Почему жителям Украины навязывают субсидии.

  • 21.07.16, 08:37
Почему жителям Украины навязывают субсидии. Гениальная схема перегона денег из бюджета в карманы олигархов
Почему жителям Украины навязывают субсидии. Гениальная схема перегона денег из бюджета в карманы олигархов

Власти обещают начислять субсидии всем обратившимся, и лишь потом разбираться – полагается им скидка от государства или нет. Грабеж средь беля дня! 

Нет, и не существует никаких государственных денег, есть только деньги налогоплательщиков - М.Тэтчер 

Программу жилищных субсидий власти решили поставить с ног на голову. «Давать всем — потом разберемся», — заявил премьер-министр Арсений Яценюк. Под эту схему Кабмин собирается изменить порядок назначения субсидий, сообщает The Kiev Times.
 
В Минсоцполитике уже подготовили свои предложения. В частности, будет упрощена форма декларации, из которой уберут графу о сумме полученного дохода. Заявителю достаточно будет указать лишь вид дохода и место его получения. А органы соцзащиты сами обратятся в фискальную службу за информацией о размере дохода физлица.
 
«Откорректировать» широко разрекламированную программу жилищных субсидий власти решили после того, как наглядно убедились в ее нежизнеспособности. Подавляющее большинство украинцев так и не смогли разобраться в «упрощенном» порядке оформления жилищно-коммунальных субсидий. В Минсоцполитике констатируют: 80-85% граждан неправильно заполняют декларации о доходах.
 
Это ж надо было умудриться так сформулировать вопрос, что большинство наших соотечественников не поняли, что от них требуют чиновники! В декларации надо указать сумму дохода без учета налога с доходов физических лиц. Безусловно, в теории это правильно — уплаченные налоги доходом не являются, а между зарплатой начисленной и полученной на руки — большая разница.
 
Но специфика в том, что зарплата с вычетом налога не соответствует выданной на руки, так как есть еще единый социальный взнос, который почему-то учитывается в доходах. Словом, высчитать требуемую сумму дохода для получения субсидии — задача для профессионального бухгалтера.
 
В итоге украинцы делают массу ошибок в декларациях, из-за чего органы соцзащиты не могут начислить им субсидии. По данным Минсоцполитики, на начало июня субсидии по упрощенной процедуре получили 345 тыс. семей из 926 тыс. обратившихся. Причем, заявителям несказанно повезет, если ошибки в декларациях и заявлениях «выловят» на стадии рассмотрения и документы «завернут» для исправления.
 
Намного хуже будет, если люди получат скидку, а затем органы соцзащиты начнут проверять информацию и обнаружат «неполные или недостоверные сведения». Тогда придется вернуть в двойном размере сумму выплаченной субсидии. Причем, правом «казнить или миловать» имеют чиновники соцзащиты, хотя в правовом государстве такие решения принимает суд.
 
Впрочем, в правительстве обещают разграничить неумышленные ошибки и заведомо недостоверные данные в декларациях и заявлениях на получение субсидий. За ошибки обещают не наказывать, а за умышленный обман хотят ужесточить санкции, добавив к двойному штрафу и административную ответственность.
 
Правда, опять-таки вопрос — кто будет определять где банальная описка, а где заведомо ложные данные? И как человек будет доказывать: случайно или преднамеренно он не указал в декларации какую-то информацию?
 
В целом, история с жилищными субсидиями вызывает больше вопросов, чем ответов. Непонятно — с чего бы это правительство собралось раздавать субсидии всем желающим. Получается, что сначала всем без разбора предоставят скидку, а уже потом будут определять, у кого есть на это право. То есть, если человек правильно заполнил все документы, ему назначили субсидию, а потом обнаружили, что она не полагается, то в следующем месяце ему придет счет за коммуналку с учетом недоплаченных ранее сумм? Запутаться в расчетах будет немудрено.
 
Не исключено, что власти специально хотят спровоцировать неразбериху в субсидиях, поскольку это даст возможность манипулировать миллиардными суммами (в госбюджете-2015 на субсидии заложено 24,5 млрд. грн., и эта сумма, как уверяют в Кабмине, может быть увеличена). При этом люди эти субсидии на руки не получат. Деньги поступят из госбюджета на счета предприятий-монополистов, поставляющих газ, электроэнергию, тепло, воду.
 
Но вот если чиновники сначала «подарят» человеку скидку, а потом решат, что он получил ее обманом, то возвращать ее придется в двойном размере. Если, по данным Минсоцполитики, сегодня средняя сумма субсидий по Украине составляет 335 грн., то два месяца незаконного «пользования» скидкой обойдется человеку в 1340 грн. И отдавать государству придется «живые» деньги.
 
Очевидно, что даже в случае усовершенствования, программа тотального субсидирования не обеспечит действительно социальную защиту населения. Может, правительству все-таки стоило ввести адресную социальную помощь, как, кстати, и требовал МВФ? К примеру, в странах Евросоюза власти оценивают доходы и расходы человека, его имущество, и на этом решают — полагается ему помощь от государства или нет.
 
Если решение положительное, то человек получает не квитанцию на оплату жилищно-коммунальных услуг со скидкой, а реальные деньги от государства. Если получатель социальной помощи сэкономит газ, электричество и воду, то он может по своему усмотрению использовать часть пособия. У нас же субсидии никак не стимулируют заниматься энергосбережением.

В Україні на рівні державної політики навмисно змішують мови...

  • 15.07.16, 09:02
В Україні на рівні державної політики навмисно змішують українську мову з російською - професор з Кембриджу
час публікації: 5 липня 2015 р., 21:09 


Американський професор україністики Юрій Шевчук

В Україні провадиться послідовна політика змішування української мови з російською. Про це в інтерв'ю "Zaxid.net" заявив американський професор україністики Юрій Шевчук.

"Такої політики не існує в жодній європейській країні - навіть в тих, що мають співставну з українською ситуацію - мовну більшість, та великі за розміром мовні меншини", - говорить він.

"...Там не допускається, щоб в публічному просторі - на телебаченні, на радіо люди розмовляли двома мовами. Це вважається елементарним браком освіти, що руйнує культуру мови, і культуру як таку.

До речі, подібне змішування також не допускалося в Совєцькому Союзі: на телебаченні і радіо не було програм, де одночасно, протягом п'яти хвилин, говорили українською та російською", - стверджує вчений.

Подібну політику держави та органів місцевого самоврядування він називає "мовною шизофренією".

На його думку, зараз ціла низка ознак вказує на тенденцію занепаду української мови.

"...Українська мова, по суті, не має власного сленгу. Сленг - це той шар лексики, без якого мова не дістає свіжої крові. Український мовознавецьМикола Горбач, який працював в Мюнхені та досліджував жаргон українських лірників, а також мовознавець Юрій Шевельов казали, що мова, позбавлена сленгу, врешті-решт, приречена на загибель. Якщо ви подивитеся на словники українського сленгу Лесі Ставицької, то там, по суті, близько 75-80% всього корпусу - русизми, без всякої асиміляції (морфологічної, фонетичної) запозичені з російської. Питомий український сленг просто не можна порівняти ні за якістю, ні за кількістю із багатющим сленгом в таких мовах, як польська, російська, словацька, чеська, англійська. Ми навіть не можемо серйозно стверджувати, що український сленг присутній сьогодні в мові як такий", - пояснює дослідник.

