20 лютого - преподобного Партенія, єпископа Лампсакійського, великомученика Теодора Тирона
преподобний ПартенійЦього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті преподобного Партенія, єпископа Лампійського та великомученика Теодора Тирона.
Дівству тезоіменитий Партеній святий народився у Мелітополі від батька Христофора, диякона святої Божої Церкви, яка була в тому граді. Не навчений був Партеній книг спочатку, проте слухав те, що читали, запам'ятовував добре багато з Божественного Писання, наче якийсь найкращий книжник. Ріс же літами, ходив до ближнього озера і, рибу ловлячи і продаючи, милостиню жебракам подавав. Із першого свого віку благодаті Божої удостоївся, таїв її в собі перед людьми, у вісімнадцятий же рік життя свого почав чуда творити, бісів з людей виганяючи прикликанням пресвятого Імени Христового. Почала ж про нього слава розходитися серед люду, довідався і священніший Филип, єпископ Мелітопольський, і, прикликавши його до себе і все про нього випитавши і довідавшися, подивувався з чеснот його і Божої в ньому благодаті і звелів навчити його книг. Тоді навченого поставив, хоч не хотів Партеній, у пресвітерство й урядування церковне йому доручив. Святий же Партеній, у чині пресвітерському будучи, більше подвизався і подвійну Божу благодать освячення і чудотворення отримав: зцілював хвороби всілякі і багато знамень предивних в ім'я Господа нашого Ісуса Христа творив. Між иншими його чудами трапилася річ така: зустрів його на шляху один чоловік, якому бик виколов око, і висіло воно на щоці, чоловік притримував його рукою, боліло його, і плакав. Святий, рукою своєю взявши око, поклав на місце і, водою промиваючи, за три дні зовсім зцілив його. Жінка ж одна, що мала рану страшну й невиліковну на тілі своєму, до святого прийшла, зцілення просячи. Коли ж знамення хреста на її чолі преподобний поклав, зразу вона отримала зцілення. Якось ішов святий відвідати хворого чоловіка і минав одного вельможі дім. Пес великий, з ланцюга зірвавшись і з воріт вибігши, кинувся на нього і став передніми ногами на плечі йому, хотівши зубами вкусити лице святого. Той же дмухнув на нього і хресне знамення поклав, і зразу пес відійшов, і скинув його святий з плечей своїх неживого.
Про такі й подібні чуда чувши, архиєпископ кизицький Ахсалій прикликав святого Партенія до себе і зробив його єпископом Лампсакійського града. Чоловік же цей Божий, в доручену йому єпископію прийшовши, отримав град, що цілий належав еллінському в ідолослужінні нечестю, християн же було там мало, і сумував вельми добрий пастир, безперестанно переконуючи, викриваючи, просячи і показуючи їм путь істинну, і чуда в Ім'я Христове творив, хворих їхніх зцілюючи, поки не привів їх до визнання істинного Бога. Бачивши, що град його у вірі робить успіхи, ідолослужіння ж усі відкидають, захотів зруйнувати ті, що були в граді, ідольські нечисті храми, а на їхньому місці чесні і святі храми Божі збудувати. Через те пішов до великого царя Константина прийняти від нього на те владу, і прийняв його благочестивий і христолюбивий цар чесно і люб'язно, отримав від царя, чого бажав: дав-бо великий Константин святому царське своє писання на зруйнування ідольських капищ, ще ж і золота багато подарував на створення святих Божих Церков, відпустив святого з миром. Коли ж повернувся святитель Божий Партеній у Лампсак, зразу всі капища до основи повалив, Божественний ж храм посеред града, великий і прекрасний, швидко збудував, сам працював руками своїми, помагаючи будівничим. Коли ж будували церкву, одного дня прийшов до нього чоловік, який мав у собі духа нечистого потаєного, віддавна-бо жив у ньому біс, і не міг чоловік той пізнати його в собі. Приступивши до святого, привітав його привітними словами. Чоловік же Божий Партеній пізнав у ньому духа нечистого, не привітав його, біс же в чоловікові збентежився, сказав до святого: "Тому що бачити тебе хотів, через те привітав тебе, тЦ ж чому не поцілував мене?" Святий же Партеній мовив йому: "Ось бачив мене, що-бо?" Сказав біс: "І бачив тебе, і пізнав тебе". Сказав святий: "Коли, бачивши мене, пізнав справді, то вийди з Божого творіння". Сказав біс: "Прошу тебе, не виганяй мене з мешкання мого, в ньому ж так давно перебуваю". Спитав його святий: "Наскільки давно живеш у ньому?" Відповів біс: "З дитинства його, і ніхто не пізнав мене дотепер, лише ти єдиний нині, і виженеш мене, як я бачу. Якщо ж виженеш мене звідси, то як відійти мені велиш?" Сказав святий: "Даю тобі місце, в яке маєш відійти". Сказав біс: "Думаю, що скажеш мені піти звідси у свині". Сказав йому святий: "Ні, але даю тобі чоловіка, в якого ж увійшовши, живи, лише з цього нині вийди". Сказав біс: "Чи справді так зробиш, чи лише говориш, щоб вивести мене звідси?" Сказав святий: "Справді кажу тобі, що маю чоловіка приготованого, в нього увійшовши, живи, якщо хочеш, лише вийди з цього чоловіка швидко". Біс, такими словами святого переконаний, просив отримати обіцяне від нього. Тоді святий Партеній, уста свої відкривши, сказав бісові: "Я є тим чоловіком, увійди і перебувай у мені". Диявол же, наче вогнем обпалений, скрикнув, кажучи: "Горе мені, мене, що в чужій посудині живу, після довгого часу виганяєш, і якого зла не зробиш мені, якщо в тебе увійду? Як же в дім Божий увійти маю?" Те сказавши, біс вийшов з чоловіка і пішов у місця пустельні і непроходимі, чоловік же той став здоровий, благодаттю Христовою, і хвалив Бога.
