Як не дивно, але візи нам вкотре дали...причому всім і навіть тим кому я була певна що відмовлять. І майже всій групі  - безкоштовно, не залежно від віку. Все-таки у словах "культурний обмін" мабуть є якась прихована магія))

Не можу сказати що цього року я прям рвалася їхати, якось надто багато справ треба полишити майже на місяць, та і минуле літо без поїздки було настільки приємним і спокійним що хотілося б повторення...схоже я таки старішаю)))

Але і сказати що я не хочу їхати я не можу, вже з місяць я марю нічними дорогами, маленькими тихими містечками Акітанії і сонячним узбережжям Каталонії...та і програма зупинок в дорозі цього року просто казкова Прага, Дрезден, Брюгге, Тулуза, Флоренція, Мюнхен і Зальцбург...

Тому чекайте на мене за місяць з мішком фотографій і вражень. Ну і звісно про свою маленьку винотеку я також не забуду, а то за два роки вона якось аж надто скоротилась)))

...кожного дисертанта - ноут, який вмирає за півтора місяці до передзахисту...На щастя я маю звичку бекапити все більш-менш цінне, а коли виявилось що жорсткий диск дуже навіть живий то взагалі прийшло полегшення...завтра повезу в ремонт, попередньо ніби здохла система живлення...P.S. Добре коли у родині не один комп"ютер)

Вкотре впевнююcь що документалістику американці знімають чудово.Напрочуд сильний фільм Джорджа Клуні, який змушує задуматись про багато речей, особливо про те який вплив на людей і на суспільство має телебачення, якщо на ньому працюють професіонали...

Що правильніше для жінки - три "К" (Кіндер-Кюхе-Кірхе) чи одне "К" (Кар"єра)?

Що правильніше для чоловіка - повністю утримувати родину чи ділити з жінкою і заробітки і хатні справи?

Що правильно у сексі  - класична ніжність чи камасутра?

Власні принципи і розум говорить одне, а світ навколо говорить інше...

P.S. Дякую всім за участь у дослідженні "які замітки попадають в топ"))))

 

Шла только что по улице и слушала как парень минут 5 оправдывался перед девушкой за то что сбросил вызов когда она звонила. Обьяснение что он был в это время на защите диплома ее по-видимому не удволетворяло.
Стало интересно, действительно ли с появлением мобильных люди стали считать что их звонок - самое главное для абонента и он должен поднимать трубку даже если это ему не удобно а то и вообще опасно (например за рулем)

По мотивах топу

С мужчинами не о чем говорить, они не могут подпитать человека эмоционально, не могут даль пишу для эмоций.

О, да, жіночі теми для розмов (одяг, косметика, плітки) то є велике джерело емоціної підпитки))))

Мужчины не хотят счастья, которое описано в книгах гениев и просто хороших книгах.

Страшно спитати - невже всі ці генії і автори "просто хороших книг" - виключно жінки? А також цікаво чому раптом людина, яка має власну голову на плечах і власний розум має хотіти щастя яке описав хтось невідомо хто?

А им нужны только развлечения. Для них счастье и развлечение это одно и то же. Мужчины по своему развитию остались далеко позади женщин, потому что сама их сущность не предполагает тонкости и нежности, которые являются главным критерием развитой личности. Мужчины недостаточно тонки внутренне, чтобы быть способными улавливать разные нюансы ощущений, а ведь это необходимо, чтобы воспринимать себя как живое существо.

Завжди вважала що основний критерій розвитку особистості - внутрішня сила і вміння не залежати від чужої думки та обставин. Мабуть я таки прихований чоловік)))

 
Развлечения и веселье - для мужчины суть счастья, поэтому они и не хотят обременять себя обязательствами. На самом деле веселье - это удовольствие для грубых людей, но не для тонких. А тонкие никогда не будут удовлетворены весельем и развлечениями. им нужно что-то другое, духовное.

Аж прям цікаво стало - від чого отримують задоволення "тонкі люди"? Чи ці задоволення настільки тонкі що простим смертним їх не видно?

На мой взгляд, мужчины вообще не приспособлены быть Людьми в нормальном смысле слова, в смысле, быть развитыми и духовными. Они слишком грубы, и это видно невооруженным глазом. Они добиваются больше, чем женщины, за счет своей агрессии, которую женщина не в состоянии проявить физически (женщина не может принять грозный и внушительный вид, стукнуть кулаком по столу).

Не смішіть мої капці))) Жінки в плані прояву грубої агресії дадуть фору будь-якому чоловіку. Але самою агресією в житті нічого не доб"єшся, окрім хіба лотка на ринку. А розум, аналітичні здібності, твердість, впертість - справді властивіші чоловікам і скільки феміністки не будуть пижитися це не зміниться, хіба що себе дурочками черговий раз виставлять...

