12 грудня - мучеників Парамона, Філумена

мученик Парамон

В цей день Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святих мучеників Парамона і Філомена.

У царство злочестивого царя Декія був на сході князь Аквілин, який вельми гонив християн. Якось той зібрав у темницю християн числом триста і сімдесят. Пішов, отож, у Валсатійську лазню й повелів вести зі собою й мучеників: мав-бо йти повз Посейдонове требище і там хотів примусити їх до ідольської жертви. Досяг, отож, поганого того требища і примушував святих довгий час, щоб принесли жертву ідолу мерзького їхнього бога Посейдона, але не зміг їх ані ласкою, ані загрозою схилити до своєї нечестивої волі. Трапилося там мимо іти одному чесному мужу, на ймення Парамон, вірою християнину; той, побачивши таку кількість святих мучеників, приготованих на заколення, став перед ідольським тим храмом і великим голосом заволав: "О, як багато праведників поганий князь заколює неповинно, бо бездумним та німим його ідолам не поклоняються!" Те сказавши, щоб усі чули, пішов своєю дорогою. Князь же, ті Парамонові слова почувши, розпалився ярістю й повелів слугам своїм, щоб догнали його та вбили. Блаженний же Парамон, того повеління княжого не відаючи, йшов собі своєю дорогою. Тут наздогнали його нечестиві слуги нечестивого князя і схопили його. Спершу — бо язика, який викрив і докорив мучителя, силою із вуст витягши, гострою тростиною пробили, тоді й в усі вуди його такі ж тростини вбили, потому списами покололи його. І так святий мученик Парамон віддав чесну свою душу в Божі руки. Тоді ж і згаданих святих мучеників триста й сімдесят при Посейдоновому требищі мечами посікли через Христове ісповідання.

мученик ФілуменСвятий Філумен жив у царстві Авриліяна в Ликаонії і жито продавав у Галатійській країні, в місті Анкирі, оббріханий був ігемону Филіксу і сповідав себе християнином. Постраждав за Христа в 274 році, в час гоніння на християн імператора Авреліана (270 - 275 рр.). Впійманий був він і приведений на суд. Після ж підвішений був, і шарпаний, і у вогонь великий укинений, але, за благодаттю Христовою, здоровий вийшов, а потім нацвяхували голову його, і руки, й ноги цвяхами. І так тридцять поприщ був гонений, доки кров'ю не зійшов, знеміг та й віддав Богові духа свого. А тепер втішається у Царстві Небеснім разом зі всіма святими. Амінь.

Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського).

Святой мученик Иринарх и с ним 7 жен пострадали во время царствования Диоклетиана (284 – 305 гг.).

Святой Иринарх происходил из города Севастии (Здесь разумеется Севастия в Армении, называемая Севастией Армянской, – в отличие от Севастии Каппадокийской). В юном возрасте он был палачом при мучениях святых мучеников. Во время истязания правителем Максимианом, при Диоклетиане, святых семи жен, Иринарх был просвещен благодатью Божиею: видя жен, мучимых ради Христа и посрамляющих мучителя. После тягчайших пыток они были обезглавлены.

Святой Иринарх дерзновенно исповедал Христа и назвал себя христианином. Тогда, по повелению правителя, он был ввержен в болото, откуда вышел невредимым, и затем в огненную печь, но и она не причинила ему никакого вреда. После этого его усекли мечем, в 303 году.

Тропарь мученику

Мученик Твой, Господи, Иринарх,/ во страдании своем венец прият нетленный от Тебе, Бога нашего: / имеяй бо крепость Твою, / мучителей низложи, / сокруши и демонов немощныя дерзости. / Того молитвами / спаси души наша.

Тропарь мученикам

Мученицы Твои, Господи, / во страданиих своих венцы прияша нетленныя от Тебе, Бога нашего: / имуще бо крепость Твою, / мучителей низложиша, / сокрушиша и демонов немощныя дерзости. / Тех молитвами / спаси души наша.

Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий (767)

Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий народився в 715 році в Константинополі в благочестивій християнській сім'ї. Батьки його, маючи двох дочок, молили Господа про народження сина. Новонародженого Стефана мати принесла до Влахернського храму Пресвятої Богородиці і присвятила Богові.

