*** багряне сонце...

Багряне сонце, листя край дороги,

Туман нечутно землю огорта,

Важке повітря сповнене вологи,

І ранок зимним поглядом віта'.

Недавно ж чули співи стоголосі,

Веселий тан дзвіночків золотих!

Нема...не чути, лиш холодні роси

Приют обмиють піснярів малих.

І бігти, бігти б крізь ліси прозорі

Де тиша мертва навкруги лежить

Мов той тягар задумливої волі...

Лиш тріск гілок і листя шелестить.

І зупинюсь над крихітним струмочком,

Що сяє золотом й чорніє наче сон:

У дзюркоті, по-літньому, дзвіночком

Крокує осінь до людських вікон.

Т.Е.С.