Профиль

MajsterOR

MajsterOR

Украина, Тернополь

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Последние статьи

Не можу не поділитися

  • 08.01.14, 19:02
Позичено на сайті Радіо Свобода.


Ленінізм у головах і в штанах нинішніх керівників України

Іван Гвать

   Політика президента Януковича і прем"єра Азарова наприкінці 2013 року нагадала українцям рішучість зрусифікованої Тьоті Моті з п"єси Миколи Куліша "Мина Мазайло". Перефразовуючи демарш згаданої тьоті він звучить нині так: "Лучше бьіть изнасилованной (путіністами), чем европеизированной".
    Це квінтесенція політики і поведінки президента та прем"єра України за тиждень до Вільнюського саміту та після українського провалу на ньому в листопаді.
    А починалася казка зовсім інакше.
    Коли 2010 року лідер Партії регіонів Віктор Янукович став президентом України, він і його політсила почали говорити про початок свого "золотого віку" в державі. Під впливом дурману в перші роки своєї влади перебував і Ленін. Після перевороту в Петрограді він був переконаний, що полум"я більшовицької революції охопить весь світ.
    У квітні 1918 року Ленін тріумфально заявив: "Мьі, партия большевиков, Россию убедили. Мьі Россию отвоевали. Мьі должньі теперь Россией управлять".
    Прагнення "руліть" і показати хто в Україні керівна і спрямовуюча сила стало домінуючим і для регіоналів 2010 року.
    Але, як це серед політичних ватажків з авторитарними замашками (і кримінальним минулим) часто буває, обмеженість, помножена на зарозумілість жорстоко може помститися. Зарозумілість притуплює
 розум і перетворюється на манію величі.
    До речі, це помітив і вождь більшовиків невдовзі після узурпації влади в Росії. Оглядаючись на пройдений, хоч і коротенький, шлях, памятаючи про обіцянки більшовиків народу, Ленін 1921 року напише: "Главная ошибка всех нас бьіла до сих пор, что мьі рассчитьівали на лучшее; и от етого впадали в бюрократические утопии. Реализовалась из наших планов ничтожная доля. Над планами смеялась жизнь, смеялись все".
    Як було не сміятися. "Мьі решили, что крестьяне по разверстке дадут нужное нам количество хлеба, а мьі разверстаем его по заводам и фабрикам, - и вьійдет у нас коммунистическое производство и распределение", - писав тоді більшовицький  вождь. 
    Але чуда не сталося. Реалізація ленінського земного царства не віідбулася. А імперія "розвиненого соціалізму" - СРСР - опинилася на смітнику історії. Саме такий фінал може чекати в Україні і Партію регіонів та її ватажків на чолі з почесним головою партії.
    Над їхніми обіцянками про "покращення вже сьогодні" всі розумні, крім регіоналів, сміялися. А виправдання, наприклад, Азарова, що у всьому винні "папєрєднікі", перетворилися в гомеричний регіт.
    Щоб не бути голослівним, такий приклад.
    Вже після скандальних Харківських домовленостей із Росією про газ і Чорноморський флот (квітень 2010 року) Микола Азаров на прес-конференції за підсумками 100 днів роботи своєї команди у червні 2010 року звітував "місту і світові " про світле майбутнє. Перефразувавши відому фразу Йосифа Сталіна, яка вперше пролунала 1935 року: "жити стало краще, жити стало веселіше", чи то із зарозумілості чи з невігластва, Азаров мав відвагу твердити: "Головне, що ми знайшли рятівне коло для економіки незалежної України - це перегляд кабальних газових угод. Ціна газу знижена на 100 доларів за тисячу кубометрів. Відновлюється робота металургійної та хімічної промисловості. Держава завдяки перегляду контракту з Росією щорічно економитеме 4 мільярди доларів. Загалом країна впродовж дії нового контракту зекономить близько 40 мільярдів доларів, які підуть на модернізацію промисловості та інфраструктури".
    Наприкінці грудня 2013 року той самий прем"єр знову переконував, мовляв після підписання чергового договору з Москвою (17 грудня) "ми отримали надійні важелі для того, щоб стабілізувати фінансово-економічну ситуацію в державі, продовжити модернізацію нашої економіки і, зрештою, на сильних позиціях створити зону вільної торгівлі з Євросоюзом, водночас маючи зону вільної торгівлі з СНД" 
    При цьому Азаров майже зробив Путіна "гарантом" незалежності України.
    Чи бува в Азарова не "головокружение от успехов"?
    А чим займався уряд від червня 2010 року до кінця 2013-го? Розподілом державного майна між "Сім"єю" та її кланами. Накопичуючи величезні борги, Кабінет міністрів під диригентурою Азарова, водночас, водив хороводи: "Мьі рожденьі, чтоб сказку сделать бьілью"..., а якщо виникнуть проблеми, то винувата невістка: "папєрєдніки", Євросоюз, опозиція чи навіть нібито "вимога" ЄС запровадити в Україні одностатеві шлюби.
    Наприкінці 2013 року Янукович і Азаров опинилися в ситуації, в якій перебував Ленін у березні 1922 року. Звертаючись до делегатів ХІ з"їзду РКП(б) більшовицький вождь зізнався: "Вьірьівается машина из рук: как будто бьі сидит человек, которьій ею правит, а машина едет не туда, куда ее направляют ... машина едет не совсем так, а очень часто совсем не так, как воображает тот, кто сидит у руля етой машиньі".