Якщо ж взяти українську термінологію - особливо в тих галузях, що визначають сучасне життя - комп'ютерна справа, інформаційні технології - там переважно використовують англійські запозичення, часто із російським спотворенням, "оскільки вони беруться не з мови ориґіналу, а з російської".

Нагадаємо, що перед цим Верховна Рада відмовилася зобов'язувати державних службовців складати іспит з української мови.

У тимчасово окупованому Криму російська влада спалює україномовну художню літературу.

Польські звірства проти українців.тема,яку замовчували.

  • 14.07.16, 10:04

холмщина

ПОЛЬСЬКІ ЗВІРСТВА ПРОТИ УКРАЇНЦІВ.ТЕМА,ЯКУ ЗАМОВЧУВАЛИ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ.


“… відоме своєю трагедією не раз згадуване в історії жахів чеське село Лідіце, де загинуло 180 осіб, з них – 1 дитина. Про Лідіце, Хатинь, Олавур – села спалені карателями, – знає весь світ. А хто знає про спалені польськими бандитами села на Холмщині?”

Це добре, що поляки прийняли таке рішення - вони задокументували справжні настрої у польському народі щодо України. Виявили себе.

У польському суспільстві дрімає вірус польського імперіалізму та шовінізму щодо, на їхню думку, тимчасово втрачених "кресів"......

У цій історії є один позитив – до українців приходить розуміння, що битися треба не тільки за майбутнє, а й за минуле, яке так не дає спокою нашим сусідам.

 ПОЛЬСЬКА ОКУПАЦІЯ  ХОЛМЩИНИ  ТА  ПІДЛЯШШЯ

Польща, відроджена в листопаді 1918 року, захопила в 1919 році Холмщину і Підляшшя і в міжвоєнні роки на державному рівні, всупереч її власної Конституції і міжнародних угод, проводила постійне нищення українства, саме на Холмщині і Підляшші, як на висунутих на захід українських землях. Проводилася активна державна політика асиміляції, колонізації і поборювання всіх форм національно-політичного і культурного чи економічного розвитку українців Холмщини і Підляшшя; все робилось, щоб позбавити українців власної інтелігенції та національної свідомості. Ніщо українське на Холмщині і Підляшші не залишалося поза рамками антиукраїнських акцій.

Першим кроком польської влади на Холмщині і Підляшші були арешти українських активістів, закриття українських шкіл, сільських читалень, заборона товариства «Рідна хата», перебрання під державну юрисдикцію церковних земель, передаючи ці землі та рештки державних земель новим польським поселенцям-осадникам на Холмщині і Підляшші. Робилося все, щоб обмежити участь українців у представницьких органах влади, і вже в 1930 році у польському сеймі не було жодного холмського українця. На Холмщині і Підляшші не видавалися українські газети, а з 1930 року була обмежена доставка українських газет та книжок з Галичини чи Волині. З 1933 року діяв закон, що українською мовою можна було користуватися лише в усному спілкуванні, а школярам учителі забороняли на перервах розмовляти своєю мовою між собою. Українців звільняли навіть з найнижчих урядових посад, заставляючи їх приймати римо-католицьку віру.

Після завершення полонізації шкільництва та скасування інших громадянських прав, основний удар польської експансії був спрямований проти Православної Церкви, яка була свідченням ідентичності віруючих та їх тисячолітньої присутності на цій Землі.

За даними історика Івана Крип’якевича (1944 р.) в 424 місцевостях Холмщини було 460 православних церков, з яких в міжвоєннії період було зруйновано 217, переобладнано під костели 194, залишилося лише 49 церков. Апогею акція нищення церков досягла у 1938 р., коли впродовж двох місяців було знищено понад 160 церков. В 1936 р. створено Координаційний Комітет, очолюваний командувачем Люблинським військовим округом генералом Скоровінським, в обов’язки якого входило відбирання і нищення церков. Керівництво з травня 1938 р. здійснював командир дивізії з міста Замістя полковник М. Турковський.

Починаючи з 1938 р. православних заставляли ходити молитися і сповідатися до костелу і ставати римо-католиками, тобто поляками, тому що національність людей тоді визначалася за їх віросповіданням. Оскільки українці не хотіли іти до костелу, то для насильного їх ополячення були створені спеціальні загони, так звані «крокуси», які ночами вривалися в села, били вікна в хатах українців, нищили продукти харчування, випускали пір’я з подушок і перин, знущалися над господарями, вимагаючи іти до костелу і ставати поляками. До процесу ополячення українців були залучені воєводи, війти, ксьондзи, вчителі, поміщики. Але православна віра у холмщаків була настільки міцна, що всі ці насильницькі дії уряду не мали успіху.

НІМЕЦЬКА  АРМІЯ  ВИЗВОЛИТЕЛЬКА

З початком німецької окупації ополячення припинилося. На Холмщині відродилася Холмсько-Підляська православна єпархія, відновилися богослужіння в церквах, відкривалися українські школи, культурні і громадські установи, чого раніше не дозволяли робити поляки. У Холмі почали діяти українська гімназія, духовна семінарія, технічна і реміснича школи, український драматичний театр. В Грубешеві були відкриті учительська семінарія і торговельна школа; у Володаві і Білій Підляській – торговельні школи. Появились в продажу українські газети, підручники, твори українських класиків, залунала українська пісня. У всіх повітових центрах виникли Українські Допомогові Комітети, які опікувалися над хворими, бідними, сиротами, допомагали в організації українського шкільництва.

Це все було тяжким ударом по психології польських шовіністів,які мріяли про повну польську асиміляцію українців. Водночас вони боялися українського духу, а також можливості знову приєднатися Холмщині і Підляшшю до України. Під час німецької окупації польський уряд в екзилі (Лондон) організував підпільну Армію Крайову (АК), яку пізніше він використовував для нищення українців.

ПОЛЬСЬКИЙ  ТЕРОРИЗМ  НА  ХОЛМЩИНІ  ТА  ПІДЛЯШШІ

Проти мирних і беззахисних українців Холмщини і Підляшшя був розгорнений нечуваний за масовістю і жорстокістю виконання терор, який почався з лютого 1941 р. і масового характеру набрав з 1942-1944 рр.

На першому етапі (1942-1943 рр.) поляки знищували інтелігенцію та осіб, які були найактивнішими діячами. Складений 22 січня 1944 року Холмським Допомоговим Комітетом далеко неповний список вбитих українських активістів в різних селах і містах нараховував понад 500 чоловік. Це був вибірковий список жертв, до якого були включені найбільш відомі українці, яких пропонувалося згадувати в церквах на Божій службі і панахидах. В списках відсутні були члени їх родин, які також гинули при нападах бандитів на оселі, при грабунках та пожежах їх господарств.

