Чи виживуть українці як етнос? 3 частина
- 11.02.26, 12:31
Нація, яка не здатна воювати за свою незалежність, завжди програє. Її або знищують фізично, або вона стає будівельним матеріалом для розбудови інших націй. До 1917 року українці були будівельним матеріалом для Російської імперії. Фізично українців вона не чіпала. Їх знищували духовно нав`язуванням їм чужої ідеології, фальшуванням їх історії, гальмуванням їх культурного розвитку і освіти, позбавленням рідної мови. Якби не поразка імперії у Першій світовій війні, на сьогодні цей процес закінчився би, ймовірно, повним знищенням нашої національної ідентичності.
Але імперія війну програла. На короткий час в ній виник стан внутрішнього хаосу, який кожна з політичних сил використала на свою користь. Поляки виступили консолідованою силою. Відсоток інтелігенції в Польщі вдвічі перевищував цей показник у цілому по імперії. І ця інтелігенція знала, чого хотіла. Польща не тільки виборола власну незалежність, але й захистила в переможній битві під Варшавою, спільно з українською армією, в 1920 році всю Європу від червоної чуми. Але нас зрадили. І це були не поляки, це були США і їх союзники.
А українці розгубилися. Вони ніяк не могли вирішити, що для них важливіше: розділити панську землю між собою (20% земельних угідь), чи вибороти незалежну Україну. Соціальна демагогія більшовиків повела за собою більшість активних українців. Лише меншість розуміла, що найкращою гарантією реалізації справедливих соціальних вимог є власна держава. Боротьба за незалежність України, від якої більшість українців залишились осторонь, не мала шансів на успіх і чуда не сталося – українці програли. Надто нечисленним, як для такого великого етносу виявився його провід – національно свідома інтелігенція, надто малим був його вплив на широкі народні маси.
Імперія завжди існує не з волі імператора, а з масової підтримки його імперських прагнень підданими. Таким носієм імперської ідеї в Російській імперії завжди був «російський народ», як його стали називати з 1721 року. Післявоєнний хаос в Російській імперії врешті закінчився корінною зміною структури влади в ній. Якщо до 1917 року носієм найвищої влади була високоосвічена царська, німецька за походженням, династія, то після 1917 року ним стала російська «чернь», що в кращому випадку мала початкову освіту. Цей факт повністю пояснює мої висновки про сплановане винищення української нації. Жорстокість тоталітарних режимів напряму залежить від освіти його носіїв. Найжорстокіша влада – влада «черні». У «черні» не має моралі у загальноприйнятому сенсі, у неї немає совісті, честі, порядності. Є лише нестримне бажання принизити всіх, кому вона заздрить, і зайняти їх місце. Універсальним інструментом для цього є влада над іншими людьми, над їх життям, здоров`ям, їх думками, поведінкою, їх майбутнім. Ідеальною реалізацією такого прагнення є концтабір – і в період між двома світовими війнами в Радянському союзі він був побудований.
Українцям більшовики пообіцяли все, що вони хотіли почути. Довірливість, порядність і чесність - це етнічні риси українців. Це добре розуміли очільники імперії та їх закордонні хазяї. Вони не лише пообіцяли, але навіть і виконали деякі свої обіцянки. Хочете Україну – нате вам Українську радянську соціалістичну республіку. Хочете землю – нате вам панську землю, тих 20%. Усі ці обіцянки і подарунки виявились сиром у мишоловці. Буквально за десять років у українців забрали не лише панську землю, але і їх власну. Вони хотіли право на вільну працю. Їм створили колгоспи з примусовою безоплатною працею. Українську землю московити вперше в новітній історії офіційно назвали Україною, і майже відразу почали реалізовувати програму «Україна без українців». Між двома світовими війнами внаслідок масового штучного голоду, політичних репресій і геноциду Україна втратила майже половину етнічних українців, що мешкали на підконтрольній Радянському союзу території України.
Отже, перша заповідь національно свідомого українця: «Пам`ятай про геноцид власного народу». Чи дотримуються українці цієї заповіді? Багато років увечері Дня пам`яті жертв голодоморів я запалюю свічку, ставлю її на підвіконня і з надією дивлюсь на сотні інших вікон. І жодного разу не бачив там хоча б ще однієї свічки пам`яті.
