Профіль

КрокСпасіння

КрокСпасіння

Україна, Теребовля

Рейтинг в розділі:

zarvanycia.cc.ua 25 серпня - святих мучеників Аникити, Фотія і т

  • 25.08.14, 19:34

zarvanycia.cc.ua 25 серпня - святих мучеників Аникити, Фотія і тих, що з ними

Святі мученики Аникита і Фотій були родом з Нікомидії і жили за правління імператора Діоклетіана (284-305 рр.).

Імператор Діоклетіан був язичником і чинив гоніння на християн, а у 305 році встановив на міській площі знаряддя страти, щоб залякати віруючих у Христа.

Анкита був військовим імператора, однак оскільки був віруючим християнином, то критикував імператора за такі негідні вчинки.

Розгніваний імператор наказав мучити святого, а потім кинути його на поживу звірам. Але лев не заподіяв шкоди святому чоловікові.

Раптово почався сильний землетрус, внаслідок якого впало капище Геркулеса, і під проваленим міським муром загинуло багато язичників.
Кат, який підняв меч щоб відсікти голову святому, сам упав непритомний.
Святого Аникиту стали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь погас. Тоді мученика кинули в казан з киплячим оловом, але олово охололо.
Так Господь зберігав Свого раба для утвердження і вірі багатьох.

Племінник мученика Аникити, святий Фотій, підтримував всяко свого родича і, звернувшись до імператора, сказав: "Дивись твої боги - ніщо!"

Тоді імператор наказав схопити і Фотія.
Мучеників посадили у в'язницю. Через три дні Діоклітіан став умовляти їх: "Поклоніться нашим богам, і я прославлю і збагачу вас". Мученики відповіли: "Загинь ти зі своєю славою і багатством!". Тоді їх прив'язали за ноги до диких коней, але святі, ковзаючись по землі, залишалися неушкодженими. Не постраждали вони і в дуже жаркій лазні, яка розвалилася.

Господь беріг своїх вірних мучеників та чинив для них чуда і багато язичників увірували в Нього.

Та святі Аникита і Фотій засвідчили Господу своїм життям і муками велику віру в Нього і довіру до Його провидіння. І прийшов час перенестися їм у життя вічне і щасливе, приготоване для праведників.

Діоклітіан велів розпалити величезну піч, і спалити праведників у ній. Та коли кидали туди Аникиту і Фотія, то безліч християн, натхнених подвигами святих мучеників, самі ступили в неї зі словами: "Ми теж християни! Якщо вбиваєте їх, то вбивайте і насі"
Всі вони померли з молитвою на вустах.

Тіла святих Аникити і Фотія не постраждали від вогню, навіть волосся залишилося неушкоджене.

Бачачи це, багато хто з язичників увірували в Христа.

Такими подвигами, життям та смертю засвідчили свою віру в Христа святі мученики Аникита і Фотій та багато християн, що були з ними.

Так святі мученики сповнили слова Христа, який казав: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде (Єв. від Матея 16:24-25).


Більше про святих та більше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ZbiQi3Z6Cr0

zarvanycia.cc.ua Должник и царь Библейская притча

  • 24.08.14, 22:03

zarvanycia.cc.ua
Должник и царь
Библейская притча

Царство Небесное подобно царю, который захотел сосчитаться с рабами своими. Когда начал он считаться, приведён был к нему некто, который должен был ему десять тысяч талантов, а как он не имел, чем заплатить, то государь его приказал продать его, и жену его, и детей, и всё, что он имел, и заплатить. Тогда раб тот пал, и, кланяясь ему, говорил:

— Государь! Потерпи на мне, и всё тебе заплачу.

Государь, умилосердившись над рабом тем, отпустил его и долг простил ему. Раб же тот, выйдя, нашёл одного из товарищей своих, который должен был ему сто динариев, и, схватив его, душил, говоря:

— Отдай мне, что должен.

Тогда товарищ его пал к ногам его, умолял его и говорил:

— Потерпи на мне, и всё отдам тебе.

