26 червня - святої мучениці Акиліни
В краю Палестинському, в місці, що величається Вівлос, жили християни, яких самі святі апостоли навчили віри в Христа. Одному з них, на ім'я Евтолмій, що у правдивому сімействі благочестиво перебував, подав Господь своє благословення, і народила дружина його, і народила дівчинку, яку охрестили Акиліна. Коли дівчинці було чотири місяці, мама взяла її до Евдалія-єпископа. Цей же, в ім'я Бога нашого Ісуса Христа дівчинку святим хрещенням просвітив. Коли вона мала один рік, батько її Евтолмій із земних в небесні переселився простори, а мама виховала дівчинку, і, коли вона мала сім років, всіх християнських звичаїв навчила. Скільки дівчинка роками підростала, стільки більше заповнювалася Святим Духом і була прикрашена в Христі, в ній же так виростала.
Була десятирічною дівчинкою і постійно Господа благанням закликала. У сьомий рік Діоклітіянового царювання, Волусіян, чоловік один, найбільш злісний, між людським поріддям, прийняв антіпатство Палестинського краю. Сам справжнього Господа, Творця всього, не знаючи, почав всезлісно гнати богобоязливих шанувальників справжнього Господа. І багато благородних Христових мучеників хоробрі подвиги свої зробили, вінців спромоглися отримати. У той же час і блаженна дівчинка Килина, чудово Господа знаючи, нерідко ровесників власних звертала, розкажуючи: «Яка вигода вам з поваги до німих і бездушних ідолів? Хіба ви не розумієте, що ті, які в хних вірують і поклоняються їм, суєтні, порожні і душешкідліві, тому бісівська, покладаються? Ті боги самі мертві і безсилі, як іншим можуть щось добре зробити?» Ровесники ж запитували її: «Ти якого пана почитаєш?» Відповідала Килина: «Єдиного Господа, що створив небо і землю, і море, і все, що в них. Його почитаю і Йому, гідно, вклоняюся, Він адже від віку всім, хто вірував у Нього і сподівався на Нього, допомагав. І сильний Він тим, хто Його закликає, благодійний до кінця світу. Тоді ровесники виголосили: «Ми чули, що Господа, якого ти проповідуєш, іудеї на хресті розіп'яли, і Він помер». Відповідала свята: «Над Ним погибель влади не має, Він не зовсім помер а ожив, та й тих, що загиблі були викупив правдивою власною кров'ю і оживив. Він, бачачи жителя нашої планети, з шляху істини заблуканого, захотів втілитися і людиною стати, щоб принижену істоту нашу підняти і направити на рятівну дорогу, винищити диявольську красу, благодать з правдою разом нам подати. Запитали ровесники: «І хто той, кого іменують розп'ятим?» Відповіла Килина: «Рятувальник всіх, який любить людський рід, який, щоб вітхого жителя нашої планети водою і духом одягнув в новітню, добровільно зазнав муки, зійшов на хрест, бажаючи не лише врятувати тих, що на землі живуть, та й тих, що пеклом одержимі, з пут смертних вивільнити. І воскреснувши, на 3-й день явно показав те, що під час Другого Його Пришестя загальне всім зобов'язане бути воскресіння мертвих. Тоді співрозмовники сказали: «Якщо той, про кого ти розмовляєш, стільки в світі добра зробили, то чому іудеї, з роду яких і Він, не мають Його Всевишнім?» На це відповіла благомудра Килина: «Постійно рід ухиляється від праведного шляху. Мають сценарий злістю Засліплювати душу: те, що праведно справді, - відхиляють. Чому, хто вчинив з ними так багато благ, відреклися на хресну смерть Пилату передавши.
