Свято . З'їдено та й випито багато. На те й свято хтось скаже ,а хтось не погодиться , але факт залишається і їмо, і п'ємо.
Питання цін на алкоголь цікаве ,яб сказав філософське. А ви, яку ціну хотіли б на горілку ?Вам цього питання держава не задавала ?Майбуть ні -тоді задайте його самі собі.
Думки будуть різні ,бо хтось п' є багато ,а хтось мало. Хтось має за що випить. А хтось немає, але теж хоче . А ще є виробники цієї продукції. Є ті кому це приносить радість , а комусь і горе.
Давайте розглянемо тут насамперед економіку цієї справи , а не мораль і етику, бо спочатку була горілка, а вже потім п'янка.
І так виробник ,напевно хоче якнайбільшого прибутку, а покупець навпаки хоче випить на дурняк .Але є собівартість- дешевше неї не получиться . Кілограм зерна плюс пляшка плюс робота, доставка- загалом гривнів в10 можна влізти. Все інше накручують власники, держава (акцизи ,податки ).Ось і отримуємо з 10 грн собівартості ціну 80 щонайменше .А що ж у Європі --5 євро за пляшку і вище. Хотіли б собі таку ціну ?Напевно ні .А разом з європейською зарплатою 1400 в місяць? Припустимо ми маємо три з половиною тисячі гривень (мінімалку) поділимо на 80 отримаємо майже 40 пляшок. Європейцю це коштуватиме 40 помножено на 5 =200 євро, і ще більше тисячі євро залишається. Висновок -горілка в Європі дешева, вина до речі теж, а алкоголізм нижчий ,як у нас -можливо через те ,що як не пий, а 1000 євро на закуску залишається . З цієї точки зору ціну на алкоголь потрібно знизити принаймні раза в три, тоді до речі державна горілка почне конкурувати із контрафактною -тобто ми таким чином захистимо споживача і державу . Але разом з тим виникає кілька нових проблем: по-перше впадуть надходження до бюджету ,по-друге набагато дешевше буде починати пити -коли так дешево можна купити, по-третє будуть люди , які просто згорять -не зможуть вийти з запою ,п'єш п'єш ,а гроші не закінчується. Як на мене надходження до бюджету не є великою проблемою . Ті податки, що приходили з алкоголю можна розкидати рівномірно по іншій продукції . До речі зараз в державі є конфлікт інтересів і так би мовити роздвоєння особистості, бо з одного боку ми-- держава маємо боротись за тверезість суспільства , а з іншого боку нам-- державі економічно дуже вигідно щоб люди пили чим побільше. Перекидання податків, акцизів на іншу продукцію дозволить бути чесним з самим собою. А ось інші проблеми є дійсно проблемами .Бо коли через такі зміни почнуть гинуть люди( причому часто-густо це хороші люди), то хочеться залишити все як є. Але є спосіб який дозволяє вирішити ці проблеми - можна продавати спиртне з продуктами разом, припустимо 30 грн горілка і 50 грн продукти .Ось так у зв'язці це усуне можливі ускладнення і залишить приблизно на тому ж рівні прибуток для торгівлі
Декому вищенаписане може видатись не серйозним і смішним ,та коли когось від лупцює п'яна компанія - отак нізащо,бо були п'яні ,то сміяться перехочеться. Чи коли когось збиває п'яний на автомобілі, то часто люди плачуть- і теж не від сміху. Тай п'янки в родині і колись, і нині до добра не доводили . Можна такі приклади наводить і далі , можна приймати якийсь забороняючи закони, і треба, але хто контролюватиме їх виконання ? Міліція пила- поліція п'є, президент п'є , прем'єр п'є, депутати з міністрами теж не відстають . Держава це ми. Ми такі, які є, але ми такими не були -заради грошей, наживи нас такими зробили. І допоки на спиртному можна буде наживатися нас будуть споювати й надалі .Тому потрібно зробити його дешевим.
А тепер трішки про морально- психологічний аспект цього питання. Нас батьки виховували у повазі, шані до хліба . Навіть казали, що він святий . Але будемо відверті -окрім святості хліб має ще й матеріальну ціну. Ця їжа дешева, щоденна, буденна. І так: з одного боку святий хліб продукт дешевий, з іншого спиртне ніби не святе, але дороге. Відбувається підміна понять- теоретичне виховання зіштовхуються з практичною реальністю. Щож переможе ? Щонайменше отримуємо роздвоєння особистості -таку собі громадянську війну в голові, а ні тобі,а ні собі. А війна як відомо кому біда, а кому й мама рідна. Ось і получається, що часто-густо в сім'ях сваряться через те, що людина пропиває, а не через те що п'є. Сваряться не через причину, а через наслідки. І щоб зменшити наслідки для сім'ї , і для себе людина починає пить не в ресторані чи барі, а будь-де. Де не бачать- і самогон, і одеколон, та що прийдеться. А між тим шкоду від пиятики розуміють не лише ті, що самі спиртним торгують, а від чоловіків своїх ховають, а й навіть шістнадцятирічні дівчата , які просять бармена більше не наливать своєму хлопцю.
З медів ,вин наш народ перейшов на горілку-- через монополію, через те ,що заставляли пить. А монополія для споживача- це низька якість, і висока ціна. Ось така правда сумна.
Микола Федорась
с. Кустин