Скільки українців проживало на території України в 1913 році? Відповідь з довідника – 35.2 млн осіб. А скільки українців нині мешкає на території України? Точної відповіді тепер немає, але за оцінками значно менше, ніж у 1913 році. І ця чисельність продовжує зменшуватись. Тут усе грає свою роль: і кривава війна з московитами, і мільйони біженців за межами України внаслідок війни, і низька народжуваність.
Але головне, слід зрозуміти, хто саме хоче забрати наші землі та зробити українців сучасними рабами. Вижити українцям на власній землі можна лише в розумінні того, хто наші вороги, а хто друзі, й почати розбудовувати Україну на українських цінностях. Сьогодні ж «українські» політики – це переважно представники різних неукраїнських, закордонних центрів, які відверто працюють на Кремль, глобалістів і сіоністів, фактично це колаборанти, а не представники українського народу. Прийшов час усім нам зрозуміти, що в наступному столітті Україна вже може залишитись без етнічних українців. Тому друга заповідь національно свідомого українця: «Підтримуй у політиці лише виразників національних українських цінностей».
Якими мали б бути темпи зростання української нації, щоб кількість українців відповідала продуктивним можливостям нашої найбагатшої в світі на природні ресурси землі? Для аналізу я взяв три країни. Перша – це Нігер - світовий рекордсмен за темпами зростання. Друга – це Туреччина – як близьку до нас країну і не лише територіально, де населення стабільно зростає протягом століть. Третя – це Ізраїль, єдина країна з білим населенням, яка зуміла принципово переломити демографічну ситуацію.
Далі я провів уявний експеримент. Припустимо, ми переселили на територію України 1 млн нігерійців, При їх нинішніх темпах розмноження приблизно за 250 років вони повністю вичерпали б ресурс України і досягли чисельності у 200 млн осіб. Для євреїв для цього було б потрібно 800 років, а для турків – 1000 років. Через цей час про етнічних українців нагадуватимуть лише фундаменти їх осель під метровим шаром ґрунту (за рік усе покривається міліметровим шаром осадових порід).
Як запобігти вимиранню української нації? На мою думку необхідно зрозуміти трагічність ситуації, у якій ми опинились. Таким же руйнівним шляхом іде більшість європейських країн. Виключення становить хіба що Польща, у якій динаміка вимирання змінилась на динаміку невеликого, але зростання населення. Зрозуміти, як знайти свій шлях у сучасному світі. Зрозуміти, що сучасна європейська цивілізація вирішила вистрелити собі не лише в ногу, а очевидно, вже вистрілила собі і в голову. У такій драматичній ситуації, у якій опинилась Європа, треба бити на сполох! При такій насиченості інтелектуалами не побачити всю драматичність нинішньої демографічної ситуації – це свідомий крок до етнічного самогубства! Отже третя заповідь свідомого українця така: «Українцю! Розмножуйся». П`ятеро дітей в українській родині мають стати нормою.
Німці в середині минулого століття прагнули відродити велич арійської раси, до якої належать практично всі європейські народи. Їм цього не дали. Таке враження, що метою переможців у Другій світовій війні було якраз протилежне - знищення арійської (білої) раси. І ця мета нині успішно досягається.
Отже, наше прагнення до Європи, до об`єднання з братніми народами слід усвідомлювати на сьогодні лише як реалізацію гасла: «Геть від Москви», а не як засвоєння нинішніх європейських цінностей. Подивіться на Європу. Там популяризується все те, що зменшує чисельність населення: статеві збочення, хворобливий фемінізм, руйнування християнської моралі й традиційних родинних цінностей. Сучасні західні фільми – це море духовної отрути. Програму нинішніх руйнівних дій також можна побачити вже в широко відомому Маніфесті комуністичної партії, який є реалізацією програмних засад ордена Ілюмінатів, який, у свою чергу, черпав свої ідеї в текстах Старого Заповіту (Торі).
Упродовж багатьох століть українці перемагали своїх ворогів, але після перемоги владу захоплювали «інші» та знищували наші завоювання. Сьогодні ми бачимо те саме. Ми повинні чітко усвідомлювати, що наш єдиний шанс на достойне майбутнє – це побудова держави на національних українських цінностях. Іншого шляху немає.
