Зараз всі кому не лінь ламають списи щодо того по якому часу має жити Україна GMT+2 (зимовий час) чи GMT+3 (літній час)

Заради цікавості я провела старий як світ досвід з палочкою і її тінню, щоб подивитись коли у нас сонячний "полудень". По моїм результатам, повтореним вже двійчи - між 12 і 13 годиною по літньому часу, найймовірніше 12.30+/- 10 хвилин. Виміряти детальніше ніж з діапазоном 15 хв було чесно ліньки, кому цікаво точніше можете зайнятись на дозвіллі). Основну відповідь яку я хотіла отримати я і так маю - для Києва однаково "природнім" є що літній що зимовий час, бо сонячний час знаходиться десь посередині між ними.

Друге питання яке мене досі цікавить - міліардні втрати які пророкують при збереженні літнього часу. У мене калькуляції аж ніяк не сходяться:

Якщо брати житло то закріплення одного і того самого часу в маштабі року ніяк на споживання електроенергії не вплине. При зимовому часі ми її менше споживатимем зранку, при літньому - ввечері.

Якщо брати підприємства і установи які в середньому працюють з 8 до 18 то для них збереження зимового часу на весь рік є насправді невигідним, бо зменшує період коли є можливість весь робочий день працювати при природньому освітленні з 8 місяців (з середини лютого по середину жовтня) до 6 (з середини березня по середину вересня). Власне для компенсації цього явища літній час і був колись введений. І я так підозрюю що саме цьому він зараз і був залишений "основним"

І останнє, якщо подивитись на карту часових поясів то стане зрозуміло що їх взагалі-то мало хто дотримується, і якось більшість країн яка живе за "неправильним" часом не жаліється на економічні проблеми)

P.S. Да, моя абсолютно суб"єктивна думка цього разу співпала з думкою народних обранців, трапляються і такі казуси в житті))

Мені все життя було зручніше жити по літньому часу, і до теперішнього часу я взагалі щиро вірила що основним часом у нас завжди був літній))) А зимовий час на мою думку ввели садюги, які не розуміють що кілька промінчиків сонця після навчання або роботи набагато важливіші за сонце яке лупить у вікно заважаючи спати вранці ;) Якщо знов таки повернутись до цифр то оскільки період активності людини, особливо міської не є симетричним відносно сонячного полудня і зміщений у бік вечірніх годин то він краще корелює з літнім часом аніж з зимовим

P.P.S. Я чудово розумію що є чимало людей чиї біоритми краще лягають на "зимовий" час і які люблять прокидатись з сонцем. Всі ми різні і це нормально, і саме тому в цьому питанні нема рішення яке б всіх задовольнило.

Але поясніть мені нарешті де і як ви нарахували кілька мільярдів євро збитків з цього приводу. Тільки будь-ласка в цифрах, а не в емоціях.

Ненавиджу тих хто придумав писати дисертації, Майкрософт і і авторів з матюкливими фамілями які не знають англійської...

Хочу регулярно прибирати в квартирі, щодня готувати пироги, освоювати нову швацьку машинку (досі стоїть нерозпакована навіть), а вечорами пити чай, в"язати і вишивати під гарне кіно...

Не ходіть дітки в аспірантуру, під кінець там дуже паршиво...

Я не можу сказати що я всіх свої родичів люблю, але з переважною більшістю бабусиних племінників і племінниць мені справді приємно спілкуватись. Тим більше що так склалось що я їх ровесниця, а декого навіть старша. Жаль тіки що ті кого я люблю найбільше живуть найдалі, тож рідкісні очні зустрічі це завжди море позитиву...

Вчора і сьогодні зустрічалась зі своїм наймолодшим дядьком після десятирічної перерви. Цікаво так. Я його пам"ятаю зовсім хлопчиськом, а тепер серйозний такий дядько, навіть забуваєш що я взагалі-то старша. Хоча все ще по дитячому трохи хвалькуватий і вираховує різницю у віці до місяця))) Але водночас відчувається що він вже давно зрілий чоловік здатний аналізувати, приймати рішення, прораховувати майбутнє. Який говорить не про те як і де протринькати гроші, а розказує про роботу, про потребу в другій освіті, про ситуацію в країні...

