Продовження про дружбу. Передноворічна історія

Я вже писала в минулій замітці, що маю подругу і друга, з якими йду по життю ще зі школи. Хочу написати про одну передноворічну історію, яка сталася зі мною і моїм дружбаном.

Так вийшло, що після школи наша трійка розділилася. Наша подруга вступила на істфак в Чернівцях, ми в Київ, але в різні навчальні заклади. Якось перед самим Новим Роком, коли сесія вже була здана, а до потяга додому залишалось ще пару днів, я не стала сумувати в общазі, а поперлася в гості до мого кореша. Поки ми погуляли по місту, поки заїхали до нього, поки поїли, поки трохи випили... час вже наближався до ночі. Спати в його общазі я категорично відмовилася. Є у мене такий бзік, що гуляти можна хоч дві доби, а спати добиратися треба додому. Ми викликали таксі і рушили до цілі. Коли ми приїхали, то общага моя була вже закрита. Я постукала в двері і з того боку прокурений голос комендантши мені повідомив, що вхід після 23:00 заборонений. Скільки ми не стучали, нам ніхто не відкривав, а тільки щось гавкав про режим і совість. В решті решт нам пригрозили викликати міліцію.

- Казав я тобі, Олька, що нада було спать у мене.

- Не сци. Я знаю путь в абход!

Діло було в 90-ті. Весь другий поверх нашої общаги займали братки савлохівської групіровки, але називались вони охоронна фірма. Весь задній двір був заставлений напіврозібраними машинами. Нам туди вхід був заборонений. Але з нашого 9-го поверху було все видно. В будь-якій такій стандартній будівлі від поверху до поверху йшли пожежні сходи. Але між першим і другим поверхами сходи були спиляні на рівні голови. Я підозрюю, що зроблено було спеціально, щоб тікати з будівлі було можна, а залізти в неї було важко. Братки все продумали. Не продумали вони тільки одне - одного разу захоче попасти в свою кімнату підбухана Оля і їй пофіг яка вони крута банда.

Коротше, беру я свого друга за руку і впевненими, але не рівними кроками веду на задній двір. Перекидаю своє тіло через паркан (дякувати студентам, що під парканом була купа якогось сміття і перекидатись було не високо), потім перекидається тіло дружані і ми чешем до тих спиляних сходів. Далі я вилізаю на шию мого братана і він крехче, але підіймає мене, щоб я учепилася за ту спиляну драбину. "Ну",- думаю я,- "Зараз я постукаю в скло і бандіти мені відкриють". Але один з савлохівців виходив покурити і не зачинив за собою двері. Я відкриваю балкон і пру через довгий коридор до загальних сходів, які ведуть на мій 9-й поверх. Але тут мій кореш кричить:

- Олькаааа, ну шо там? Ти зайшла?!!!

- Даааааа. Я туууут, - кричу голосно я.

На мій крик вибігає браток з голим торсом і з пістолєтом.

- Ты кто такая? Ты как тут очутилась?

- Без паніки, мужчіна. Я з 916 кімнати, мене комендантша не пустила. Я до вас через балкон залізла. Відпустіть мене. Я спать хачу.

- Я ж мог выстрелить!!!

От дійсно. А якби вистрелив? Тоді довго не думали стріляти чи ні. Але мабуть зіграло роль, що я кричала жіночим голосом. Та я тоді була така втомлено-п'яна і так хотіла спати, що долізла б до ліжка навіть прострелена. Але я не таке гімно. Навіть в такому стані я згадала про свого друга і кажу "працівнику охоронної фірми".

- А не могли би ви передати хлопцю, який мене підсадив, що у мене все добре і викликати йому таксі.

Накачаний лисий чувак подивився на мене, запхав пістолет в кобуру і пішов в кінець коридора до балкона.

- Слыш, пацан?! Всё нормально у этой чёкнутой. Жди, сейчас будет машина.

Це я якраз на першому курсі в ту саму зиму:

Коментарі

Syrena27

130.12.21, 12:43

Оль, какая ты красивая)))

Микола Казкар

230.12.21, 12:51

Тепер буду знати розбишаку в обличчя

muxa-xa-xa

330.12.21, 12:54Відповідь на 1 від Syrena27

Оль, какая ты красивая)))Дякую. Саме в цьому прекрасному віці у мене була купа комплексів на рахунок своєї зовнішності.

430.12.21, 12:58Відповідь на 2 від Микола Казкар

Тепер буду знати розбишаку в обличчя Я була безобідна розбишака. В моїх пригодах ніхто не постраждав... може хіба вилетів у кореша шийний хребець, коли я лізла на його шию

TotgeKot