Но на самом деле женщины способны добиться больше , чем мужчины, по крайней мере в творческих сферах, так как они более развиты, их душа более способна уловить прекрасные вибрации Вселенной, чем мужская грубая и неотесанная, вульгарная и разнузданная сущность. Мужчина суть - грязь, дикость, опустошение  и разложение, женщина суть - красота, нежность и процветание.

Творчі сфери це далеко не основне і не головне в житті. Вони потрібні, але вони не нагодують і не одягнуть, будинки не збудують. Вчіть ази психології - духовні потреби починають реалізовуватись лише тоді коли реалізовані всі фізичні - їжа, одяг, безпека. І без "грубих" чоловіків "тонкі і ніжні" жінки до духовності просто не доберуться. Так що ліпше подякуйте чоловікам за ті тепличні умови які вони вам створили для того щоб ви мали бути ніжними і красивими в цьому дикому і брудному світі....

От таланить мені на не зовсім нормальних поштарів, прямо карма якась...

Ранок, я собі прокидаюсь потихеньку, благо іти нікуди не треба...і тут дзвінок в двері, причому не просто раз подзвонили, а півхвилини тикали в кнопку. Коти з виряченими очима біжать під ванну, я з переляку злітаю з кроваті, лечу в ванну по халат, відкриваю двері (бо перша думка що щось сталось термінове - пожежа, потоп і т.д.), а там виявляється почтальйон принесла повторне повідомлення про посилку (це вони після минулорічної історії перестраховуються)...На моє абсолютно вічливе зауваження що навіщо ж так дзвонити, почтальйон почала мене вичитувати що якщо б я посилку забрала після першого повідомлення то вона і не приходила б, а коли я зауважила що перше повідомлення з"явилось в моїй поштовій скринці тільки вчора - взагалі перейшла на крик що я тільки й мрію їх, бідних-нещасних поштарів образити...Мені то набридло і я її вже не надто вічливо виставила за двері...

Вот тут  возникла дискуссия - можно ли прожить 15 лет без школьного аттестата, при условии что в вуз человек не поступал?

У меня этот аттестат требовали дважды - при поступлении в вуз и потом в этом же вузе когда я шла туда уже как преподаватель. До этого ни на одной работе его не требовали. Это мне так повезло или эта бумажка действительно в жизни не особо нужна, пока не встанет вопрос получения высшего образования?

Мої чотири бакалаври мені представили повний набір оцінок - від трійки (читай де-факто двійки) з формулюванням "не рекомендуємо продовжувати навчання" до п"ятірки. Там де була трійка звичайна і четвірка я сподівлася на чотири і п"ять відповідно, але в першому випадку був провальний захист(, а в другому просто не поталанило, комісія причепилась до однієї невдалої цифри (каюся, я її проворонила) і в результаті знизила оцінку, хоча і сама робота і захист був на висоті. Ну і я була цього року відмічена як єдиний викладач, який написав чесні відгуки на роботи. Бо насправді якось дико коли людина виходить захищатись абсолютно "по нулях", а у відгуку стоїть "молодець, "відмінно"

Мені насправді цікаво яким місцем думають наші ОВІРИ і чи існують в нашій країні хоч якісь єдині правила транслітерації імен і фамілій. У нас в групі три Софії - у кожної з них ім"я пишеться по-іншому...А ще цікавіше коли у тата і у доньки фамілії пишуться по-різному. Або у однієї і тої самої людини в різних паспортах різні написання фамілії і імені...у керівника групи я знаю принаймі 4 варіації написання, зараз у двох діючих паспортах вони різні...

Заочники цього року були веселі. Для початку мої пари призначили на понеділок після Трійці. Тому особливої радості від того щоб пертися у вихідний в інститут я не відчувала, але що робить. На пару з"явилося пів-групи і то третина доповзла тільки десь на 12 (пара з 10). Група була якась дивна, у мене було стійке враження що мене ненароком перевели в університет Україна. Кожен другий, як вічливо кажуть "альтернативно наділений розумом". Друга половина групи довго за мною бігала щоб я призначила їм коли відробляти, але по факту вони виявились набагато більш нормальними і толковішими, зробили за годину все що треба, ще й як виявилось дещо знають про технологію і електроніку, принаймі більше ніж їх однолітки на стаціонарі

На п"ятницю у мене призначені останні хвости. Цього року їх ттт не багато, але зате беруть "якістю". Дуже налаштована одного красеня таки не пропустити. Мені їм читати ще принаймі три курси, причому набагато важчі ніж теперішній. Якщо людина вже зараз не в стані вивчити дві нещасні сторінки, то я собі уявляю що буде потім...

Відгук на роботу відмінника написати набагато простіше аніж на роботу трієшника. А ще складніше написати щось середнє...