    Азаров: "дела идут очень плохо".
    
    На закритому засіданні уряду у вересні 2012 року Азаров заявив під стенограму у стилі Леніна: в Україні "дела идут не плохо, дела идут очень плохо".
    Прем"єр дуже обурився, що його слова стали надбанням ЗМІ.
    Стільки ленінізму в головах вищих посадовців керівної сили в нинішній Україні.
    Минуло кілька місяців і в січні 2013 року Янукович звинуватив Кабмін у саботажі і безвідповідальності в питанні економічних реформ. "Як можна на 35%, 25% виконувати (запровадження реформ)? Це саботаж, Це просто люди втратили відповідальність", наголосив гарант, закликаючи прем"єра "робити висновки й не чекати, коли закінчиться рік". При цьому Янукович на адресу Азарова і його команди сказав: "Що заважає поганим танцюристам - ми знаємо". Ось як плавно перекочував ленінізм із голів представників українського олімпу в їхні штани ...
    Свою критику на адресу Кабінету міністрів України гарант повторив і на засіданні Ради регіонів 26 грудня 2013 року. "Ви (уряд) особисто відповідальні за те, що непроста ситуація в реальному секторі ускладнила виконання бюджету і змусила нас приймати додаткові кредитні кошти. Що це було? Прорахунки? Недоробка? Дайте мені відповідь на це питання", - вимагав Янукович.
    Відповіді президент не дочекався, а "поганий танцюрист" далі очолює уряд. Зрозуміло, Азаров вірно служить Януковичу всіма правдами і неправдами від першого дня свого призначення на цю посаду. Вся зграя, що при владі, розглядає економіку України  як власне, хоч і державне, підприємство, яке виснажують, щоб відірвати собі чим більший шмат,бо хто зна, як буде завтра, адже влада не вічна ...
    Є ще одна складова поведінки і професіоналізму поганих танцюристів і поганих артистів чи проффесорів у владі. Це збірне поняття.

    Під гіпнозом Путіна

    У червні 2012 року Янукович в інтерв"ю виданню The Time Magazine високо оцінив артистичні здібності президента Росії Путіна у зв"язку з його переговорами з тодішнім прем"єром України Тимошенко про газові угоди 2009 року.
    Під час першої зустрічі з Путіним Янукович, уже в ранзі президента, похвалив російського екс-прем"єра. Він сказав: "Це Тимошенко порушила правила. Я не знаю, як ви її переконали, які аргументи ви наводили. Це ваша справа і ваш артистизм. І я особисто не думаю, що у когось язик повернеться звинуватити вас у будь-яких порушеннях".
    Як видно, "артистизм" Путіна Януковича просто зачарував, ба навіть більше. Під час їхньої зустрічі в Ялті та Москві наприкінці 2013 року кремлівський удав просто загіпнотизував (і проковтнув?) київського кролика.
    Абстрагуючись від мозгів і штанів ленінізму в керівних ешелонах правлячої еліти нинішньої України,варто звернути увагу на таке.
    В інтернеті оприлюднено світлини з території "антимайдану" в Маріїнському парку в Києві, який залишили по собі 23 грудня 2013 року борці за щасливе майбутнє, проплачені (і не дуже) регіоналами. "Антимайдан" від сміття і пляшок з-під горілки прибрали за ними активісти-учасники Євромайдану, тобто українські громадяни, які прагнуть законності і порядку в європейській державі - Україні.
    Це дуже символічно. Може, невдовзі їм доведеться прибирати всю Україну від сміття, яке накопичилося за часів правління регіоналів.

