Профиль

novasich

novasich

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Ми на порозі гуманітарної катастрофи!

  • 30.09.19, 09:58

Хроніки нищення сільських музеїв. Волинь.

Все виявилося набагато гірше, ніж передбачали експерти. Україна ризикує повністю втратити систему сільських і районних музеїв, що фінансуються місцевими територіальними громадами.

Саме заклади культури почали “оптимізовувати” першими, зменшуючи фінансування, міняючи досвідчених директорів на “правильних”, а то й тихо закриваючи БК, бібліотеки, музеї…

Журнал “Музеї України” отримує чимало тривожних сигналів про скрутний стан маленьких регіональних музеїв. Мабуть варто розпочати хроніку ліквідації сільських музеїв. І жорстко привернути до проблеми увагу влади. Рятуємо заклади культури!

Як приклад, публікуємо вже оприлюднений у місцевій пресі і блогосфері, надісланий до редакції лист директора унікального Волинського скансену Олександра Середюка:

«ГРОШЕЙ НЕМА І НЕ БУДЕ. ТРОХИ Є, АЛЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ МЕНЕ…»

                        Під таким гаслом працює нині Княгининівська сільська рада.

Я це зрозумів не одразу, аж через три роки. Вихований за селянською простотою і дитячою наївністю, я вірив комуністам і соціалістам – ідеологам комуністичного майбутнього. Тепер – щирим демократам і аристократам, які у вишиванках співають: «запануєм і ми браття у своїй сторонці…».

Я щиро повірив також молодій і симпатичній кандидатці на посаду Голови Княгининівської ОТГ Олені Твердохліб, яка енергійно ходила з хати в хату, красномовно стукаючи до сердець кожного виборця.

Їй вистачало часу тричі організувати зустріч з виборцями у будинку культури в смт Рокині. У своїй програмі про побутові та соціальні проблеми селища вона також обіцяла надавати дієву підтримку нашому закладу, яким є Рокинівський музей історії сільського господарства Волині – скансен, так як об’їздила майже всю Європу і бачила на власні очі музеї-скансени і яку користь у національно-патріотичному вихованні приносять вони.

Та яке ж моє було здивування, коли Олена Олегівна, як тільки посіла крісло Голови, почала діяти з точністю до навпаки. На всі листи, звернення і клопотання Музею про надання фінансової підтримки для розширення експозиції-скансену, проведення ремонтно-реставраційних робіт, санітарної чистки дендропарку – парку-памятки садово-паркового мистецтва Загальнодержавного значення «Байрак», зведення погруддя хрещеному батьку селища Рокинь, народному академіку картоплі Петру Сергійовичу Теслюку – була одна відповідь: коштів НЕМА.

В усному пояснені звучала не менш саркастична відповідь: не маємо права, бо ви не наш.

t_1_kniagininivska-otg

-Так Музей знаходиться на території Княгининівської ОТГ, а не в Рожищах!- намагалися ми аргументувати відписки.

Розміщення скансену не бралося за аргумент. Не переконливі були навіть посилання на законодавчу базу щодо охорони та збереження культурної спадщини. А саме:

  1. В Україні її культурно-історична пам’ять невідривно пов’язана з об’єктами нерухомої спадщини, що несуть в собі етнічні коди нації, втілюють її ідентичність, ідеали та надбання. Вся новітня історія України свідчить, що періоди окупації, тоталітаризму та насильницьких змін нашої історії пов’язані в першу чергу із руйнуванням та фальсифікацією історичної пам’яті народу, знесенням аутентичних об’єктів культурної спадщини, що призводить до асиміляції, моральної деградації, аж до повного знищення нації. Невипадково культурні, інтелектуальні та історичні цінності суспільства є об’єктами національної безпеки (Закон «Про основи національної безпеки України»).
  2. Згідно закону України «Про культуру» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 24, ст.168), чітко передбачено, про захист і збереження культурної спадщини як основи національної культури, турботу про розвиток культури; гарантування прав громадян у сфері культури; створення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня, естетичного виховання громадян, доступності освіти у сфері культури для дітей та юнацтва, задоволення культурних потреб Українського народу, розвитку закладів культури незалежно від форми власності, залучення до сфери культури інвестицій, коштів від надання платних послуг, благодійництва, інших не заборонених законодавством джерел;
  3. Держава у пріоритетному порядку створює умови для: розвитку культури української нації, корінних народів та національних меншин України; збереження, відтворення та охорони історичного середовища;естетичного виховання громадян, передусім дітей та юнацтва; розширення культурної інфраструктури села.

Стаття 16. Збереження культурної спадщини, культурних цінностей та культурних благ. 1.Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують: збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища; функціонування і розвиток мережі музеїв, архівів, бібліотек, мистецьких шкіл, студій, клубів, кінотеатрів, кіно-, відеопрокатних підприємств, об’єднань, заповідників, реставраційних закладів державної та комунальної власності;

Стаття 19. 2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових закладів культури.

            Охорона об’єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що закріплено в Законі України “Про охорону культурної спадщини“, де визначаються основні положення національної політики в цій сфері.

Проте насправді збереження спадщини не тільки не гарантовано державою, але знаходиться під ризиком постійного руйнування, і ця тенденція набула за останні 5-10 років масового розповсюдження.

00999888777

  1. ЗАКОН «Про музеї та музейну справу» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 25,) ( Із змінами, внесеними згідно 1999, ВВР, 1999, N 28, ст.231 ).

Стаття 1. Музеї, їх основні завдання та напрями діяльності

Музеї – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам’яткоохоронна робота.