У той час імператор Лев Ісавр (716 - 741) розпочав гоніння на святі ікони і на їх шанувальників. Прихильники иконоборчої єресі за підтримки царя захоплювали чільні позиції в імперії і Церкви. Гнане сильними світу цього Православ'я зберігалося у віддалених від столиці монастирях, у відокремлених келіях і в серцях мужніх і вірних своїх послідовників. Православні батьки святого Стефана, переймаючись оточуючим насильством, віддалилися з Константинополя до Віфінії, а свого шістнадцятирічного сина віддали в послух блаженному Івану, який трудився у відокремленому місці на горі святого Авксентія. Більше 15 років пробув святий Стефан у блаженного Івана, цілком підпорядкувавши свою волю цьому духоносному старцеві, навчаючись у нього чернечому діянню. Тут же Стефан отримав звістку про те, що помер його батько, а мати й сестри прийняли чернечий постриг.

Через деякий час помер і наставник святого, блаженний Іван. З глибоким сумом Стефан поховав його чесне тіло, а сам продовжував чернечий подвиг в його печері. Незабаром до подвижника стали приходити ченці, що бажали вчитися у нього доброчесного і рятівного життя, поступово утворився монастир, ігуменом якого став святий Стефан. У сорокадворічному віці ігумен Стефан покинув створену ним обитель і пішов на іншу гору, на вершині якої, у відокремленій келії, перебував у глибокому затворі. Однак і тут незабаром створилася громада ченців, що шукали духовного наставництва святого Стефана.

Льва Ісавра на імператорському троні змінив Костянтин Копроним (741 - 775), ще більш лютий гонитель православного благочестя, ще більш ревний іконоборець. Імператор скликав іконоборчий собор, на якому були присутні 358 єпископів зі східних провінцій. Однак, крім архієпископа Константинопольського Костянтина, незаконно зведеного на церковний престол владою Копронима, жоден з патріархів не захотів брати участь в злочестивих діяннях цього собору, який тим не менше іменував себе вселенським. Собор єретиків, за пропозицією царя і архієпископа, оголосив ікони ідолами, піддав анафемі всіх, православно поклоняються їм, оголосив іконошанування єрессю.

Між тим, обитель святого Стефана і її ігумен стали відомі у столиці. Імператору розповідали про подвижницьке життя ченців, про їх православне благочестя, про дар чудотворення ігумена Стефана, про те, що чутка про святого Стефана поширилася далеко за межі монастиря, а ім'я настоятеля оточене загальною пошаною і любов'ю. Імператора особливо розгнівало відкрите заохочення іконошанування і осуд гонителів Православ'я в обителі святого Стефана. Архієпископ Костянтин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиренного противника його иконоборчих прагнень, і вжив багато сил, щоб залучити його на свій бік чи погубити.

Святого Стефана намагалися переманити до табору іконоборців, спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами, але марно. Тоді святого оббрехали, звинувативши його у співжитті з черницею. Однак його вина не була доведена, тому що знеславлена черниця мужньо заперечувала провину і померла від катувань і тортур. Нарешті, імператор наказав ув'язнити святого в темницю, а обитель його розорити. У темницю до святому Стефана були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але святий легко спростував всі доводи єретиків і залишився вірний Православ'ю.

Тоді імператор наказав вигнати святого на один з островів у Мармуровому морі. Преподобний оселився в печері, і туди незабаром зібралися його учні. Через деякий час святий залишив братію і прийняв на себе подвиг стовпництва. Слава про подвижника Стефана і чудеса, що творяться за його молитвами, розносилася по всій імперії і зміцнювала віру і дух Православ'я в народі.

Імператор наказав перевести Стефана до в'язниці на острів Фарос, а потім представити його на суд. На суді святий спростував доводи єретиків, що судили його, пояснив догматичну сутність іконошанування і звинуватив іконоборців у тому, що, хулячи ікони вони зводять хулу на Христа і Богоматір. Для доказу святий показав золоту монету, на якій було зображення імператора. Він запитав суддів, що зробили б вони з людиною, яка, кинувши монету, став би топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина була б неодмінно страчена за те, що збезчестила образ царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає того, хто безчестить образ Царя Небесного і Його святих, кинув монету на землю і став топтати її ногами.