 У списках були 2 керівники Українського Допомогового Комітету, бувший сенатор Іван Пастернак, понад 20 священиків і дяків, більше 20 народних вчителів, понад 30 війтів, їх заступників та волосних урядовців, декілька десятків солтисів, біля 200 українських працівників культурно-освітніх та кооперативних установ і ремісників, ряд визначніших громадян з різних сіл. Найбільш свідомих українців продовжували вбивати далі в наступному та пізніших роках. Часто це було не просте вбивство, а мученицька смерть.

Постановою Священного Собору Єпископів Польської Автокефальної Православної Церкви від 20 березня 2003 р. 7 священнослужителів Холмщини і Підляшшя, які по-звірячому були закатовані поляками в 40-х роках XX ст., причислені до лику Святих Мучеників Холмщини і Підляшшя. Урочиста канонізація відбулася 8 червня 2003 року в Холмі за багатолюдної участі холмщаків з Польщі та України, духовенства всієї Польщі та делегації братніх Помісних церков інших країн. Наводимо їх імена і прізвища.

Отець протопросвітер Василь Мартиш (Тератин, 4 травня 1945 р.);

Отець протоієрей Павло Швайка і його дружина Іоанна (Грабовець, 28 серпня 1943 р.);

Отець Микола Гольц (Новосілки, 2 квітня 1944 р.);

Отець Лев Коробчук (Ласків, 10 березня 1944р.);

Отець Петро Огризко (Чортівець, 10 квітня 1944 р.);

Отець Сергій Захарчук (Наброж, 6 травня 1943 р.);

Монах Ігнатій (монастир у Яблочині, 9-10 серпня 1942 р.).

Грабунки, жорстокі вбивства і підпали осель українців відбувалися у всіх селах. Люди боялися ночувати в хатах, закопували одяг та зерно, споруджували криївки. З хуторів люди їздили ночувати в сусідні села.

З 1943 р. почався другий етап, найстрашніший, знищення українців. У 1943-1944 рр. проводилося вже знищення цілих сіл і тотальне вбивство їх жителів, в т. ч. дітей, жінок і літніх людей. Перша така спроба була започаткована у травні 1943 р. в 4-х селах: Моложів (5 травня), Тугані і Мірче (26 травня ) і Стрільці (31 травня ).

У своїх спогадах жителі згадують як палали у вогні рідні села, живцем горіла худоба і розпачливо плакали і стогнали люди, яких катували і вбивали. Відмічають особливу жорстокість поляків до православних. Жителька с. Тугані Ніна Мішанчук описує як вбивали її дідуся. Йому спочатку прострелили ноги, щоб не міг втікати, потім відрізали вуха, язик і на кінець застрелили. Серед тих бандитів її мама впізнала брата своєї шкільної подруги-польки.

Продовжували палити цілі села і вбивати людей восени 1943 та на початку 1944 року. Повністю були спалені села: Молодятичі, Малків, Погоріле, а їх жителі закатовані, постріляні або живцем спалені.

Найстрашніших форм набрали ці акції у Шевченківські дні 1944 року, коли від 9 до 22 березня, впродовж двох тижнів, було повністю спалено 35 сіл і замордовано тисячі безвинних, безборонних і беззахисних мирних українців. Велось загальне їх винищення під гаслом «Од Вєпша до Буґа – чарна смуґа».

У знищенні сіл брали участь тисячі добре озброєних польських бойовиків з Армії Крайової (АК) та Батальйонів Хлопських (БХ), в число яких входили поляки з тих самих, навколишніх та більш віддалених сіл. Хронологія і розмах акцій засвідчують, що вони ретельно планувалися та були добре організовані.

Березень 1944 року був справжнім пеклом на Холмщині. 9-10 березня здійснений одночасний напад на села: Сагринь, Турковичі, Ласків, Шиховичі, М’ягке, Маличі, Риплин, Теребінь, Стрижівець. 11 березня вбивали людей і горіли села: Андріївка та Модринець, а 14 березня – с. Модринь.

Як описує один з нападників ( Є. Маркевич «Партизанський край», Люблін, 1985 р. ):

«… Для нападу на Сагринь і Турковичі 7 березня 1944 р. в лісі с. Липовець наступила концентрація Армії Крайової в кількості 2 тис. чоловік. В ніч на 9 березня група в кількості 1200 чоловік підійшла до Сагриня і вдосвіта почала наступ».

Бандити оточили Сагринь і обстріляли запальними кулями. Люди втікали з палаючого села і попадали під бандитські кулі, що летіли на них з усіх сторін. Частина людей заховалась в мурованій церкві, але бандити підірвали двері церкви, людей повбивали, а церкву спалили. 35 людей, переважно жінок з дітьми, заховались в мурованому приміщені поліції, де вони були катовані і вбиті, а будинок спалено. Коли село згоріло бандити ще на протязі доби шукали людей по полях і криївках та вбивали їх.

Тільки в одному Сагрині 9-10 березня, за неповні 2 дні, було вбито, зарізано, спалено живцем понад 800 жителів лише цього села, а разом з людьми, що приїжджали сюди цілими сім’ями на ночівлю з сусідніх сіл і присілків, в Сагрині загинуло ще на декілька сотень більше. Ці люди вважали Сагринь безпечнішим для себе, бо тут був поліцейський постерунок. В Ласкові тоді вбили майже 270, в Шиховичах – до 250, а в Модрині вбито біля 190 чоловік.

Для порівняння нагадаємо відоме своєю трагедією не раз згадуване в історії жахів чеське село Лідіце, де загинуло 180 осіб, з них – 1 дитина. Про Лідіце, Хатинь, Олавур – села спалені карателями, – знає весь світ. А хто знає про спалені польськими бандитами села на холмщині?

19 березня повністю спалили 10 сіл: Масловичі, Міняни, Козодави, Тихобіж, Сліпче, Космів, Модринець, Жабче, Ощів і Хорощиці.

21 березня горіли Бересть (загинуло близько 330 українців), Верешин (загинуло близько 110 осіб) і Витків, а 22 березня горіло ще 8 сіл: Смолигів, Старе Село, Ліски, Костяшин, Василів Великий, Губенок, Річиця і Тучапи.

Продовжували палити українські села і далі в квітні, травні, червні… Гинули люди, горіла худоба і майно. Тільки від 2 до 8 квітня були спалені 9 сіл: Новосілки (вбито до 150 осіб), Крилів (загинуло біля 180 осіб), Потуржин, Василів Малий, Радостів, Жуличі, Вишнів, Колдубиська, Телятин.