Но тот не захотел, а пошёл и посадил его в темницу, пока не отдаст долга. Товарищи его, видев происшедшее, очень огорчились и, придя, рассказали государю своему всё бывшее. Тогда государь его призывает его и говорит:

— Злой раб! Весь долг тот я простил тебе, потому что ты упросил меня. Не надлежало ли и тебе помиловать товарища твоего, как и я помиловал тебя?

И, разгневавшись, государь его отдал его истязателям, пока не отдаст ему всего долга.

Так и Отец Мой Небесный поступит с вами, если не простит каждый из вас от сердца своего брату своему согрешений его.

Детільніше про притчу та більше для душі:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ZbiQi3Z6Cr0

zarvanycia.cc.ua Звернення Блаженнішого Святослава з нагоди Дня

  • 24.08.14, 18:00

zarvanycia.cc.ua Звернення Блаженнішого Святослава з нагоди Дня Незалежності

Дорогі в Христі!

Цього року Всевишній знову сподобив нас радості святкувати Свято Незалежності нашої Батьківщини України. У нових драматичних, але водночас величних історичних обставинах, які нам доводиться сьогодні переживати, ми по-новому відкриваємо для себе неоціненність скарбу жити у вільній, суверенній і незалежній державі.

Насамперед незалежність відкривається нам як невід’ємна складова свободи та гідності кожної особи і всього нашого суспільства. А цей дар гідності та свободи Божих дітей ми отримали від самого нашого Творця. Про це навчає ап. Павло, звертаючи до нас слова Отця Небесного: «Буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!» (2 Кор. 6, 18). Кожен народ має природне право жити в самостійній і незалежній державі, зберігаючи свою самобутність та вповні розвиваючи всі свої дари й таланти. Коли хтось зазіхає на це право народу, то заперечує даровану йому Творцем гідність і взагалі можливість існування.

Свобода і незалежність України, як Божий дар, є водночас плодом багатовікових героїчних змагань наших предків. Неустанна боротьба за суверенність Батьківщини часто була сповнена жертвами і скроплена кров’ю героїв. Проте наш народ ніколи не звертав зі своєї дороги, що нею прямував до свободи, – дороги віри, – дороги, якою є Господь наш Ісус Христос, що сам про себе сказав: «Я є дорога, правда і життя» (Ів. 14, 6).

Ця євангельська істина була настільки глибоко закорінена у свідомості українців, що навіть виражалася переконанням: краще вмерти вільним, ніж жити рабом; краще вберегти гідність, жертвуючи собою, ніж втратити власне майбутнє та майбутнє народу, ідучи на внутрішні компроміси із злом та неправдою. Про тих, хто йшов цією християнською дорогою правди, великий Кобзар написав:

…Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава заповідь моя.

У ці чи не найскладніші часи вільної України, – часи випробувань і новітніх викликів саме на нас Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу стати в їхні ряди. Прикладом нам мають слугувати сучасні герої – полеглі воїни Небесної сотні і тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність і кращу долю України.

Церква супроводжує їхній подвиг неустанною молитвою до Господа, вимолюючи для загиблих вічної небесної нагороди, а для живих – захисту від ворогів, припинення війни та утвердження на наших землях тривалого і всеохопного миру. Ми твердо віримо, що Господь зглянеться на молитви і страждання свого народу, визволить його від напасті агресора й виведе на шлях оновлення та розбудови національного буття на фундаменті життєдайного Божого Закону.

Знаменно, що в цей нелегкий час наша Церква дякує Господу Богу за 25-річчя дару свободи на рідних землях. Воскресіння Церкви-мучениці серед хаосу комуністичного режиму, що розпадався на очах усього світу, стало провісником, доброю новиною про близьке воскресіння України та проголошення її незалежності. Цим ювілеєм Господь ще раз хоче наголосити всім нам, що це Його силою, діянням Святого Духа наша Церква змогла вистояти в найтяжчі роки переслідувань, коли здавалося, що смерть перемагає життя. Сьогодні ми сповнюємося надією на те, що життя і розвиток нашої воскреслої Церкви в Україні є джерелом Божого благословення і підтримки для нашого народу в його теперішній боротьбі за своє буття.

