Чуйка таки не підвела - дипломник бува вартий нічного вичитування. Захистився не блискуче (на це я і не розраховувала), але на беззаперчну тверду четвірку.
Для Афіни і не тільки. Фільм за новелою Сеттона-Томпсона «Мустанґ-іноходець». Хоча події перенесені в Австралію і ніде в титрах ця новела не згадується, людину яка зачитала "Історії про тварин" до дір не проведеш Шикарні натурні зйомки і просто красива історія. Сподобається і великим і маленьким, гарантую ;)
Говорила. Пояснювала. Нагадувала. Ще раз нагадувала. Ще десять разів говорила, нагадувала і пояснювала що написати диплом за один тиждень не можливо. Навіть якщо весь практичний матеріал зібрано.
Всеодно диплом ми пишемо в останні вихідні перед захистом. А мені нічого не лишається як або вичитувати ночами і за рахунок вихідних або випускати на захист такі перлини як: ...ми можемо перевести дане випромінювання у видиме, яке потім використати для особистих цілей...
Складно уявити що років п"ять тому я навіть не знала толком про існування цього району. Роздумуючи на тему куди б його піти, я якось попросила друга показати мені канал. Ми довго йшли від метро якимись дворами і переходами і раптом вийшли до води. Тихий червневий вечір, темна вода, п"янкий запах лип, ліхтарі що ховалися в листі...Ще тоді я подумала що таке місце, попри будинки-коробки навколо, варто занести у список моїх улюблених місцинок Києва, на рівні з Софійським сквером, Дальніми печерами і Китаєво... А потім все закрутилося, змішалося і раптом я знов опинилася там же. Вже з іншою людиною. І вже як мешканка. Я відкривала для себе це місце через ранкові пробіжки по косі і вечірні прогулянки вздовж каналу...І коли ми переїхали до мене на мій "край Землі" я сумувала за цим місцем не менше за чоловіка І ось я знову тут. Тепер вже, сподіваюсь, надовго. Я вже остаточно обживаюсь, вивчаю внутрішні переходи через тихі подвір"я, прогулююсь по замерзлому пляжу. Це унікальне місце - на острові можна жити не переходячи за мости і мати все потрібне для життя. Жаль що театр закрили, з ним був взагалі повний комплект...
Ще одне кіно про дітей, але на цей раз не дитяче. Навіть не знаю як обізвати цей жанр - не комедія, але і не так щоб драма. Таке собі дуже європейське кіно про закриту школу для дівчаток. На любителя
Щось таки зловила і я. Загадкове таке - самопочуття покращується, а температура росте. Не сильно, але субфебрильні температури завжди самі гидотні і довше за все тримаються. Прийдеться таки мабуть напиватися малини чи липи, а то і аспірину, і пізти під три ковдри щоб перепотіти. Добре що тиждень видався нескладним, на роботі просто подомовлялася щоб мене замінили, потім відпрацюю. Так що навіть морочитись з лікарняним не прийдеться, та і не факт що з такою температурою мені б його дали. Валяюся, читаю, вишиваю, дивлюсь серіали. Меблярі (хай їм гикнеться) вкотре обіцяли на цьому тижні все зробити, а віз і нині там. Вже втомилася жити на коробках і пакунках :(
На початку осені на блогах активно обговорювалась тема самогубства молодої студентської пари (одне з обговорень) Зокрема висловлювалася думка: Да будут прокляты политики, при которых рушиться страна и уходят из жизни талантливые дети...
І що, тут теж політики винні? Ніби ж у Франції не все так погано, в деяких питаннях помітно краще ніж у нас. В соціальній політиці так точно.І країна не руйнується нікуди... Чи може таки накладають на себе руки ті люди які у будь-якій державі за будь-яких умов обиратимуть "найпростіший" спосіб вирішення проблем...
От чесно, так і не зрозуміла ажіотажу навколо цієї книги. Такий собі "Квадрат Малевича" в літературі, ІМХО. Прочитати варто хіба для того щоб скласти власну думку. Моя думка - сповідь розбалуваного життя хлопчиська, який не в стані пережити типову для будь-якої пари "кризу трьох років" намагається підвести під свою слабкість "наукову базу".