Імператор наказав у кайданах відправити святого в темницю, де вже томилися 342 старці, засуджені за шанування ікон, В цій темниці святий Стефан пробув одинадцять місяців втішаючи ув'язнених. Разом з ними звершував він молебний спів, часто співаючи тропар Нерукотворному Образу Спасителя. Люди в безлічі приходили до темниці і просили святого Стефана помолитися про них.

Імператор, довідавшись, що святий і в в'язниці створив монастир, де постійно йде моління і шануються святі ікони, послав двох своїх найулюбленіших слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого. Коли брати увійшли до в'язниці й побачили осяяне Божественним світлом обличчя преподобного, вони впали йому в ноги, просили вибачення і його молитов, а цареві сказали, що виконали наказ. Але імператор дізнався правду й удався ще до однієї брехні. Сказавши своїм воїнам, що святий нібито хоче скинути його з престолу, він направив їх до в'язниці. Святий сповідник сам вийшов назустріч розлюченим воїнам, які схопили його і поволокли по вулицях міста. Понівечене тіло-мученика кинули в яму, де ховали злочинців.

На наступний ранок над Авксентієвою горою з'явилася вогняна хмара, потім густий туман опустився на столицю і пронеслася жорстока буря, що вразила багатьох.

http://vk.com/zarvanycia?z=video167930286_166793650%2F06136cd3515363ac01
10 грудня - великомученика Якова Персянина, преподобного Паладія

[Великомученик Яків Персянин]
Святий великомученик Яків Персянина народився у IV столітті у християнській сім’ї. Дружина його також була християнкою. Дітей своїх подружжя виховували в благочесті, прищеплюючи їм любов до молитви і Священного Писання.

Яків займав високу посаду при дворі перського царя Іздегерда і його наступника Варахрана, і був у великих ласках. Щоб не втратити цю ласку, він ховався з своєю християнською релігією і в часі переслідування християн так поводився, наче б він не був християнином. Коли про це довідалася його мати й жінка, надзвичайно засмутилися нечесною поведінкою Якова. Після смерті короля вони написали йому листа з гіркими докорами.

Докір рідних так засмутив Якова, що він почав каятися в своєму грісі. Після того він перестав бувати на королівському дворі, відрікся тих почестей, що за них він пожертвував був св. віру, і явно осудив себе за свою невірність. Коли про це довідався молодий король, син покійного гонителя християн, то закликав його до себе та став питати, чи він справді християнин? Яків тепер сміло заявив, що він вірить у Христа. Побачивши, що ніяким переконуванням не намовить його до відступства, казав король покраяти його тіло на кусні і так замучити. Відтак йому відрубали голову. Кажуть, що тіло Якова було розкраяне на двадцять вісім куснів. Християни потайки позбирали ті кусні тіла, поскладали до домовини і набожно похоронили. Св. Яків Персіянин прославив Христа мученицькою смертю 421 року.

Преподобний Паладій пустельник, подвизався в Антіохії Сирійській під кінець IV століття.

Побудувавши собі на одній горі невелику хатину, тут він у неустанній молитві і пості вів свій подвиг. За подвиги Бог прославив його даром чудотворення.

Одного разу якийсь купець, що носив при собі багато золота, був убитий, а тіло його, вбивці вночі кинули перед дверима хатини преподобного. Коли розвиднилося, і злочин було виявлено, всі стали звинувачувати преподобного у вбивстві.

Під натиском натовпу, святий помолився і молитвою воскресив мертвого. Вставши, він назвав своїх убивць і довів непричетність святого.

Багато інших чудес здійснив преподобний і мирно відійшов до Бога.

Святитель Яків єпископ, Ростовський чудотворець

Святитель Яків, єпископ Ростовський, прийняв постриг у монастирі, що знаходиться недалеко від Ростова. Довгий час він був ігуменом цього монастиря, а в 1385 році був поставлений єпископом.

