МІЙ ЩОДЕННИК ВІЙНИ, Частина 12,13
- 13.08.22, 08:00
ПРОПАГАНДА
Війна ніколи не почнається просто так. До війни людей планомірно готують. Одним нав'язують причини, чого вони мають напасти, іншим - чого вони мають тримати оборону. У війні завжди є агресор і жертва. Програє, звісно, агресор. І це не залежить переможе він у війні чи ні. У випадку з Німеччиною, сталося навпаки тільки з причини того, що вони відверто покаялися і що Радянський Союз був таким самим агресором, а може і більше. Але все одно весь світ буде на боці жертви, хіба за винятком парочки повністю залежних від агресора країн. Історія російсько-українських відносин завжди, через якесь умовне затишшя, вибухала війною. З якої причини українці наступали на одні і ті самі граблі, я зрозуміти не можу. Пишу цей щоденник в надії, що мої діти передадуть його своїм онукам і ті вже навчать і своїх нащадків, що Росія - це ворог. Хоча я плекаю надію, що ще я встигну побачити, як ця недоімперія рухне і розвалиться на купу, вільних від Москви, країн і народів.
Але повернусь до пропаганди...
Війна це історії про негідників і героїв. І якщо їх нема, то можна і треба їх вигадати. Важко зліпити героя з того, хто напав, але ворожа пропаганда примудряється робити навіть це. Я не знаю, як треба промити мозок людині, щоб вона повірила в те, що іде вбивати заради добра. Як треба засрати голову цілому народу, щоб він виправдав злочини своєї армії проти мирного населення.
Інший бік пропаганди - це міфи і легенди, які складаються для підтримання духу населення і війська, що захищає свою країну. Всі ці напівправдиві історії народжуються прямо на наших очах. І якщо половина в них - казка, то інша половина - справжнісінька правда. Пілот "Привид Києва", який збив десятки ворожих літаків, або цигани, що сперли танк у ворога, або дідусь з Бучі, який з мисливської гвинтівки щоночі полював на кацапів, або хлопці з Сум і Охтирки, які перші дні стримували ворога на танках майже одними коктейлями молотова і ,звісно, збройні сили України, що просто фантастично били ворога... хоча про ЗСУ це не на половину міф і легенда, а на всі сто процентів правда. Як і правда те, що серед ворога рідко зустрічалися порядні і освічені люди, здебільшого це були малограмотні молоді хлопці, які в свої 20-25 років дивувались освітленню в наших селах, розповідаючи про це своїм родичам, і не гребували тягнути з українських хат примітивну побутову техніку типу міксерів і блендерів. Для них було дивиною, що українці живуть досить заможно, порівняно з їхніми родинами, і все, що їм вкладалося в голову, виявилось відвертою брехнею. Свої камази "визволителі" набивали коврами, ноутбуками, телевізорами і навіть одежею, яку виносили з українських будинків. Якось хтось з військових виклав дуже символічне відео, де мертвий росіянин лежить на купі награбованого. Цікаво, як це все сприйматиме його родина? Які емоції будуть викликати ці кадри у них? Навряд чи сором за сина, що розстріляв якусь родину і забрав їхнє майно, скоріш за все, це буде ненависть до того, хто його убив.
* * *
ОБЛИЧЧЯ ВОРОГА
З нашого напрямку окупанти окопалися в селах Броварського району. Русанів, Шевченкове, Богданівка, Велика Димерка - ці села перебували під контролем росіян.
Війна ніколи не почнається просто так. До війни людей планомірно готують. Одним нав'язують причини, чого вони мають напасти, іншим - чого вони мають тримати оборону. У війні завжди є агресор і жертва. Програє, звісно, агресор. І це не залежить переможе він у війні чи ні. У випадку з Німеччиною, сталося навпаки тільки з причини того, що вони відверто покаялися і що Радянський Союз був таким самим агресором, а може і більше. Але все одно весь світ буде на боці жертви, хіба за винятком парочки повністю залежних від агресора країн. Історія російсько-українських відносин завжди, через якесь умовне затишшя, вибухала війною. З якої причини українці наступали на одні і ті самі граблі, я зрозуміти не можу. Пишу цей щоденник в надії, що мої діти передадуть його своїм онукам і ті вже навчать і своїх нащадків, що Росія - це ворог. Хоча я плекаю надію, що ще я встигну побачити, як ця недоімперія рухне і розвалиться на купу, вільних від Москви, країн і народів.
Але повернусь до пропаганди...
Війна це історії про негідників і героїв. І якщо їх нема, то можна і треба їх вигадати. Важко зліпити героя з того, хто напав, але ворожа пропаганда примудряється робити навіть це. Я не знаю, як треба промити мозок людині, щоб вона повірила в те, що іде вбивати заради добра. Як треба засрати голову цілому народу, щоб він виправдав злочини своєї армії проти мирного населення.
