Крокодил і мила їжачиха Щиро і взаємно закохались. Може все на цьому б і скінчилась, Та подія, прикра дуже, сталась. Дуже вже історія буденна. Тільки це не все, як може здатись. Дуже вже хотілось крокодилу З любой їжачихой цілуватись. Запросив її до себе в гості Й зразу став, галантно так, вітати. І палким французьким поцілунком Спробував її поцілувати. Їжачиха та сором’язливо Враз собі звернулася в клубочок І в язик коханого невдахи Тисяча уп'ялося...

Читати далі...

* Ось вже мокра осінь наступила Зникли, поховалися десь б*ді А грязюка знов поналипала На штанях і спереді і ззаді. Знов Сірко трясеться біля хати І хвостом мокрющим мотиляє. Скавучить тихенько під дверима, Та чи пустять в хату, ще не знає. Алкашня пляшОк поназбирала. Потім їх на гроші обміняють. Під дощем із пластиковой чарки Самогон тихенько розпивають. Вже пупки дівчатка поховали, Штаненята довгі одягають З парасолькой, мов парашутисти По проспекту мовчки сновигають...

Читати далі...

Оригінал фото з підписом знаходиться тут http://photo.i.ua/user/567984/24236/1584521/?p=5#comments &nbsp...

Читати далі...

* Над землей негода Крила розпластала. Літо пролетіло, Осінь знов настала. Сірими туманами Нудно застращала. До весни з блакитним Небом розпрощала. Та не тільки лихо Є в такій погоді, Бачиться чарІвне Навіть в злій негоді. Довгими дощами Нас не розчарує, Бо дрімотний спокій Для душі дарує. Михайло ДІД. Алчевськ.

Прочитав віршика у блозі http://blog.i.ua/community/53/163253/ та й заходився писати відповідь. * Не все ще з'їдено і випито, Тому пістоля поклади. Спочатку випий і поїж все, А потім вже з життя іди. Та й взагалі не поспішай Свого ти віку вкоротити. Подумай сам,скількох би зміг В житті жінок перелюбити. А там,глибОко у землі, Одна "костлява" лиш з косою. І не приваблює вона Ні дивним станом,ні красою. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Я вас,шановні флудери, Ніколи не жалів. Та від навали флудерської Мало не зомлів. Який букет чудовий У флуді процвітає. То може весь ваш колектив Мету велику має? Талант великий флудерский У блогах прославляти, Зафлужувати інтернет І совісті не мати? Позаздрив би всім флудерам Сам метр Еміль Золя. Якби знайомий з флудом сам Він був хоча б здаля. Шекспір свої трагедії Ніколи б не писав, Якби він мав комп’ютера І хист до флуду мав. То може б й доля Пушкіна По...

Читати далі...

* Від борща і хліба відкажусь негайно Тільки дуже хочу молодицю файну. Щоб покуштувати сексу по-новОму. Як іще дізнатись про це все старому. Ті старі бабусі,що сидять на лавках, Дуже непривабливо виглядають в плавках. Та вони й не вміють палко вигинаться. Як від них нового сексу сподіваться? Жаль,що молодиці щось мене минають, Тільки молоденьких хлопців обирають. Всеж кохать не дивно хлопця молодого Краще покохайте дідуся старого. Бо дідусь старенький в гречку не...

Читати далі...

* Я знову повернуся,любий друже, Засумувати ще не встигнеш дуже, Бо графоман.І це діагноз точний Та ще й до того ж, мабуть, остаточний. Такі як я не заважають миру І не хапають бойову сокиру. Та все ж про нас є приказка така Страшне перо, на жаль, не в гусака. Ми власну розвиваємо культуру, Помножуємо скрізь макулатуру. Тут буйним цвітом жанр весь наш розквіт. І скоро вже захопить білий світ. Навіщо нам ті правила писання, Підручники про віршобудування, Для нас настала...

Читати далі...

* Ніхто мене не чує Скаву... Скаву... Скавуууу... Прийдеться ночувати В сусідському хліву. Пустіть мене до хати, Пустіть, ради Христа. Я глечик стерегтиму Від Мурчика кота. Не я його розхлюпав, Те кляте молоко. Та всі репетували Сірко! Сірко! Сірко! Ніхто і не подумав На Мурчика кота, То я йому добряче Намну його хвоста. А їм я зовсім мало, І в туалет прошусь, І блохів я не маю, І зовсім не чешусь. Пустіть мене додому, Пустіть, ради Христа. А краще...

Читати далі...

* То що ж ти надумав, мій друже, хворіти? З хворобою дуже невесело жити. Забудь про хворобу, блондинок згадай, Відразу хворобі насунеться край. Гірчичником зовсім тебе обпекло... Багато ніжніше жіноче тепло. І замість пігулок дзвінкі поцілунки Багато смачніші, ніж лікарські трунки. Від тіла жіночого жар вмить спадає... Відразу хвороба кудись пропадає, Як ним позаймаєшся десь із годинку... До біса всі ліки, поклич лиш блондинку! 13 вересня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.