У цьому сані Яків прославився як покровитель вдів. Убогих та сиріт. На місці подвигів святого Леонтія Ростовського, святий Яків побудував монастир на честь Зачаття св. Анни.

Преставився мирно у 1392 році, його мощі спочивають у його монастирі.

Преподобний Аліпій, стовпник (640)

Преподобний Аліпій стовпник народився в місті Адріанополі в Пафлагонії. Мати його, християнка, рано залишилася вдовою, віддала сина в послух і на навчання єпископу Феодору, а сама, роздавши маєток убогим, стала подвигом добрим трудитись при церкві і була удостоєна звання дияконіси.

З юних років святий Аліпій бажав присвятити своє життя Богові і прагнув до відокремленого життя, проте єпископ Феодор не відпускав його від себе. Одного разу, коли преподобний Аліпій супроводжував свого Владику до Константинополя, йому було видіння святої мучениці Євфимії, що закликала преподобного Аліпія повернутися до Адріанополя і заснувати церкву її імені.

На кошти, пожертвувані віруючими Адріанополя, святий Аліпій побудував церкву в ім'я святої мучениці Євфимії на місці занедбаного язичницького цвинтаря, опанованого легіонами демонів. Поруч з храмом, під відкритим небом, на верху язичницького надгробку святий спорудив собі стовп. П'ятдесят три роки преподобний Аліпій подвигом добрим трудився на стовпі, молячись Богу і повчаючи багатьох, що приходили до нього. Біси, що наповнювали язичницьке кладовище, нападали ночами на подвижника, побиваючи його камінням. Святий Аліпій, ставлячи ні в що зусилля духів темряви, розібрав навіть той легкий навіс над стовпом, який закривав його від дощу і вітру. Переможені стійкістю святого, біси назавжди залишили це місце, освячене подвигом добровільного мучеництва. 

Лише за 14 років до смерті святої Аліпій не зміг більше стояти і змушений був через хворобу ніг лежати на боці, переносячи тяжкі страждання зі смиренням і подякою. Близько стовпа преподобного поступово виникли два монастирі: по один бік - чоловічий, по інший - жіночий. Преподобний Аліпій запровадив для обох монастирів суворі статути і до свого  спочинку керував оселями.

Помер преподобний в 640 році, у віці 118 років. Тіло покійного стовпника було поховано в заснованій ним церкві на честь святої мучениці Євфимії. Святі мощі угодника Божого зцілювали багатьох, які приходили до них з вірою.

На Майдані!!!

Священномученик Климент, папа Римский

Священномученик Климент, папа Римский, родился в Риме в богатой и знатной семье. Силой обстоятельств с детства разлученный с родителями, Климент воспитывался у чужих людей. Живя в Риме, юноша получил прекрасное образование, был окружен роскошью, приближен к императорскому двору. Но его не радовали утехи, языческая премудрость не увлекала его. Он стал задумываться над смыслом жизни. Когда в столицу дошли вести о Христе и Его учении, святой Климент оставил дом и имение и отправился в те земли, где проповедовали апостолы. В Александрии Климент встретил святого апостола ВарнавуЖитие.. Святой Варнава, апостол от 70-тиИкона. Апостол Варнава, слова которого слушал с глубоким вниманием, всем сердцем воспринимая силу и истину Слова Божия. Прибыв в Палестину, святой Климент принял Крещение от святого апостола ПетраЖитие.. Апостол ПетрИкона. Апостол ПетрМолитвыХрамы и стал его ревностным учеником и постоянным спутником, разделяя с ним его труды и страдания. Святой апостол Петр незадолго до своих страданий рукоположил святого Климента во епископа города Рима. После кончины апостола, а за ним святого Лина, епископа Римского (67 - 79), и его преемника, святого епископа Анаклета (79 - 91), на Римской кафедре находился святой Климент (с 92 по 101 год).

Добродетельная жизнь, милосердие и молитвенный подвиг святого папы Климента обратили многих ко Христу. Так, однажды в день Пасхи им были крещены сразу 424 человека. Среди крещеных были люди всех сословий: рабы, правители, члены императорской семьи.