У воскресінні Сина Божого ми відкриваємо зміст Хресної Жертви нашого Спасителя, через яку прийшло спасіння світові та свобода від гріха і смерті. У воскресінні Його Церкви ми здатні побачити славу наших мучеників, гідність і велич Божих дітей. У воскресінні України можемо збагнути значення та ціну тих жертв, які сьогодні кладуть на вівтар Батьківщини найкращі сини й дочки України задля запевнення її щасливого майбутнього.

У це свято свободи молімося до Господа за мир в Україні. Наша Церква, як добра мати, цього дня особливо благає у Всевишнього захисту і життя для своїх дітей. Тому спільно просімо в нашого Небесного Отця в ім’я Його єдинородного Сина Ісуса Христа припинення кровопролиття, горя і сліз на нашій землі. Поспішімо з християнською любов’ю послужити всім постраждалим унаслідок агресії проти нашої держави.

Відстоюючи в нових обставинах нашу незалежність, навчімося бачити образ стражденного Христа в кожному, хто втратив домівку чи вимушено покинув свою землю, у кожному пораненому, полоненому чи викраденому. Наполегливо продовжуймо підтримувати українських воїнів та зміцнювати нашу державу молитвою, працею та активною громадянською позицією. При цьому витривало йдімо дорогою правди і добра, – Христовою дорогою, – яка єдина провадить до повноти життя у свободі та радості.

Благословення Господнє на вас!

† Святослав

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Пам’яті його освячення,
18 серпня 2014 року Божого

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати це Звернення після кожної Божественної Літургії у неділю, 24 серпня 2014 року Божого, у День Незалежності України

Набагато більше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc

zarvanycia.cc.ua АКАФІСТ ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ЗА МИР В УКРАЇН

  • 24.08.14, 17:20


zarvanycia.cc.ua АКАФІСТ ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ЗА МИР В УКРАЇНІ

Кондак 1

Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати Тобі:
Радуйся, Невісто неневісная!

Повна версія акафісту та ще багато цікавого за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc

zarvanycia.cc.ua Мученик архидиакон Евпл

  • 24.08.14, 15:12

zarvanycia.cc.ua Мученик архидиакон Евпл

           В царствование Диоклитиана и Максимиана гонение на христиан распространилось по всей вселенной. В это время упомянутыми нечестивыми царями в Сицилию был послан для розыска и мучений христиан один, известный своею жестокостью, князь, по имени Пентагур. Придя в город Катану, мучитель приказал городскому начальнику Калвисиану собрать на площадь весь народ, не только живущий в городе, но в окрестностях. На Ахиллиевой площади было приготовлено место для зрелища, и на звуки труб и бубнов собралось множество народа обоего пола и разного возраста. Сюда пришел и князь Пентагур с Калвисианом; увидев народ, он спросил последнего:
           - Все ли воздают честь и поклонение и приносят жертвы нашим богам?
           Калвисиан отвечал:
           - Поистине, светлый князь, все, которых ты видишь, усердно служат великим богам, принося множество жертв; среди них нет ни одного нечестивца.
           Этот ответ привел Пентагура в сильную радость, и он выразил свое одобрение как народу, так и начальнику города; затем, обнародовав повеление царей, он пред всеми дал власть Калвисиану, – если найдется кто-либо называющий себя христианином, то он может предать его мучениям и умертвить. После этого Пентагур удалился в другие города; Калвисиан же призвал к себе преторских слуг и приказал им тщательно разыскивать, не найдется ли где-либо в городе или его окрестностях кто-либо, хотя бы даже тайно исповедующий христианскую веру, – такого человека они должны взять для мучений. Тогда подошел один из слуг и сказал:
           - Здесь в городе есть человек по имени Евпл: он носит с собою какую-то книгу и, обходя дома и улицы, учит народ, называя великим христианского Бога.
           (Святой Евпл был диакон и носил с собою Евангелие: читая из него народу о чудесах Христовых, он учил его веровать во Спасителя).
           Услышав это, Калвисиан тотчас послал взять его и привести к себе связанного. Воины отправились, разыскивая святого Евпла по всему городу; наконец они нашли его в одной бедной хижине, где он читал святое Евангелие, поучая слушающих; воины взяли его, связали ему назади руки и повели на суд к городскому начальнику, захватив и Евангелие. Увидев святого Евпла, Калвисиан сказал:
           - Ты ли хулитель богов и преступник приказаний царских?
           Святой Евпл отвечал:
           - Кто такие ваши боги, чтобы я почитал их?
           - Наши боги — Юпитер, Асклипий и Диана, – сказал Калвисиан.
           - Ты, – возразил ему святой, – слеп, не зная единого истинного Бога, сотворившего небо и землю, создавшего человека из земли и нас христиан облекшего бесценною и пресветлою одеждою бессмертия, которая есть святое крещение.
           - Ты потому говоришь так горделиво, что не испытал еще мучений, – сказал Калвисиан.
           - Для меня эти муки венец светлый, а для тебя тьма и погибель, – возразил святой Евпл.
           Тогда Калвисиан, сильно разгневавшись, приказал повесить святого Евпла и строгать его железными гребнями. В время этих мучений святой Евпл поднял к небу глаза свои и, молясь, говорил:
           - Господи Иисусе Христе, облеки меня, с которого как одежду совлекают теперь плоть, бессмертием в будущей жизни даруй мне на час сей крепость, чтобы не победили меня муки. И с неба был голос:
           - Мужайся и крепись, Евпл! тебе уже уготована истинная одежда.
           Долго строгали святого мученика, причем Калвисиан говорил ему:
           - Неужели ты не оставишь своего заблуждения? Почему ты не хочешь войти в храм богов и принести им жертву, чтобы от них получить прощение своих грехов, от царей — честь и богатство, от нас — предложение дружбы; вообще через это ты приобрел бы много золота и серебра.
           - О, сын погибели слуга и сообщник дьявола! — отвечал святой Евпл, – не знаешь ли, как грозно в день страшного суда Божия ты будешь наказан за всех тех, которых теперь склоняешь к идолопоклонству золотом и серебром?
           Еще более разгневавшись, мучитель приказал бить святого по челюстям железными молотками и сокрушать ему бедра и голени. Во время этих побоев святой Евпл укорял мучителя, говоря:
           - Безумный, ослепленный злобою человек! к чему ты причиняешь мне эти муки, которые я, укрепляемый моим Богом, считаю за паутинные сети? Если можешь, изобрети еще более лютые, а эти для меня не более как игра.
           После этого Калвисиан приказал отвязать святого Евпла и, повесив ему на шею Евангелие, отвести в темницу, при этом он велел особенно тщательно запереть тюремные двери и запечатать их его перстнем, и поставить стражу, чтобы никто не мог пройти к святому Евплу и принести с собою хлеба и воды: Калвисиан хотел, чтобы он, мучимый жаждою и голодом, умер. Святой Евпл пробыл в темнице семь дней и ночей и почувствовал сильнейшую жажду; тогда он помолился Господу:
           - Господи Иисусе Христе, истинный Бог наш, дарующий пищу всему живущему, Ты, напоивший в древности людей Твоих, водимых по пустыне Моисеем, источив им из камня живую воду (Исх.17:6), Ты, изведший для Сампсона воду из сухой челюсти ослиной (Суд.15:19) и омывший нас водою святого крещения, дай и мне, молю Тебя, прохладу, ибо я изнемогаю от жажды: повели, да истечет в темнице этой источник воды и утолит жажду мою, и все узнают, что Ты один Бог и нет другого, подобного Тебе.
           Когда святой Евпл окончил эту молитву, внезапно в темнице появился источник воды; он выпил этой воды и удовлетворил ею не только свою жажду, но и свой голод, как будто бы пищею; святой Евпл воспел, славя и благодаря Бога. По прошествии семи дней, Калвисиан приказал вывести из темницы мученика, если он еще жив: он полагал, что святой Евпл отчасти от ран, отчасти от голода и жажды уже умер. Когда воины пришли и открыли двери темницы то пришли в ужас, увидев, что вся темница полна воды. Святой же Евпл простер руки над водою, как бы повелевая, и вода тотчас стала невидима. Воины сказали друг другу:
           - Поистине велик Бог, Которому служит этот человек!
           И, взяв святого мученика, они повели его в дом городского начальника. Последний увидев, что святой Евпл нисколько не изменился телом и весел, точно идет с пиршества, очень удивился и сказал:
           - Хотя теперь поклонись богам, прежде чем тебе не отсекут головы.
           Святой Евпл отвечал:
           - Коварный и ослепленный друг дьявола! Кому охота оставить свет для того, чтобы ходить во тьме?
           Разгневанный градоначальник приказал оторвать ему уши железными крючками и отвести связанного в претор для суда; сюда пришел и сам мучитель и, севши на своем месте, долго принуждал святого к принесению нечестивых жертв, но, видя, что святой Евпл остается непреклонным, Калвисиан осудил его на усекновением мечом. Выслушав свой смертный приговор, святой Евпл просил градоначальника, чтобы пред усекновением ему дано было время для молитвы, Калвисиан изъявил свое согласие на просьбу. Когда воины повели святого мученика на казнь, то им сопутствовала большая толпа народа, среди которой не мало было и христиан, тайно державшихся своей веры. Достигнув места, святой Евпл остановился; потом, обратившись к народу, он взял Евангелие, которое всегда носил с собою, и, открыв, начал читать о чудесах Христовых, поучая познанию истинного Бога, и многие из язычников просветились светом истины Христовой. Затем святой Евпл начал молиться Богу и к нему пришел глас свыше:
           - Блажен ты Евпл, добрый и верный раб Мой, гряди и вступи в радость Господа твоего, наслаждаясь покоем со всеми от века благоугодившими Мне!
           После того как раздался этот глас, святой Евпл преклонил главу свою и, по усечении ее, отошел ко Господу своему: его страдания закончились в одиннадцатый день августа месяца1. Благоговейные мужи из христиан взяли честное тело и главу и погребли в особо уготованном месте, и по молитвам святого мученика при гробнице его совершалось много исцелений, в которых действовала благодать Господа нашего Иисуса Христа, Ему же со Отцом и Святым Духом честь и слава во веки. Аминь.