Напередодні Зелених Свят, 11 червня 1944 року був здійснений напад на 9 сіл: Стенятин, Ратичів, Жерники, Посадів, Шлятин, Гопкіс, Зимно, Поледів і Пиняни. Людей мордували з особливою жорстокістю. Як свідчить житель уже спаленого села Телятина Петро Мельничук, який тимчасово мешкав в м. Белзі: «У червні 1944 р. з с. Стенятина завезли на цвинтар м. Белза 29 замордованих, понівечених і почленованих тіл людей (діти, чоловіки похилого віку, жінки). Ці люди були захоронені в братській могилі, а імена їх викарбувані на встановленому на могилі пам’ятнику.»

Вбивали селян під час польових робіт та збирання вирощеного врожаю до самого їх виселення. Вже після війни серед білого дня у неділю, 6 червня 1945 року був здійснений напад бандитів, одягнених у польську військову форму, на село Верховини Красноставського повіту, яке знаходиться на віддалі 12 км від м. Холма, де без жодного пострілу закатовано, зарізано ножами, заколото багнетами 194 українці. Особливо жорстоко бандити мучили молодь села.

На Холмщині і Підляшші в 40-х роках XX ст. жертвами польського терору впали десятки тисяч українців і було спалено сотні сіл і присілків. Рятуючись від загибелі, українці змушені були в 1944 – 1946 роках покинути Холмщину і Підляшшя згідно з «Договором про переселення…» між Польським Комітетом Національного Визволення та урядом УРСР від 9 вересня 1944 року. Тисячі українців, яким вдалося залишитися, 60 років тому, в 1947 році, були брутально виселені в результаті військової операції-акції «Вісла». При цьому, з метою їх асиміляції, вони були розпорошені невеликими кількостями по всій Західній і Північній Польщі. Акція «Вісла» була завершальним етапом етнічної чистки українців.

(Олексій Літковець)

Як кацапи крали українські народні пісні (аудіо).

  • 13.07.16, 14:55
Як кацапи крали українські народні пісні (аудіо)


Originally posted by bytebuster463 at Як каSSаби крали українські народні пісні
Оригинал взят у [profile] ext_3092509 в О ВОРОВСТВЕ

«Если я усну и проснусь через сто лет и меня спросят, чтосейчас происходитв России, я отвечу: пьют и воруют…»
Общеизвестно, шо Кацаппидры есть самые несусветные воры на Земле. Кацаппидры крали всегда, крали всё подряд.
"Не наебёшь - не проживёшь", "Оно плохо лежало", "Шо упало, то пропало" - эти кацаппидрские поговорки говорят кагбе сами за сибя! Каппидры присваивали себя чужие открытия, изобретения, территории, крали мобильники, грошы, они крали всё подряд и крали всегда. Кацаппидры и сами знают шо они воры - об этом говорилось много раз и это многократно доказано. Согласны с этим сами кацаппидры или нет, это другое дело, но это факт.
Не знаю, знают ли об этом сами кацаппидры или нет, но они крали у соседей даже песни. Об этом и пойдёт речь.
Кацаппидры, Листопад вам докажет сейчас, что вы крали у украинцев даже их народные песни. Кацапы, вы воры!

Все наверняка слышали откровенно пидарскую кацапскую пестню "Вот кто-то с горочки спустился", я ещё помню шо в ней были слова: "на нём защитна гимнастёрка" и шо-то там на груди.
Кацапы, схуяли она "защитна", когда в русском языке нет такого слова. Как оно там появилось. А это кацапы, бывает в том случае, когда текст подгоняют под музыку. Т. е. ваша йопаная «защитна» гимнастёрка, не ложится на музыку, поэтому и палучилась в в вас не «защитная», а плять «защитна». «Эта пестня украдена у украинского народа и называется она "В саду осіннім айстри білі"
Но послухаем! Сначала слухаем "Вот кто-то с горочки спустился"

В 60-х годах XX века у мелодии и песни вдруг неожиданно(!) появился «автор» Б. Тєрентьєв и песню назвали назвали «Вот кто-то с горочки спустился…»
Хотя «В саду осіннім айстри білі» — український романс XIX сторіччя. Був популярний в Україні до 60-х років XX сторіччя. Опублікований в 1961 у збірнику «Українські народні романси» за упорядкування з передмовою та примітками Леопольда Ященка. Відомості про автора слів та музики — відсутні. Назва і перший рядок пісні у збірнику звучали «В моєму саду айстри білі». Романс вважається українською народною піснею
Кацапы, выделено мною и для вас, для того, чтобы пердупердить возможный пездёжь – «эта хахлы спиздили у русских» Нее, песня народная, автора нет, - не известен. Смекаеете?
А теперь слухаем оригинал..

Вопросы есть? Факт воровства очевиден!«В саду осіннім айстри білі» - Очевидно естественное сочетание стихов и мелодии. Но, своих спиздить – это не западло, мы ж брацкии нароты, да кацапеки?

Кто-нибудь может себе представить такое, шо одну вещь можно спиздить два раза? Не можете ? Аа, а в кацаппидрав эта лехко! Кто помнит песню «каким ты был таким остался»
Слухаем..

Ничо не напоминает? Ё-о-о, так это же всьо таже «В саду осіннім айстри білі»! Попробуйте слушать оригинал. «В саду осіннім айстри білі». «каким ты был». Видео есть, можно лушать отрывками и сравнивать, по очереди переключая кнопку с одного видео на другое. Да, человек со слухом может услышать некоторую разницу, нюансы! Это бывает только в том случае, когда сову натягивают на глобус, т. е: в этом случае текст песни «каким ты был» натягивали на мелодию !«В саду осіннім айстри білі»

Но это ещё не всё. Поехали дальше!
Кто помнит известную кацаппидравскую пестню «Как родная меня мать провожала»?
Напомним!)

А знаете, шо это такое? Так это ж "Ой, що ж то за шум учинився". Тут и доказательств того шо песня спизжена никаких не нужно. «Как родная меня мать провожала» - песня времён гражданской войны, а "Ой, що ж то за шум учинився", опять таки украинская народная песня. Ясно кто у кого спиздил.
Стихотворение Демьяна Бедного (1883-1945) написано в 1918 году, но песней стало позднее - только в 1922 году, когда композитор Д. Васильев-Буглай предложил к нему мелодию шуточной народной песни "Комарик", известной с разными по сюжету текстами у украинцев (начинается «Ой, що ж то за шум учинився») и у русских цыган ("Комаричко"). У украинцев поется о том, как комарик женился на мухе, а у цыган - как комарик свалился с дуба, а мушки его подняли. Украинская песня была записана на пластинку Петром Лещенко (фирма "Колумбия", Англия или филиал, 1936-1937 гг., WHR663, "Комарик", украинская шуточная песня).
Слухаем оригинал!)

Ну вот, совсем же другое деело, не то шо эта кацаппидравская куета «Не ходил бы ты, Ванёк, во солдаты…. В красной Армии штыки чай найдутся, без тебя большевики обойдутся» - песдетс кокой-та!)

