Я давно не читаю віршів

Я давно не читаю віршів - 
Трохи болісно, трохи нудно.
Кожне слово мені гірчить,
На душі стає трохи паскудно.

Певно десь у комірках душі
Назбирала я в кутиках болю - 
І не викинуть, не пригріть,
Не пустить зі сльозами на волю.

Він там бродить по-трохи, гниє,
Я комірок щосил уникаю - 
Не читаю зовсім віршів,
Та й своїх давно не складаю.

                            15.09.2016
К. Кусок

Прошу вашої допомоги!

  • 04.03.15, 11:05
Друзі!   Прошу відгукнутися всіх  укого  1 група крові - ВИ МОЖЕТЕ ВРЯТУВАТИ ЖИТТЯ!


Прошу максимального репосту та участі! У кого перша група крові і хто готовий стати донором?

Дівчинка - донька співробітника мого друга. І вона потребує допомоги...



Так Аня виглядала до хвороби...

Найпотаємніше

Як багато красномовних слів в мовчанні, 

Все у ньому: світ, життя, любов, страждання.

Як багато схованого між рядків:

Все про що уголос розказати не зумів.


Та про те як ти любив й страждав, 
В темному куточку пустоти сховав. 
Може ясність й чіткість бачити усе 
Тільки темрява з собою принесе.

                             K Кусок

До чистоти

Не хочу бруду та брутальності,

Досить хіті й аморальності,

Не хочу темних плям та сірого,
Геть від сумнівного й брехливого.

Повертаюся до чистоти

До прозорої душі краси,

До віри, до правдивого,

До світла і сліпуче білого.

                             К Кусок

Зима. Одна

  • 30.11.11, 12:41
Боляче.
Не змістовно.
Страшно - 
Більше нікому.

Холодно.
Майже зима.
Голосно.
Ця нова.
Краща.
Така Одна.

***

Заплакала зима
І сльози заблищали.
Тобі іти пора,
Три місяці – так мало.

Візьму і усміхнуся –
Не плакати ж мені
І навіть якщо ти підеш –
Ти цілковито мій.

В думках, у снах, у звуках –

Усюди буду я…
Нема більше кохання –
Це душ повне злиття.

Нехай зима ця плаче –
Їй йти давно пора.
І навіть якщо підеш
Ти знай: я теж твоя!
                         К Кусок

Якщо я винна

Якщо я винна – присудіть мене до страти! Якщо я винна – вбийте назавжди! Якщо я винна – киньте в мене камінь, Та так, щоб через груди він пройшов наскрізь! Доки не скараєте – не буду спати І не зімкну жива своїх повік, Якщо я винна – присудіть до страти, Щоб заспокоїлась душа навік!

 А по смерті не говоріть про мене добре,

Як прийнято казати про мерців.

І не кажіть: «Душа її жива…»

Якщо не винна…

Все-рівно мене вбийте,

                                 Бо все-одно я зовсім не свята!                                      

К Кусок

Спокуса

Яка спокуса торкнутися губами твоїх губ,
Яке це мабуть насолода...
Але я втримаюсь і не торкнусь,
Хоч трапилась мені така нагода.

Яка спокуса - твоє тіло
І я не можу вже чекати,
Зеленими очима хтиво
Тебе почну я роздягати.

Яка спокуса - твої сильні руки,
В полон волію сдатись їм.
В твоїх обіймах опинитись
І розчинитись в твою тінь.

Ти весь - спокуса...
Солоний піт покрив твоє чоло...
З своєю хіттю я борюся,
По тілу розливається тепло.

Я ще тримаюсь.
По шкірі -хвилі мурашок...
Я не людина вже, а кішка,
А до спокуси лише крок...

Мить до миті

Біль до болю складемо рівними кубами,

Гниль до гною, щоб не валявся поміж нами.

Сум до суму, печаль множачи удвоє,

Сміх до сміху, щоб усмішки літали роєм.

Красу до краси, щоб множилось прекрасне

І мить до миті, щоб жили і любили вчасно.

 

                                           К Кусок)

Пити- не п'яніти

Червоне, терпке , півсолодке
Малими ковтками тебе споживаю,
Кожної краплини смак відчуваю...

Я, мої мрії і келих вина...
Малими ковтками йду до душі дна.

Холодне та гріє,
Всередину ллється червоним змієм
Червоне, терпке, півсолодке.
                                   К Кусок)))