Більше цікавого за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc

zarvanycia.cc.ua Мученики архидиакон Лаврентий, Папа Сикст, диак

  • 23.08.14, 10:58
zarvanycia.cc.ua Мученики архидиакон Лаврентий, Папа Сикст, диаконы Феликиссим и Агапит, воин Роман, Римские

Мученики архидиакон Лаврентий, Папа Сикст, диаконы Феликиссим и Агапит, воин Роман, Римские пострадали в 258 году при императоре Валериане (253-259). Святой Папа Сикст, родом из Афин, получил хорошее образование, проповедовал в Испании и был поставлен епископом в Рим после мученической кончины святого Папы Стефана (253-257, память 2 августа). Это было время, когда Папа, занимавший Римский престол, избирался на верную смерть. В скором времени святой Сикст был также схвачен и посажен в темницу вместе с двумя своими диаконами Феликиссимом и Агапитом. Когда святой архидиакон Лаврентий встретил Папу Сикста, которого вели в темницу, он со слезами воскликнул: "Куда ты, отче, грядешь? Зачем оставляешь своего архидиакона, с которым всегда приносил Бескровную Жертву? Возьми своего сына с собой, чтобы и я был общник тебе в пролитии крови за Христа!" Святой Сикст отвечал ему: "Не оставляю тебя, сын мой. Я старец и иду на легкую смерть, а тебе предстоят более тяжкие страдания. Знай, что через три дня после нашей смерти и ты пойдешь за мной. А теперь пойди, продай церковные сокровища и раздай гонимым и нуждающимся христианам". Святой Лаврентий с усердием исполнил завет святителя.

Услышав, что святой Папа Сикст поведен с диаконами на суд, святой Лаврентий пошел туда же, чтобы видеть их подвиг, и сказал святителю: "Отче, я уже выполнил твое поручение, раздал врученное тобою сокровище, не оставь меня!" Услышав о каком-то сокровище, воины взяли его под стражу, а мучеников усекли мечом († 6 августа 258 г.). Император заключил святого Лаврентия в темницу и поручил надзирать за ним начальнику тюрьмы Ипполиту. В темнице святой Лаврентий молитвой исцелял собиравшихся к нему больных и многих крестил. Пораженный этим, Ипполит сам уверовал и принял Крещение от святого Лаврентия со всем своим домом. Вскоре архидиакон Лаврентий был вновь приведен к императору с приказанием показать спрятанные сокровища. Святой Лаврентий ответил: "Дай мне срок три дня, и я покажу тебе эти сокровища". За это время святой собрал множество нищих и больных, питавшихся лишь милостыней Церкви, и, приведя их, объявил: "Вот те сосуды, в которых вложены сокровища. И все, кто влагает свои сокровища в эти сосуды, с избытком получают их в Царствии Небесном".