Вы думаете это всё? Неее, мы тока начинаем!)))
Кто помнит кацаппидравскую, якобы «народную» пестню «Выйду на улицу гляну на село», знаете шо эта такое?
Так эта жи украинская народная пестня "Куди б я не їхала, куди б я не йшла".
Сначала слухаем кацаппидравский вариант!)

А теперь браття пановэ слухаем "Куди б я не їхала, куди б я не йшла".

Плять, мелодия один-в-один! Каппидры, вы сцуко воры!)

Вы думаете это всё? Никуя, мы продолжаем наш концерт. Продолжать можно бесконечно!
Хто помнит эту кацапскую куету «Поручик Галцын»? Вы уже догадались наверное, браття пановэ, да, да плять, - тожи спизжено! Кацапский вариант слушать не будем, патаму шта эта йопаная песня итак у сех на слуху – предлагаю послушать украинскую пестню «Друже Ковалю»!

Даже текст местами совпадает! Музику та оригінальний текст написав Георгій Гончаренко (псевдонім Юрій Галич)[1]. Гончаренко народжений у Варшаві, сам з роду полтавських дворян. Генерал-майор при Скоропадському, потому- генерал-лейтенант у Колчака.
Закарпатський поет Микола Матола (1952–1993) на цю мелодію написав вірша «Мій друже Ковалю…», який присвятив«Карпатській Січі» та воїнам УПА й СКВ.
Первым датированным исполнением песни «Поручик Голицын» можно считать запись Аркадия Северного в середине мая 1977 года[1] в Одессе с ансамблем «Черноморская Чайка»


Ну шо панове, пора подводить итоги! Кацапидры - воры! Они крали даже песни. А почему… Да патамушта народу нужны свои народные песни, своя культура, своя история, но поскольку русский народ придуманный, в смысле выдуманный, поэтому ничего этого своего у них нет, поэтому им и приходилось красть чужие песни, чужую историю, чужую культуру.
У них нет ничего своего! Мало кто из кацаппидрав знает, шо «Калинка малинка» не народная пестня. «Во поле бирьоска стояла» - тоже! Все народные пестни им сочинили евреи и украинцы, остальное они спиздили! Они спиздили даже историю. Вывод: Катцапы – воры! Наглые и бессовестные воры!



По теме: Великий плагиат: "Прощание славянки" - еврейская музыка

Недовес. Глубокая глотка "ЛНР"...

  • 13.07.16, 10:12
Тут цікаво те як працюють спецслужби зламуючи електронні адреси і аналізуючи діяльність всіх підприємств які здійснюють електронне адміністрування. Ось для чого це було зроблено.. ))

Недовес. Глубокая глотка "ЛНР"

В оккупированном Луганске существует такой персонаж - Недовес, председатель наблюдательного совета ЧАО "Аавтомотозапчасть", бывшего Луганского завода автомобильных клапанов, который уже на протяжении 50 лет выпускает клапаны для двигателей внутреннего сгорания для очень плохих машин, ездить на которых не хочет даже сам председатель правления Недовес.

Недовес - последовательный, идейный сепаратист, тесно сотрудничающий с оккупационным режимом так называемой "ЛНР". Кроме того, Недовес одержим фашизмом, точнее, его химерами. У непосвященного читателя может сложиться впечатление, что в детстве над Недовесом надругались фашисты, однако это неправда, так как во время его детства всех фашистов уже убили. За исключением тех, что впоследствии прибыли на Донбасс из РФ.

Во время Майдана Недовес прославился тем, что в лютый мороз выгонял рабочих своего завода на митинги в поддержку Януковича, а также радикальными выпадами в отношении участников Революции Достоинства.

Недовес сыграл важную роль в начале и развитии "русской весны" на Луганщине. Именно его устами Александр Ефремов и стоящие за ним спецслужбы РФ артикулировали "требования Луганщины" к украинскому правительству, сформированному после бегства Януковича. Я подробно описал все это в статье "ЛУГАНСК. ПРИГЛАШЕНИЕ НА КАЗНЬ". Обязательно посмотрите видеоролики - в них все, что нужно знать о герое этого текста и о содержимом его черепной коробки.

Сегодня Недовес - известный блоггер в "ЛНР", обладающий некой аномальной неприкосновенностью, несмотря на то, что порой позволяет себе легкие эпистолярные выпады в сторону руководства "республики", за которые любого простого луганчанина давно уничтожили бы. Он исполняет роль придворного шута, которому разрешают тявкать лишь потому, что таково его кредо.

Существует еще несколько причин, по которым Недовес не коротает время в безымянной братской могиле или "на подвале", штатных местах пребывания луганских "диссидентов".

Во-первых, Недовес дружит с экс-нардепом Сергеем Гороховым, протеже Александра Ефремова, отличившегося в мае 2014 года феерическим выступлением в Госдуме РФ, и прочими депутатами почившей Партии Регионов, большая часть которых создала политическую партию "Оппозиционный блок". О коллаборации депутатов "оппоблока" с оккупантами и спецслужбами РФ я писал неоднократно, поэтому не вижу смысла повторяться.

Во-вторых, Недовес поддерживает отношения с людьми Медведчука, который очень влиятелен и в РФ, и на оккупированной территории. Например, с Татьяной Монтян, подругой безвозвратно покинувшего нашу реальность поэта, композитора и террориста Алексея Мозгового.

В-третьих, у Недовеса есть деньги, которые позволяют ему многое из того, что и не снилось рядовым луганчанам. Вот публикация Дениса Казанского об отдыхе Недовеса на одном из горнолыжных курортов Италии в декабре 2014, то есть в разгар войны и продовольственного кризиса в Луганске.

Недовес не скрывает своего особого статуса в "ЛНР". Он сохранил активы, особняк, представительский автомобиль в городе, где людей убивают за iPad - как, в частности, убили Николая Зеленца, милого друга Недовеса, тоже поддержавшего "русскую весну" и попавшего под свинцовое колесо кармы.

Свободное время наш герой посвящает выпадам в адрес Украины, с которыми вы можете ознакомиться в его ФБ-профиле, если у вас хватит сил и терпения читать эту галиматью, рассчитанную на когнитивно ограниченных украинофобов, которые и составляют костяк его аудитории.

Также Недовес активно занимается отмыванием денег, финансирует терроризм и обеспечивает на своем заводе ремонт техники, из которой оккупанты убивают украинских солдат.

Сейчас вам предстоит ознакомиться с очень важной информацией.

Я специально публикую ее для того, чтобы кто-нибудь из силовиков даже не вздумал похоронить результаты блестящей операции, проведенной сотрудниками луганского подразделения Департамента защиты экономики Национальной полиции Украины совместно с сотрудниками Управления СБУ в Луганской области.

Это копия оперативной справки об установлении организованной группы лиц, которые создали конвертационный центр, в число которых входит и обиженный на всю Украину Недовес, человек, который манипулирует своими земляками, не забывая при этом набивать карманы.

Посмотрите на сумму - почти 8 млн.грн. И это - только один эпизод. Страшно представить, какие суммы прошли через "глубокую глотку ЛНР" за все время войны. Войны, которая помогла ему нажиться на горе своих земляков, о бедственном положении которых он так любит покамлать у себя в фейсбуке.