Музеї є юридичними особами, крім тих, що створюються і діють при підприємствах, установах, організаціях, навчальних закладах. Стаття 13. Фінансування музеїв залежно від форм власності здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та коштів підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян.

         5.Закон про місцеве самоврядування:

7). створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел;

eetg

Таким чином, Княгининінська сільська рада об’єднаної громади, куди входить і смт.Рокині на території якої розміщена експозиція Музею історії сільського господарства Волині-скансен, є тим культурно-освітнім закладом, яким селищна рада повинна гордитися і всіляко сприяти та підтримувати його діяльність, а не відгороджуватись від нього, як від чужої «дитини».

 

Щоразу, оббиваючи пороги сільради, ламаючи списи на комісіях, ми чули одну наперед заготовлену відповідь: коштів не має.

А де вони можуть взятися для підтримання і розвитку культурної спадщини, коли з легкої руки виконкому, профільних комісій та затвердження на сесії було витрачено 6,5 мільйонів гривень на спорудження стадіону із штучним покриттям? І це в той час, коли за Державною Програмою уряд Гройсмана цільовим направленням виділяв кошти на такі спортивні об’єкти. Про цей кричущий факт головний редактор «Волинської газети» Володимир Данилюк детально написав у репортажі.

Де ж можуть бути кошти у сільській раді, коли лише на утримання однієї ГОЛОВИ потрібно пів-мільйона гривень на рік! Так як зарплата у неї вище міністерської і президентсько! Триста відсотків преміальних депутатський корпус затвердив їй на сесії!

     «На посаді сільського голови жінка заробила 492 826 гривень за рік»,- повідомила Рожищенська газета «СІЛЬСЬКИМИ ДОРОГАМИ» напередодні виборів до Верховної ради 21 липня 2019 року.

         В той час, коли Президенту України Володимиру Зеленському за роботу на посаді глави держави в травні нарахований посадовий оклад в розмірі 12 727 грн., а в червні він заробив 28 тисяч гривень.

Про це йдеться у відповіді Адміністрації президента на інформаційний запит видання “Фактор” та в «Українських новинах». Документ підписав керівник Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації АПУ С. Кондзеля та т.в.о. Керівника Державного управління справами С.Борзова.

Попередній президент Петро Порошенко отримував таку ж зарплату — в його декларації за 2018 рік зазначено дохід від зарплати за основним місцем роботи в 336 тисяч гривень, тобто 28 тисяч гривень на місяць.

То чи варто було витрачати кошти і силу на депутатський марафон до Верховної ради, де зарплата «слуг народу» менша у 2-3 рази?

Варто нагадати, що річний дохід сільської ради складає понад 57 мільйонів гривень! З них – 30750000,00 гривень передбачено на заробітну плату у сільській раді.

Отже, при такому бюджеті, де левова частка витрачається на захищені статті апарату ОТГ, мало що залишається на вирішення соціально-культурних проблем.

Не має коштів не тільки для підтримання музею-скансена, а й навіть на проведення ремонтних робіт опалювальної системи у Рокинівському будинку культури. Це єдиний будинок культурної установи в області, який уже понад десять років не опалюється. А це значить, що заходів там у зимовий період неможливо провести і молоді не має, де подітися крім пивних барів у селищі міського типу. Не має коштів і на видання книги, яка годує розум воїнів і козаків, «Лицарів Сонця».

Не має коштів на проведення ремонту невеликої ділянки майдану в центрі селища науковців Рокинь. Після дощу тут не пройти і не проїхати…-пише блог Сурма-сайт.

То як дійти до розуму і серця керівництва Княгинінивської ОТГ, не знає ніхто. Хоч надія є, так як влада там повністю під контролем «прекрасної» половини, які більш чутливі не тільки до компліментів, а й вирішенню нагальних проблем.

Олександр Середюк,

директор Музею-скансену,

письменник і публіцист,

член Національної спілки краєзнавців України

P.S. Коли верстався номер, відбулася сесія сільської ради ОТГ, на якій депутати нарешті, з другого подання, скасувавши 300 відсотків надбавки до зарплати Голови, залишили лише 100%.”

Ось такий сумний лист про реальну ситуацію, яка вже є на Волині, та і в інших областях. Зрозуміло, можна написати десяток емоційних статей, провести прес-конференції…

Попіаритися. Поплакати і забути. Не в цьому випадку!

Ми будемо боротися!

З досвіду – піар і плачі мало що дадуть.

Варто ПЕРСОНАЛЬНО залучити нового Міністра культури, молоді і спорту Володимира Бородянського, Голову “культурного” комітету Верховної Ради України Олександра Ткаченка і кількох депутатів Комітету. Потрібно внести швидкі законодавчі зміни під умовною назвою “Про недоторканість закладів культури”.

Суть – заборонити регіональним “князькам і отаманчикам” в районах і ОТГ брутально закривати “зайві” музеї!

Ввести кримінальну відповідальність і виписати детальну процедуру ліквідації, укрупнення, припинення фінансування і ще якихось дій стосовно закладів культури!

Передбачити схеми надання державних грантів, фінансової підтримки з державного бюджету. Резерв –  фонд Маринки По з 700 млн! А її ставленицю-відкатчицю на чолі, можна сміливо заарештовувати після обшуків і оперативних дій… То дійте!!!

Час припинити відкати і безглузді “грантоїдські” проекти за рахунок народу! Натяк…

Іншими словами, проблему варто швидко вивчити, надати рекомендації, написати поправки і проконтролювати виконання. Врятувати сільські музеї!

