Профіль

tessi

tessi

Україна, Львів

Рейтинг в розділі:

***Твоє обличчя...

Твоє обличчя тане на стіні

Неначе ніжні зорі на світанні,

І твої очі в серця глибині

Мене зігріють променем кохання.

Минула мить, сповита теплим сяйвом,

Минула мить, і холод на стіні,

Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть,

І прийдеш знов до мене уві сні.

І де  б не йшла я, де, які дороги

Мене вели й вестимуть в цім житті

Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги

Скрізь сяють очі - ті, що уві сні.

т.е.с.

 

***Словами о несказа'нном


Трепещет нежно солнце по листам,

И ветер, колыхая их, чуть дышит,

И места нет на небе облакам -

Глаз лишь разводы яркие отыщет.

И льется песня золотом с листвы,

Взлелеяной рукой природы нежной,

И созданные ею же стволы

Безшумной тенью спрятаны небрежно.

Багряным пламенем горит закат надежд,

Разводы изменяются, тускнеют,

И гаснет солнце. Хоровод одежд

Стремится ввысь, и падая, немеет.

Т.Е.С.

Найденыш !

НАДЕНЫШ


кажись хозяин уже найденsmile

***Моя звезда...

Моя звезда в ночном тумане

Осветит путь в ненастной мгле,

В молчаньи, скорби и обмане,

В следах из пепла на земле.

Моя звезда слезы не прячет,

И каплей боль во тьму летит,

Тоской и грустью сердце плачет,-

И в травах серебро блестит.

Тропа уводит в сумрак ночи,

Тревожно шелестит листва,

Горя огнем и хладом, очи

Весь мир уводят в бездну сна.

Но есть звезда в ночном тумане,

И путь в ненастной синеве

Стал серебром, что вечно с нами

Как сердца боль, как дар земле.

Т.Е.С.

*** Ти не знаєш...

Ти не знаєш що бачили зорі,

Що тремтять на землі по ночах,

Та що чули поля неозорі,

У сліпих заховавшись очах.

Чи їх шелест незнаний тривожить,

Чи стрічки, що біжать по воді-

Нам ніхто і ніколи не скаже

Що бенетежить їх сни золоті.

Та чи ж поле нічного туману

Не розтане у блиску небес

Коли ніч денним полум'ям стане

Таємницю сховавши сердець.

Т.Е.С.

***Нет, в мире...

Нет, в мире нет тревожней света,

Чем боль души в глазах поэта,

Чем сердца яд на дне бокала,

Чем тишь на крик, где гнева мало.

Тот свет развеет мрак и вьюгу,

Но яд - как тень: он есть повсюду;

Ты слышишь смех и слезы льются? -

В тиши лишь эхом рифмы бьются.

Смотри, в глазах тревог печали -

Они надежду ждать устали,

И боль души меж строк кружится,

С ней тень мечты на дно ложится.

Меж строк бежит река печали,

В ней боль души и смех сгасали -

Туд, где тишь ушли они,

Туда, где яд, где тьмы огни.

Т.Е.С.

 

*** багряне сонце...


Багряне сонце, листя край дороги,

Туман нечутно землю огорта,

Важке повітря сповнене вологи,

І ранок зимним поглядом віта'.

Недавно ж чули співи стоголосі,

Веселий тан дзвіночків золотих!

Нема...не чути, лиш холодні роси

Приют обмиють піснярів малих.

І бігти, бігти б крізь ліси прозорі

Де тиша мертва навкруги лежить

Мов той тягар задумливої волі...

Лиш тріск гілок і листя шелестить.

І зупинюсь над крихітним струмочком,

Що сяє золотом й чорніє наче сон:

У дзюркоті, по-літньому, дзвіночком

Крокує осінь до людських вікон.

Т.Е.С.

 

*** за що...



За що караєш ти нас диким болем?

За що караєш інших ти за нас?

Чи щоб ми більши цінували волю?

Чи поважали б невблаганний час?

Хтось біллю вдарив - серце ледь тріпоче,

Та що робити як когось болить?

Коли цей біль не вимовиш - лиш очі

Його проллють, сльоза на них тремтить.

Цей біль чужий - він серце рве, й не хоче,

Не чує слів тендітних і простих -

Не допоможеш..., в тиші біль шепоче,

Себе картатимеш... йому вже не болить.

Т.Е.С.

*Я не умею быть другой...

  • 21.02.08, 18:35

  

Я не умею быть другой.

В прозрачной дымке невесомой

Пройду легко тропой знакомой,

И не пройдет никто со мной.

И тишью сказочное утро

Уносит вдаль над океаном

Парить в кино немом и странном -

Там правит свет незнаный мудро.

И воздух напоен волной,

Трепещет блик на дне тумана,

И в чувствах сна здесь нет обмана,

Я не умею быть другой.

Т.Е.С.

***Я ухожу...

Я ухожу - как будто в невесомость,

И будто дальше только пустота,

Я ухожу - мы больше не знакомы,

И знай - мы не встречались никогда.

А помнишь ли, ты помнишь наше фото?

А я не помню - не было его.

Ты ждешь, что мне о нем напомнит кто - то?

Но нет, не скажет пепел ничего.

Ты помнишь первый вечер нашей встречи?

А я не помню - вырваны листы,

Не сердца лед мой, и не время лечит -

Лишь снов тревожных не ищу следы.

Горят мосты, и воздух - невесомость,

Немы слова, и счастье - пустота,

Сожгли мосты - мы больше не знакомы,

И будто не встречались никогда.

Т.Е.С.