Коли завершилося будівництво церкви, було старання святого спорудити у вівтарі святу трапезу, щоб відправляти на ній Божественну Літургію. Знайшов же в одному зі зруйнованих капищ ідольських камінь дуже добрий, для того придатний і найкращий, звелів будівничим влаштувати його гарно і приготувати до здійснення трапези святої. Робітники, влаштувавши і приготувавши, як годилося, поклали камінь на колісницю і волів сильних впрягли, щоб везти його до церкви. Диявол же, гніваючися за взятий із капища камінь, збунтував упряжених волів і раптом зробив так, що побігли вони, і ніхто не міг їх стримати. І в тому збентеженні і бігу чоловіка на ім'я Євтихіян, який вів їх і керував ними, дією бісівською на землю навзнак під колеса скинув. Колісниця ж із каменем, через нього пройшовши, стерла всі кості його й потлумила середину його, і живіт його розірвався, і помер той чоловік зразу. Довідавшися ж про випадок той, святитель Божий Партеній сказав: "Диявольська злість вчинила те. Не створиш перепон, дияволе, Божому ділу!" І зразу, ставши, взяв зі собою тих, що були з ним, благочестивих мужів, пішов із поспіхом на місце, де випадок той поганий трапився. І, побачивши тіло мертвого, схилив святі свої коліна на землю до молитви п зі сльозами помолився належно до Бога, кажучи: "Ти, Господи Всемогутній, Подателю життя і смерти, Ти ж бо не є І невідаючий, через що злісний ворог підступами своїми завдав смерти творінню Твоєму, але, о Преблагий, як же завжди, так і нині, відкрий суєтний його умисел, життя ж цього учасника покажи, раба Твого Євтихіяна, являючи тим, хто вірить у Тебе, непереможну Свою силу, бо Ти один Бог і Тобі належить слава навіки. Амінь". Коли цю до Бога молитву святий ще в устах мав, повернувся дух мертвого в тіло його, коли весь люд дивився. І почав той, що був мертвим, говорити: "Слава Тобі, Христе Боже, що й мертвих піднімаєш". І зразу став здоровий, як же і спершу, і, взявши волів, тягнув ними віз із каменем до дверей церковних. Тоді всі, що бачили те чудо й несподіване мертвого до життя повернення, віддали славу і хвалу Преблагому Богові. І приносили звідусіль всіх хворих, що страждали від нечистих духів, і зцілювалися всі благодаттю і силою Божою, молитвами ж Партенія святого. Ніякої ж майстерности лікарської в дні цього великого угодника Божого ні до чого не використовували люди, бо всілякі хвороби в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа безкорисливо він зцілював. Між иншими хворими була донька одного Діонисія, що був із царського роду, на ім'я Дафна. її біс люто мучив — за три дні від катування диявольського святий Партеній ЇЇ вибавив. Другу ж, одного Мамалія, який був князем Смирнського града, доньку на ім;я Аґалматія, яку нечистивий дух бентежив, по землі волочив, піну пускав і сковував, зцілив. Тоді Зоїлю, жінку знатну, яка духа віщунства в І собі мала і через те тяжко переживала, вилікував. Після цього юнака одного, сина пресвітера, на ім'я Никон, який мав у собі лютого біса, що мучив його, привели батьки до святого і до ніг його кинули, просили, щоб змилосердився над ним і визволив його від нечистого духа. Чоловік же Божий Партеній сказав їм: "Не є достойний зцілення син ваш, бо на покарання даний йому