Мінкульт в процесі ліквідації. Відповідно, вся та неефективна структура, яка робила вигляд, що переймається музеями, зникла. І то добре. Бо від тих ментів і кагебістів було більше шкоди…

Пишу короткого відкритого листа В.Бородянському і Голові Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ Олександру Ткаченку.

Отож,

Відкритий лист

Міністр культури, молоді і спорту Володимир Бородянський

Голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко

та до членів Комітету

Шановне товариство!

Журнал “Музеї України” вимагає терміново розпочати вивчення ситуації стосовно знищення регіональних закладів культури, перш за все музеїв, які повністю залежать від фінансування з місцевих бюджетів.

Ми на порозі гуманітарної катастрофи!

Просимо негайно створити робочу групу з організації наради про долю місцевих музеїв, куди включити кількох директорів музеїв, керівників культури районного і обласного рівня, представників ОТГ.

Виробити законодавчі рекомендації…

Журнал “Музеї України” готовий організаційно та інформаційно підтримати ініціативу.

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Про «Самотню квітку»

  • 23.09.19, 17:42

Про «Самотню квітку». Український фільм переміг в Болгарії!

Сучасне українське кіно демонструє вражаючі результати! Процес пішов! Непогані фільми знімаються навіть без державної підтримки!

Яскравий приклад – створення двосерійного художнього фільму «Самотня квітка». Попри песимістичні прогнози, зневіру, картину зняли! Більше того, взяли участь у конкурсі VII Міжнародного кіно – і телевізійного фестивалю «Слов’янська казка в Євразійському просторі», який відбувся 5-10 вересня у м. Софія (Болгарія) і перемогли!

Журі відзначило кінострічку «Самотня квітка» найвищою нагородою Міжнародного кінофестивалю – Гран-прі за найкращу режисерську роботу. Також було відзначено за краще виконання ролі у фільмі дипломами виконавицю головної ролі – Ніколь Богач та юну акторку другого плану Софію Тимошенко.

Режисер-постановник Валерій Степанян-Григоренко приймає вітання! Змогли!

Кінострічка розповідає про нелегку долю головної героїні Ніколь. Дівчина живе  у дідуся та бабусі.

Вона оточена турботою своїх друзів, які всіляко намагаються її підтримати. Батько залишив родину, а мати  поїхала за кордон на заробітки, щоб дати доньці щасливе майбутнє.

Ніколь   мріє  побачити своїх найдорожчих батька й матір. Щоночі  дівчинці  сняться батьки. І вона перебуває у постійному очікуванні на зустріч з найріднішими людьми на світі – батьком і матір’ю.

Це основний лейтмотив мелодрами «Самотня квітка».

-Назва фільму глибоко символічна і промовиста. Вона алегорично передає складні процеси формування юної особистості. Психологія дівчинки порівнюється з квіткою. – зауважив Валерій Степанян-Григоренко. Діти схожі на тендітні квіти, які можна вирощувати і леліяти або  згубити і знищити. Скільки понівечених дитячих доль у світі! Вони часто стають жертвами байдужості батьків, які залишають своїх дітей самотніми у холодному жорстокому світі.

Ми всі  пам’ятаємо той час, коли самі були дітьми і завжди, з якимось особливим завмиранням серця, стояли біля вікна, щохвилини чекаючи на своїх любих батьків.

Як склалася доля головної героїні Ніколь ви дізнаєтесь, переглянувши кінострічку.

Вся знімальна група двосерійного національного художнього фільму «Самотня квітка» (режисер-постановник Валерій Степанян-Григоренко) з хвилюванням очікувала результатів конкурсу VII Міжнародного кіно – і телевізійного фестивалю «Слов’янська казка в Євразійському просторі». Фільм «Самотня квітка» ввійшов до десятки найкращих кінострічок серед 180-и кінокартин. Генеральна дирекція Міжнародного кінофестивалю офіційно запросила режисера-постановника фільму для подальшого змагання у конкурсі за кращу почесну нагороду.
Знову Україна перемогла…


Нещодавно, у 2017-18 роках пан Валерій разом зі знімальною групою успішно завершили роботу над кінострічками: документальний фільм «Театральними шляхами Володимира Дальського» отримав Гран-прі (2017), художньо-документальний фільм «Стежками Олеся Гончара» та «Митець з берегів Кільчені» нагороджені «Золотою трояндою на Міжнародному кінофестивалі в Болгарії» (2018).
Від режисера та всієї знімальної групи велика шана людям якім не байдуже виховання підростаючого покоління України засобами кіномистецтва, це люди справжні патріоти України. Серед них: Олена Богач – Сімаковська, Олександра Дрозденко, Орест Михайлович, ректор Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського Максим Тимошенко, очільник Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, директор музичної школи ім. Жуковського, директор міського Палацу ветеранів, Віталій Павлович та інші повноважні особи, – повідомила прес-служба.

Кінострічки були створені без державної підтримки та дотацій. Сподіваємось, що в подальшому держава буде більше приділяти уваги дитячому кіно в Україні, так як сьогодні проблема виховання молоді повинна стояти на першому місці.

 

У стінах Національної музичної академії ім.П.І.Чайковського  відбулася зустріч з творчою групою фільму. Академія – це справжній храм Мистецтва, де відбуваються знаменні події світового рівня. Чимало випускників працюють в кінематографі.

Саме таким дійством стало вручення дипломів та призів журі Міжнародного кінофестивалю юним талановитим акторкам фільму”Самотня квітка”- Софії Тимошенко та виконавиці головної ролі – Ніколь Богач.