Я искренне надеюсь, что Недовес занес своим покровителям долю от этих восьми миллионов. В противном случае мне сложно прогнозировать продолжительность биологически активной фазы его дальнейшего существования.

Не менее искренне я надеюсь, что уже в ближайшее время Недовесу будет объявлено о подозрении в финансировании терроризма, и он будет объявлен в розыск. Уповаю и внимательно слежу, имея представление о том, как хорошо наша военная прокуратура умеет хоронить дела данной категории.

Не нашли ни одной русской народной песни..

  • 12.07.16, 09:54
Не нашли ни одной русской народной песни. То есть вообще — ни одной.
Статья Ой, мороз, мороз… и прочие песни советских композиторов на сайте My Lovely Songs.ru

Вот такие дела, братцы мои. После прошлой публикации об украинской песне «Нiя яка мiсячна», мы с приятелями продолжили изыскания истоком мелодии, дошли до 17 века и решили параллельно посмотреть, нет ли этой темы среди русских народных песен.
И не нашли.

Нет, не тему не нашли.
Не нашли ни одной русской народной песни. То есть вообще — ни одной.
Какую бы известную «народную» песню мы не брали, у нее непременно находились отнюдь «не народные» профессиональные авторы, жившие в XIX, а то и в XX веке.

Самые старые «народные песни» датировались началом XIX века и имели в авторах исключительно русское дворянство.

Знаете ли вы что русская народная песня «Калинка-Малинка» была написана саратовским дворянином Иваном Петровичем Ларионовым в 1860 году?

А русская народная песня «Во поле березонька стояла» — адъюнкт-профессором Казанского университета Нигматом Мисаиловичем Ибрагимовым в начале XIXвека?

А что знаменитая старинная русская народная песня «Ой, мороз, мороз» впервые прозвучала лишь в 1956 году, а стала известна лишь в 1968 году, когда ее исполнил в фильме «Хозяин тайги» один из соавторов (этой песни) — актер Валерий Золотухин (сочинивший  её последний куплет)?


А в основу старинной русской народной песни «Живет моя отрада», написанной в 1882 году в качестве иронического стихотворения журналистом Сергеем Рыскиным которое было положено на музыку композитором Шишкиным легла вполне реальная история, нашумевший на всю Россию судебный процесс о похищения дочери дворянина Надежды Локтевой купеческим сыном Николаем Шагановым.

«Вдоль по улице метелица метет», — музыка Александра Варламова, слова Дмитрия Глебова, 1842 год.

«Вот мчится тройка почтовая» — Леонид Трефолев, 1901 год.

«Степь да степь кругом», — 1865 год, слова Ивана Сурикова, музыка Сергея Садовского.

«Ямщик, не гони лошадей», — 1915 год, слова — Николай фон Риттер, музыка — Яков Фельдман.

В какой-то момент мне показалось, что единственные по настоящему «народные песни» в России — это блатной фольклор.
Вроде «Цыпленок пареный» или «Кокаином, серебряной пылью».
Однако и «кокаин» оказался переделанным романсом «Ах вы, кони мои, вороные», авторства поэта Кононова



[(видео, Татьяна Кабанова. Перебиты, поломаны крылья)]

* * *

Ну и до купы, ещё немного русских славянских песен:

«Москва златоглавая» = «моя еврейская девушка»
( и ещё три любимые русские/еврейские песни) 


ISRAEL MUSIC HISTORY
Farewell of Slavianka 


Эволюция "Карапета" и Великая Русская Культура.

"Vot i kalina maya, vot i malina maya". 
Не горюй, Володя! (вот тебе и кАлина, вот тебе и мАлина) Финны, шведы, сету - 
 Русская молодёжная!
ТАНЦУЮТ! И ПОЮТ!! ВСЕ!!! :
lol...rofl

Як видалити mail.ru з комп'ютера!

  • 07.07.16, 08:23
Як видалити mail.ru з комп'ютера - повноцінна і надійна покрокова інструкція

Автор: Артем Євтушенко on 18 лютого 2016.

Пошта Ru логотип SVG

 

Як сервіси mail.ru проникають на комп'ютер

 

Це відбувається під час установки деяких безкоштовних програм. Частину з них розпізнати просто. Якщо їх зробили відповідальні люди, під час інсталяції ви побачите дві опції: швидку установку і вибіркову. Біля швидкої в дужках часто написано «рекомендується». Наша рекомендація - ніколи не вибирати цей варіант, оскільки в більшості випадків він означає, що програма подарує вам щось непотрібне.

 

Установка додаткових додатків разом з основною програмою - поширена практика навіть серед авторитетних виробників «софта». Компанія Adobe пропонує користувачам разом з Adobe Flash Player якісну антивірусну утиліту McAfee Security Scan Plus. nVidia додає до драйверів для відеокарт необов'язкові аудіодрайвер і GeForce Experience, яка стежить за оновленнями і допомагає налаштовувати гри.Як видно, вони не мають зловмисних цілей і розраховують на те, що користувачеві може сподобатися додатковий продукт.

 

mfail RU 5261

 

Якщо вам не пощастить і безкоштовна програма виявиться шахрайською, вона принесе вам «посилку» від mail.ru незалежно від обраних вами опцій установки або взагалі без попередження, що в ній є додаткові компоненти.

 

Також читайте: Грип: як не захворіти і як лікуватися

 

Корінь проблеми - програма Guard@Mail.ru. Вона встановлює на комп'ютер всі інші продукти mail.ru:

  • Спутник@Mail.Ru - панель інструментів, засмічують вид браузера;
  • Поиск@Mail.Ru (він же go.mail.ru) - пошуковий агент в браузерах (при цьому Guard@Mail.ru відключає пошукові агенти Google, Яндекс та інші і не дозволяє активувати їх знову);
  • Домашню сторінку mail.ru в браузерах, яка запускається автоматично;
  • Браузери Аміго, Інтернет;
  • Агент@Mail.Ru - програму для голосового та відео спілкування;
  • ICQ - чат-месенджер;
  • Продукти інших розробників.
  • Електронна пошта mail.ru

GuardMail.ru забезпечить вас рекламним спамом і буде активно блокувати спроби повернути колишні налаштування комп'ютера.

Також читайте: Як качати прес

Як видалити продукти mail.ru повністю

 

Крок 1. Видаліть всі сервіси mail.ru, крім Guard@Mail.ru. Для цього треба зайти в меню «Пуск», виберіть «Панель управління», далі «Програми» і «Видалення програм». Клацніть лівою кнопкою миші на програмі - на панелі вгорі з'явиться кнопка «Видалити / Змінити», натисніть на неї.

 

mfail РУ3 6809

 

Крок 2. Натисніть правою кнопкою миші на піктограмі «Комп'ютер» на робочому столі, виберіть «Управління» і перейдіть в «Служби». Знайдіть службу Guard@mail.ru, натисніть на неї правою кнопкою і виберіть «Властивості». У вікні, у вкладці «Загальні» встановіть тип запуску «Відключено» і натисніть «Зупинити». Далі «Застосувати» і «Ок».

 

Крок 3. Увійдіть в «Диспетчер завдань», натиснувши поєднання клавіш Alt + Ctrl + Del або Ctrl + Shift + Esc і знайдіть там сервіс guardmailru.exe. Натиснувши по ньому правою кнопкою миші, викличте контекстне меню, в якому виберіть «Завершити процес».

 

Крок 4. Тепер видаліть Guard@Mail.ru через панель управління Windows, як описано для кроку 1.

 

Крок 5. Далі шукаємо залишки видалених програм: зайдіть в «Пуск» і введіть в поле з текстом «Знайти програми та файли» текст mail.ru. Натисніть Enter. Видаліть всі виявлені папки і файли.

 

Крок 6. І, нарешті, чистимо реєстр. Зайдіть в «Пуск» і введіть в поле з текстом «Знайти програми та файли» текст regedit. Натисніть Enter. З'явиться вікно редактора реєстра. Виберіть у ньому «Правка», потім «Знайти» і впишіть mail.ru. Видаліть всі знайдені розділи. Їх може бути кілька, тому, видаливши один, натисніть клавішу F3, щоб перейти до наступного.

 

Крок 7. Описані для кроку 6 дії виконайте для запиту guard.

 

Для надійності скиньте до оригінальних настройки всіх браузерів на комп'ютері.

Джерелоhttps://f.ua/articles/kak-udalit-mail-ru-c-kompyutera.html

Затверджено нові погони української армії.

  • 07.07.16, 08:15
Президент України Петро Порошенко 5 липня затвердив документ "Предмети уніформи і знаки відмінності Збройних сил України", який прибирає радянські п'ятикутні зірки з погон українських військових.

Вперше нові предмети уніформи і нові погони будуть представлені на День Незалежності, 24 серпня.



Не знаю чому, але я давно цього чекав. Може тому, що-б позбутися совкового спадщини? Якщо проводити реформу армії, то потрібні кардинальні зміни. РККА після двох років війни теж провели "погонні" зміни і це була частина реформи, завдяки якій, армія зразка 1945 року, відрізнялася від армії 1941 року. Так само і ЗСУ, армія зразка 2016 року, дуже сильно відрізняється від армії 2014 року і ці зміни тільки на краще.

Відпочинок в Закарпатті: Де зупинитися і що подивитися?

  • 07.07.16, 07:15
Відпочинок в Закарпатті.
 Metrovka
Закарпаття - найзахідніша частина України. Регіон цікавий як природними умовами, так і місцевою культурою. Більшість тутешніх жителів - українці, крім них тут проживають люди ще близько 30 національностей (угорці, румуни, словаки, німці, росіяни, цигани та інші). Закарпатті рясніє різними мовами і традиціями, що виникли в результаті змішування такої кількості етносів. Місцева культура, гірські вершини, захищені долини, озера і близько 10 000 річок і потоків сприяють цілорічному відпочинку. Закарпаття відоме своїми курортами. На відпочинок в Закарпатті приїжджають, щоб покататися на лижах, купуватися в термальних джерелах, подивитися на квітучі сакури, нарциси, оглянути місцеві замки та храми. Також завжди можна організувати пішу прогулянку.

Пропонуємо наш список місць, де можна добре провести час в Закарпатті. 

Так як більшість поїздів і автобусів з інших регіонів України прибуває до Ужгорода, радимо почати відпочинок в Закарпатті саме з нього. Основні маршрути на Ужгород проходять через Івано-Франківськ, Львів і Чернівці, крім того, тут є аеропорт. Всього в двадцяти кілометрах від міста знаходиться прикордонна ж / д станція Чоп та митний пропускний пункт Тиса. Ужгород розташувався на звивистій річці Уж, з якої асоціюють походження його назви. Найвища точка міста - гора Велика Дайбовецької. 

Ужгород є культурним та освітнім центром Закарпаття, багатонаціональним містом з тисячолітньою історією. Тут багато музеїв, серед яких є зоологічний і краєзнавчий, а також музей народної архітектури та побуту. Обов'язково подивіться на місцевий десятівековой замок, ратушу, будинок філармонії, винний льох, собор Воздвиження Чесного Хреста, Михайлівську церкву, костел св. Георгія, садибу в Радванці, що є пам'ятками архітектури XVII-XVIII століть. 

Знайти житло на вихідні в Ужгороді не важко. У місті десятки готелів, хостелів та пропозицій подобової оренди квартир від приватних осіб. Готелі Ужгорода орієнтовані на середньостатистичного українського туриста. Двомісний напівлюкс в центрі міста можна зняти в середньому за 350 грн. / Доба. Також в центрі міста є кілька хостелів, де двомісний номер з ванною варто на 50 грн. менше. Ліжко-місце в кімнаті на 6 чоловік обійдеться від 110 грн. / Доба. Квартири подобово в Ужгороді не так популярні, як у Львові чи Одесі. Зате в місті без проблем можна зняти кімнату в садибі з сауною або басейном, внутрішнім двориком з мангалом, місцем для барбекю і активних ігор. Такий номер на двох коштує близько 260 грн. / Доба. Двох або триразове харчування надбав ціну ще на 100-170 грн. (В раціон входять запаси хазяйського винного льоху). 

Продовжити відпочинок в Закарпатті можна в місті Мукачево - старовинному, акуратному містечку, розташованому на рівній долині біля річки Латориця. У місті працює кілька музеїв, присутній цікава місцева архітектура. На особливу увагу заслуговують такі визначні пам'ятки Закарпаття, як мукачівська ратуша, зведена на початку минулого століття, готична каплиця св. Мартина - покровителя міста, замок Паланок, що підноситься над містом, палац Ракоці і Миколаївський монастир. Крім того, можна прокотиться маршрутним транспортом по околицях і відвідати замок Сент-Міклош в Чинадійово або палац Шінборнов, раніше також належить династії Ракоці. У Мукачеві регулярно влаштовують свята, що можуть зацікавити туристів. Наприклад, січневий фестиваль вина. 

Стандартний двомісний номер в одному з готелів Мукачево можна зняти за 360 грн. / Доба. Ночівля в міні-готелі, гостинному дворі або однокімнатна квартира обійдеться від 300 грн. . Апартаменти на двох в хостелі в центрі міста стоять 150 грн / добу з людини, койко-місце в загальному номері. - 90 грн / добу.

Дістатися в Мукачево можна як на автобусі з Ужгорода, так і на електричці, що курсує через місто. 

Виноград для мукачівського зимового фестивалю вина вирощують в містечку Берегово, що розташувався біля невисоких гір на річці Верке. Щороку тут проводять свій винний свято - "БерегФест", що починається урочистою хресною ходою і ритуалом тисняви винограду. У туристів, що зупинилися в Берегово, є можливість відвідати місцевий винний завод або відправитися в дегустаційний тур по місту і околицям, щоб спробувати десятки сортів цього напою. Звичайно ж, варто прикупити що-небудь додому. 

