«Воістину є два першопочаткові духи, які явилися світу як близнюки, відомі своєю протилежністю. В думці, в слові і в дії — вони обидва, добрий і злий… Коли ці два духи вперше зійшлися в боротьбі, то вони створили буття і небуття, і те, що чекає врешті-решт тих, хто йде шляхом неправди, — це найгірше, а тих, хто йде шляхом добра, чекає найкраще». (Ясна, 30, 3 — 4).

Удача будь-якого народу — це певна константа, що залишається такою протягом тисячоліть. Якщо ти бажаєш дізнатись, якою буде твоя майбутня дружина, подивись на її матір — так каже народна мудрість. Якщо ти бажаєш з’ясувати психологічний портрет солдатів ворожої армії, згадай, якими були батьки і діди цих солдатів. Засадничі речі добре бачаться здалеку.

Війна — це мир. Свобода — це рабство. Незнання — сила. Такими були засадничі партійні гасла вигаданої Джорджем Оруелом країни Океанії з єдиною правлячою силою під назвою «Партія» — однієї з трьох світових імперій майбутнього. Захмарне майбутнє для Оруела мало цілком реалізуватися вже у 1984 році. Тому його роман, написаний у 1948-у, що приніс йому світову славу, так і називався «1984». Він просто переставив місцями дві останні цифри року написання роману.

Закінчення. Початок у номері за 26 квітня

Тисячоліттями різні народи приходили на територію Криму і будували, будували, будували. У давні часи Крим став перлиною античної цивілізації.

Крим здано росіянам без жодного пострілу. Втрачене все озброєння, а його в Криму було чимало і не найгіршого, втрачений увесь український флот, що дислокувався на півострові, втрачена більшість особового складу української армії, який просто перейшов на бік ворога. Перейшов не з ідейних міркувань і не через страх, а за обіцянку більших грошей, тобто продався ворогові.

Існують держави, стрижнем яких є певна проста й універсальна ідея. За формою ця ідея може змінюватися, за суттю — ні. Знищити цю ідею — і держава втрачає сенс свого існування. Таких держав у світі небагато, але саме до такого типу держав належить Росія.

Хто контролює минуле, той контролює і майбутнє. Цю відому сентенцію я наводжу лише для того, щоб була краще зрозуміла запекла боротьба за минуле, що точиться у царині історії, і то не окремої країни, а всього людства. Я написав «історії», а не «історичної науки», бо згідно з означенням видатного німецького філософа Емануіла Канта: «В кожній науці стільки науки, скільки в ній математики». А в історії математики мало, майже нема. Математику на історичних факультетах не вивчають, при вступі на історичні факультети не вимагають. Скидається, що історія — це не наука про аргументи, а наука про висновки. На висновки ж завжди є замовник. А професіоналізм потрібен історику для того, щоб під десь вище затверджені висновки підібрати відповідні аргументи, проігнорувавши всі інші. Аналізувати і порівнювати фізичні явища можна лише завдяки найбільшому винаходу людства, звичайно, після винаходу колеса, — числу. Для дійсних чисел завжди можна сказати, яке з них більше, якщо вони не є рівними. Для професійних фізиків ігнорування мови чисел неможливе. Для професійних істориків — можливе.

Енергетика світу, у тому числі енергетика України, має чотири головні аспекти: собівартість, наявні запаси, безпечність, екологічність. Розглянемо їх детальніше. (Чи потрібна Україні атомна бомба?)