Незважаючи на юний вік дівчата блискуче зіграли свої ролі, що особливо відзначило високоповажне журі.

-Вітаю рідну донечку з першою у житті значною перемогою! Кінострічка за її участі отримала найвищу нагороду – Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у м. Софія (Болгарія), а сама Софійка – диплом за краще виконання ролі другого плану! – написав ректор НМАУ Максим Тимошенко, -Подальших успіхів тобі, моя маленька красуня! Найщиріші вітання талановитому режисерові Валерію Степанян за чудовий національний художній фільм “Самотня квітка”.

Режисер-постановник Валерій Степанян-Григоренко в черговий раз підтвердив свій професіоналізм! Очікуємо на нові проекти!

Сподіваємося, оновлене керівництво Держкіно теж розпочне співпрацю з Майстром, підтримає його наступні фільми!

З свого боку медіа-група вільних журналістів Українська пресова корпорація, через власні сайти Кіно України, Музика України, Музеї України, Нова Січ, Сурма, Секунда, Балтика-прес, SeсоndUSA, Громада Києва, Закарпатський край, Східний Донбас та чисельні блоги, теж долучиться до медійного супроводу фільму ”Самотня квітка”.

До зустрічі в кінозалах!

Підготував Віктор Тригуб, сайт Кіно України

художній фільм “Самотня квітка”

  • 18.09.19, 21:27











Світова перемога України в Євросоюзі –
Болгарії Український національний двосерійний художній фільм “Самотня
квітка” ( режисера Валерія Степаняна- Григоренка) отримав найвищу
нагороду – головний приз – Гран -прі Міжнародного кіно- телевізійного
фестивалю “Слов’янська казка в Євразійському просторі”, який відбувся
5-10 вересня 2019 року в Софії (Болгарія).
























У стінах Національної музичної академії ім.П.І.Чайковського  сталася сенсаційна подія.

Академія – це справжній храм Мистецтва, де відбуваються знаменні події світового рівня.


Саме таким дійством стало вручення
дипломів та призів журі Міжнародного кінофестивалю юним талановитим
акторкам фільму”Самотня квітка”- Софії Тимошенко та виконавиці головної
ролі – Ніколь Богач.



Незважаючи на юний вік дівчата блискуче зіграли свої ролі, що особливо відзначило високоповажне журі.

-Вітаю рідну донечку з першою у житті значною перемогою!
Кінострічка за її участі отримала найвищу нагороду – Гран-прі
Міжнародного кінофестивалю у м. Софія (Болгарія), а сама Софійка –
диплом за краще виконання ролі другого плану! – написав ректор НМАУ
Максим Тимошенко, -Подальших успіхів тобі, моя маленька
красуня!Найщиріші вітання талановитому режисерові Валерію Степанян за
чудовий національний художній фільм “Самотня квітка”.

Прес-служба











Хостинг “УкраИна” нищить газету “Секунда”

  • 12.09.19, 05:52


Ось так виглядає оновлена форма цензури, погрози, тиск на журналістів, перешкоджання діяльності ЗМІ! Рівень хамства якихось мачиків з фірми-хостингу зашкалює!
Поступила жалоба на ваш сайт (газета Секунда)
Пожалуйста, в течение 48 часов устраните причины жалобы или предоставьте свидетельства опровергающие слова отправителя жалобы. По истечению указанного срока предоставление услуг будет приостановлено.

Отправитель жалобы,,,
Суть не в аферистах, які надіслали типу скаргу! А в діях хостингу! Це що, будь-яке наше розслідування може бути блоковане якимось хлопчиками з якогось хостингу?

Сайт газети Секунда поки що тут – http://www.krme.top/

При цьому блокується ВЕСЬ сайт! А як з рішеннями суду? А свобода слова? А наші рекламні речі?

Тут журналістам варто знову згуртуватися, зрозуміти на базі яких законодавчих актів бариги так нахабно стали себе поводити? І трохи те підправити…

Погані тенденції…

До речі, журналісти медіа-групи Українська пресова корпорація, почали відчувати внутрішню душевну муку, навіть передчуття, що співробітники, як ми вважаємо ПРОРОСІЙСЬКОГО, хостингу “Украина” якимось чином зациклені на інтересах країни-агресора, що виражається у повному ігноруванні ними державної української мови? Чи немає тут прихованої підтримки терористів ЛДНР? Чи не час СБУ, Генпрокуратурі та іншим правоохоронним органам поцікавитися діяльністю і засновниками цієї дуже цікавої для контрозвідки структури?

Те саме очікує і як ми вважаємо, дрібних аферистів, які пишуть дивні скарги на офіційно зареєстровані ЗМІ.

Редакція газети “Секунда” спрагло очікує закінчення 48 годин, наданих нам для виконання ганебного ультиматиму сумнівного хостингу “Украина”…

Давайте, закривайте сайт ЗМІ без рішення суду! Аплодуємо!

Час пішов!

Віктор Тригуб, журналіст, президент медіа-групи Українська пресова корпорація

Максим Тимошенко про НМАУ

  • 08.09.19, 23:51

Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського переживає бурхливий період оновлення. 10 місяців тому, на відкритому демократичному конкурсі переміг професор Максим Тимошенко, ставши ректором НМАУ. Нова команда відразу розпочала обіцяні зміни, підтримані колективом.

Результати вражають: розпочато ремонти студентського гуртожитка і будівлі Консерваторії. Налагоджено масштабну співпрацю з китайськими партнерами. Академія зазвучала у ЗМІ. Відбулися зміни в навчальному процесі. Активізувалося творче життя. І все це менш ніж за рік!

