P.S. Сьогодні я найчастіше за останній час згадую бабусю. Як ми видумували 12 страв на Святвечір, ліпили вареники, кришили салати на Різдво, готувалися прийняти всю численну рідню яка традиційно збиралася на свято до її домівки...Навіть на своє останнє Різдво вона крутилася по господарству ніби і не хворіла...

За два роки я звикла до того що її нема, якщо бути чесною, то і згадую все рідше...а ось сьогодні вона мені з голови не йде...

Жил в нашем подьезде один нарик...В свои 25 уже совсем отпетый - ширялся в открытую на детской площадке, регулярно обрыгивал лифт. И мамаша у него под стать - дворничка-алкоголичка... Перед самым Новым Годом сыночек окочурился и теперь добросердечные консьержки собирают с жильцов женьги ему на похороны, бо у мамаши естественно денег нет. Я понимаю что 10-20 грн не деньги, но во-первых какого черта я должна оплачивать похороны человеку которого я пару раз в жизни видела и вообще старалась держатся подальше, а во вторых если умножить даже 10 грн (а большинство сдавало по 20 грн) на 75 квартир сумма получается весьма приличная и очень сомневаюсь что ее по назначению используют...

P.S. Деньги пришлось сдать, бо приперла к стенке подруга покойной бабушки, ей я отказать не могла

Одна з найкращих новорічних ночей в моєму житті...

Кохання буває без щастя, а щастя без кохання не буває...мабуть тому я обираю щастя...

Новий Рік без шампанського і олів"є дуже навіть існує...

Дарувати я люблю не менше ніж отримувати подарунки...

P.S. Завтра я їду у Львів, так що Новий рік починається з боротьби зі страхами минулого року...

...страшненькі окраїни міста перетворилися на чарівну білу казку...

...на вікні задумливо переливаються вогники гірлянди і відблискують в  золотистих іграшках...

...в кухні незвично гуде новенька хлібопічка і пахне свіжим хлібом

...кицьки примостились в ногах і муркочуть про щось своє

...через три дні Новий рік...

Давно я так не лякалась...сьогодні моя п"яднадцятирічна пральна машинка-ветеран стала дивно гудіти і перестала відкачувати воду. Перезапуск не поміг, хоч сідай і плач...Ну все, думаю, плакала моя хлібопічка, прийдеться збирати на машинку або прати руками  - обидві перспективи не надто райдужні...

Та не дарма я в КПІ 6 років спідниці протирала. Розшукала в шухляді інструкцію, знайшла чарівний розділ "Можливі несправності". Виявилось що може мені повезло і просто щось в насос потрапило. Взяла викрутку і плоскогубці, злила вручну воду з машинки (заразом і підлогу на кухні помила) докопалася до того насосу і таки знайшла там пластмаску яка його блокувала Тепер як музику слухаю звук працюючої машинки

Я вдячна цьому року

 - за отримані уроки

 - за вірні рішення

 - за нові зустрічі

 - за багато посмішок

 - за кардинальні зміни

 - за ніжну весну

 - за сонячне літо

 - за золоту осінь

 - за шматочок справжньої зими

Навіщо ми дивимся кіно? Щоб відпочити, розслабитись? Отримати естетичне задоволення, дізнатися щось нове? Чи може  задля того щоб "препарувати" власну душу?

Заради цікавості провела сьогодні маленьке опитування серед рідних і знайомих. І як не крути всі на першому місці ставили відпочинок, на другому - естетичне задоволення і нові знання. Копатися у власній душі таким способом чогось нікому на думку не спадає...

А навіщо ви дивитесь кіно?

...когда опустишь руки

И нет ни слов, ни музыки, не сил

/А. Макаревич/

Когда ничего не хочется. Хочется только заснуть и проснуться уже завтра и чтобы все уже это было в прошлом.

P.S. Ничего страшного, просто гормоны шалят...