После этого святого Лаврентия предали жесточайшим мукам, принуждая его поклониться идолам. Мученика били скорпионами (тонкая железная цепь с острыми иглами), опаляли раны огнем, били оловянными прутьями. Во время страданий мученика воин Роман внезапно воскликнул: "Святой Лаврентий, я вижу светлого юношу, который стоит около тебя и отирает твои раны! Заклинаю тебя Господом Христом, не покидай меня!" После этого святого Лаврентия сняли с дыбы и отдали в тюрьму к Ипполиту. Роман принес туда водонос с водой и умолял мученика крестить его. Сразу же после Крещения воины отсекли ему голову († 9 августа). Когда мученика Лаврентия повели на последнее испытание, святой Ипполит хотел объявить себя христианином и умереть вместе с ним, но исповедник сказал: "Затаи ныне свое исповедание в сердце. Спустя немного времени я позову тебя, и ты услышишь и придешь ко мне. А обо мне не плачь, лучше радуйся, я иду получить славный мученический венец". Его положили на железную решетку, под которую подложили горячие угли, а слуги рогатинами прижимали к ней тело мученика. Святой Лаврентий, взглянув на правителей, сказал: "Вот, вы испекли одну сторону моего тела, поверните на другую и ешьте мое тело!" Умирая, он произнес: "Благодарю Тебя, Господи Иисусе Христе, что Ты сподобил меня войти во врата Твои", - и с этими словами испустил дух.

Святой Ипполит ночью взял тело мученика, обвил пеленами с ароматами и дал знать пресвитеру Иустину. Над мощами мученика в доме вдовы Кириакии совершили всенощное бдение и Божественную литургию. Все присутствовавшие христиане причастились Святых Таин и с честью похоронили в пещере тело святого мученика архидиакона Лаврентия 10 августа 258 года. Святой Ипполит и другие христиане пострадали через три дня по кончине святого Лаврентия (13 августа), как он предсказал им об этом.

Більше цікавого за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc

Просим о молитве за христиан в Ираке и Сирии.

  • 22.08.14, 21:33

Просим о молитве за христиан в Ираке и Сирии.
---------------------------------
Боевики ИГИЛ (Исламского государства Ирака и Леванта) убивают людей только за их веру. Десятки тысяч людей вынуждены оставить свои дома и бежать в другие страны. Мировое сообщество практически ничего не предпринимает. Папа Франциск призывает всех людей доброй воли обратиться в молитве Господу о прекращении насилия и установлении мира. Масштабы трагедии там ужасают. Возможность такого сложно даже представить. Польский сайт подготовил материал с кадрами из этих стран (не рекомендуем переходить по ссылке людям со слабыми нервами. содержит сцены насилия. только 18+) - http://www.redakcja.mpolska24.pl/6737/holokaust-chrze..
---------------------------------
Добавим, в социальных сетях все большее распространение набирает изображение арабской буквы N, ставшей символом поддержки ближневосточных христиан. Этим знаком обозначали дома христиан боевики ИГИЛ после захвата города Мосул на севере Ирака. Этот символ означает "назорей", то есть "христианин". Собственность христиан была объявлена принадлежащей джихадистам
---------------------------------
#католики, #христианство, #христиане, #Иисус, #Христос, #вера, #молитва, #Ирак, #Сирия, #геноцид, #ПапаФранциск, #Франциск, #ИГИЛ, #Мосул

22 серпня - Святого апостола Матія

  • 22.08.14, 19:55

22 серпня - Святого апостола Матія

Святий апостол Матій народився у Вифлеємі. Ще в ранньому дитинстві він почав вчити священні книжки і Закон Божий під управлінням Симеона. Конкретно завдяки йому Матій жив вимогливо по заповідях Божих.