Інший бік пропаганди - це міфи і легенди, які складаються для підтримання духу населення і війська, що захищає свою країну. Всі ці напівправдиві історії народжуються прямо на наших очах. І якщо половина в них - казка, то інша половина - справжнісінька правда. Пілот "Привид Києва", який збив десятки ворожих літаків, або цигани, що сперли танк у ворога, або дідусь з Бучі, який з мисливської гвинтівки щоночі полював на кацапів, або хлопці з Сум і Охтирки, які перші дні стримували ворога на танках майже одними коктейлями молотова і ,звісно, збройні сили України, що просто фантастично били ворога... хоча про ЗСУ це не на половину міф і легенда, а на всі сто процентів правда. Як і правда те, що серед ворога рідко зустрічалися порядні і освічені люди, здебільшого це були малограмотні молоді хлопці, які в свої 20-25 років дивувались освітленню в наших селах, розповідаючи про це своїм родичам, і не гребували тягнути з українських хат примітивну побутову техніку типу міксерів і блендерів. Для них було дивиною, що українці живуть досить заможно, порівняно з їхніми родинами, і все, що їм вкладалося в голову, виявилось відвертою брехнею. Свої камази "визволителі" набивали коврами, ноутбуками, телевізорами і навіть одежею, яку виносили з українських будинків. Якось хтось з військових виклав дуже символічне відео, де мертвий росіянин лежить на купі награбованого. Цікаво, як це все сприйматиме його родина? Які емоції будуть викликати ці кадри у них? Навряд чи сором за сина, що розстріляв якусь родину і забрав їхнє майно, скоріш за все, це буде ненависть до того, хто його убив.
* * *
ОБЛИЧЧЯ ВОРОГА
З нашого напрямку окупанти окопалися в селах Броварського району. Русанів, Шевченкове, Богданівка, Велика Димерка - ці села перебували під контролем росіян.
Всі подальші історії почуті мною від очевидців. Не буду переказувати щось через треті-четверті руки. Все, що я пишу, відбувалося з моїми знайомими або почуте від учасника подій, тобто з перших вуст.
Солдати не гребували жити в українських хатах, поки їх господарі ховалися в погребах, користуватися такими благами цивілізації, як унітаз і гарячий душ. Це дивно, але навіть в сучасному світі деякі представникі малих народів РФ дивувались тому, що в українських селах є газ, водопостачання і каналізація. Також росіяни, грабуючи магазини, дуже хвалили українські продукти, якість яких їх так само дивувала. Чи то від злості за те, що вони у себе на росії живуть гірше, чи то за наказом командирів, але ці скоти намагались зруйнувати все навколо. Були випадки, що вони стріляли з танка по хаті просто по причині того, що будівля їм здавалася занадто гарною.Також люди розповідали про таку забаву російських танкістів, як на швидкості переїхати чиюсь автівку. Жорстокість і дикість цих недолюдей просто дивувала. Навіть за наявності продуктів харчування, вони вбивали і їли собак, але, можливо, це звичайна страва в раціоні бурятів, тувинців і інших подібних народів...не знаю.
Батьки моєї куми в Богданівці сиділи в сховищі разом з іншими людьми, коли мама куми на хвилинку забігла до квартиои за речами, то речей вже не було. Вигребли всю техніку і навіть дідові і бабові похоронні труси. Ну знаєте... є такий пакет у кожного старого, де лежать труси, майки, тапки і костюм на похорон.
А один дядько, якого я підвозила на машині, розповів таку історію. Він був в селі під окупацією. Зайшло до них вузькооке чудо і ходило по хаті, як по музею. Довго дивилося на стіну у кухні і нарешті тицьнуло пальцем на газову колонку:
- А что ето?
- Це газова колонка, вона гріє воду.
- А как туда вода ідьот?
У бідного "олєнєвода Бєльдиєва" не вкладалося в голові, як газ і вода поєднуються в коробці на стіні.
Всі ці дикі люди в певний момент зрозуміли, що вони хоч і не мають вдома газу, але вони мають автомат і, завдяки йому, владу над тими, хто живе краще.
Цивільне населення піддавалось постійному залякуванню, багато жінок було зґвалтовано, чоловіків розстріляно. В Броварському районі це було не масово, але було.
А один дядько, якого я підвозила на машині, розповів таку історію. Він був в селі під окупацією. Зайшло до них вузькооке чудо і ходило по хаті, як по музею. Довго дивилося на стіну у кухні і нарешті тицьнуло пальцем на газову колонку:
- А что ето?
- Це газова колонка, вона гріє воду.
- А как туда вода ідьот?
У бідного "олєнєвода Бєльдиєва" не вкладалося в голові, як газ і вода поєднуються в коробці на стіні.
Всі ці дикі люди в певний момент зрозуміли, що вони хоч і не мають вдома газу, але вони мають автомат і, завдяки йому, владу над тими, хто живе краще.
Цивільне населення піддавалось постійному залякуванню, багато жінок було зґвалтовано, чоловіків розстріляно. В Броварському районі це було не масово, але було.