    Іван Гвать, - дослідник,публіцист

Початок?

  • 30.11.13, 17:23
Чи то мені здається, чи щури почали втікати з корабля? 
Льовочкін, Богословська (де воно собі таке прізвище підшукало?) ... Хто далі?
А з другого боку; теж мені корабель ... ТИТАНІКrofl Старе корито з пердунячою командою

0%, 0 голосов

100%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Сонет 66

  • 12.07.13, 02:37
Я кличу смерть - дивитися набридло 
На жебри і приниження чеснот, 
На безтурботне і вельможне бидло, 
На правоту, що їй затисли рот, 
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті, 
На правду, що підлоті навдогоду
В бруд обертає почуття святі, 
І на мистецтво під п"ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде, 
І на добро, що в зла за служника!
Я від всього цього помер би нині, 
Та як тебе лишити в самотині?

                     У.Шекспір


Над прірвою в брехні

  • 28.06.13, 10:32
УРИВОК

     Непомітно водорості бюрократизму зупинили українського есмінця, який патрулює межі мирного продовольчого життя. Потужний тренд кінця минулого століття трансформувався на харчову безпекунаших сусідів. Європа дає нам гроші, щоб ми, нарешті, завели двигуни державного і громадського контролю. Росія закриває кордони при щонайменшій ознаці загрози, Білорусь, як деякі інші дружні країни, користується нагодою розчинити свої ерзаци в нашому широкому морі. Всі пристосувалися!
     Чому ми стали такими? Чому багатовікова культура здорового і різноманітного харчування в аграрній країні з унікальними компонентами родючості перетворилася на масовий прийом напівсинтетичної їжі всім населенням?
     Мабуть, багато хто схильний шукати винних у кабінетах де перебувають депутати з міністрами. І не помиляться у виборі адресата. Але не одні вічні крайні системи відповідають за спільні біди, Одних ерзац-ковбаса губить, а інших робить багатими і щасливими. Чим дешевше продукт, тим більше від нього комерційноївигоди і тим частіше він балансує на краю небезпечної прірви. Ледве похитнуться стандарти, все летить у безодню зла.
     Хто ж виготовляє для нас продукти з погазниками якості "на межі фолу"? Той фахівець, що додає занадто багато згущувачів, консервантів і барвників? Ні! Він просто виконує розпорядження технолога. Але й технолог ні до чого,  керується кошторисом і вказівкою керівництва. Гадаєте, від директора все йде? Але запитайте його, чому натуральні компоненти замінюються добавками і наповнювачами? Він відкриє вам таємницю бізнесу. Якщо вчиняти інакше, ціна зросте, терміни реалізації зменшаться, і підприємство не витримає конкуренції. Тоді люди, які засипають до бункерів не те, що хочеться брати до рота, залишаться без роботи. А   значить, виробникам, які залишилися на плаву, доведеться ще більше "хімічити", випускаючи доступний для населення товар. Отже приготування неїстівного, в наших умовах, ритуал милосердя. Чи варто стежити за ним пильним державним оком? Досить просто приглядати. Адже головний підривник продовольчої безпеки - бідність населення. (виділено мною). Вона змушує балансувати над прірвою, і брехати самим собі, розписуючи фресками реклами міфічну красу українського гастронома. З 12000 підприємств, зайнятих у сфері виробництва продовольчих продуктів, систему європейських гарантій безпеки впровадила лише сота частина. Це дані проекту IFC "Безпека харчової продукції в Україні", розпочатого європейцями спільно з нашими державними органами. На жаль, багато підприємств просто не в змозі модернізувати виробництва за стандартами ЄС, через низьку рентабельність і непередбачуваність попиту в перспективі. Адже якщо ми, споживачі, не знаємо, скільки і чого купимо для сніданків і обідів наступного місяця, то що говорити про плани виробника. Він же давно лише на замовлення працює.


                                                     Олексаксандр ПРИЛИПКО

                 ДЕНЬ №107-108 П"ЯТНИЦЯ-СУБОТА, 21-22 ЧЕРВНЯ 2013

Сила оточення. Інформація для роздумів.