Пройшло 30 років з тих пір, як Господь Ісус Христос народився від Діви Марії. Прийшов час і Він хрестився у Івана Христителя і явивши Себе світові, зібрав учнів-майбутніх апостолів і проповідував про наближення Царства Небесного, створюючи безліч чудес. Святий Матій, почувши Його науку, покинув мирські турботи і приєднався до Його вихованців і послідовників і скрізь слідував за Всевишнім, насолоджуючись бачити Бога. Ісус, знаючи всі гріхи людської душі, бачив чистоту Матія і обрав його в 70-ти апостолів. Після мук, воскресіння і вознесіння Господа, його взяли в число 12-ти апостолів, на місце Іуди-зрадника. І пізніше при Зісланні Святого Духа на апостолів, Матія був з ними. Після чого апостоли кидали жереб, кому в якій країні проповідувати Слово Боже.

Матію випала Іудея. Там він і трудився, відвідуючи всі містечка і села, щоб поширити звістку про спасіння світу через Ісуса Христа. Не побоювався він проповідувати і язичникам. Святе Письмо говорить, що Матій проповідував і в Ефіопії, де сильно постраждав: його волочили по землі, били, стругали тіло сталевими кігтями, палили вогнем. Але Дух Святий

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/194/

Часткова версія:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc

Святий мученик Еміліян,

  • 21.08.14, 19:47

Святий мученик Еміліян,

Святий мученик Еміліян, слов'янин, постраждав за Христа за царювання імператора Юліана зрадника «361-363». Бажаючи повернути в Римській імперії культ язичницьких богів, Юліан розіслав в усі області указ, згідно з яким всі християн слід було карати.

Святий Еміліян був рабом місцевого градоначальника і прихованим християнином. Обурений жорстоким указом, святий Еміліян просочився в язичницьке капище, розбив молотком статуї ідолів, перевернув вівтарі, світло і вийшов, ніким не помічений. Скоро язичники побачили, що капище було розгромлене. Розлючена маса накинулася на 1-го селянина, щр ненавмисно проходив повж. Тоді святий Еміліан звучно крикнув, щоб не чіпали безвинного жителя нашої планети, і виголосив, що сам зруйнував капище.

За указом царя святого Еміліяна довго і безжально били, а потім засудили до спалення. Опинившись у вогні, він не помер. Полум'я обпалило багато тих язичників, які стояли навколо. Костер загас, святий Еміліян ліг на тліюче вугілля і з молитвою віддав дух Богу «† 363».

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/193/

Часткова версія:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc

20 серпня Церква згадує прпмч. Дометія

  • 20.08.14, 20:33

20 серпня Церква згадує прпмч. Дометія

Святий Дометій жив за царювання Костянтина Великого. Він походив з Персії, де його направили в християнство. Святий покинув сім'ю і нечестиву язичницьку вітчизну і відправився до кордону з Грецією в місто Нізібії. Там, в одному з монастирів, він був хрещений, а з плином часу і пострижений у ченці і жив там непорочно і в вимогливому пості.

Але завдяки бісу, інші ченці зненавиділи його, тому святий Дометій пішов в монастир святих страждальців Сергія і Вакха в містечко Феодосіополь. Там він наслідував життя архімандрита Нурвела, про якого кажуть, що 60 років він не їв нічого вареного, спав надзвичайно мало, ну і не лежачи, а стоячи, спершись на жезл. Архімандрит Нурвел проголосив преподобного Дометія дияконом, але коли святий дізнався, що його бажають змусити стати священиком, то пішов звідти. Святий Дометій усамітнився на одній з пустельних гір. Там він жив, служачи Богові, терплячи спеку, мороз і всі капризи погоди. Пізніше він увійшов в вертеп, де Ім'ям Христовим здійснював чудеса: майже всіх виліковував від недуг, звернувши їх у християнство.

Потім в цю місцевість відвідав Юліан Зрадник. Дізнавшись про діяльність святого Дометія, правитель віддав наказ закидати камінням. Слуги, зобов'язані були виконати безбожний указ, застали святого з 2-ма вихованцями, коли вони в піснях прославляли Бога. Так святий Дометій і його вихованці стали страдниками Христовими, будучи побитими камінням язичниками.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/192/

Часткова версія:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc