І хто нам винен, що ми не хочемо користуватися рідною мовою? Це призводить до багатьох непорозумінь. Оскільки одне й те саме питання більше-менш однозначно може розглядаться коли воно висвітлене однією мовою. Зараз хочуть зросійщення замінить занглійщенням. Але мова не про це. Це було очікувано, бо коли новоспечені депутати прийняли поправки до закону, про всякі там колгоспи-кооперативи, то поправками було вилучення слова «пай»,  а пояснювали вони це тим, що в англійській мові немає слова «пай», є лише частка. Хоча для чого англомовним іноземцям, розуміти що там написано в нашому законодавстві про паї, якщо вони до цих паїв відношення не мають. Хочуть мать – хай вчать мову, історію, і будуть знать що це таке. Спаяти – з’єднати, розпаяти – роз’єднати, тобто розпаювання – це роз’єднання цілого, і виділення пая(частки).

         Коли Путін об’явив про спеціальную ваєнную операцію, то ми коротко назвали її війною, а  громадянам росії називать війну війною Путін заборонив. А давайте використаєм їхню назву собі на користь. Для початку зробим переклад на українську. Перекладають спеціальна військова операція. Військова операція перекладається однозначно, а ось спєціальная – спеціальна, це слово не російське, і не українське, швидше за все до нас потрапило з Франції, і подібно звучить і в германських та романських мовах, в тому числі англійській. Буде два варіанти перекладу «спеціальная» - особлива (особая, асобєнная), «спеціальная» - навмисна(умишлєнная). Немає тут у цій війні нічого особливого(асобєнного). А ось те, що їхня військова операція проти нас навмисна, а не випадкова, сумнівів немає. Випадково, звісно, могли б 3 дні бухать, і заблукать, а вони блукають вже більше року. Виходячи з вищесказаного не завадило б нам при спілкуванні з іноземцями виходить з такого українського перекладу і, щоб іноземні змі відповідно їх перекладали на свої мови. Це буде нести зовсім інший сенс ніж зараз. Також потрібно і росіянам пояснювать так би мовити слов’янський сенс цього поняття. Бо учасників навмисної війскьової операції(умишлєной ваєной апєрациї), які коять нам зло можна назвать виходячи з вищесказаного зловмисниками(злоумишлєнікамі). Якщо дане роз’яснення стане останньої краплею, яка схилить хоч одного ворожого солдата не вистрілить в нашого воїна, а здаться в полон, то ці мої роздуми не будуть марні.

Криза наближається.

А народ не кається.

Як до влади добирається,

То з нечистим знається.

Десь колись в якісь країні

Високопоставлені чини

Заявили, що однині

Готівка шкодить для війни

З корупцією і несплатою податків

Ось так і заробляють великих статків

Ось введеться електронна гривна,

І наповниться бюджет

Що з цього матиме людина?

Кіна цього є сюжет.

Буде грошей більше

Дорожчих купим ми яєць

І скажем дружно, й голосніше:

«Настав корупції кінець»

Себе готівка вже ізжила

В нас вже мільярдні хабарі

Їх сховати треба вміло

Щоб не добрались бунтарі.

А мільярд - це золота тон і тон

А міді цілий ешалон

Таке у торбу не упреш

Далеко з ним ти не втечеш

Інша справа безготівка

На Кіпрі пляж

В Маямі дівка

Все сховано, ніхто не взнає

Офшор надійно захищає

Бувають іноді нюанси

Лазаренко наш сидів

Та Америка дає всім шанси

В світі цьому не без див

Павло поправив свої статки

Взяв жінку молоду
Та купує вілли й хатки

І забув вже цю біду

Десь колись на Харківщині

Чи може в іншому краю

Їздив хлопець на машині

Мав роботоньку свою

Заїджаючи в кав’ярні

Платив за каву по п’ятсот

Щоб на постах хлопці гарні

Пропускали без пригод

Все тут крито і відмито

Ніби ніхто й не зрушив тут закони

Тут кави жирноє корито

Здолає всякі перепони

Не допоможе тут нікому

Гривня електронна

Окрім банку, тому

Без якого сплатить за каву вже не можна

Він візьме свій ще раз процент

Там де ти готівкою платив

Коротше маєм інструмент

Щоб банк все краще й краще жив

Якась баба на ринку,

З грядки продавала

Часничок і цибулинку

Коротше все що мала

Обкладуть її податком

Електронні грошенята

Щоб лишитись з своїм статком

Вже й ціна піднята

А ті хто в її купує
Стільки вже не куплять

Їм вже грошей забракує

Ось так банки й шкуру луплять

А раз стільки вже не куплять

То не тра й садити

Бо город скопать й засіять

За все тра платити

Тож апарати касові стануть дуже масові

Зростуть ціни і виробництво впаде

Ось така на нас криза гряде

Да нагадаю, буває на війні

Що електрики немає

А як тоді платить тобі й мені?

Цього ніхто не знає.

