Просто щоб підтримати якось вас, під час того, як з рашки летять блєдіни, напишу вам сороміцьких історій з мого зеленого життя. ПРО ТЕ, ЩО В СЕЛІ ВСІ ВИХОВАНІ Мені 13-ти минало... Літо. Село. Я на літо в селі. В селі туалет. А туалет поставлений так, що він в городі біля межі, але за хатами і з двору не видно. Городи в селі довжелезні і широчезні, аж до горизонту. Сіла я. Сидю. І думаю, чого закриватися, як всі дорослі по роботах, а в дворі одна бабця. І тут чую, що хтось шльопає калошами...

Читати далі...

Я думала, що це тільки у мене така хрінь... Гей, чувак, що придумав тут ці кончені перевірки на людяність, ти взагалі в курсі, що вистрелив собі в ногу і одночасно добив мою нервову систему? Я вже третій раз намагаюся написати чергову геніальну замітку з гарними фоточками і тупо не можу навіть зберегти її. - Докажіть, що ви людина. - Так, я людина. - Знайдіть зображення коня. - Ось. Знайшла три. - Перевірте себе. - Добре. Ще три коня. - Ви бажаєте зберегти зміни? - Шо? Які в сраку...

Читати далі...

З лютого місяця, з невеликими перервами я просиділа в селі, а чоловік в Броварах. Дітей переполовинили, а кота переполовинити не вийшло, бо він один. Кіт сидів в селі зі мною. Одного разу телефонує мені чоловік і починає плакатись, що мало того, що я сама десь, так і кота нема, а йому треба з кимось вранці пити каву, а ввечері поговорити. Ну, думаю, скучив... буде зараз вмовляти приїхати. А нє... починає нити, що йому треба кішка і тільки лиса. Криза середнього віку штука серйозна. Що там...

Читати далі...

Ну що ви тут? Трясця, як без мене тут сумно. Люди, ну пишіть щось! Та просто вкиньте якусь живу фотку зі свого смартфона, та хоч з лічильником, хоч з котом... Ну чесно, не хочу вас всіх втрачати. Розумію, що війна. Але ж ми ще живі. Згадайте, як тут було весело! Згадайте, що тут колись було життя. Сіла на лавку в парку, думала зайду і почитаю блоги... І що?! Почитала тільки Ёлку. Сало, ти що маєш такі грубі пальці, що не можеш раз на тиждень в кніпочки попасти і настрочити замітку? Не вірю, ...

Читати далі...

ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ? Війна з одних робить бідняків, інших робить багатіями. Війна не вигідна справа тільки для тих, хто гине на ній, для тих, хто втрачає дім, роботу, звичний уклад життя. Але, як це не страшно, навіть серед співгромадян знаходяться ті, хто досить непогано примножує свої банківські рахунки під час війни. Хтось заробляє на броніках і касках, хтось під виглядом волонтерів переганяє автівки, хтось відверто тирить і продає гуманітарку. Для мене це важко вкладається в голові. Яким...

Читати далі...

ДІТИ День за днем іде в новинах з фронту, в хатніх турботах і ти забуваєш сказати своїм дітям, як ти їх любиш. Через війну ти вже і не помічаєш які вони у тебе стали дорослі, які хороші. Так, вони всі різні. Так, вони іноді чудять і роблять щось наперекір тобі, але вони не стають від цього менш твоїми. Це твоя плоть і кров, це те, що буде назавжди в тобі. Колись в майбутньому, можливо, ми будем з ними жити по різних містах і наші погляди не завжди співпадатимуть, але діти це те, що ніколи не...

Читати далі...

БУЧА Справжнім шоком не тільки для українців, а і для всього світу стала Буча. Коли, після відходу ворога, нам відкрився той жах і те пекло, яке творили окупанти в колись прекрасному містечку, спочатку був ступор. Мозок відмовлявся сприймати той факт, що у 21 ст люди здатні творити такі злочини, цинічно прикриваючись незрозумілою великою метою, в яку, скоріше за все, мало вірили навіть ті, хто її придумав. Потім була просто чергова шалена доза ненависті до ворога.Моя знайома, яка виїхала з...

Читати далі...

ПРОПАГАНДА Війна ніколи не почнається просто так. До війни людей планомірно готують. Одним нав'язують причини, чого вони мають напасти, іншим - чого вони мають тримати оборону. У війні завжди є агресор і жертва. Програє, звісно, агресор. І це не залежить переможе він у війні чи ні. У випадку з Німеччиною, сталося навпаки тільки з причини того, що вони відверто покаялися і що Радянський Союз був таким самим агресором, а може і більше. Але все одно весь світ буде на боці жертви, хіба за винятком ...

Читати далі...

ДОДОМУ 19.03.2022 ми прийняли рішення повертатися додому. Причин було декілька: перша - з понеділка мало початись онлайн навчання середнього, друга - в місті залишався наш пес, який почав вити від серен і нудьги, третя - в селі так і не налагодились поставки продуктів, яких на нашу ораву щодня треба було не так мало, четверте - зять і теща в одній хаті уживалися погано і мої намагання стати між ними миротворцем почали вже напрягати мене саму. Всі ці причини вкупі погнали нас додому. Виїхали...

Читати далі...

ЗБРОЯ З часом, на звук вже починаєш приблизно розрізняти зброю і відстань до бою. Танк - один бабах, гради - череда бабахів, які швидко ідуть один за одним. Саме страшне - ППО. Не такий страшний сам звук, хоча по первах можна було накласти в штани, а те, що якщо воно спрацьовує, то це означає, що на якесь місто летять ракети чи літаки і не факт, що їх всі перехоплять. Зазвичай, новини наступного дня це підтверджували, коли після наших вибухів ППО були влучання в будинки в різних районах Києва...

Читати далі...