Крім того, Берегово, розташоване поблизу від кордону з Угорщиною, вважається центром угорської культури в Україні. Місцеві готелі і ресторани пригощають стравами угорської кухні, угорська історія живе в архітектурі міста, угорську мову в Берегово теж не новина. 

Найдавнішим місцевим пам'ятником архітектури є готичний костел Воздвиження Святого Христа (XII-XIII ст.), Варто побувати також в берегівському театрі, розташованому в колишній будівлі готелю, побудованому в XVII столітті. Вартий уваги також комплекс будівель графського двору, де знаходиться музей Берегівщини, реформаторська церква, колишній палац суду, єврейська ритуальна лазня і колишнє казино, в приміщенні якого сьогодні працює один з кращих берегівських ресторанів. 

Ще відпочинок в Закарпатті в Берегово відомий термальними джерелами, температура води в яких ніколи не опускається нижче 36 градусів і сприятливо впливає на людей з серцево-судинними захворюваннями, лікує проблеми з суглобами, допомагає при нервових розладах і т. д. 

Оскільки місто є популярним туристичним та оздоровчим центром, тут великий вибір житла на вихідні. Готелі Закарпаття в Берегово пропонують двомісні апартаменти за ціною в середньому від 400 грн. / Доба. Такий же номер в міні-готелі може коштувати від 160 грн. / Доба. Зняти будиночок в Берегово, в залежності від кількості людей, обійдеться від 100 грн. з людини на добу. 

Дістатися до Берегова можна автобусами з Ужгорода або пересівши на автобус з електрички на станції Батьово. 

Найбільше село Закарпатського нагір'я - Колочава. Розташувалося воно на нерівних гострих схилах гір, порізаних річками Барвінок, Дарвайка, Стримба та Колочавки. Територія села, разом з покривають її лісами, входить до складу природного парку "Синевир".

Крім природи, Колочава інтесесна своїми пам'ятниками. У селі близько 50 пам'ятних об'єктів, які закарбували різні періоди історії, багатьох видатних місцевих жителів. Також в Колочаві знаходиться село-музей "Старе село", в якому представлені житлові і господарські будівлі початку минулого століття. Це перший в Закарпатті сільський музей архітектури та побуту, що відображає як матеріальну, так і духовну культуру бойків, гуцулів, євреїв, лемків, німців, румунів, словаків, угорців та чехів. Відома також Колочавська школа овчарства, де під наглядом досвідчених вчителів, можна попасти стадо, подоїти вівцю або приготувати бринзу. 

Готелів в Колочаві немає. Двомісний економ в хостелі в центрі села стоїть мінімум 150 грн. / Доба, в залежності від сезону. Зате в Колочаві багато пропозицій від приватних осіб. Кімната на двох в садибі обійдеться в середньому від 150 грн. Будинок на 6 осіб з усіма зручностями і купою додаткових послуг за попередньою домовленістю можна зняти за 100 грн. з людини. 

Крім пішого туризму та огляду місцевих визначних пам'яток, в Колочаві можна домовитися про катанні на коні, піти в ліс по гриби і ягоди. Або ж відвідати птахопарк місцевого жителя Василя Макара, що нараховує близько двох тисяч різних голубів і папуг. 

Дістатися в Колочаву можна автобусами, що курсують від Межигір'я. 

Туристів, віддають перевагу активному відпочинку в Закарпатті зацікавить дводенний похід з Колочави по природному парку через гори в село Синевир, колишнє селище лісорубів, а далі в Синевирську Поляну, щоб побачити найбільше природне карпатське озеро - Синевир. У Поляні також можна зупинитися в садибі або зняти котедж за 200-300 грн. / Добу, в залежності від сезону. 

У Рахівському районі Закарпатської області знаходиться найвищий гірський курорт в Україні - Драгобрат. Дістатися сюди досить важко. Зручніше за все прибути в сусідню Ясиню на електропоїзді або автобусі і викликати таксі-позашляховик, так як обидві траси, що ведуть в Драгобрат, знаходяться в жахливому стані. Але курорт цього варто. Сніг тут лежить з листопада по травень, а з вершин Драгобрату видніються Карпатські Чорногори. Лижники можуть покататися на 9 трасах різної складності, є трампліни для спортсменів. Перепад висот становит 500 метрів, працює 10 підйомників. 

Оскільки відпочинок в Закарпатті на висотах Драгобрата приваблює туристів з усієї Східної Європи, готелів тут предостатньо. Стандартний двомісний номер з напівпансіоном можна знайти за 500 грн. / Доба для двох і 300 грн. / Доба для одного. Ціни залежать від сезону. Влітку такі ж апартаменти обійдуться в 100 грн. / Доба. Ліжко-місце в загальному номері в хостелі в Драгобраті коштує 180 грн. / Доба. Господарі садиб і котеджів навперебій пропонують додаткові послуги для активного відпочинку, допомагають з транспортом і пригощають стравами місцевої кухні. Наприклад, номер з санвузлом і дворазовим харчуванням в котеджі на 14 осіб можна зняти за 150 грн. / Доба. Дітей до 3 років часто розміщують безкоштовно. 

Цікаві пам'ятки Закарпаття можна побачити в місті Хуст, що розташувався біля Річки, що впадає в Тису біля підніжжя гори вулканічного походження. На цій горі ще в XI-XII століттях звели замок-фортеця, що захищає соляний шлях. Деякий час в XIV столітті замок належав предку графа Дракули. До наших днів залишилися лише руїни. Привабливо в місті виглядає готичний костел св. Єлизавети з стародавніми фресками і синагога, дуже цінна для місцевої єврейської громади. 

У чотирьох кілометрах від Хуста знаходиться найбільший в Середній Європі природне вогнище нарциса вузьколистого, відомий як "Долина нарцисів". Тому їхати до Хуста стоїть в травні, коли долина перетворюється в білий квітковий килим. Ночівля в двомісному готельному номері на околиці міста обійдеться в 200 грн. / Доба. 

Відпочинок в Закарпатті - хороший спосіб відсвяткувати Новий рік, провести травневі свята, зайняти вільний час влітку або насититися осінніми ароматами і смаками. Пам'ятки Закарпаття включають безліч стародавніх замків і храмів, природних об'єктів і унікальних місць. Закарпатті цікаво строкатістю місцевого населення і традиціями, що представляють десятки культур, об'єднаних історією. До послуг туристів готелі Закарпаття, курорти Закарпаття, садиби і вітальні двори. У кожному містечку знайдуться ресторани і кафешки, а місцеві жителі запропонують море послуг, що включають домашнє харчування, піший туризм, кінні прогулянки, збирання грибів та ягід, транспортну допомогу і оренду гірськолижного спорядження. Загалом, нудьгувати не доведеться.