Маєм дружно ми сказати

Не потрібно нам шахрайство

Краще гроші в руках мати

Контролювать хозяйство

Та державні мужі й мужички

Думають інакше

Не втрачають вони звички

Брать своє,

І наше

Як то без готівки жити

Нігерійці знають

Щоб якісь хоть гроші зняти

В чергах довгих й спать лягають

А нам напевно потрібно проснуться

Люди, в нас війна іде!

Шахраїв всіх цих позбуться

І хай нас Бог веде!

Кажуть, що Нацбанк випустив в обіг 800 з гаком мільярдів гривні, і має зо тридцять мільярдів долярів валютного запасу. Могли б курс гривні до долара зробить і один до 20, але не хочуть. Говорять, що ці резерви позичені, тож нехай полежать. В принципі ця ситуація повторюється з часу введення гривні в обіг. 

І так, прив’язали гривню до долара. Навіщо її в’язать до долара, коли впринципі вона забезпечується товарами, от як забезпечується такою вона є. І от є інфляція. інфляція може буть як із-за зменшення виробництва, відповідно мало товарів і багато грошей, відповідно і зростає ціна, або із-за збільшення грошової маси, друкують гроші, емісія по научному. 

В 90, коли друкували багато грошей, була дуже велика інфляція, були люди мільйонерами, а купить то не вельми мона було, але тим не менше. Я навіть спеціально багатьох перепитував: «Слухай, як ти колись був мільйонером, як ти себе економічно почував?», тим не менше почувались більш-менш, не дивлячись, що йшов спад економіки, виробництво тріщало по швам, не стільки сільськогосподарське, скільки промисловість. Але, тим не менше, ще щось тай ворушилося. Проблеми почалися більші, коли стала стабільна гривня, яка була прив'язана до долара, і що ж тут говорить, якось воно отак: невиплати зарплат пішли, і так далі. Потім девальвація гривні - раз, другий, третій, четвертий, і на фоні цього знову ж таки друк гривні, тобто емісія, знову ж таки інфляція. Інфляція – це прихований податок, він складається з того, що той, хто надрукував гроші, він за ці гроші купує якісь товари по тій ціні яка є на даний момент. Далі ті, хто взяли ті гроші купують ще товари, які залишилися, далі купують ті до кого знов перейшли гроші, і товарів уже не лишається, бо грошей вже більше, і хто останній купує, той в принципі платить той податок, бо товарів менше, і відповідно ціна більша. Але, знову ж таки, повторю, тим не менше, ті 3 роки в дев’яності, коли ми були мільйонерами, держава, так би мовить, контролювала ситуацію, оскільки друкувала сама гроші. Вона була головним «фальшивомонетчиком», і вона сама себе непогано почувала. Це не сприяло розвитку економіки, але випуск гривні з прив’язкою до долара, чи з прив'язкою до юаня, фунта, неважливо, він нічого по суті справи не змінив, те що держава додруковувала гроші тепер воно не компенсувалося тими доларами, а навпаки, інфляція, як прихований податок, працювала і надалі, тобто отримавши позику держава надрукувала нову суму грошей. Браво! Люди знову ж таки віддавали свою продукцію задарма державі, відповідно до того скільки вона надрукувала грошей. Ну припустимо вона надрукувала в два рази більше грошей ніж було, відповідно в два рази дешевше, в три рази, так як в 14-15 році, відповідно в три рази дешевше. Це видима сторона айсберга, а є ще й невидима. Це коли була стабільність так звана, знову ж таки, гроші додруковувались, ціни трошки росли, їх просто було не так помітно, бо не в кілька раз за рік, і в скільки вони виросли за 30 років незалежності порахувать не особливо важко. Якщо брать по гривні, то з 96 року гривня відносно долара опустилася з 1,70 до 40, тобто більше ніж в 20 раз, то це по долару, а по ціновій політиці, з копійки зараз пачка сірників більше гривні, тобто більше ніж в 100 раз. Це можна сказать в скільки раз держава намахала людей за 27 років. Ну, але ж давайте виправдаємо державу, наша ж держава, держава це ж ми, вона взагалі хотіла чогось хорошого, чому так не вийшло не зрозуміло. Тільки ще раз вернемося до питання прив’язки до долара, не було б прив’язки до долара щоб було? Нічого б не змінилося, ціни так само зросли б, купюри так само б надрукували. Обмеження можна поставить, що друкуємо не більше стільки то в рік, і можна було б до того значення зараз дійти, але пішли іншим шляхом, пішли шляхом прив’язки до долара, і тут питання не в тому, що долари випускають якісь американці, діло в тому, хто їх дає в позички. Позичає багато хто, доречі, це і різні банки, і міжнародні валютний фонд, і приватні інвестори, кредитори, і так далі. І тут ми доходимо до розуміння, що раз для того, щоб оподаткувать своє населення треба позичить долари, тобто населення віддає податки, стає трохи бідніше, хоча толку з них, нажаль, на данний момент ми від нашої держави не бачимо за 30 літ, по великому рахунку не бачимо. Але, якщо на початку 90х років, умовно кажучи, в 92-95, держава забирала ці податки і вкладала назад в державу, і на цьому крапка, то з прив’язкою до якогось долара держава, тобто ми, надрукувавши грошей під заставу долара, якого ми позичили, щоб надрукувать гроші, залишаємось винні долари. Їх звісно можна віддать, але поки ми їх не віддали то потрібно заплатить відсоток. Для чого??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? Якщо в 92-95 можна було не платить відсоток, щоб оподаткувать своє населення, то тут треба заплатить ще відсоток комусь, щоб оподаткувать своє населення. Клепка є в голові? Нема. У кого нема? В народу нема. У тих хто це зробив клепка є в голові. Вони ні на чому, взагалі ні на чому, з повітря заробляють гроші. Хлопці, ви платите податки? Заплатіть ще й нам. Ось так. Ні більше, ні менше.

                       А коли, наприклад, рівнодення? Астрономи розказують, що 20-22 березня. Але це дивлячись який прогноз погоди подивитися, якщо Єрусалимський – то так, якщо київський – то ні. Астрономічна весна у нас починається раніше. Але то таке, ми цьому тільки раді. Глобальне потепління, що не кажіть, допомогло нам  пережити цю зиму. Погода в різні роки буде різна, але загалом, в середньому буде теплішати ще з тисячу років. І пояснюється це зміною нахилу Землі до Сонця, так званою процесією. Окрім григоріанського та юліанського календаря є ще й зоряний, який цю прецесію враховує. Ближчим по значенню до зоряного календаря є, як це не дивно, юліанський. Можливо випадково, а можливо, що древні астрономи щось знали про це. Пояснення цього явища дуже складні і плутані. В мене пішло кілька років аби придумати якесь пояснення, аналогію, яке було б зрозумілим (прохання до астрономів проаналізувати те що я зараз пишу).

           Якщо ми в’їджаємо в тунель, у якому не видно краю і дивимося прямо, то ми завжди побачимо світло в кінці тунелю на однаковій віддалі від його кінця – так працює григоріанський календар. Календар зоряний, який враховує прецесію працює не так. Ми в’їджаємо в тунель і дивимося прямо, але їдучи по тунелю повертаємось повільно в сторону на певний кут(це зміна нахилу осі землі під час прецесії). Зрозуміло, що ми побачимо світло в кінці тунелю дещо пізніше. Будуть моменти коли ми повернемося назад і побачимо світло вже при виїзді з тунелю, а будуть коли ми зробимо повний оберт і побачимо світло, як і за григоріанським календарем. Так проходить цикл прецесії, що триває майже 26 тисяч років. Щоб побачити які зміни в природі дає це явище потрібно мати відомості принаймі за четвертину цього періоду, тобто більше 6000 років, практично потрібно визнати що ми про це майже нічого не знаємо, бо маємо такі сякі літописи, і то, неповні, обривками за 2-3 тисячі років.

           Який календар правильний? Питання не зовсім коректне. Похибка в один день між юліанським та григоріанським календарем набігає за 128 років. Враховуючи тривалість життя людини похибка в районі пів доби. Ні на сільське господарство, ні на щось інше це не впливає. Природа потрошку змінюється, і користуватися рекомендаціями двохсотлітньої давнини не завжди правильно. Бо були роки, коли у березні вже було посіяно, а були, що в середині квітня все ще лежав сніг, це місяць різниці між сусідніми роками. То що говорить вже за століття.

            В релігійному питанні люди старалися виробити якісь правила й визначення. Наприклад, святкування Пасхи було регламентовано Вселенським собором. Після реформи календаря католики виробили свій метод визначення Пасхи. Кожен календар хороший по своєму. Посівний бажано щоб враховував ще й місячний клас. Новий стиль нормально себе показує в короткостроковій перспективі, зоряний і ближчий до нього юліанський враховує процеси на десятки тисяч років вперед. Тому нам важко сприйняти те,  що за 2000 років новий рік змістився на 14 день. Для нашого коротенького віку усе здається незмінним. Хоча якби ми слідкували за Сонцем не на одному місці, а  переміщувались по землі, то зоряний час був би зрозумілим, бо переміщуючись, я так припускаю, можна знаходити на землі ті місця, які враховують прецесію. В цих питаннях, на жаль, політики більше ніж науки. Чого варта лише стаття 5 виборчого кодексу про перенесення дня позачергових виборів з останньої неділі жовтня чи березня, якщо тоді будуть свята. Наприклад,  березні 2024 року мають буду якісь перевибори, дасть бог війна закінчиться, тоді їх потрібно перенести на тиждень, а президентські, які прописані в конституції переносити не потрібно. Виходить, президента на католицьку пасху вибирати можна, а от сільських депутатів зась.

            Можна, звісно, шанувати чиїсь традиції і звичаї, та всім не догодиш. Тому, стараємося дотримуватися своїх традицій і звичаїв, і тоді нас будуть шанувати і свої і чужі.