Ректор НМАУ ім.П.Чайковського Максим Олегович Тимошенко зустрівся з журналістами і розповів про життя Музичної Академії.

-Максиме Олеговичу! Вітаємо з початком нового навчального року! Нині Консерваторія була у центрі уваги всієї України. В день Незалежності на даху вперше прозвучав державний гімн. А преса повідомила, що вперше за 62 роки відбувається ремонт. Чим живе Академія?

-Йде нормальний учбовий процес. Студенти, у тому числі першокурсники, почали навчання. А нам вдалося розпочати масштабні ремонтні роботи. Востаннє консерваторія ремонтувалася в 1956 році. З того часу дах не оновлювався. І вперше за 62 роки ми розпочали. Завдячуючи китайським партнерам ми маємо цю можливість. Це перший крок для того, щоб робити ремонт далі. Адже, ситуація критична – покрівля вже клаптикова. Протікає. В багатьох аудиторіях мокрі стіни, грибок. Взимку холодно. Як бути музикантам, співакам? Тому ремонт – в пріорітеті!

-Ще рік не минув як Ви обрані ректором, а вже стільки зроблено. Почалося відновлення гуртожитку, великої зали…

-Ми все не можемо вирішити одразу. Наша команда напружено працює. Але, і проблем чимало! Роками все відкладалося “на потім”… Концертна зала ремонтується. Все робиться продумано, у межах можливого. До мене приходять люди, наші українські меценати і питають: «Чим ми можемо допомогти?». Ось, будь ласка, є аварійні аудиторії. Були дві аудиторії залиті окропом. Була магістраль прорвана. Студенти та викладачі хотіли, аби це було зроблено на європейському рівні. Вдалося!  Я дуже вдячний цим меценатам і нашим китайським партнерам.

-До речі про партнерство… Чому Ви обрали саме Китай?

-Не ми, а вони нас обрали. Ми дійсно один із кращих ВНЗ в китайських рейтингах та один із кращих ВНЗ в світі по музичному мистецтву. Тому вони дуже шанують нашого геніального композитора, засновника Петра Чайковського.  Нагадаю, що він походить з великого козацького роду Чайок. Єдина академія, до якої він має відношення – це Національна музична академія України імені Петра Чайковського. До речі, в нас вже така дата – 105 років академії, 105 рік навчальний. 80 років виповнюється, як нам присвоїли ім’я цього великого композитора. І ми отримали статус Національний. Весь світ знає нас – китайці нам зробили пропозицію. Дійсно зараз будується академія біля Пекіну. Це партнерство з Китаєм, співпраця з Феншуйським університетом. Є велика програма, яка цікава та важлива для нашої держави. За основу береться наша будівля головна на Городецького. Це буде великий комплекс.

-А як же фінансування?

-Вони вкладають гроші. Наші китайські друзі виділили нам гроші на ремонт даху. Такий рівень нашого визнання, що ми туди даємо наші знання. Наша школа, наші викладачі. Вони вважають нас одними із кращих в світі. Держава виграє в тому, що там будуть бакалаври – 5000 студентів, у них буде ліцензія в Китаї. Назва цього університету Хеншуйська Міжнародна українська академія ім. Петра Чайковського музики і мистецтва.

-А наші студенти туди не переїдуть?

-Ні. Кращий китайський магістр буде навчатися в Києві. За це вони будуть платити гроші, Україна отримає податки. Це великий та потужний проєкт. В Північному Китаї буде на 150 млн. населення єдиний музичний потужний ВНЗ. Тому відношення таке і такий прийом, який був в Китаї. Ми були просто вражені.

-Як відбулася зустріч в Китаї?

– Була дійсно історична поїздка. Уявіть собі, що ми приїздимо, а на хмарочосі напис: «Максим Тимошенко, велком ту Чайна енд Нешенел музікал академі». Нас це вразило. Це рівень державного прийому і нас приймали керівники регіону. Їх лідер до кожного підходить та питає: «Яка у вас методика викладання?». Коли він проводжав до машини, то сказав мені: «Пане Тимошенко, тут вітер, Ви дуже дорогий для нас гість». Для мене це щось неймовірне. Вони сказали, що якщо Ви бажаєте потужну країну, то маєте до викладача та вчителя відноситися як до імператора. Нам є чому навчатись в Китаї. Ця програма налаштована на користь нашій державі, нашій академії.

Це престиж держави, що ми маємо такий філіал в Китаї. НМАУ – дуже відомий ВНЗ в КНР. Ми в минулому році були на 5 місці по кількості іноземних студентів, серед них більше всього китайських студентів.

-Це правда, що перші китайські студенти з’явилися за часів ректорства Вашого батька?

-Так, хочу нагадати, що мій батько активно в цьому працював. Я продовжую справу його життя і цим пишаюсь. Єдине, що я перший, хто за 105 років здійснив візит. Нині будується академія!

– Вам велике спасибі за те, що  не забуваєте в академії про війну на Сході. В пресі повідомили, що готується масштабна художня виставка добровольця 92 бригади ЗСУ, арт-директора Музею плакату Юрія Неросліка. Що це буде?

-Це його тематичні плакати, які пов’язані з війною. Ця людина, яка дійсно була в Іловайську, вижила в “котлі”. Я відгукнувся. Юрій створює і неймовірні художні полотна. Нещодавно він повернувся з творчого туру Литвою, Латвією, Швецією, Фінляндією, Естонією. Зробив кілька плакатів про консерваторію. Плакати про видатних композиторів, музикантів, поетів… Виставка з двох розділів – плакати і пейзажі. Наша зала, поруч з якою буде виставка, носить ім’я Героя України Василя Сліпака, оперного співака. Тому, такі речі ми шануємо та розуміємо ситуацію в країні. Це правильно. І для студентів є необхідним елементом патріотичного виховання.