Не знаю що це - гени чи традиції виховання, але всі чоловіки у цій родині Чоловіки. Починаючи від мого батька і закінчуючи його наймолодшим кузеном, з яким у них різниця 30 років. Вони не ідеальні, кожен зі своїм характером, але всім їм притаманна працьовитість, вміння вигрібати з будь-яких перепитій життя і бути справді головою родини. Те чого дуже багатьом чоловікам зараз не вистачає. Раніше, поки самій не поталанило нарешті, навіть трохи заздрила їх дружинам і подругам, бо натрапити на такого чоловіка то є справді велике везіння. Уявити щоб хтось з них заліг на канапу чи дозволив дружині забезпечувати родину я не можу. Таке виховання, такі характери 

В Киеве по разным оценкам проживет от 2,7 до 4 млн. людей. В то же время в городе насчитывается от 11 тыс. до 20 тыс. киосков. Все эти данные взяты из заявлений официальных лиц и экспертов и доступны в сети Интернет. Возьмем средние и получим: ориентировочное число жителей Киева – 3,35 млн., а оценочное количество киосков – 15,5 тыс. Это означает, что на каждые 216 человек, проживающих в столице, приходится один киоск.
Думаю, что эти данные можно уточнить и смело подавать заявку на внесение в книгу рекордов Гиннеса, ибо вряд ли какая-то другая столица может похвалиться таким количеством киосков на душу населения. (с)

Ніколи не думала що для написання лекції на півтори години мені знадобиться шість годин. Починаю розуміти чому у викладачів такий "вільний" графік, Лафа закінчується рівно тоді коли починаєш повноцінно вести курси...

Звісно з часом воно буде простіше і легше, все-таки не кожен же раз мені даватимуть курси які я навіть не слухала, та і з часом будуть якісь наробки, але цей семестр точно прийдеться попітніти)

P.S. І це я ще навіть не бралася за супровідні папірці

Перше вересня в інституті це завжди день сповнений пригод і несподіванок.

Реклама Дрім-Тауна

"На мебель цены хороши, а сдача на пропой души"

Внизу переклад українською "На меблі ціни гарні, а здача на свято душі"

Давно вже я не рвалася додому з таким бажанням. Все-таки 25 днів тинятися Європою то є трохи занадто, особливо коли чоловіча половина лишається вдома. Якщо загалом то я задоволена, хоча цьогорічна поїздка була якась "не така як завжди". Франції було надто мало, тиждень всього,  більшість друзів я встигла побачити лише дуже уривчасто, всі сподівання тепер на їх приїзд у Київ навесні.

Тепер по-порядку

Першою була Прага. Звісно, в порівнянні з першим приїздом того щенячого захвату вже не було, але Прага всеодно залишається в топі моїх улюблених міст і навіть входить у перелік міст де я б погодилась жити) Цього разу у нас було цілих півтора дні тож була можливість і побільше походити і забратися у ті місцинки куди не вдалося минулого разу, наприклад проїхатись на фунікулері і прогулятися парками.

Другим був Брюгге - Північна Венеція, прянично-шоколадне містечко, настільки казкове і нереальне що просто дух захоплює. Ті хто дивився "Залягти на дно у Брюгге" були в особливому захваті, бо впізнавали багато місць що згадувались у фільмі. Місто дуже маленьке, компактне, але у ньому легко можна провести кілька днів ходячи по музеях (окрім художніх є ще музеї пива і шоколаду), катаючись на човнах по каналах і просто гуляючи по тихих вуличках. А також дуже рекомендую вилізти на ратушу по 365 сходинках - воно того справді варте

