
Тема виховання дітей — вічна. Але сьогодні ми дізналися, що є речі, котрі часто вважаємо неправильними, все ж варто дозволити дитині. Неймовірно, але психологи сходяться на думці, що більша свобода і воля дають свої плоди швидше, аніж заборони та жорсткі правила.
1. Обирати собі одягХто хоч раз ходив з дітьми по магазинах, підтвердить — око починає сіпатися і рука терміново шукає в сумочці валер’янку. І звичайно, вам так не подобаються ті яскраві худі чи порвані джинси, але психологи радять дослуховуватись до дитячих бажань тому, що:
– так малі створюють своє “я”, працюють над своєю особистістю;
– дитина обирає те, що з радістю буде носити сама, а не ховати в найбільш віддалені закутки шафи.
2. Їсти шкідливу їжу
Будьмо відвертими: усі діти люблять чипси, сухарики, льодяники та чупа-чупси. І, ніде правди діти, заборона на них одразу скасовується, якщо дитина залишається не в полі зору батьків наодинці з цими смаколиками: вона пожадливо й одразу їх з’їдає.
Спеціалісти радять батькам іноді самим купувати таку їжу і давати її дітям вдома.
[ Читати далі ]Інколи погляд з іншої точки зору на всім відомі об’єкти приносить несподівані результати
Є місця на планеті, які знають всі навіть не бачивши їх на власні очі, завдяки тисячам листівок і фотографій.
[ Читати далі ]Який небезпечний погляд
“Кожен раз, коли ми даємо їй собаче печиво, вона просто сидить і так дивиться на нас з печивом в зубах”...
[ Читати далі ]


Це цікаво.
Досить курйозно буває дізнаватися історію звичних,
повсякденних речей. Ось, наприклад, чи замислювалися ви, чому пішохідний
перехід системи «зебра» виглядає саме так, як він виглядає? Широкі смуги, розташовані уздовж вулиці?
Існує думка, що пішохідні зебри з'явилися після Другої Світової війни.
Це не зовсім так. Бо тут, як і багато в чому іншому, винні давні
римляни. Перші зебри з'явилися ще 2000 років тому в Римі. Зебру робили у
вигляді «містка», тому що вулиці зазвичай були заповнені стічними
водами і сміттям. Пішоходи переходили через завалені гноєм і відходами
вулиці по спеціально покладених великих плоских каменях, підібраних так,
щоб колеса колісниць (ширина колії яких у римлян теж була
стандартизована) потрапляли точно між каменів. Це дозволяло і колісницям
проїхати і пішоходам не замочити ноги.