Так блаженна жінка нерідко із ровесниками своїми розмовляла. Никодим, один з рабів антіпатових, чув розмову, пішов до нього і сказав, що є дівчинка в граді тому, не кориться королівським указам про шанування богів і ненавидить їх, демонами іменуючи, іншого ж кого-небудь, розп'ятого, проповідує Всевишнім і діток від старого батьківського богопошанування відволікає. Про це дізнавшись, антипатій послав слуг зловити блаженну дівчину. Брали на муки святу мученицю Акиліну у 2-ий рік антіпатства Волусіяна, у дванадцять. І на судилище нечестиве привели. На неї глянувши, антипатій вимовив: «Ти опираєшся королівському велінню та інших спокушаєш, щоб не підпорядковувалися Всевишньому нашому, але щоб розіп'ятому чоловікові поклонялися? Хіба не знаєш, що королі наказували тих, які Ісуса визнають, різним мукам і страті передавати? Тому й ти залиш розп'ятого, благородним безсмертним богам честь і жертву принеси, щоб не дати тебе на тортури. Відповіла блаженна Килина: «Коли мене шкодувати, в антипатієвіх, передаси на муки, станеш передумовою нетлінного вінця, йому від Спасителя мого прийняти покладаюся, тому Його сповідую і ніколи Його навіть в найлютіших тортурах, не відречуся. Тому не зволікай. Різні мені винаходь тортури, щоб зрозуміти, що я перед тобою стою озброєна вірою і тортур твоїх не боюся. Волусіян же почав її спокушати ніжними словами і вимовив: «Бачу, що ти ще молода, красива і слухняна, тому милуюся тобою. Якщо віддам тебе на тортури, то відразу юне твоє тіло порвуть, кати бо не є милосердні, вони після потужних мук гіркуватій смерті віддадуть тебе позбудешся життя в молодості, не допоможе тобі той, кого ти сповідуєш, - Бог християнський. Свята відповіла: «Не потребую твого милосердя. Ти, думаєш, що наді мною змилостивився, більше мені нашкодити бажаєш, так як від справжнього Господа намагаєшся мене відкинути. Тому прошу тебе: не милосердься наді мною, а запеклим до мене будь, щоб з моє терпіння з'ясувати, що ті, які покладають надію на Христа, нездоланні.
Бачив антипатій, ніяк Христову рабу від сповідання її відвернути не може, наказував її бити по лиці, кажучи: «Ось початок мук, є приємні і солодкі тобі?» Відповіла Килина: «Про нелюдів кате! Так як наважився чіпати лице, яке за подобу Божу зроблене, знай, що Той, чию подобу ношу, в день Суду власного не пробачить тебе. Суддя ж вимовив: «Я думаю, що великі боги наші порятунок всього світу тримають у власних руках. І тому в майбутньому столітті також порятунку всіх у власній владі будуть мати. Те сказавши, наказував зняти з дівчини одяг, двом бійцям протягнути її і немилостиво бити, докладаючи такі слова: «Де на даний момент Бог твій, Акіліно, про якого ти говорила, що на Суді власному не пробачить мені? Нехай прийде сюди і забере тебе з рук моїх. Після чого наказав, що били, зупинитися і вимовив блаженній: «Послухай мене, так як чудово тобі рекомендую: залиш своє навіженство і відлучися від християнської брехні, якщо хочеш від тортур звільнитися. Хтось врятується з моїх рук, сподіваючись на того, який сам, колись був розпяний, чому не врятувався? Кого з числа тих, що шанують Його, королі наші залишили жити?» На це відповіла Килина свята: «Думаєши, лютий кате, що тортури, які ти прикладаєш, я відчуваю? Знай точно, що скільки батько твій біс подає тобі мене підступу, стільки або більше, Бог мій подає мені сил і терпіння. Волусіян засумнівався, бачачи таку мужню поведінку блаженної дівчини. Тоді промовив: «Дам тобі кілька днів, щоб ти подумала, вклонилася Всевишнім, за що і життя на землі, і від королів благородну собі честь отримаєш». Запитала ж свята: «Скільки ж днів мені на це відпустиш?» Відповів Волусіян: «Скільки бажаєш?» Килина вимовила: «Прошу тебе, щоб не давав ти мені дня ні години, щоб я про те мислила: з юнацтва чудово вивчилася одному поклонятися Всевишньому і вдаватися до того, хто на небі, на землю дивиться. Волусіян бачачи, що жінка в любові до справжнього Всевишнього непохитна, вимовив собі: «Даремні вмовляння, марні труди мої». І так розсердився, що наказував розпеченими рожнами голову їй через вуха просвердлити. І коли це зробили кати, полум'яніючи полум'я через мозок їй проходила, і струмінь мозгів з кров'ю через ніздрі виходив. Блаженна ж у такому мученні молилася Всевишньому, кажучи: «Господи мій Ісусе Христе, Ти виховав мене з юнацтва мого і променями власної правди приховані ідеї мого серця просвітив, сильною і хороброю власною силою зміцнив мене, щоб мені проти недруга біса стати. Ти, безодню чесної і великої мудрості відкрив тим, які вірують в Тебе, завершив шлях мого подвигу і незгасиму свічку мого дівоцтва зберіг, щоб спільно я з п'ятьма тими розумними дівами увійшла в нечистий твій будинок і там Тебе, сповнювати бажань моїх, вихваляти сподобилася. Так розмовляючи, свята мучениця Килина з лютого болю звалилася як мертва. Мислячи, що вона мертва, антипатій наказував виволокти її звідти, кинути за місто на поталу псам як благородну суду і поховання людського, тому, королівські укази забувши, римських богів відреклася. І лежала мучениця цілий день, кинута на шляху. Коли ж прийшов час ночі, прийшов ангел Господній до блаженної, торкнувся її і вимовив: «Встань і будь не хвора, йди викрий Волусіяна, він і його поради є нічим». І відразу свята Килина встала здорова і вихваляла Господа, розмовляючи: "Дякую Тобі, життя мого Творче, бо вони мені здоров'я і від нечестя позбавляють рабів твоїх. Ти ж, Господи, перед віками, і на віки зобов'язаний бути, ні немає іншого Господа, не рахуючи Тебе. Про те смиренно Тебе прошу, щоб, коли закінчу подвиг мук, вінця слави Твоєї отримала від Тебе і щоб, знаменитими твоїми обіцянками насолодившись, спільно з ликом святих Твоїх, що для Тебе постраждали, Тебе я оспівую. Господь зверху відповів: «Іди, буде так, як ти просиш». Почувши, блаженна раділа дуже. Коли досягла воріт градских, сходи самі по собі відкрилася. І прийшла блаженна до палат Волусіяна «поводирем їй був ангел Господній». Увійшла туди, ніхто їй не забороняв, і стала перед антипатієм, коли той дрімав. Він, зі сну прокинувшись і побачивши її, що перед ним стояла, сторопів закликав кувікуларіів власних і запитав: «Хто це перед очима моїми є?» Вони принесли свічки, виголосили: «Це справді Килина, яка після майже всіх ран була мертвою, за місто псам на поживу ти її викинути наказував. Коли антипатій почув, ще більше жахнувся і наказував, взявши її, дивитися до рани. Коли ж настав день, поставив її знову перед трибуналом своїм і запитав: «Ти Килина?» Відповіла свята: «Очі серця твого засліплені від батька твого біса, хіба і тілесними очима не бачиш? Я - Килина, раба Господня, стою перед тобою. Антипатій ж, рукою очі протираючи, зніяковів. І виголосив собі: «Коли полум'яніла голова і мозок витік, але не загинула, то які тортури можуть їй зашкодити?» Те сказавши, видав вирок на страту їй таку: «Килину, захисницю нечестивої брехні християнської, роками молоду, але чарівницю велику, яка безсмертних богів не вважає ні королівським указам не підпорядковується, яку ми, хоч і довго трудилися, доводячи, але від такої несамовитості відвернути не змогли, - після майже всіх мук, які мало того чарівниці торкнулися, за місто вивівши, смертним в голову усіченням карати наказуємо.
Такий вирок смертний прийнявши, блаженна жінка йшла за місто, на місце екзекуції. Його досягнувши, випросила для себе, щоб помолитися Всевишньому. Піднявши очі до неба, вимовила: «Господи, Боже мій всесильний, дякую Тобі, що старждання мого кончину явив мені. Вихваляти Тебе, Боже мій, Творець всіх, що не дивлячись шлях власний я закінчила. Благословляю Тебе, Майстер всього, що ката осквернив, мене ж вінця нетлінного сподоболяеш. Прийми в світі дух мій, щоб, земне покинувши, отримала я небесне. Так помолилася блаженна, прилетів голос із неба, що розмовляє: «Прийди, діва обрана, що гнів ката перемогла і диявольське жало подвигом своїм вбила. Прийми приготовлену для тебе винагороду. Коли цей голос зверху неї пролунав, до того як кат підняв клинок над її шийою, свята мучениця Христова сном смерті заснула. Бачачи, що мучениця передала дух свій, але не сміючи підкорятися указу антіпатового, відсік клинком мертву голову блаженної дівчини - і з рани замість крові витекло молоко. Християни, що тоді там були, мощі її, дорожче дорогоцінних бісеру, взяли, дорогоцінними запахами і новенькими Плащаницями обгортають і в гробі в граді Вівлос правдиво поховали. І подавалося від гробу її багато зцілень нездоровим славу Христа Господа нашого, з Папою і Святим Духом восхваляемого нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/90/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://
www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://
www.youtube.com/embed/I593MznHV_U