Панове! Давайте забудемо про «загальнолюдські» цінності в їх нинішній інтерпретації. До них дійде черга, коли ми вирішимо нашу головну задачу – перемогти Московію та зберегти Українську Державу.
На завершення висловлю декілька радикальних порад:
1.Сучасна система голосування не просто недосконала, а абсурдна. Якби всі справи підприємств і різноманітних організацій вирішувались шляхом рівноправного загального голосування всіх членів відповідних трудових колективів, то всі ці підприємства швидко б збанкрутували, а державні установи втратили б будь-яку ефективність. Система голосування, коли одна людина за будь-яких обставин дає один голос, вимагає вдосконалення.
2.У сучасні Верховній Раді немає жодного професора, академіка, письменника, видатного професіонала в будь-якій важливій сфері життя країни. Зате є масажисти, візажисти, куплетисти і т. д. і т. п. Саме вони вирішують долю держави, а не високоосвічені професіонали. Чи варто дивуватись «ефективності» такого вирішування? Вважаю, що при обранні до найвищих виборних органів влади має існувати освітній і професійний ценз, який би виправив подібну ситуацію.
3.В Україні потрібно прийняти закони, які захищатимуть інтереси української нації, а не інтереси олігархів і світових фінансових центрів. Метою яких є захоплення землі та корисних копалин. Всі стратегічні багатства України мають перебувати під надійним контролем Української держави.
4.І головне. Зберегти Україну може лише українська жінка. Найпрестижнішим заняттям жінки в Україні має стати виховання власних дітей, а не прибирання вулиць наших міст. А починати потрібно з правильного виховання майбутньої матері і дружини. Сучасний західний кінематограф, який заполонив наші екрани, сприяє лише духовної деградації і жінки, і всього українського суспільства. Ми маємо відповісти на цей деструктивний виклик своїм якісним і правильним кінематографом, такою ж літературою і навіть повсякденною рекламою. Діти – це головна цінність і нації, і держави, і окремої людини. Культ дитини і культ жінки матері – ось наше першочергове завдання.
5.Аналіз сучасного стану України свідчить про таке. Україну роззброїли «гаранти безпеки». Вони знищили її економіку, яка займала сьоме місце у світі, а потім один із «гарантів» - Росія, розпочала війну на знищення Української Держави й української нації у змові з іншим «гарантом», очолюваним колишніми президентами США Обамою та Байденом. Це стало очевидним, коли Обама вимагав не чинити опір російським окупаційним військам у 2014 році, а Байден заявляв про якісь «страшні санкції», а насправді робив усе від нього залежне, щоб Україна не перемогла. Більше того, саме з його вини й вини агентів кремля у нашій владі провалився контрнаступ Збройних сил України у 1923 році. Виникає запитання, а де ж все-таки гарантії США? Їх нинішня військова допомога – це лише маленька частина того, що в нас було. Україна була геополітичною державою, а стала країною третього світу. Світ увійшов у період, коли все вирішує сила, і перш за все сила зброї. Тому нашим суперважливим завданням є глобальна мілітаризація країни, сумісна із збереженням звичних для українців особистих прав і свобод.
Слава Україні!
Доктор фіз.-мат. наук, професор,
академік Академії наук вищої школи України
Швець Валерій Тимофійович
[i] Гарі Ален (Gary Allen, 1936–1986) американський консервативний письменник і журналіст, найбільш відомий завдяки книзі None Dare Call It Conspiracy (1971), яка стала бестселером і мала значний вплив на політичні дискусії у США. Він був членом та речником ультраправої організації John Birch Society.
[ii] Ці слова Уїнстона Черчіля з його статті «Zionism versus Bolshevism: A Struggle for the Soul of the Jewish People», опублікованої у газеті Illustrated Sunday Herald 8 лютого 1920 року.
[iii] Зміст резолюції:
1. Генеральна Асамблея пригадує свої попередні резолюції щодо ліквідації расової дискримінації.
2. Засуджує союз між південноафриканським расизмом і сіонізмом».
3. Проголошує, що «сіонізм є формою расизму та расової дискримінації».
4. Закликає всі держави протидіяти расизму у будь-яких його формах.








