Подорож. День третій.

Початок третього дня у минулій замітці, там про Золочів.
Відвідавши крайній пункт нашого запланованого маршруту, ми почали шлях додому. На цьому шляху у нас був намічений такий об'єкт, як форт у Тараканові.
Їдем, їмо, кришемо в машині, слухаємо музичку, задовбуємо папу, бо нам то холодно, то жарко, замацуємо скло руками від ковбаси ... Коли наш провідник Настя повідомляє, що "Чєрєз 500 мєтров пріготовьтєсь к повороту направо....чєрез 200 мєтров не пропустітє поворот...черєз 50 мєтров повєрнітє направо" Повертаємо, дорога грунтова, вся в калюжах, через ліс ...потім якісь хащі. Ми всі витріщаємося у вікна, щоб зрозуміти, куди Настя сказала нам повернути з такої гарної траси. Дорога переходить майже в дві стежки, не приведи боже зараз зустрічну машину, гілля б'є по лобовому. Я обережно питаю, чи бува Настя не бухає там у себе в задзеркаллі.
А саме смішне, що, коли ми оце "мчали" крізь тараканівські джунглі, Настя різко оніміла. Вона перестала підказувати і навіть проявляти ознаки свого віртуального життя.
Мовчимо. Нарешті чуємо: "Ви прібилі в пункт вашего маршрута".