-Академія всіляко сприяє проведенню різноманітних студентських заходів. Чого очікувати у новому сезоні?

-Планується чимало акцій. Вони різні. До речі, капусники були унікальні, я намагаюсь поновити цю традицію. Студенти мене пародують, я сприймаю це нормально, бо я сучасна людина і на жарти нормально реагую. Ми готуємо поновити це, бо гумор потрібен. Ми працюємо для студентів. Клімат в колективі нормальний, і це важливо. Нам потрібно показувати більше позитиву. Формати змінюються. Дуже прагнемо змін і студенти унікальні. Я пишаюся, що наші випускники пам’ятають про нашу академію.

Музична Академія звучить! І це – головне!

Підготував Ростислав Тригуб, сайт “Музика України”

Кілька добрих порад Міністру

  • 05.09.19, 18:27
Мінкульт самбістів і піаністів. Кілька добрих порад Міністру

Міністр культури, молоді та спорту України — Володимир Бородянський ще не здогадується, які скандальні проблеми залишили йому “папєрєднікі” в музейній галузі…

І дивлячись на тих, хто консультує Міністра, підозрюємо, що реалії стануть йому зрозумілими лише з початком пікетів Незалежної профспілки НМІУ чи коли музейники з Пирогова знову притягнуть на ганок Мінкульту козла…

Маленький огляд.

Найгостріша – критична ситуація в Національному музеї історії України. Тут відбувається якийсь кадровий розгром колись високопрофесійного колективу! Масові незаконні звільнення “неугодних”, відповідно – суди. Поновлення на роботі і компенсації з бюджету держави, що вже, як кажуть, перевищили мільйон гривень…

Про “художества” дивної керівниці музею багато пише преса, а найбільш активна частина “недозвільненого” колективу, згуртувалася в Незалежну профспілку, з членами якої пану Бородянському варто терміново зустрітися! Перший пікет під Мінкультом здатні організувати саме вони. Днів на тридцять… Преса таке любить…

Зрозуміло, вини нової, ще не сформованої, команди Мінкульту у цій ситуації поки що немає, але імідж постраждає… Тому – лише негайна зустріч з профспілковими активістами!

Ось їх свіжий допис в соцмережах – для ознайомлення:

ДРОНИ В МУЗЕЙНІЙ СПРАВІ
З моменту призначення на посаду директора Національного музею історії України Тетяни Сосновської всі, хто примудрився залишитись тут працювати змушені щодня бачити таку кількість божевільних і відверто вульгарних речей, що й дивуватись вже давно перестали.

Якби раптом з’явилось офіційне повідомлення, що нашу планету захопили інопланетяни – співробітники музею були б єдиними, хто спокійно б на це зреагував. Іноді така готовність не лише сприйняти, а й бездумно виконувати будь-яке розпорядження колишнього комсорга викликає стурбованість. Що ці люди будуть робити як воно перестане займати посаду директора? Напевне втратять всяку здатність до самостійного життя.
Але ж комсорг таки здивувала! Усіх. І тих, хто її обожнює і тих, хто може собі дозволити відверто сміятись, коли смішно. А це реально дуже смішно… Питання стосується головного показника музейної життєдіяльності – кількості відвідувачів. Тут «геній» Сосновської подарував нещасному вітчизняному музеєзнавству цілу низку «ноу-хау». І рахування одного відвідувача декілька разів – на кожний поверх окремий квиток, а в музеї чотири поверхи, отже – один перетворюється на чотирьох. І здійснення гуртових закупок квитків генеральною директоркою на чесно «віджаті» у держави «навари». І запровадження політики бонусів до квитка у вигляді неякісної кави у найближчій до музею кав’ярні, з власниками якої «якісь» стосунки.

І ще дуже багато різних махінацій, які не мають стосунку до реального зростання кількості відвідувачів. Але все це вже відпрацьовано, а тут виходячи із різко зміненої політичної ситуації, знову потрібен прорив. А де його взяти? ЯК людей затягти до музею? І тут колишню комсомольську діячку знову виручила здатність мислити «неформатно»!!! А нащо тягти людей до музею, треба зробити тих, хто гуляє територією навколо музею ВІДВІДУВАЧАМИ!!! Музей навколишню територію прибирає, а люди ходять, газони витоптують, отже автоматично щось винні музею!

Тут лише одна малесенька проблема – ЯК їх порахувати? І знову на допомогу прийшла здатність «багатовекторного» мислення по-сосновськи – сфотографувати з допомогою дронів територію, знайти «фірмочку», яка за «відкатики» порахує всіх, хто собак вигулює на території, або пиво п’є в кущах, чи тих же співробітників музею, які йдуть до музейної бібліотеки чи бухгалтерії. І це єдиний випадок, коли наявність значної кількості «бомжів» тішить! Їх можна занести до графи – постійні відвідувачі, які буквально жити не можуть без музею!
Але, все ж таки, лишається одне запитання, яке, на наш погляд, потребує певного уточнення. На території музею діє сумно відома церква, в якій час від часу здійснюють обряди – і хрестини, і відспівування небіжчиків. У першому випадку все зрозуміло, а от коли інша життєва ситуація, як небіжчика рахувати? Формально газон він не витоптує! Але якби не він – усі інші б не прийшли! Тут потрібне ще одне нестандартне директорське рішення. Впевнені, що воно буде знайдене і принесе немало втіхи тим, хто не втратив здатність радіти життю і без відповідних розпоряджень директорки!

