З моменту переводу годинника знов почала полуночничати і вставати серед дня...не так сильно як минулого року, але всеодно відчутно...хоча все літо було нормально...схоже проблема не тільки в мені...

Після того як пішла з ансамблю знов почала писати у свій другий блог на жіночому сайті - справджується теорія про те що мені не вистачає жіночого спілкування...

Люблю разноцветные таблетки... их веселее принимать) почему-то лечебные всегда серо-бело-желтоватые...а вот восстанавливающие - веселые:

Оранжевые, большие - витаминки...

Коричневые, маленькие - гепатопротектор...

Серо-зеленые - травы от гипотонии...

Все написане далі - мої особисті принципи. Вони можуть вам подобатись чи ні, але я так живу. І мені такий погляд на життя реально допомагає, проте я ніколи не претендую на те що це - панацея. Тим кому цікаво - можу розказати як таке ставлення до життя виробити (бо я його насправді в собі виробляла років десять)

1. "Якщо не можеш змінити ситуацію - міняй своє ставлення" або "Гра в радість". Докладніше про це розказано в книжці "Поліанна" Елеонор Портер. Якщо коротко, то у всьому що відбувається з нами і навколо нас є хороша сторона. Деколи вона дуже добре прихована, але її можна знайти, треба тіки трохи подумати. А з часом навіть особливо і думати не треба, звикаєш дивитись на все під хорошим кутом зору. Не плутати з "рожевими окулярами" , це не має нічого спільного

2. "Неосторожный сделав шаг, просто скажи - да будет так!" Є рішення які приймаються моментально, є ті з якими тре "переспати", а є такі, які варто випробувати методом "послідовного тику".Якщо рішення прийняти складно я перш за все продумую (а в складних випадках і прописую) варіанти і їх недоліки і переваги. Але ніколи не жалію про зроблене.

3. "Моє життя - мої граблі" Всіх радників я в кращому випадку вічливо вислуховую, але всеодно роблю по-своєму.

4. "Для того щоб щось отримати тре спочатку щось зробити" або "Під лежачий камінь вода не тече". Всі наші бажання можна умовно розділити на "блакитні мрії","далекі мрії" і "теперішні прагнення".

"Блакитні мрії" - на грані з казкою. Їх можна хіба що візуалізувати і повісити на стінку (чи на робочий стіл ;) ). Хоча в житті все буває і вони можуть легко перейти в більш реалістичну категорію "далеких мрій". Мій вплив на можливість їх виконання десь 10%

"Далекі мрії" - більш реалістичні, але найчастіше пов"язані з незалежними від нас обставинами. Тут вже 50% на 50% - багато що можна зробити самостійно, а потім вже як поталанить. Зазвичай я їх записую і якщо є потреба - пишу можливі варіанти їх досягнення і те, що саме я можу зробити в цьому напрямку. Роблю все що в моїх силах і відкладаю вбік. Коли прийде час ці наробки самі "вистрелюють"

"Теперішні прагнення" - тут як то кажуть "все в наших руках". Зазвичай застосовую метод запозичений з системи "флай-леді" - кожен день роблю хай маленький, але крок у потрібному напрямку.

5. Всі наші розчарування і образи - виключно в нас самих, а точніше в наших очікуваннях. Тому я не чекаю, а просто дію по ситуації і знаходжу хороше в тому що є (дивись пункт перший :) )

6. "Чужая душа - потемки". У кожного з нас своя ситуація. І перш ніж робити висновки тре щонайменше дізнатися всю картину. А потім просто поставити себе на місце іншої людини і чесно дати відповідь на питання "А що б зробив в такому випадку я?". А ще - люди не телепати, а тому безглуздо ображатись на те що людина зробила не так як хотілося тобі...

Навеяно вчерашним пятнадцатистраничным спором с Котярой и двухчасовой пробкой по дороге домой

Вроде бы есть единое мерило - деньги, да не меряется, мерки все равно у каждого свои....Кто успешней - бизнесмен, который зарабатывает сто тысяч в месяц или хороший инженер у которого отбоя нет от предложений о работе, но все равно больше десяти-двадцати тысяч в месяц ему даже за границей не предложат...Откуда возьмутся десятки тысяч у, например, слесаря, каким бы хорошим мастером он не был и сколько бы не работал больше определенного обьема работ в день он не сделает...А как померять успешность учителя в школе который сеет разумное и вечное в головы детей за даже для меня смешные деньги...Или врача в скорой помощи у которого на счету десятки спасенных жизней...Да, учителя есть разные и врачи есть разные, многие благодаря своим знаниям, умениям и любви к работе зарабатывают себе определенное финансовое благополучие...можно еще конечно взятками заработать только там уже вопрос личной совести...

В нашем мире (я имею в виду не только нашу страну) золотые горы можна заработать только в бизнесе, там верхней границы нет - все зависит только от личных качеств человека. Ну в нашей стране еще можно стать чиновником или политиком, там тоже можно урвать себе на дачку на Канарах...А любая професия подразумевающая создание чего-либо всегда имеет верхние границы в оплате труда. Просто потому что больше чем ты физически можешь сделать за сутки ты не сделаешь никак. И человек, выбирая ее это естественно понимает. Но все равно находятся люди которые становятся врачами (и учатся для этого 9 лет или перебиваясь на зарплату санитара/медсестры или сидя у родных на шее), учителями (в нашей стране вообще памятник при жизни ставить надо), инженерами или программистами, слесарями, водителями... И как-то так получается что многие эти люди очень даже счастливы в своей жизни, и даже отсутствие мерседеса или возможности купить шубу жене им не мешает...

Я не говорю что много зарабатывать - это плохо. Мы все так и иначе к этому стремимся. Но не всегда деньги - ключевое понятие для того чтобы сказать что человек не зря прожил жизнь...вопрос в том что если мы все решим стать "успешными" - кто будет детей учить, людей лечить, дома строить?

Вкотре отримала підтвердження своєї теорії про те що чим далі на Схід, тим більша ностальгія за "світлим радянським минулим" і тим більше люди впевненні що "у нас все погано". Трохи шокують з вуст викладачів вузів заяви на кшалт "в Україні нема електроніки", і це після двох десятків доповідей на досить актуальні по світовим міркам тематики...

А ще там прямо культ якийсь перед Росією - і нанотехнології у них нанотехнологічніші, і наука науковіша...а те що стипендія у аспірантів там вчетверо менша і зарплати у вузах просто смішні навіть порівняно з нами - то все дрібниці...у них же є программа "Наноосвіта" А у нас  - нема, тому ми нічого і не можем...

Не менше шокувало запитання "А чи не заважає українська мова вашій технічній освіті?". Цікаво так - у Львові не заважає, у Луцьку не заважає, у Києві - не заважає, а в Харкові - заважає. Мені якось всеодно якою мовою доповідати чи розказувати студентам- англійською, російською чи українською, термінологію я добре знаю у всіх трьох випадках, ми вчились по-суті всіма трьома мовами, я це взагалі за плюс вважаю.

До української в Харкові взагалі якесь дивне ставлення - коли в магазині зверталась за звичкою, реагували нормально, але коли ми в метро між собою говорили українською весь вагон обертався...

 1. Жить для себя, а не для папы, мамы, ребенка, мужа...я имею в виду не плевать на всех, а не жертвовать своими интересами и мечтами, возможность их реализовать без особого урона для других есть всегда, было бы желание

2. Не оглядываться на Васю, Петю, Машу или тетю Свету. Пусть у них есть по три квартиры и Лексус, а ты живешь в общаге и ездишь на метро - у каждого свой критерий счастья

3. Работать на любимой, приятной тебе, пусть даже не супер престижной и высокооплачиваемой работе. Как это не парадоксально но в таком случае со временем престижность и высокооплачиваемость приходит сама - хорошим специалистом может быть лишь тот кто любит то, что он делает

4. Уметь отдыхать и не жалеть на это времени, причем отдыхать так как любишь ты, а не считают правильным окружающие. Кому-то для отдыха нужен 5-звездочный отель, а кто-то лучше проведет время в палатке в горах...

5. Общаться с интересными тебе людьми, и не заставлять себя улыбаться тем кто тебе противен...

6. Находить время для любимых хобби, пусть даже при этом в квартире будет появляться лишний милиметр пыли

7. Дарить себе и окружающим маленькие радости просто так, без повода

8. Находить позитив во всем - он есть в любом событии, кроме смерти. Не жалеть о сделаном, жить будущим, а не прошлым, все что происходит - это к лучшему

9. По-возможности облегчать себе жизнь и особенно нелюбимые занятия, благо сейчас техника может практически все - и посуду моет, и еду готовит, и пылесосы сами пылесосят...

Где-то так)

P.S. Сразу отвечаю на вопрос - да, я так живу.