Поминальний день

Сьогодні поминальний день, або Пасха для тих, хто помер. З'їздив на кладовище. В минулому році проігнорував, то треба було хоча б на цей раз поїхати пом'янути. Батя трохи не розрахував з пальним — машина заглохла посеред дороги. Добре, що поряд з кладовищем була заправка.

Кладовище розширили, захопивши прилеглий пустир до дороги. Так що тепер і на старому кладовищі будуть робити захоронення (до цього старе кладовище було закритим).

Здивувало, що «збирачі пасок» вже з самого ранку нишпорять. Куди вони дівають ті паски і цукерки? Ходять, збирають цигани — і дорослі, і діти. Не розумію, чому на радіо циган захищають — вони тільки й жебракують, ворожать і по кладовищам збирають їжу.
Так ось, підходитиь пацаненок: «Дайте щось». Дали цукерок. Просить гроші — одну гривню. Стоїть, не входить. Потім каже: «Дайте три гривні» Нормально?

Після кладовища сходив до Одеської траси. (Тю, подумаєш, якихось два-три кілометри пішки.)
Комунальних автобусів було мало. Були тільки автобуси МАЗ-107 і МАЗ-203. Трохи нафоткав. По-перше, все боявся, щоб не вшпарив дощ. Бо в 2015му попав під дощ із мокрим снігом. По-друге, комунальних автобусів небагато. Та й ті, що є, можуть бути відфотографовані іншими дослідниками громадського транспорту.

Біля Південного товкотнеча. Народу повно — а автобусів мало.Тому не схотів поїхати у Київ.


Кажуть, що у москалів проїзд до кладовищ взагалі безкоштовний. В Києві було по 3 грн..
А от у нашому місті зробили спейціальний маршрут. Причому на звичайних маршрутах проїзд коштує 4 гривні, а на спеціальному, що їде до кладовищ — 5 гривень. І люди користуються, що не дивно.