Патріоти НМІУ

Гостра кримінальна ситуація і в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Колишній міністр нахабно призначив туди “правити” свою знайому, що ніколи в музеях, як і в культурі не працювала (крім кількох місяців під керівництвом подруги – відомої стриптизерки Влади Литовченко), не відповідає конкурсним вимогам.

І знову відома пісня – масові звільнення, суди, скандали.

У Музеї в Пирогові є ще й густий кримінальний слід – продаж фальшивих квитків, незаконна вирубка заповідного лісу, фінансові махінації, про що теж багато писала преса. Теж є Незалежна профспілка і люди, які можуть гарно пояснити суть проблем. І з ними теж варто зустрітися…

Враховуючи кількість відкритих кримінальних проваджень – хтось може сісти. І надовго…

Тут розібратися, створити комісію, перевірити, зробити кадрові висновки – і новий конкурс!

Нацзаповідник у Лаврі колотить вже кілька років.

Колишній Мінкульт так і не спромігся провести нормальний конкурс і обрати повноцінного генерального директора. Нині на господарстві якийсь дивний офіцер у відставці, не то КГБ, не то СБУ, не то ФСБ чи ЦРУ? Дуже близький до одіозного нардепа Новинського. Зрозуміло, ніякого стосунку до культури і музеїв не має.

Отже, варто підібрати дуже сильну, патріотично налаштовану кандидатуру на посаду Гендиректора Нацзаповідника у Лаврі, забезпечити проведення конкурсу і перемогти.

Враховуючи, що за повідомленнями преси, в Лаврі фактично відкрито працює резидентура ФСБ РФ, звідки координується вся антиукраїнська підривна діяльність, частина території нахабно захоплена попами УПЦ МП (ФСБ), особа Гендиректора Заповідника є знаковою…

Всі події в Лаврі повинні жорстко відслідковуватися. То дуже проблемне місце…

У Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького, завдяки кумівській політиці колишнього міністра Нищука, теж фактично незаконно обраний директор, що ні в культурі, ні в музеях ніколи не працював, ніякої фахової освіти не має.

Як такому дивному, але активному в інтернеті, кадру, можна довіряти збереження унікальних скарбів, страхова вартість яких сягає багатьох мільярдів доларів, музейна громадськість просто не розуміє! Музей світового рівня, а директор – дрібний блогер…

Знову – звільнення професіоналів, суди, дурнувате закриття філії у Жовкві, скорочення співробітників, і одночасне намагання захопити… Жовківський заповідник, що взагалі у іншому підпорядкуванні… З філіями багато питань…

Про те, як піар-блогер підло обійшовся з в.о. директора, донькою творця Галереї, Героя України і колишнього члена редколегії журналу “Музеї України” Бориса Возницького, можна зняти серіал на СТБ…

Це лише побіжний огляд…

Міністру варто зрозуміти значення конкурсних комісій з призначення керівників закладів культури. Там дуже багато питань. Можливо, варто внести правки у відповідний Закон? Хто тим буде займатися?

Україна може втратити сотні регіональних музеїв, бібліотек, клубів, шкіл мистецтв, якими почали опікуватися і фінансувати новостворені територіальні громади. Інтелектуальний і культурний рівень багатьох місцевих “отаманів” дуже схожий на “бацька Лукашенка”. Закрити і зекономити 100 руплів!

Ця тенденція має всі ознаки національної катастрофи.

То чи не варто Мінкульту терміново розробити і подати до парламенту Закон про недоторканність закладів культури? Жорстко ускладнити процедуру ліквідації місцевими органами влади! Адже, такими темпами, за кілька років, регіони залишаться без бібліотек, шкіл мистецтв, БК, музеїв, театрів…

Чи готова команда Бородянського і комітет з культури, який очолює мій однокурсник Сашко Ткаченко, до таких викликів? І це лише в одному секторі відповідальності! А є ще система Мінмолодьспорту, те, що називається Мінстець…

На мою думку, для чогось створили гібридного монстра: Мінкульт самбістів і піаністів. Може варто самбістів відпустити? Мінстеця досить…

Поки що культурологічна громадськість святкує очищення Мінкульту від  випадкових, корупційних кадрів. Хто їх замінить? Може варто якось обговорити кандидатури заступників у публічній площі?

На цей момент постать Володимира Бородянського як міністра, викликає стриманий оптимізм. Є високий рівень довіри і сподівань на оновлення.

З свого боку публічно допоможемо, порадимо, а як треба то і конструктивно покритикуємо.

Потрібні зміни!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, президент медіа-групи, директор Музею плакату України

нові роботи кращого плакатотворця

  • 05.09.19, 08:09

Презентуємо нові роботи кращого плакатотворця України!

Юрій Нерослік – арт-директор Музею плакату України при журналі “Музеї України”, доброволець 92 бригади ЗСУ, що пройшов Іловайськ. І Щастя…

Плакати Юрій Нерослік почав малювати під час Євромайдану у 2013. Саме тоді він увійшов у команду Музею плакату.

Його роботи мають незбагненну міжнародну популярність. Саме з плакатами Юрія Неросліка українська діаспора десятків країн проводить різноманітні акції. І під ООН, і в Парижі, і в Японії…

62365302_442144699944542_5454614805291728896_n

Більше 2500 плакатів створив Майстер!