дух, що мучить його. Адже наче батьковбивцем є: ви-бо часто терпіли від нього дошкуляння і безчестя, в горі душі вашої молилися, щоб Бог покарав його, залиште-бо його так, потрібне для нього це покарання". Вони ж, як дітолюбні батьки, боліли серцями своїми за своєю власною дитиною, возвали, просячи зі сльозами: "Моли Бога за нього, святителю Божий, щоб визволився від лютого диявола". Блаженний же Партеній, бачивши великі сльози батьків і змилосердившися над ними, помолився належно до Бога, і зразу біс із юнака вийшов. Батьки ж, взявши сина свого здорового, повернулися в дім свій, хвалячи і благословляючи Бога. Олександрія, жінка одна із града, що називається Арисва, яка мала духа зміїного, що шипів і багатьох убивав, приведена була до служителя Божого Партенія. Він же, заборонивши духові, зцілив її і відіслав до своїх здоровою. Иншу знову, Синодія одного, авиденійського громадянина, доньку, діву, яку мучив біс, по горах волочачу, яку батьки, взявши, привели до праведника, зцілив покладанням руки і молитвою. Воїна одного на ім'я Аксан, що мав усі частини тіла розслаблені, водою омиваючи і молячися за нього до Бога, зробив здоровим.
Чоловік один на ім'я Алан, родом сирієць, дією неприязного, який у ньому перебував, духа, задушився мотузкою в церкві, яку святий Партеній збудував. І висів на місці оглашенних мертвий, про що довідавшися, святий прийшов до трупа того і, молитвою воскресивши його з мертвих, вигнав з нього диявола. Євтропій, муж із града Пареї, що між Лампсаком і Кузиком розташований, привів до святого жінку свою біснувату для зцілення. На неї ж дмухнувши і над головою її помолившися, святий зробив її зразу здоровою. Також й иншу біснувату жінку на ім'я Акакія, із села Келеї приведену, зцілив угодник Божий. Євхерію, знову жінку, магістріяна Агапіта дружину, отрутою напоєну і страшно хвору, бо роз'їло їй нутрощі від отрути смертельної, Партеній святий, помолившись і єлеєм святим напоївши, зробив здоровою. Юнак Максим із града, що Виза називається, перебував у Лампсаку, служачи одному з дияконів. Він, упавши в недугу черевну — дизентерію — і вилікуватися не мігши, помер. Батьки ж його, почувши про смерть його, прийшли з Визи в Лампсак, щоб поховати сина свого, і, взявши з одром, несли до церкви, плачучи. І поклали його на тому місці, куди святитель Божий Партеній іти мав. І, прийшовши, святий бачив, що лежить мертвий і батьки за ним плачуть, просльозився і сам і, схиливши коліна, помолився до Бога за померлого — зразу ожив мертвий і, піднявшися, сів і почав говорити. Святий же, простягнувши до нього руку, підняв його і віддав здорового батькам. Цілий же град дивувався вельми через таке чудо преславне і прославляв Бога. Теофілію, дияконесу із села Асермійського, а з нею дівчину малу на ім'я Руфина з того ж села, обидві розслаблені були катуванням бісівським, принесено до святого, і обох зцілив, кроплячи водою святою і молячись над ними. Також Таласія, пресвітерового сина, який був одним сином батька свого Іларія-пресвітера і через дію диявола розум втратив, полікував молитвою. Стареньку одну жебрачку на ім'я Каліопа і з нею дівчину Киріякію, яка страждала від духів нечистих, зцілив і, давши їм на потребу, здоровими відіслав.