Та не можна сказати, що всі російські солдати вели себе однаково дико. Серед них зустрічались і нормальні люди, при умові, що нормальною можна називати людину, яка пішла воювати в чужу країну. Ці "нормальні" просто стояли в селах, мінімально намагались спілкуватись з цивільними і навіть їжу вони не відбирали, а міняли на дизпаливо і бензин. Скоріш за все, ситуація залежала напряму від командирів. Хтось давав добро на мародерство і вбивства, а хтось намагався цьому завадити, розумівши, що війна ця несправедлива і не має ніякого логічного підгрунтя.
Ще одна історія з напрямку Ірпінь-Буча... Розповіла донька сусіда в селі. В будинок до багатодітної родини зайшли чеченці, перерахували жінок, дітей, чоловіків, засняли відео, як роздають їм гроші (гроші перед цим забрали у цієї ж родини) і тут їх командир звернувся до жінок: "Чєво сідітє в золоте, сєйчас за нами прідут рускіє і оторвут с ушамі". Чеченці відверто не поважали росіян.
Подібне було під Броварами, коли російський солдат, грабуючи одну хату, в своє виправдання казав: "Скажітє, что ми нє буряти, тє ваапщє звєрі дікіє".
Чеченці не поважали росіян, росіяни не поважали бурятів... І ці люди прийшли нас рятувати від нацизму.
Хотілося вірити, що не всі там нелюди і йшли вони на війну під тиском і, можливо, навіть їх гризло сумління... до того моменту, поки нам не відкрилася Буча...
Ще одна історія з напрямку Ірпінь-Буча... Розповіла донька сусіда в селі. В будинок до багатодітної родини зайшли чеченці, перерахували жінок, дітей, чоловіків, засняли відео, як роздають їм гроші (гроші перед цим забрали у цієї ж родини) і тут їх командир звернувся до жінок: "Чєво сідітє в золоте, сєйчас за нами прідут рускіє і оторвут с ушамі". Чеченці відверто не поважали росіян.
Подібне було під Броварами, коли російський солдат, грабуючи одну хату, в своє виправдання казав: "Скажітє, что ми нє буряти, тє ваапщє звєрі дікіє".
Чеченці не поважали росіян, росіяни не поважали бурятів... І ці люди прийшли нас рятувати від нацизму.
Хотілося вірити, що не всі там нелюди і йшли вони на війну під тиском і, можливо, навіть їх гризло сумління... до того моменту, поки нам не відкрилася Буча...
23
Коментарі
ёlkа
113.08.22, 08:19
мушко, привіт!
анонім
213.08.22, 08:35
Интересно! О очень полезно, пригодиться для истории!
Я тоже состряпал пост, но немного у другой теме скорее о выдуманных мотивах нападения на нашу страну. http://blog.i.ua/user/12560749/2396538/
muxa-xa-xa
313.08.22, 08:53Відповідь на 1 від ёlkа
Привіт, Дорогенька
muxa-xa-xa
413.08.22, 08:54Відповідь на 2 від анонім
Пішла читати )
Лъйошкин_Кот
513.08.22, 09:28
Щодо пропаганди.
Вона б ніколи "не заходила" б у вуха москалів, якби не їх патологічна ненависть до українців.
"Стадно" москалі ненавидять практично всіх, а українців особливо. Тому пропаганда легко й просто полонила їх й вони "стадно" вважають себе правими.
анонім
613.08.22, 09:32Відповідь на 5 від Лъйошкин_Кот
Вона бы никогда не заходила им в уши, если бы у украинцев не было никогда зашкваров и проявлений нацизма и фашизма. Я пост об этом написал, читай и делись своей думкой, Котяра!
muxa-xa-xa
713.08.22, 09:43Відповідь на 5 від Лъйошкин_Кот
Вони ненавидять всіх. Для них не існує націй, країн, народів. Є хохли, чурки, ари, піндоси...
muxa-xa-xa
813.08.22, 09:53Відповідь на 6 від анонім
У українців проявів нацизму ніколи не було, а от прояви націоналізму завжди. Ми завжди хотіли існувати окремо. От в цьому і вся біда. Я завжди прив'язуюся в своїх прикладах до людських відносин. От уяви, що Україна жінка, а Росія чоловік. Вони зустрічаються, іноді сплять, іноді роблять один одному подарунки. І от жінка знаходить іншого, більш багатого (американця чи європейця). Що має зробити цивілізований мужчина? Відпустити. А що робить закомплексоване мстиве чмо? Воно мстить, погрожує, шантажує, залякує... намагається вбити.
Ненависть жінки до цього мудака це фашизм?
Syrena27
913.08.22, 10:00
анонім
1013.08.22, 10:00Відповідь на 8 від muxa-xa-xa
Фашизм породжує реакцію у відповідь. Божевільна ненависть, теж стає фашизмом. А Геноцид Хмельницького поляків і євреїв усіх без розбору, це що не нацизм і не фашизм? Или терор усіх хто не з УПА в 40-х або з радянським союзом, це не фашизм або нацизм? Вбивство або терор цивільних, хто проти України, це не нацизм і не фашизм? Був в Україні фашизм, є і завжди буде. Питання тільки в масштабах.