Язычники, видя успехи его апостольской проповеди, донесли на святителя Климента императору Траяну (98 - 117), обвинив святого в том, что он хулит языческих богов. Император изгнал святого Климента из столицы, отправив его в Крым, на работы в инкерманские каменоломни недалеко от города Херсонеса. Многие из учеников святителя последовали за ним, предпочтя добровольное изгнание разлуке с духовным отцом. Прибыв на место ссылки, святой Климент встретил много верующих христиан, осужденных работать в тяжелых условиях, совершенно без воды. Он помолился вместе с осужденными, и Господь в образе Агнца явил ему место источника, из которого излилась целая река. Это чудо привлекло к святителю Клименту множество людей. Слушая ревностного проповедника, сотни язычников обращались ко Христу. Каждый день крестилось по 500 человек и более. И там, в каменоломнях, был вырублен храм, в котором он священнодействовал.

Апостольская деятельность святого вызвала гнев императора Траяна, и он приказал утопить святого Климента. Мученика ввергли в море с якорем на шее. Это произошло в 101 году.

По молитвам верных учеников святителя, Корнилия и Фивы, и всего народа море отошло, и люди нашли на дне в нерукотворном храме ("Ангельской церкви") нетленное тело своего пастыря. После этого ежегодно в день мученической кончины святителя Климента море отступало и в течение семи дней христиане могли поклоняться святым его мощам. Только в IX веке, во время царствования Константинопольского императора Никифора (802 - 811), по Божиему попущению, мощи святого Климента стали недоступны для поклонения на 50 лет. При императоре Михаиле и матери его ФеодореЖитие.. Праведная царица Греческая ФеодораИкона. Царица Греческая ФеодораЦерковь св. прор. Илии и блгв. царицы Феодоры (в крипте) (855 - 867) Херсонес посетили равноапостольные КириллЖитие.. Равноапостольный Кирилл, учитель Словенский.Икона. Святой равноапостольный Кирилл учитель СловенскийМолитвыХрамы и МефодийЖитие.. Равноапостольный Мефодий, учитель СловенскийИкона. Святители Кирилл и МефодийМолитвыХрамы. Узнав о сокрытых мощах святого Климента, они побудили епископа Херсонесского Георгия к соборной молитве ко Господу об открытии мощей священномученика. После соборного служения святых Кирилла и Мефодия и прибывшего с ними из Царьграда духовенства и усердной молитвы всех собравшихся на поверхности моря в полночь чудесно появились святые мощи епископа Климента. Их торжественно перенесли в город в церковь святых Апостолов. Часть мощей была принесена святыми Кириллом и Мефодием в Рим, а святая глава впоследствии принесена в Киев святым равноапостольным князем ВладимиромЖитие.. Святой равноапостольный великий князь Владимир. .Икона. Князь Владимир, равноапостольныйМолитвыХрамы (+ 1015) и положена в Десятинной церкви вместе с мощами святого Фивы, где был устроен придел во имя святого Климента. Память священномученика свято чтится в России. Издревле ему посвящались многие храмы.

Святитель Климент, которого относят к мужам апостольским, оставил нам духовное наследие - два послания к Коринфянам - первые после писаний святых Апостолов письменные памятники христианского учения. (Они изданы в русском переводе в "Писаниях мужей апостольских".)

І навіть сильні світу цього.
Отримавши усе земне,
В молитві кликали до Бога:
«Спаси мене!»

І навіть ті, хто мали владу
Та відкривали полюси,
Благали: «Небесний Тату!
Мене спаси !»

І навіть люди, що сходили
Усі несходжені світи,
Просили в Бога: «Дай нам сили
І освяти!»
________
А Бог сердець торкався ніжно:
«Люблю тебе, спасенний грішник!»

http://www.foru.ru/slovo.7278.3.html

Великомученик Меркурий

Святой великомученик Меркурий, скиф по происхождению, служил воином в римской армии. Нечестивые императоры Декий (249 - 251) и Валериан (253 - 259) издали закон, повелевавший всем римским гражданам поклоняться языческим богам и осуждавший на смерть христиан.

В это время на Римскую империю напали варвары, и император Декий выступил в поход с большим войском. В одном из сражений святому Меркурию явился Ангел Господень и подал ему меч со словами: "Не бойся, смело иди на врагов. Когда победишь, не забудь Господа Бога твоего". С этим мечом святой воин прошел сквозь варварские полчища, уничтожил множество врагов и убил самого царя варваров, обеспечив победу римлянам. Благодарный император щедро наградил святого Меркурия за храбрость и сделал его военачальником.

Святому воину, получившему великие почести и богатство, вновь явился Ангел Господень, напоминая ему, Кем была дарована победа, и призывая к служению Господу. Святой Меркурий вспомнил, что и отец его, Гордиан, исповедовал христианскую веру, крестился и всей душой устремился ко Христу. Он отказался участвовать в торжественном жертвоприношении языческим богам и был призван к грозному императору. Открыто назвав себя христианином, Меркурий бросил к ногам императора воинский пояс и мантию и отказался от всех почестей. В темнице святому Меркурию снова явился Ангел Господень, укрепил его и призвал мужественно претерпеть все страдания за Христа.

Святого мученика растянули над огнем, резали ножами, били плетьми так, что кровь из его ран гасила огонь. Но каждый раз, когда его бросали в темницу умирающим от ран, святой Меркурий получал от Господа полное исцеление, утверждая пред нечестивцами великую силу веры Христовой. Осужденный на смертную казнь, святой сподобился видения Самого Господа, обещавшего ему скорое избавление от мучений. Великомученика Меркурия обезглавили в Кесарии Каппадокийской. Его святое тело благоухало миром и фимиамом, подавая исцеления многим больным.
Василий Кесарийский и Каппадокийский
Василий Кесарийский и Каппадокийский

Уже по смерти своей воин Христов, соединившийся с Церковью Небесной, сослужил воинскую службу на благо Церкви земной. По молитве святителя Василия ВеликогоЖитие.. Святитель Василий Великий.Икона. Святитель Василий ВеликийМолитвыХрамы перед иконой Пресвятой Богородицы об освобождении христиан от гонителя христианской веры Юлиана Отступника (361 - 363) Заступница рода христианского послала святого воина Меркурия в помощь от Церкви торжествующей к Церкви воинствующей. Образ святого великомученика Меркурия, изображенный на иконе рядом с образом Пречистой Богородицы, стал невидимым, а затем вновь показался с окровавленным копьем.

В этот самый момент Юлиан Отступник был пронзен на Персидской войне копьем неизвестного воина, тотчас ставшего невидимым. Окаянный Юлиан, умирая, воскликнул: "Ты победил, Галилеянин!"

Свята Катерина

Свята Катерина (Катерина з грецької означає — чиста) — легендарна християнська свята, великомучениця, дочка знатного правителя міста Александрії. Прообразом Святої Катерини була Гіпатія

Життя святої

Краса, вченість, слава багатства манили до неї багатьох залицяльників, але праведна вона прагнула пошуків Істини буття світу. Знайти її для праведниці допоміг святий муж відлюдник, до якого Катерину відвела мати, будучи таємною християнкою. Він розповів, що є Небесний Жених – Христос, до якого повинна полум'яніти душа, що шукає Істини і відкидає всі примари світу цього тимчасового. На прощання старець вручив святій Катерині ікону Богоматері з Немовлям Христом. Усю ніч діва молилась перед цією іконою, але Богомладенець відвертав від неї свій Лик. Вона знову звернулась до старця і той порадив їй зберігати чистоту (Катерина з грецької означає – чиста) і охрестив святу. Після хрещення до неї з явилась Богоматір з Немовлям, Яке благістно поглянуло на Катерину і простягнуло їй перстень в ознаменування духовних заручин. В ці дні в Александрії відбувалися бурхливі язичницькі гульбища, на які прибув сам імператор Максиміан. В жертву язичницьким богам приносили не тільки тварин, але й сповідників християнства.