Окрім цих та инших пребагатьох і невимовних чуд святого трапилося і таке. У домі, в якому тканину на царські порфири і на світлий одяг виготовляли, оселився диявол і чинив багато шкоди робітникам, привидами страшив і руйнував їхню роботу, і були у великій печалі робітники і наглядачі через збитки великі, які із пакостей бісівських були. І боялися гніву царського і кари через марну втрату стількох багатьох коштовностей. Довідавшися ж про те, святитель Божий Партеній, впрошений від наглядачів, прийшов із поспіхом туди і, прикликавши нечистого, що шкоду чинив, демона, заборонив йому страшним і святим Іменем Христовим і відігнав його звідти. Той кричав так, що всі чули, і розповідав, що гонить його вогонь божественний у вогонь геєнський. І з того часу не було в домі тому ніякої ж шкоди. Після цього почав диявол шкодити рибалкам у ловленні їхньому: коли-бо вкидали сіті до води, бачили в них, примарою диявольською, риб велику кількість — коли ж витягали сіті з великим трудом на берег, не знаходили ані малої рибини, і так марно трудилися багато часу. Те було не лише в Лампсаку, але і у всіх навколишніх краю того градах і селах. Зібралися-бо всі з усіх градів і сіл рибалки, прийшли до святого, просячи, щоб помолився за них до Бога, щоб марно в ловленні риб не трудилися. Коли ж святий молився з постом і сльозами, відкрилося йому від Бога, що через диявольську дію така шкода для рибалок буває. І, зразу ставши, святий пішов, і обходив усі береги та пристані, молитви творячи, і диявола, що у водах гніздився, звідусіль виганяючи. Тоді звелів рибалкам вкинути сіті на ловлення, і коли зробили вони те швидко, з радістю, ловлення їх, молитвами святого, настільки благословилося, що ледве змогли витягнути сіті на землю через велику кількість риби. І відтоді було знову для рибалок ловлення щасливе, як же і раніше. Якось сидів святий у пристані Катаптелійській у час ловлення, і коли тягнули сіті, риба велика, що тинос називається, вискочивши із сіті, впала при ногах святого. Він же, знаменувавши її хресним знаменням, розрізати звелів і розділити поміж братів на славу Божу. Після того одного кривого, на ім'й Каліста, полікував, зробивши, що він добре ходити почав. Иншого ж чоловіка на ім'я Лезвія, який був з ніг до голови струпами обкладений, що анітрохи від прокаженого не відрізнявся, єлеєм святим помастивши і помолившися, за три дні зробив здоровим.
Пішов якось святитель Божий Партеній до Тракії у церковній потребі і, в митрополії іраклійській бувши, прийшов до архиєпископа Іпатіяна, хворого вельми, і, побесідувавши з ним, про причини хвороби його питався. У ту ніч відкрив Бог угодникові своєму Партенію, що архиєпископ Іпатіян покараний важкою тою хворобою через грошолюбство і скупість свою, бо речі та маєтки жебраків і убогих собі присвоює. Зранку ж прийшов до нього знову Партеній святий і мовив: "Встань, великий пане, не тілесною-бо неміччю ти одержимий, але покарання маєш через неміч душевну. її-бо скинь і будеш знову здоровий". Відповів хворий, кажучи: "Знаю, що і я грішний і через те караюся Богом, але помолися за мене, прошу тебе, щоб я очистився від беззаконня мого". Сказав йому святий Партеній: "Коли хто вчинить гріх супроти людини, чи може бути почута за те молитва, прогрішення ж твоє перед Богом. Тому те, що маєш від убогих, поверни Богові і будеш завжди здоровий душею і тілом". Архиєпископ же, прийшовши до тями, сказав: "Отче, грішний я перед Господом моїм, Господь же праведний є". І зразу, прикликавши економа, звелів йому принести зібране срібло з маєтків тих, що були відняті в убогих. Бачивши ж, що його багато, просив Партенія святого, щоб роздав жебракам. Святий же радив йому, щоб сам роздав те, що є жебрацьке. Хворий же архиєпископ звелів покласти себе на колісницю і везти до церкви святої мучениці Гликерії. Там, зібравши жебраків та вбогих, щедро роздав усе. Благий же і премилостивий Бог, що не зневажив удовиних двох лепт, сльози блудниці і зітхання митаря прийняв, Він, і архиєпископове покаяння прийнявши, за три дні повне подав йому здоров'я. Чоловік же Божий Партеній щодня обходив церкви Іраклійського града, звичні в них відправляючи молитви. І було так одного дня, що, коли увійшов він до церкви, названої Ахила, знайшов лежачого хворого чоловіка, цілого сухого, — над ним змилосердившися, схилив коліна свої, зі сльозами помолився до преблагого Бога і, вставши з молитви, помастив святим єлеєм хворого — і тої ж години зцілив і поставив на ноги його, і ходити йому звелів, і пішов зцілений здоровий, хвалячи Бога. Довідавшися про те несподіване чудо, іраклійські громадяни поспішили до святого всі, хто якими недугами і хворобами був одержимий, і силою Господа