Сотні патріотичних виставок! У тому числі на передовій в зоні АТО-ООС!

Практично всі музеї прифронтової зони мають плакати Неросліка! Хто там був і працював – розуміють що то таке…

Відповідно – ненависть і погрози від путіністів…

Крім плакатів Юрій малює неймовірні картини. То окрема тема. І історія успіху…

Нещодавно Юрій Нерослік повернувся з Музейної експедиції, під час якої нашим Посольствам і місцевим музеям Литви, Латвії, Естонії, Швеції, Фінляндії було подаровано плакатні комплекти. Тривають виставки.

І попри все – глуха блокада колишніми владоможцями. Особливо з Мінкульту. Може хоч нинішня команда В.Бородянського підтримає?

І гарні новини: планується відкриття виставки плакатів і картин Юрія Неросліка просто в серці Києва – на Майдані, в Консерваторії!

Особлива подяка ректору Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського Максиму Тимошенку! Він цінитель творчості Юрія Неросліка. Нещодавно була зустріч. Нині триває робота над плакатною серією про видатних музикантів і композиторів України…

Сподіваємося, на виставці побачимо і нові картини художника.

До речі, Юрій Нерослік нині безробітний. Після контузії має проблеми… Можете підтримати – 5168 7427 1882 4307 Приват

А поки представляємо кілька нових робіт Юрія Неросліка.

Насолоджуйтесь!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України

69515277_2632326043555469_9187408038007406592_n

70470812_496980714460940_4379413379605856256_n

70514198_496980961127582_5838587269555945472_n

69502604_496980927794252_6348886090773954560_n

69545261_496981041127574_767292428506890240_n

69584685_496980637794281_182576521427288064_n

69975213_2632351860219554_5413917404591816704_n

70181166_2632351346886272_8801862146834038784_n

69459067_2632350923552981_2284422899206979584_n

69520872_2632327306888676_2133204634087456768_n

70201280_2632326883555385_6339840369957535744_n

69903990_2632325710222169_6658814650294992896_n

ніяких “ректорських списків” НМАУ не було

  • 28.08.19, 22:06

Друзі, сьогодні, напередодні початку навчального року, я хотів би розповісти ще про одне досягнення команди ректора Максим Олегович Тимошенко.

Останнім часом ми говоримо про ремонт даху Національної музичної академії імені П.І.Чайковського, про оновлення Оперної студії…
Я думаю, що можу собі дозволити розповісти ще про одну, справді тектонічну зміну в історії Конси, головна заслуга в якій належить саме ректорові Максиму Тимошенку.
Ми сором’язливо мовчимо про те, що кожного року, з незапам’яних часів, на вступних іспитах до НМАУ існували так звані “ректорські списки”, тобто “позвоночнікі”, люди, прийняті “по блату”. Навіть доброї пам’яті Олег Семенович в радянські часи не міг нічого зробити з цим ганебним явищем, бо існувало вище партійне начальство…

Дозвольте доповісти громаді, що цього року, чи не вперше за останні принаймні 80 років, ніяких “ректорських списків” НМАУ не було. Їх просто не існувало.

Вся вступна кампанія була проведена чесно, відкрито і чисто. До складу нашого студентства потрапили тільки ті, хто справді на це заслуговував.
І, за словами однієї розумної людини, ця зміна – чи не найфундаментальніша з усього, що вдалося зробити ректору і його команді за неповних дев’ять місяців.

Меритократія, або власне оцінка тільки таланту і досягнень – ось основний принцип нашої команди.

Iouri Loutsenko

Максим Тимошенко: епохальна подія в академії

  • 27.08.19, 23:06
Максим Тимошенко: епохальна подія в академії ім. П. І. Чайковського

І справді епохальна подія! Вперше за 62 роки почався ремонт консерваторії.
Максим Тимошенко, ректор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського був в ефірі Чорноморської телерадіокомпанії.

Про аварійний стан будівлі Консерваторії, ремонти, у тому числі студентського гуртожитку, потужну співпрацю з Китаєм, про гордість НМАУ – випускників, про виконання гімну на даху Академії…

Розповідь людини, залюблену у свою справу…


щиро вболіваємо за світле майбутнє Академії

  • 22.08.19, 15:51

Початок першого за 60 років ремонту будівлі Консерваторії став сенсацією. Ніхто не вірив. Однак, команді ректора НМАУ Максима Тимошенка вдалося владнати всі проблеми і за підтримки китайських партнерів, ремонтні роботи розпочалися.

Практично всі основні ЗМІ України повідомили про цей факт, що викликало деяке здивування колективу Академії, де вже звикли до осмисленої енергійності команди ректора, яка просто виконує передвиборчі обіцянки, оприлюднені рік тому.

Дякуємо за сюжет ТСН!

-Перший ремонт за понад пів століття розпочали у столичній консерваторії. Нині там замість звичних звуків музичних інструментів лунає гуркіт перфораторів і болгарок. Роботи почали зі стріхи та великого залу. В яких умовах доводилось навчатись майбутнім віртуозам – дивіться далі. Випуск ТСН.Ранок за 22 серпня 2019 року

-Від щирого серця хочу подякувати журналістам каналу 1+1 за відзнятий ними сюжет про ремонт даху Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського та небайдужість до нашої alma mater. Ця подія є важливою для нас, адже ми всі щиро вболіваємо за світле майбутнє Академії. Ремонт на даху – це тільки початок великої командної роботи, яка буде зроблена для того, аби наша консерваторія процвітала та розвивалась! – заявив ректор НМАУ Максим Тимошенко.

Музика України