої напасті
            Аніж плекати марних сподівань.

            Хотілося б почути "Не залишу!"
            Хотілося б... хотілося б... Мовчиш!
            Вслухаюся з надією у тишу,
            Що обпікає думкою "Облиш!

            Поглянь угору - там блакитне небо...
            Навколо глянь, радій йому... цвіти!
            Відкрийся світові, ховатися не треба,
            Йому на зустріч не іди... лети!"

            Зриваюся... та знову зупиняюсь -
            Зникають крила, що з'явились вмить.
            Хотілося б... без жалю відпускаю
            Цю мрію, що без тебе не летить...

            Хотілося б забути та не вмію,
            Вмиваюся росою знову й знов...
            Тією, що безжально серце гріє,
            Тією, у якій живе любов...             

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Забег



             Мчится мустангом время,
             Жизненны повороты -
             Если упустишь стремя,
             Вряд ли узнают кто ты.

             Не удержавшись в беге,
             Много чего теряешь.
             В этом шальном забеге
             Опыт приобретаешь.

             Словно при старте выстрел -
             Взяли отсчет минуты,
             В каждой секунде смысл,
             Финиш - ответы будто...

             Веришь, спешишь, мечтаешь
             Выиграть счастья кубок,
             Участь свою играешь
             В важных забегах "клуба".

             Главный момент - у цели!
             Сердцем владеют чувства...
             Страх победив, сумеем
             Жизнь превратить в искусство!

Життєве...

       Ти повернувся для чого? Не треба                Зорі з небес мені більше... Від тебе!        ПАлких зізнань і розмов про кохання...                Щирою бути! Єдине бажання.        Знаєш, минулось... Душею я вільна!                Ні не забула - це ж спогади спільні...        Дивно тобі, що отак відпустила?                Я не жалкую за тим, бо любила...        Мріялось, вірила... Тільки з тобою!                Цілі в житті розуміли обоє...        Мало було? Не твоє мабуть - спокій...                Волі спокуса... які наші роки!?        Бачила, знала, пробачить хотіла,                Та не проси, щоб тепер зрозуміла.        Вже не твоя... Цінуватиму лише                Тільки того, хто саму не залишить.

Всім гарного настрою! Посміхайтесь, бо ми того варті!!!




                                         

Вільним вітром в осінньому небі...


                                                                          
                                                                            Автор фото: Alexiss


          Вільним вітром в осінньому небі,
                 Неквапливим як подих... таким!
                           Відшукаю дорогу до тебе,
                                     Доторкнуся цілунком легким.

          Ти пізнай мене в листі кленовім -
                 Хай зігріє приємним теплом,
                           У по-дружньому щирому слові,
                                     Щоб у серці лишитись змогло...

           І на поклик дощу відгукнися
                 По далекім твоєму вікні...
                           Він в розлуці не зміг - не скорився!
                                     З розумінням всміхнися мені...

           Не сумуй, що не поряд, не треба,
                 Бо у думці зумію завжди
                           Відшукати дорогу до тебе,
                                     Залишивши віршами сліди...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Посміхнись!

          В підтримку...

        Ти її відпусти, не тримай...         Не зважай на слова, бо не варто!         Захопити спокусі не дай         Відповісти образливим "жартом"...         Хай іде, повертає завжди         Добрим вчинком на дурника зверхність,         Ти ж бо знаєш - в брудної води         Непривабливий вигляд поверхні!         Прислухайся до інших та знай,         Що у світі багато лихого...         А образи в собі не тримай!         Посміхнись! Бо живемо для цього... podmig

Якби ти знав...

 
Якби ти знав, яке в моїй душі

Палає полум’я незгасне до віршів! Яскраве, незабутнє... Знову й знов Писати серцем змушує любов. Та сама, неповторна - між рядків... Невже здивований? Ти теж її хотів! Підтримував завжди, хоча й зникав - Мов вільний вітер все на щось чекав… Чогось новОго - незбагненний світ! Приваблював цікавості політ… Я розумію силу почуттів - Для цього не потрібно зайвих слів. Такою я й сама колись була, Шукала довго і знайти змогла… Захована та істина - в тобі! Відкрий її для себе… вір собі!

В поддержку...

"Тревожно..."
        Почему?
               И неспокойно...
Ведь ты не кто-то!
Ну хватит,
        слышишь...
               все, довольно...
Я знаю, что банально,
               но звучит!
Пусть екстримально...
               Помолчи!
Все будет хорошо...
        Улыбка...
               чувствую ее...
Печальная.
"Всего лишь день..." -
               отчаянно...
"Пускай на время,
          просто...
               холодно...
Остаться - бремя!
          Вон...
               из города..."
Но в мыслях
          все равно лишь
               "Солнышко!
Тебя здесь ждут...
          и пусть
утонет в море все...
          печаль и грусть...
                До донышка! rose