Не знаємо, що буде далі,

Як хвилі штормового моря,

Майбутнє б'ється об скелі.

 
А ми наче піна на хвилях,

Лише секунду кипіли,

І образи всіх наших милих,

Як і не було минули. 

Та хвилі точать каміння,

Вода поглинає сушу,

Можливо наші бажання,

Врятують, таки, нашу душу.  

І я це відчуваю,

По погляду, по виразу очей.

Їх в ширину несе,

На їх шляху до “раю”, Не помічають перепон у вигляді людей.  

Поставте свічку,

Не дай бог міркувати,

Бо тягне в пекло первородний гріх.

Мільярди зір, Не треба помічати,

Знання, наука — прояви лихих.  

Підкинь дрова,

В вогонь, що очищає,

Єретиків палити справа є свята.

Такі слова,

Століття церква промовляє,

Та розум ще живий, допитливість жива.

Зачекай, пройдем і ми,

Поки злаки не поляжуть,

Маєш їх перемогти.

Знову зливи подарують,

Те, чого не може сонце,

Лиш приходять, як намокнуть,

Потойбічні незнайомці.

Знову зливи, так бажанні,

Для відродження душі,

Бо улітку лиш бархани,

Та бур'яни на межі.

Знову зливи, знову осінь,

Вересень мене родив,

Хмари й небо ми попросим,

Щоб весь час цей дощик лив,

Знову злива, чистий лист,

Проявляються слова,

Це потреба, це не хист,

І ця мука не нова.

         P.S. Tom Araya басист. вокалист. автор Slayer.

              Зустрічаються двое :

 - В мене для тебе дві новини, хороша і погана.

 - Ну давай погану.

 - В мене нема для тебе хороших новин.

 - Ну, то , давай хорошу!

 - В мене нема поганих новин ...

Та скажу, як воно є,

Завершити життя одним пострілом,

Мені все таки кіт не дає.

Я подумав, ніхто не добавить,

Корму в миску йому,

І, заради веселої справи,

Мишку цюму дикуну.

Тому я кажу спасибі,

Сірому, вільному та моєму,

Спасибі за правельний вибір,

Його лиш у вічність візьму.

Рока тяжкий ураган,

Жив ним і ним же він дихав,

Випив повний стакан.

Підліток ріс і гормони,

Привели в закоханих стан,

Любові жорстокі закони,

Випив повний стакан.

Часто йому наливали,

Хімія завжди обман,

Але, щоб усі про це знали,

Випив повний стакан.

Завжди зриваючи маски,

Не попадав він в капкан,

Правда і бідності ласки,

Випив повний стакан.

Він у своїй особистості,

Завжди такий хуліган,

Свою насолоду від творчості,

Випив повний стакан.

Хочу почуть колись фразу,

Бачиш сидить дідуган,

Видно життя він одразу,

Випив повний стакан!

А де він брав сировину? Адже не сам бігав по лісам і вибирав дерево. Не сам зрубував його у певний час і певним чином сушив і різав.

А столярні інструменти? Я думаю вони теж не прості, а ім'я автора ніхто не пам'ятає.

А сам інструмент? Так він придумав концертну скрипку,але це вдосконалення раніше придуманої конструкції.

І головне. Те, що мене добило. Страдіварі створив сотні скрипок і у всіх унікальний звук!!!

Ось де фейк. От, як би він створив хоч дві, хоча би дві скрипки з ідентичним звуком!!!

А так , що вийшло, те й вишло, унікальний звук. Властивість справжнього майстра (ось де інженерія) це можливість завжди повторити своє вміння.

Я не сперечаюсь, скрипкі - клас. Але відчуття того, що Антоніо всіх на...бав виникає.:)

Я атеїст, повірте, у всьому,

Мені всерівно, хто там що пише,

Мені свій вік добре відомо.

Про реальність часу забуть,

На стіні календар завжди бреше,

Подивлюсь на сучасну молодь,

І подумаю - я все ж молодше.