Чув, що Патріарх Філарет не хоче йти на митрополію хоче бути патріархом i крапка. Що це -егоїзм чи здоровий глузд ? Бо є прихильники просто поміняти Москву на Константинополь . Мовляв, хай вселенська церква пришле сюди Митрополита і ми будемо приєднуватись до вселенської церкви. Десь я вже таке чув чи читав. А ,згадав це так зване об'єднання громад шляхом приєднання сільрад. Щось зрозуміли ? Думаю ,що ні --зараз поясню. Що таке помісна церква? Це об'єднання церков на даній території. А чим відрізняється об'єднання від приєднання?  Об'єднуються навколо ідеї ,віри , а приєднуються до когось. Якщо ми приєднуємось до когось, то його політика визначає нашу  і ми стаємо залежні від того до кого приєдналися. Причому ця залежність є з власної волі.  Тобто в залежність попадає ще й наша Воля ,стаємо безвільні-- раби.  А навіщо рабам той томос, навіщо їм незалежність?  І томос, і воля -автокефалія потрібні тому хто її хоче ,і знає що з нею робить, і як її боронить.  Що не кажіть, а Філарет знає. І Київський Патріархат ,під його керівництвом, волю має вже не один день --тобто довів свою життєздатність.   І цілком природно ,що прихильники Філарета висувають його кандидатуру на патріарха об'єднаної церкви. Дайте нам зараз наш томос , а не дасте зараз ,то ми почекаєм. Бо воля і віра на томос не міняються , а його доповнюють-  точніше він доповнює їх. Збереться собор тих церковних громад ,які хочуть своєї церкви в своїй державі, і хай оберуть вони того кого хочуть ,з тих хто може керувати. А хто то буде ,то справа наша, і хай нам Бог  в ній  допоможе.
    Микола Федорась
            с. Кустин

Кажуть, що держава гарантуватиме вклади в пенсійних фондах. Яка держава? Це не та держава в якій один за одним лопають банки. Це не та держава в якій знецінюються гроші і підвищуються ціни. Це не та держава в якій в Ощадбанку замерзли геть усі вклади. Може спочатку їх хто розморозить. Добре, припустим що це не та держава – це вже інша. Хай так, ця інша, як сказала, що гарантуватиме то дотримає слова. Але держава це хто? Це ми. Виходить так: чоловік накопив в пенсійному фонді гроші, і помер. І тут якась криза з цим фондом, але держава гарантує. І ось приходить син того чоловіка, і вимагає гроші, припустим 100 тис. Чесний чиновник, що відповідає за гарантією державою скаже,- «що без питань зараз зберемо податки з тебе і таких , як ти 101 тисячу і віддамо тобі 100 твоїх тисяч». А чому 101 тисячу? Так податки потрібно з тебе зібрать комусь. А йому потрібно за це заплатить.

Ось так – мені говорять, що гарантує держава, а в дійсності я гарантую сам собі, а державі ще доплачую, нізащо.

Задайте дітям таку задачу: Якщо у тебе три яблука і ти покладаш їх в одну тарілку і з неї будеш їсти скільки ти з’їси яблук? Три. А щоб з’їсти чотири – треба ще одне яблуко, чи ще одна тарілка? Ясно що ще одне яблуко. А нам уряд і МВФ розказують, що якщо зробить з одного пенсійного фонду три, то стануть більші пенсії. Вони й самі розуміють, що не стануть. Тому говорять, що будуть збирать з кожного додатковий податок,- на загальнообов’язкове накопичувальне страхування. Але чи додасть  це пенсій нинішнім пенсіонерам. Ні.

     Конституція України гарантує отримання пенсій не нижче прожиткового рівня. І крапка.

    Якщо подивитись на середню пенсію по Україні, то пенсіонери якось виживуть. Хоча краще звісно отримувать вище середньої.

    Да, чуть не забув, є ще ті, які отримують нижче середньої. І хто їм винен, що таку пенсію заробили. По 40 років пропрацювавши на погано оплачуваних роботах. Треба було працювати чи президентом, чи депутатом, чи міністра- кумом, сватом.

Вам шановні пенсіонери так політики напевно не говорять, а навпаки щось обіцяють мало по малу пенсію піднімають. Відчуваєте підйом?

  Тому потрібно знати, а що ж ми хочемо, власне від пенсійної реформи, і для кого? Оскільки всім потрібні гроші, то почну з моралі. Коротенько.

    Наприклад з пенсійного віку. Коли ви хочете йти на пенсію? В 50 чи 70 чи так як зараз в 60? А може хто не хоче взагалі? А виганяють. Так оце спочатку про мораль. Коли не було пенсій, то батьки виглежували дітей, а потім діти доглежували батьків. При солідарній пенсійній системі держава збирає гроші в дітей і передає від свого імені пенсіонерам. Звязок дітей з батьками розривається, зявляється посередник – держава. Але гроші все одно платять діти. Коли говорять про підвищення песійного віку, то забувають про безробіття. Виходить так, якщо батько не йде на пенсію ще років з десять то він має платить сину допомогу по безробіттю за ці всі роки.

    Накопичувальна система діє нібито інакше, діти батькам гроші не дають, а все собі, і чим довше працюєш тим більше грошей назбираєш, а як не встигнеш спожить, то не страшно, буде спадок дітям. І це математично правильно- старі батьки це тягар і чим далі тим більший. А мораль і наша Конституція каже що ми повинні про них турбуватися. Кому винен всім прощаю, кому винен – хай вмирають. Це ж скільки грошей зекономимо. Ну, а пам’ятаючи як ми поступили з батьками, очікувать дяки від наших дітей не прийдеться. Зв'язок з батьками розривається остаточно. Одна дорога в будинок престарілих, тай- то діти будуть зацікавлені, щоб скоріш здох і менше витратив пенсійних – можна сказать їхніх грошей. А тепер власне про гроші – наші хороші. Хоча на перший погляд здається що при накопичувальній системі ми будемо самі собі платити пенсію, а не наші діти як при солідарній, та це по великому рахунку самообман.

  При солідарній пенсійній системі ти заробив гроші-частину в тебе забирають на пенсію твоїм батькам. При накопичувальній твої батьки платять тобі накопиченими грошима за продукцію, яку ти виробляєш чи послуги що ти їм надаєш. Гроші це товар. Припустим хата, їжа , електроенергія. Якщо ти вклав гроші в хату, то чи буде вона служити років ще з 15-20? Швидше за все буде, а їжа буде лежати 15-20 років? Сумніваюсь в її якості. А електроенергія потрібна завжди «свіжа». Напрошується висновок: ті гроші, які ти накопив підтверджуються товарами  лише частково. Іншу частину має хтось заново виробить. Звісно можна сказать, що раз я наприклад побудував хату,  і в ній живуть молоді, то вони мені повинні платить. А чим же тоді це відрізняється  від існуючої системи. І там діти батькам повинні платить і тут.. Крім того, можлива, наприклад, така ситуація коли пенсіонер просить порубати дрова і обіцяє заплатить, а йому відповідають, що сьогодні я вже випив, а на завтра в мене ще є пляшка , і  твої гроші мені будуть потрібні післязавтра. Тобто гроші є, а послуги чи товару немає. Я веду до того, що накопичувальна система, не дивлячись на певні відмінності від існуючої так само залежить від того стану економіки,моралі, політики, який буде тоді, коли тобі будуть виплачувать твої накопичення.

     Якихось суттєвих переваг перед існуючою пенсійною системою вона не має.Як добровільна, а не обов язкова вона може існувати, а держава має гарантувать не гроші, вкладникам за наш рахунок, як наприклад у випадку з Приватбанком, коли всі українці не один місяць працювали щоб віддать вкладникам Приватбанку, те що звідти вкрали. А знайти ті вкрадені гроші. Але до пенсійної реформи це відношення не має.

  А тепер власне про покращення існуючої системи. Де взять гроші? Перше, що спадає на думку це додаткове загальнообов язкове пенсійне страхування, оті гроші, які планувалися на накопичувальну систему вкласти в існуючу. Тобто це додатковий податковий тиск на громадян, підприємства. Для тих хто зараз отримує мінімальні зарплати цей тиск є не бажаний, і не можливий. А для тих хто заробляє багато- можливий, але звісно теж для них не бажаний. Як не крути а це податкова реформа а не пенсійна. Другий напрямок це детінізація та підйом економіки. Хороший напрямок,але зараз мова не про нього. І третій перерозподілить ті кошти, що йдуть на пенсії зараз. Наприклад, забрать по 100 грн. у 10 мільйонів бідних пенсіонерів і додать по 1000 грн. багатим, хай хоч вони поживуть як люди. Цей метод ми вже освоїли. Правда поставили якісь обмеження, що багатий має отримувать не більше, як у 50 чи 70 раз ніж бідний. Ти гривню він  50, ти тисячу він 50, але тисяч. Як на мене ці обмеження треба переглянуть може з 50 зробить 500 або 5, тоді з мільйонна забрать по тисячі, а десяти мільйонам по 100 добавить. Правда крику буде тож не по 100 забирають, а по тисячі. Але я зараз не про це. Гроші то товар, і якщо ми добавляємо комусь грошей то вже має бути і товар, бо інакше зростуть ціни, і по грошах. Той хто вже хоч два - три роки на пенсії це знає бо пенсію хоч і піднімають, але разом з цінами. Точніше спочатку ціни, а потім – на тобі гроші і занеси їх в магазин.

  Тому де б гроші держава не взяла вона повинна спочатку замовить додаткову продукцію

 Я взагалі не проти дуже великих зарплат і пенсій, але людина, як споживач при великих грошах в нас мало стимулює свою економіку дуже багато купує закордонного, не свого. Відповідно заробляє закордонний працівник ділиться заробітком з закордонним пенсіонером.

 Получається замкнене коло – наш багатий пенсіонер не дає заробить нашим працівникам, а вони відповідно не можуть наповнить пенсійний фонд з якого доречі отримує пенсію наш багатий пенсіонер.

 Тому якщо різниця між найбільшою і найменшою пенсією буде припустим в 3-5 рази, а не в десятки разів, як зараз то пенсійний фонд буде наповнюватись краще і середня пенсія буде більша.

        Держава це ми. Це ті хто працює і ті котрі не працюють- малі, старі, немічні, і т. д. Від тих хто працює залежить благополуччя всіх. Тому те, що вони виробили має забезпечити їхні хоча б найнеобхідніші потреби. А, що лишиться ділитись на пенсії і т.п.

       Я в принципі розумію і підтримую тих хто отримуючи велику зарплату хоче велику пенсію. Кожен працює в першу чергу для себе, а вже потім для суспільства, Але є кілька але. Якщо тобі платять українські виробники-працівники, то будь добрий купуй українське. Крім того, як казав колись один чоловік у нашому селі, коли вийшов на пенсію-«мені-б хлопці цю пенсію, тоді коли я міг випить та закусить, а не зараз  вони дають, коли вже нема здоровя». Як на мене нехай люди отримують вищу зарплату зараз, ніж потім держава буде їм щось гарантувати за наш рахунок. Ні одна держава в світі не змогла ще гарантувать виплату пенсій (депресії, дефіцити, війни, революції). Тому я проти підвищення податків(відрахувань) на обов’язкове пенсійне страхування

       Я пропонував-би зробить відрахування на пенсії прогресивними, але не меншими в загальній сумі від нинішніх 22%. Припустимо від 10-30%, і в межах цих трьох раз різниці і давать пенсії. Це було-б необтяжливо для держави і соціально справедливо.

Микола Федорась                                                                           с. Кустин  

Замерзлі пенсії й зарплати
у світ женуть наш люд -
грошей шукати...

Микола Федорась
с. Кустин

Глянеш на наших можновладців непогано виглядають – гарно одягнені, частенько у вишиванках. А от штани явно не шаровари. Непорядок. Хай би продали свої штани на аукціоні так би мовити з панського плеча, вірніше з ноги. А за гроші пошити їм нормальні шаровари. А майстри у нас є. Тканини правда нема. Справжньої своєї конопляної чи лляної немає. Бо хоч коноплю і вигідно вирощувать, але чомусь заборонено. А льон хоч вирощувать і можна, але чомусь невигідно.Прийдеться, мабуть, шовку в китайців купить. Коротче, потрібна валюта. А ще вона потрібна для купівлі ліків, нафти, газу, товарів для війська, молока м’яса і сала бо така у нас держава. Да, чуть не забув, а ще ж борги повертать. Оце кажуть за найближчий рік потрібно мільярдів десять віддать.
Заробить, позичить чи купить? Якщо віднять дитячі роки, то я вже майже літ зо тридцять щось да роблю, і кожного року надіюсь що ось ось і зароблю. І за такий час приходить розуміння, що щось тут воно не те, що праця – не цяця. Що тут потрібен якийсь бізнес-план. Колись був план, але не було бізнесу. Зараз є бізнес, але немає плану. Помиляєтесь. План у «бізнесу» є. Щоправда наше благополуччя в той план не входить. Бо якщо платити багато нам, то останеться мало їм. А хто собі ворог ? Так ніби й ми собі не вороги, але чомусь купуєм секонд хенд з чужої ноги.
То може позичить? Так вони й позичають, а як віддавать то нам. І дітям нашим і онукам.
Тоді залишається купити. А що, гривень в нас надруковано багато. Накупим доларів і буде й у нас свято.
А тепер, більш серйозно. При самих що не є найкращих перспективах яких ще потрібно досягнуть, потреба державного бюджету в іноземних грошах десятки мільярдів доларів на рік буде ще декілька десятків років. Валюта державі потрібна. І ми ж щось виробляєм, продаємо, привозимо із заробітків, а толку не видно. Державу трусить через усілякі кризи. Не має стабільності. І не буде, доки золотовалютний запас не буде відповідним до потреб. Але скільки б ми не працювали ми його не наповним навіть для стабільності і тим більше для зміцнення гривні. Причина в законодавстві.
Як в золотовалютний запас попадають долари? Через податки, через позички і через купівлю їх за гривню. З позичками все ясно. Доки позичаєш – стабільність. Починаєш віддавать – криза. А ми вже напозичались так, що позичаєм щоб віддать хоча б відсотки. Тобто тут нам вдачі не бачить.
А що ж щодо купівлі валюти за гривню. Ніби все ясно. Як на мене занадто ясно. Так, що нам аж засліпило, не бачимо проблеми. Як же працює підтримка курсу гривні? Коли на ринку доларів багато Нацбанк їх викуповує, а коли не достатньо продає. Але це при стабільності. А коли криза? А коли криза купувать валюту купують а от продавать не хочуть, і заставить можна хіба що ввівши військовий стан, і то багато заховають. Врезультаті резерв порожніє і криза поглиблюється, і наповнить його можна лише позичками або податками. Про позички я вже написав напозичалися.
А податки та мита у нас за законодавством сплачуються у гривнях за деякими винятками. Воно для тих хто отримує дохід у гривнях і правильно і зрозуміло. Але як буть з тими які отримують дохід в твердій валюті. І тут , на перший погляд, ніби все теж правильно і зрозуміло. Вони продають валюту, купують гривню і сплачують податок. Якщо державі потрібн валюта вона купує її назад. Але під час кризи не дуже то хто і хоче назад її продать, а якщо і продає то за все вищими і вищими цінами. Чи зможе держава купувать долар по 30 а продавать по 20. Звісно що ні. Ось і виходить що хоча б для стабілізації курсу чи його пониження часом потрібно і небагато валюти в резерв вона не надходить. Вихід простий: потрібно щоб ті хто отримує дохід в твердій валюті і сплачували в ній податки. Потрібно змінить відповідне законодавство. Це дозволить з часом зміцнить гривню в рази. А міцна та стабільна гривня підніме нашу економіку, і наші зарплати!

І так :в потаємних кабінетах уряду визрів план , як догодити і Європі, і Україні разом. Щоб, якто кажуть і вовки ситі, і овечки бігали по світі.
Враховуючи шкоду довкіллю, що завдає сучасний транспорт, нестачу для нього пального, масове безробіття ,і різке падіння поголів'я великої рогатої худоби- Верховна рада піклуючись про народ- теперішні і майбутні покоління приймає закон "Про вивіз лісу- кругляка за кордон."
1. Дозволить вивіз лісу- кругляка в необмеженій кількості , але виключно ручної валки - бажано лобзиками.
2. Вивіз здійснювати виключно волами .
3. Воли й вози мають бути виключно вітчизняними.

ЦЕ звісно жарт. Хоча...
Микола Федорась
с Кустин

Якось думаю собі , а що таке контрабанда ? В словник не заглядав, бо що таке контра я знаю - це проти .Що таке банда- теж знаю . Останнім часом люди кажуть , що це наша влада . От і получається ,що контрабандисти це ті- які проти банди .І коли уряд об 'являє боротьбу з контрабандистами я починаю розуміти наш народ який цю боротьбу не дуже й підтримує.
(контра бандо -проти урядового указу)
Микола Федорась
с. Кустин

Найбільша біда України

Кожен подумає про своє. Так воно і є. Чужа вавка не болить. Війна, корупція, економічна криза, і ще багато чого. Але, що є головною причиною кризи, корупції та в підсумку і війни? Цій причині не один десяток років. Цю причину часто згадують. Часом роблять вигляд, що борються, але борються з наслідками, а не з причиною. Можна знімати з вогню голими руками гарячу каструлю і довго лікувати опіки, а можна знімати в рукавицях. Різниця суттєва. А ми опечемось, не встигло зажить, і знову печемось - бо не розумієм.

         І так про все по порядку. Україні пророкували велике,безхмарне майбутнє. У нас усе було. Ми, як тоді казали, допомагали всьому Союзу, і не тільки. І разом з тим пам’ятаєте: талони, відрізні купони. Чому так - усе було, але по талонах і купонах? Бо, вивозили все за межі держави в напрямках усіх сторін світу.

         Нам говорять, що в нас величезні можливості, бо дешева робоча сила і дешеві ресурси. Брешуть – дурять. Знайдіть в світі державу з дешевою робочою силою і ресурсами, яка була б багата. Багаті держави саме ті, в яких ресурси і робоча сила дорогі. Виходить треба піднімать заробітню плату і ціну на ресурси. Так ціни ніби й ростуть, а толку мало. Бо не ті ціни ростуть, і не для тих.

         Продав європейський фермер корову -  вторгував 2 000 євро і приїхав до нас в гості. За ці гроші в нас можна і погостювати. Погуляв у нас місяць і приїхав додому.Продав наш селянин корову вторгував 15 тис. грн.. і поїхав в Європу, перекочував кілька днів в готелі і по грошах, і по корові. Щоб мати ті самі можливості наш селянин має працювати в 4 рази більше. Європеєць працює 8 годин, то нам треба працювати 32 години на добу, а в добі 24 години. Що заплутав? Зараз розпутаю.

         Ще в дев’яності стало зрозуміло, що ціни в нас нижці ніж у сусідніх державах, тому від нас усе і вивозили.  Бо там подорожче можна продать. Тому й купони, тому й талони. Вирішили піднять ціни. Зробили найбільшу в світі інфляцію. І все без толку. Бо не для тих ціни піднімали. Раз у нас ціни нижчі ніж у інших державах, то ціни потрібно було піднять для інших держав, а не для своїх громадян. Це все робиться зміною курсу гривні до іноземних грошей. На прикладі з українською та європейською коровою бачимо, що курс гривні занижений в 4 рази, тобто євро мало б зараз коштувати близько 7 гривень. Розумію, що нарвуся на критику. Мовляв низькі внутрішні ціни сприяють експорту. Це правда. Та за кордоном посередник на цьому заробляє відсотки, а на прикладі з коровою бачимо, що у нас різниця досягає кількох сотень відсотків. Тобто там основний дохід отримує виробник. А у нас посередник. У нас рай для спекулянтів а за кордоном рай для виробників. Тому, у них є багато своєї продукції, а у нас не має. Бо у наших виробників не має грошей ні на розвиток виробництва,а ні на достойну зарплату. Гроші у посередників. Що ж вони з ними роблять. Дають хабарі. Хто коли, хто що небуть перепродував знає, що це не тільки купи і продай це ще й дай. На митниці дай, поліції дай, податківцям дай і т.д. І давали, і дають. Бо є з чого поділиться. Ось вам і корупція. Подейкують на одній лише митниці мільярдів на п’ядесят. А за кордоном не дають, бо не має грошей на хабар -  ці гроші йдуть виробнику. А, можливо, хтось накопичивши грошей вкладе їх у виробництво, посадить сад і через кілька років отримає результат. А не простіше купить бензопил, дать хабаря і продать ліс-кругляк. Простіше. В Польщі він втричі дорожчий - на хабаря вистачить. А яке до нас везуть з-за кордону м’ясо. Два євро за кіло, а хороше там буде всі 20 євро. І наші сільгоспвиробники щоб конкурувати з цим вирощеним на гормонах та антибіотиках м’ясом, змушені застосовувати їхні «прогресивні» технології, бо в нас ціну до 20 євро не піднімеш. Зміним обмінний курс, буде можливість встановлювать різні ціни на різної якості продукцію, піде на спад корупція, з’являться гроші у людей, вони стимулюватимуть виробництво, українці замість працювати на інші держави працюватимуть на себе. Не зміним - усе й надалі буде погіршуватися. Промисловість вже угробили на черзі земля. Бо, як так торгувать, то не буде чим здачі давать. Міняєм 1кг їхнього м’яса на гормонах на 3-4 свого натурального. Абсурд, але ми це робим.

         МВФ нам рекомендує – боротися з корупцією і продавати землю. А мало б радить зробить курс нашої гривні нормальним, і корупція почне зникать сама собою, почнуть реально зростать зарплати, і не треба продавать землю. Лише деякі наші економісти тихенько говорять, що наші гроші самі недооцінені гроші в світі.  А потрібно кричать - через те, що у нас самі дешеві гроші в світі, у нас процвітає корупція, контрабанда, високі ціни й низькі зарплати. Люди ненавидять свою державу і горнуться до чужих.

І так як це все зробить. Перше, що необхідно це покращить обороноздатність держави. Справа в тому, що наші сусіди довгий час нас об’їдали,  і підуть на все щоб їх не відірвали від корита. Тому безпека перш за все.

         Слідуючим кроком має бути політичне рішення - зміни в законодавстві. Поставить завдання перед урядом та Національним банком. Встановить паритетний курс гривні до інших світових грошей (валют),щоб одинакові товари могли міняться приблизно 1до 1.

А далі власне технічне вирішення цього питання. По - перше маємо встановити  експортно імпортний баланс. А враховуючи, що ми набралися боргів,як собака блох, то ми маємо мати не просто баланс,а позитивне експортно - імпортне сальдо на суму необхідну для обслуговування боргу і приведення гривні до паритету. Для цього є два шляхи: збільшення експорту, та зниження імпорту. Знижувать імпорт можна ввізним митом, квотами, я більш схильний до мита хоча квоти та інші методи не виключаю, як додаткові. Був би результат. Є товари, критичного імпорту: нафта, деякі ліки товари для війська і т.д. З них додатково стягувать мито не потрібно, а є товари без яких жити можна: дорогий автомобіль, яхта. Ось на них бажано і зекономить валюту. Піднімемо гривню і обмеження на ці товари поступово будуть зніматися. Ціни на критичний імпорт залишаться старі частково подорожчають імпортні товари широкого вжитку: оселедці і т.д. І сильно яхти ,краби, соболя… Це ціна яку потрібно заплатить, але це тимчасово. І воно себе окупить.

         Як ви думаєте, а для чого мита і квоти , і яка між ними різниця. Перше, що спадає на думку це те, що мито інструмент щоб забрать гроші. Що ж  від цього ніхто не відмовиться. Але це ще й регулятор ціни та кількості товару, що переміщується через кордон. Чим мито більше тим менше везуть через кордон і тим той товар дорожчий. Це економічне регулювання. А квоти це адміністративне (силове) регулювання. Як правило воно застосовується коли потрібно встановить крайню межу поставок товарів. Частково квоти можуть замінить мита. Для прикладу Євросоюз. Але тут є свої, як переваги так і недоліки. А хто ж ті квоти встановлюватиме та контролюватиме. Як на мене корупція значно вища при одних квотах ніж при миті та квотах однозначно.

         Припустимо, кілограм імпортного продукту, наприклад: бананів коштує 1 долар або 30 грн. Якщо ми зміцнимо гривню наприклад в три рази, то кілограм бананів коштуватиме 10 грн. Завдання мита  додати ще 20 грн. і встановить ту ж ціну що й була плюс витрата на обслуговування зовнішнього боргу, тобто ще гривень зо три. Бо від зміни обмінного курсу, автоматично доларів в нас не побільшає, тому ціни у гривнях мають залишатися в тих межах, що й були.  Виникає питання, а для чого ж тоді змінюють обмінний курс? В першу чергу для виробників експорту. Коли посередники купували тут 4 корови за 2000 євро, то собі за тяжку роботу брали 6000 євро, а після зміни курсу ситуація зміниться на протилежну.

         Звісно можливе певне зменшення обсягів експорту, але це не страшно, бо якщо я продавав 4 корови і заробляв 2000 євро, то якщо у мене куплять лише одну за новим курсом то я все одно вторгую 2000 євро та ще й 3 корови в мене залишиться. Відповідно у виробників з’являться гроші і на розвиток виробництва і на достойні зарплати.

         Не завадить на початковий період ввести обмеження на вивіз валюти котрий повинен дорівнювати ввозу. В принципі система працюватиме і без цих обмежень, але з ними спокійніше, війна все таки. На довго їх вводить не слід. Якби у нас були достатні золотовалютні запаси, то зі змінною обмінного курсу проблем не було б . Але маємо те що маємо. Подейкують, що навіть ті запаси, що є принаймі частково, Національний банк передав комусь за кордон. Тобто, запасів у нас не багато. А скільки власне потрібно для зміни курсу? Чим більше буде різниця між початковим та кінцевим обмінним курсом тим більший має бути золотовалютний запас. Тобто, наприклад при курсі 10грн за долар при 300 млд. гривень готівки достатньо 30 млд. доларів запасу для подолання будь якої «кризи». При курсі 20 достатньо 15 млд. доларів , при курсі 25 – 12 млд. Зараз маємо 18 млд. доларів. Могли б мати курс близько 17 грн. за долар. Чому не роблять. Бо не хочуть і не можуть. За найближчий рік доведеться віддать 10 млд. за борги, залишиться 8.  У нас уже були такі запаси в 2014-2015рр. тоді долар скочив до 40. Цього разу чекає те саме, як не гірше, якщо не вжити заходів. При чому цього разу він там і залишиться бо за ці роки додатково надрукували гривні не забезпеченої власними товарами

         По перше мають бути згорнуті та закінчені всі операції Національного банку по кредитах рефінансування.

 По друге потрібно перейти на збір податків, з мита з тих хто отримує дохід в твердій валюті напряму в цій валюті.

По третє потрібно встановить відрахування в іноземній валюті з бюджету для поповнення золотовалютного запасу. Для цієї операції в Національного банку мають бути долари не куплені за гривні,  тобто це або позичка або прямі податки в доларах з експортерів. Позички у нас, як правило цільові і під таку ціль навряд чи хто позичить. Сильна Україна їм не потрібна. То ще й віддавати прийдеться.

По четверте потрібно заборонити друкувати гривню, під купівлю твердої валюти до встановлення паритетного курсу.

А далі маючи золотовалютний запас викупить гривню і власне встановити необхідний курс обміну грошей. Продаж валюти за новою ціною розпочати не з міжбанківської валютної біржі, а  державою безпосередньо народу, а тоді задовольнивши основний попит тих, кому вона власне потрібна,  можна продавать і на біржі. При такому порядку дій менше буде спекуляцій.

Ви можете наїстися сотнею гривень? А сотнею доларів? Я, наприклад, не можу. А от, коли куплю за ці гроші якусь їжу, то запросто. Гроші це товар. І вимірювать їх вартість потрібно – товаром.

Наприклад, а це близько до реальності, зарплата у Росії вдвічі вища ніж в нас, та й ціни вдвічі вищі. Тобто, отримавши, наприклад сто доларів, наш працівник зможе практично накупить стільки само, що й їхній за 200. На столі однаково.  В чому ж різниця? Ви знаєте українців, що їдуть на заробітки в Росію. Можливо ви не тільки знаєте,  а й самі їздите, бо тут ви отримуєте 100, а там 200. А ви знаєте багатьох з Росії, які отримуючи там 200 їхали б сюди зароблять 100. Не поїдуть. А в Польщу чи Прибалтику поїдуть, бо там зароблять більше. Поляки поїдуть в Німечину, а німці в Норвегію. Ще раз повторюю, по товарам це практично однаковий заробіток, але ми працюєм на Росію, Польщу і так далі. А хто працює на нас? Зробим так, щоб 100 українських доларів дорівнювали 200 російських і ніхто туди не поїде.

За що майдан стояв? Щоб українець вільним став, а не батрачив на заході і сході і ці знання мають стать в нагоді. Це шлях до нової мети. І дай нам Боже ним іти.       

 

Микола Федорась

с. Кустин

У селі один бугай,
а корів хоч відбавляй
Їх насправді й небагато
Та він один
І батько й тато
І друг, і брат, і син
Він - один

Та , ще корівкам повезло
Кнура немає, як на зло
На зло свиням всім
Кнура немає вже зовсім

І щож робить
Свиню любить
Нема кому


Беруть і

штучно на дому
Роблять поросят
Яка ще тут любов
Був би результат

Чи везуть в далеку путь
у сусідні села
Щоб свиня була весела

Де вони господарі
Оцій весняній о порі
Чому бичечків не тримаюсь
Свиней і тих все менше мають?

Стоять у чергах день і ніч
Купити хочуть одну річ


Там черги дві
За гроші й так
В одній не треба там платить
Тому хто в ній стоїть

Спочатку черга була там
Де ти стоїш задарма сам
А зараз вже і не впізнать
В якій з них тра менш стоять

А хто відстояв і вже має
Той каже світові привіт
В дорогу торбу він збирає
І плететься десь у світ


Шукать де грошей заробить
на цюю мить

На цюю мить.

Мені так багато людей говорило, що районів не буде, і так переконливо, що я вже й сам почав в це вірить. Тому вирішив перевірить. Брешуть. Райони будуть. Навіть там де буде створено одну громаду на район. І районні ради будуть, там де буде одна громада на район. Про це написано, і в законі  « Про добровільне об’єднання громад» і в законі «Про місцеве самоврядування» і безперечно в Конституції.  Не вірите – відкрийте ст.. 133 чи ст.118 чи ст..140 Конституції.

Та мене хвилює не це, а бізнес – проект кредиторів України. Вони позичили нам гроші – ми їх освоїли, а вони хочуть їх назад. Ну сказано ж: освоїли. Де ж узять, щоб віддать? Немає. Починають нам рекомендувать: « Проведіть рефорти, зменшіть витрати з бюджету, а те, що в результаті реформ зекономиться і віддасте. Звісно людям розкажете, що все зекономлене залишиться їм».

Ось нам і розказують байки, а ми вірим. Прийняли закон «Про добровільне об’єднання громад» в якому назва не відповідає змісту. Раніше, коли не було цього спеціального закону було все просто – хочуть громади об’єднаться проводять референдум. Хочуть роз’єднаться так само. А зараз усе робиться сесіями сільських рад – хоча Конституція вимагає щоб це було добровільне об’єднання жителів. Тобто цих жителів потрібно спитать їхньої доброї волі, а це референдум однозначно. Чи може депутати сільради уже й одружувати будуть не питаючи згоди? А чи можна зараз вийти з об’єднаної громади? А не можна. Ніяк. Немає такого закону. Об’єднались і все. І навіки разом.  Це, що кріпацтво повертається?

Кажуть що бюджет об’єднаної громади буде втричі більший ніж окремо. Забувають додать, що на громаду «повісять» школи , лікарні, садочки і.т.д. – і цей більший бюджет туди й піде щей мало буде. Тому будуть оптимізувати – закривать школи, лікарні і.т.д.

Чи може бути добро від такого об’єднання? Хіба, якщо оберете святого голову і святих депутатів. В іншому випадку корупція зросте, бо контролювать раду в об’єднаній громаді простим жителям буде м’яко кажучи важкувато. Як і в будь якому бізнес проекті спочатку вкладаються гроші. Ось вони зараз і вкладають. Реклама хороша – та товар не вартий і гроша. Тож, люди, не ведіться на цю авантюру – щоб потім не плакать здуру. 

 

с. Кустин

Микола Федорась