нашого Ісуса Христа, молитвами ж святого всі поверталися здорові. У той же час, коли святий Партеній благодаттю і силою Христовою здійснював чуда, різні хвороби зцілюючи, був же при ньому архидиякон Іраклійської церкви, йому ж ім'я, як і архиєпископові його, Іпатіян. Він, бачивши здійснювані чуда, припав до ніг святого мужа, просячи його зі сльозами і розповідаючи, що багато на полі його насіння в землю посіяного було, і все, що проросло, ниви і вертогради, сади і виноград посохли через бездощів'я. "Але прийди на місце, — казав, — о чесніший отче, і, на все посохле подивившися, помолися до Бога, щоб подав дощ землі висохлій і щоб врятувалася від голоду ціла батьківщина наша". Чесний же і святий муж Партеній пішов із поспіхом на ниви, і вертогради, і виноградники, і бачивши, що все посіяне і всі сади зовсім засохли, заплакав і, схиливши коліна, молився довго зі сльозами до чоловіколюбця Бога, щоб зіслав дощ землі і щоб проросли плоди. Бог же, Який чинить волю Них, що бояться Його, коли ще була молитва в устах святого, покрив небо хмарами дощовими, і зійшов дощ великий вельми, і напоїв землю щедро. Ночувавши ж із архи дияконом на полі тому, цілу ніч Партеній святий перепровадив у молитвах і зранку сказав до архидиякона: "Запам'ятай собі, о брате: знаєш архиєпископа свого, якого покарав Бог важкою хворобою через грошолюбство його. Явив мені цієї ночі Господь, що не за багато днів він із життя цього перейде, ти ж на місці його архиєпископом града Іраклійського будеш. Пильнуй-бо, щоб завжди піклуватися про жебраків, — це найкраща молитва до Бога". Після цього благословив святий архидияконові ниви, вертогради і виногради і, плодоносити їм щедро своєю молитвою і благословенням давши, повернувся у град і пішов до архиєпископа, щоб привітати його і відплисти кораблем у путь свою. Архиєпископ же, зустрівши його, обняв любо, і, коли сіли розмовляти між собою, сказав святий Партеній до архиєпископа: "Сповіщаю тобі, о пане, що через небагато днів звільнишся від тіла і відійдеш до Господа. Ось-бо тебе кличе Христос, істинний Бог наш. Ти ж, відходячи до Нього, залишиш по собі, як же відкрив мені Господь, наступника доброго, пана Іпатіяна, архидиякона твого". Відповів архиєпископ: "Хай буде воля Господня". І поцілувалися навзаєм цілуванням святим, розлучилися, і відплив Партеній святий із града Іраклійського і по кількох днях прийшов у свій град Лампсакський. Після цього небагато часу минуло, розхворівся знову архиєпископ Іраклійський і спочив у Господі, а на його місце поставлений був Іпатіян, який архидияконом був, і сповнилося пророцтво святого. Коли ж настало літо, і були жнива, і збирання всіляких плодів, пішов архиєпископ Іпатіян на поля свої, на ниви і вертогради, які раніше від бездощів'я були висохли, і знайшов на них щедрість плодів велику, більшу від попередніх років урожайних, — було ж те молитвами і благословенням Партенія святого. Наповнивши корабель великий пшеницею, і вином, і всілякими плодами, архиєпископ вирушив у Лампсак до чудотворця, щоб віддати йому вдячність за його благословення. Святий же архиєпископа іраклійського прийняв люб'язно, а принесені ним плоди прийняти не хотів, кажучи йому: "Дякуй Богові за все, це ж розділи поміж братами". І після довгої зі святим бесіди люб'язної архиєпископ Іпатіян повернувся до себе, розділив поміж братами своїми багато пшениці, і вина, і всіляких плодів, за велінням чоловіка Божого, і розповідав усім аж до кончини своєї про велич Божу, що вчинив Господь через раба свого Партенія. Просіяв же в рівноапостольному житті угодник Божий і великий чудотворець святий Партеній, багатьох від ідолів до Бога істинного навернувши і без числа людей від різних хвороб зціливши, сам на кінці життя свого розхворівся і, Господом покликаний, до Нього відійшов місяця лютого на 3-й день, спочив з миром у старості глибокій. Довідалися ж зразу про чесне переставлення святого в навколишніх градах і краях, і зійшлися звідусіль архиєреї на поховання його: іраклійські, кузицькі, мелитопольські, парійські й инших багато єпископів і священиків, наче домовившися, у Лампсакійський град зібралися. І зробили святому поховання славне із псалмами, і співом, і піснями духовним, поклали чесне його тіло поблизу соборної церкви, у молитовниці, яку він збудував. І подавалися від гробу його святого багато зцілень недужим; не лише-бо в житті своєму, а й після переставлення безкорисливий і чудотворний той лікар прокажених очищав, бісів з людей виганяв і всілякі лікував хвороби, і нині лікує, і зцілює душі й тіла наші молитвами своїми, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки. Амінь.
Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).