Франції було до прикрості мало, але це були насправді кращі миті поїздки. Чим далі тим я більше закохуюсь у маленькі містечка, що височать на вершинах пагорбів, де будинки яким менше 200 років вважаються надто новими) Єдине що неприємно вразило - це те що навіть у цей тихий і благословенний край докотилася проблема "ромів" (румунських циган). Я була в повному шоці коли в Бордо на світлофорі побачила бабульку у квітастому халаті і в"язаній жилетці яка збирала милостиню зі зупинившихся машин...Я давно вже помічаю що принаймі зовнішня грань між Україною і Францією потроху стирається, але якщо раніше це відбувалось за рахунок того що Україна, хоч помалу, але росла, то зараз почала опускатися Франція...і це є справді сумно...

Іспанія у нас почалася "весело" і не менш "весело" продовжилось. Першу добу ми якогось дідька (хай гикається керівнику нашої групи) провели замість Тулузи в курортному місті Калела, в якому, за словами відпочиваючих там росіян, є аж п"ять цікавинок "маяк, нудистський пляж, розвалини, католицька церква і магазини" (авторський порядок переліку збережений). Я мабуть вже зовсім старію, бо ніч проведена на пляжі мене анітрохи не потішила. Продовжилось все в тому ж дусі - матраси на підлозі в танцювальній залі і дев"ять дівчат в одній кімнаті і на один душ, хоча після пляжу і то було за щастя. Єдине що справді потішило це Барселона - ми провели там два чудових дні, вилазили якщо не дві третини, то принаймі половину того що варто вилазити. Відкриттям для мене стали старовинні "casa", щось на кшалт львівських "кам"яниць", квадратні будинки в яких кімнати розташовані по периметру, а в середині широкий колодець зі сходами. А ще лікарня Святого Хреста і Святого Павла, ми були там коли половина будівель була на реставрації, але навіть у такому вигляді вона просто фантастична. Гвіздком програми несподівано виявився музей скульптора Фредерика Мареса, де після двох поверхів церковної скульптури несподівано опиняєшся у так званій "кімнаті колекціонера" - ще два поверхи де зібрано буквально все - від різьблених люльок і фотографій до букетів з мушель і велосипедів

Зворотній шлях почався з Флоренції, яка нас геть розчарувала. Нє, на фотографіях все буде дуже красиво і захоплююче, але в житті вона якась надто брудна і надто нецікава...у неї не настільки яскрава архітектура як у Барселоні щоб перестати звертати увагу на недоглянутість, і вона надто запущена щоб вигравати за рахунок охайності як Зальцбург...

На наступний день ми переїхали в Мюнхен - зелене, веселе, цікаве місто. Часу у нас було не багато, але встигли піднятися на Олімпійську вежу і прогулятися по Англійському парку. А потім ще чудово поїли сосисок і попили натурального яблучного соку в колоритному німецькому ресторанчику

Останнім був Зальцбург - місто в яке я закохалася вже за одне його розташування серед гір, за гірський запах трав і мокрого камінння, за чудові краєвиди навколо. Чисто, охайно, жодного негра (після Барселони і Мюнхена це якось різко впало в очі). Величезна фортеця над містом, чудовий квітучий парк на іншій стороні. І Моцарт, Моцарт, Моцарт - на цукерках, тарілках, футболках, листівках, дисках...

Вже другий день прокидаюсь у 4.44 рівно, хвилин 30-40 не можу заснути, потім засинаю і сплю нормально до ранку. Нервовий варіант виключається бо нема ніби звідки - відпуска, дача, візи видали, дисер на 2/3 написаний. Ну ноут сдох повторно, але він поки що на гарантії після ремонту і не буде мені потрібен найближчий місяць, тож тим не переймаюсь...Ну, відпускні наполовину тіки заплатили, але, знов таки, чоловіча половина сказала тим не перейматися і що гроші будуть...Хіба що підсвідомість грається в свої ігри або, як дід каже, якась зірка в цей момент на мене світить...

...настільки що кусають навіть котів у носа, там де шерсть найкоротша. 

Мене комарі кусають всюди, тому кицькам я заздрю)))