Свята Катерина, користуючись своїм знатним походженням, звернулась до імператора, заступаючись за них. Щоб переконати знатну римлянку та інших християн, імператор наказав скликати п'ятдесят найдосвідченіших мужів імперії. Свята відвертістю своїх переконань і доказів навернула їх у християнство. Всі вчені за наказом імператора були вкинуті у вогнище. Сама ж свята Катерина була піддана страшним мукам — колесування. Коли вона спокійно підійшла до знаряддя страти, ангел розбив його на друзки. Тоді Катерина, підійшовши до місця страти, з глибокою вірою в Бога, сама поклала голову під меч ката, молячись за всіх людей:

«Господи Ісусе Христе, Боже мій! Дякую Тобі за те, що Ти поставив на камені терпіння ноги мої і направив стопи мої… Поглянь з висоти Твоєї, Господи, і на цих людей, що тут стоять, і настанови їх світлом Твого пізнання; і прохання тих, хто буде призивати ім'я Твоє святеє через мене, сповни на користь, щоб усіма оспівувалась велич Твоя на віки».

Із рани її замість крові витекло молоко. Це сталося за даними святителя Димитрія Ростовського 24 листопада 307 року.
Церковний переказ

Св. Великомучениця Катерина з Александрії мала 17 років від роду. Була дуже вродлива, високоосвічена і багата. У 304 році вона прийняла християнську віру і відтоді проповідувала Ісуса Христа. За наказом імператора Максиміана, який переслідував християн, була замучена за віру Христову. Після тривалих умовлянь відректися від Христа і перейти до язичників кати роздягли її і били воловими жилами дві години по плечах і животу.

Її дівоче тіло стало суцільною раною. Кров мучениці струменіла і обагряла землю. Її було кинуто до в'язниці, де Катерину тримали без їжі і води, та кати на цьому не вгамувалися. Вони вдалися до нових тортур — поклали дівчину поміж чотирьох коліс з гострими зубцями і, обертаючи колеса два праворуч, два ліворуч, почали шматувати її тіло. Та ось Ангел Господній зійшов з неба і зробив так, що великомучениця лишилась цілою і неушкодженою, а колеса розлетілись на друзки. Тоді кати відрубали їй голову мечем.

Великі страждання св. Катерини навернули багатьох язичників до віри Христової. Серед них — царицю Августіну, дружину Максиміана, Порфирія Стратилата і 200 воїнів, котрі спостерігали її страшні муки.

Місце страти Великомучениці Катерини і сьогодні показують в Олександрії туристам. Жителі Олександрії, які вірили в розп'ятого Господа, встановили мармурову колону, на якій висікли голову св. Великомучениці. Ця колона й зараз стоїть у храмі св. Сави.

Як свідчать перекази, св. мощі Великомучениці були далеко на Синайській горі. У піснях співається: радуйся, всеславна Великомученице Катерино: на горі-бо Синайській, де бачив Мойсей терновий кущ неспалимий, Сам Христос зберігає чесне тіло твоє нетлінним аж до другого пришестя Свого.

На високу гору Синай ці мощі могли покласти тільки Ангели. У храмі на горі Синай знаходяться мощі голови і лівої руки св. Катерини. Невелика мармурова рама стоїть у храмі праворуч престолу. Святую голову нареченої Христової покриває нині золотий вінець, а рука її прикрашена коштовними перснями.

У IX ст. Феофан Нікейський і невідомий монах Вавіль написали багато пісень на честь Великомучениці Катерини, які і сьогодні співаються Православною Церквою в день її пам’яті.

Церква в день пам'яті Великомучениці говорить: «Радуйся ти, бо, посоромивши зухвальство заблудлих красномовців, несвідомістю сповнених, до віри істинної направила; радуйся, бо тіло твоє на муки великі віддавши за любов до Бога, ти, як діва непохитна, не подолана була; ра­дуйся, бо в нагороду за муки небесних осель сподобилася ти й славою вічною втішаєшся. В надії на неї, Великомученице, подвигом твоїм і нас, твоїх співців, стверди».
Пам'ять та посмертне шанування Святої Катерини

Мощі святої Катерини спочивають в монастирі її імені на горі Синай в Єгипті. Сьогодні монастир це великий духовний центр, в якому знаходиться стародавній архів і велика бібліотека стародруків та церковних раритетів. Вважається, що Свята Катерина є покровительницею вчителів, освічених людей та науковців.

Пам'ять святої великомучениці шанується в православному світі. На честь святої Катерини будуються храми, багато монастирів називають її іменем.