  • 12.06.13, 22:52
     Колись прочитав таку байку:
     Один селянин знайшов орлине яйце, приніс його додому і підклав під квочку. Через певний час з того яйця вилупилося пташеня орла, але як усі кури греблося в смітті, чекало поки господар нагодує-напоїть. Так минуло декілька років, орел виріс, навіть постарів. Але одного разу якось зиркнув він на небо і побачив птаха з величезними крилами, який ширяв високо-високо, десь аж під хмарами. І навіть від самих помахів крил віяло силою і свободою.
Старий орел із захопленням, навіть з благоговінням спостерігав за польотом, а тоді запитав: "Що це за птах?"  "О, це орел, цар птахів. - відповіли йому. -Нам з ним не рівнятися. Ми ж лише кури." Старий зітхнув і попрямував до найближчої купи гною.
     Як вам баєчка? Плакати не хочеться?

Що таке націоналізм, фашизм, нацизм, шовінізм... Без емоцій

  • 11.06.13, 23:05
                                                             (продовження)
Термін "шовініст" виник, коли Франція вела завойовницькі війни в Африці, і можна зрозуміти, чому з"явилася ідея про винятковість великодержавницьких націй. Були ідеологи й прихильники цього виду патріотизму. У Франції войовничим патріотом був наполеонівський солдат Шовен, від якого й пішла ця назва. Тут доречно зауважити, що саме шовіністична імперська політика породжує націоналізм, а не навпаки. Отже, ототожнювати націоналізм з патріотизмом не слід. У незалежній неімперській мононаціональній державі нема грунту для націоналізму ні в доброму, ні в поганому його тлумаченні. Але за такою логікою виникає питання: чому ж тоді в суверенній Україні, яка вже не в імперії, є націоналісти? Причому є законні націоналістичні партії. Більше того, Україна - унітарна держава, в якій біля 80% населення - етнічні українці. Мабуть, справа в тому, що Україна не стала ще справді незалежною державою. В ній існують постімперські синдроми і є сили, ноги яких зав"язли в імперському минулому. Є й колишні шовіністи - солдати вчорашньої імперії, які не визнають України як окремої держави. Отже, є й сили, які прагнуть утвердити національну державу. Вони й називають себе націоналістами. Якби Українасправді була незалежною державою, то в ній більшість громадян стояли б за українську націю, українську культуру, українську мову як основу культури і як засіб єднання всіх громадян. Як це є в Німеччині, Польщі, Чехії, Швеції та інших демократичних країнах. Але в Україні є політичні сили, які називають націоналістів фашистами. А що ж таке фашизм, який ідеологи і політики ототожнюють з нацизмом? Чому німецьких солдатів Другої світової війни в Радянському союзі називали, а тепер в Україні якось аж затято й далі називають і фашистами і нацистами одночасно? Слово "фашизм" італійського походження і формально означає "вязка хмизу", а по суті символізує згуртованість людей певного типу. Як ідеологія фашизм означає, що нацією мають правити особливі люди. Може б, воно й нічого, бо ж і ми намагаємося вибирати у владу особливих, найкращих людей. Але біда в тому, що фашисти самі себе вважають особливими і самі себе вибирають. Вони створюють організацію орденського типу, а це призводить до диктатури і тоталітаризму з усіма негативними і страшними наслідками. Характерно, що фашизм властивий для будь-якої спільноти і може виникнути в будь-якій країні. Перед війною фашизм розвинувся в Італії. Правда, якось не довелось чути чи читати про створення італійськими фашистами таборів смерті і фізичного знищення євреїв, як це робили німецькі нацисти. Хто ж такі нацисти? Якщо фашисти вважають, що спільнотою мають правити особливі люди, то нацисти пішли значно далі - вони були переконані, що світом мають правити особливі нації. Звичайно ж, для них такою винятковою була їхня нація. Як бачимо, нацизм вже має расові особливості, Попри все це зауважимо, що і фашисти і нацисти теж були патріотами своїх держав.Так що ототожнювати націоналізм з патріотизмом не слід.
       Отже, до відповіді на питання, що таке націоналізм - добро  чи зло - кожен об"єктивно може підійти сам. Для цього треба відповісти самому собі на паралельне питання: чи потрібно нації відстоювати право на власний розвиток? Якщо таке право міжнародною спільнотою надається, то питання націоналізму взагалі відпадає. Сили, які не визнають права нації на свою національну державність, активізують націоналізм.
      А як же бути у мононаціональній державі представникам інших етносів, які у меншості? У демократичних країнах представники інших націй є рівноправними громадянами і мають право вільного розвитку своєї культури, мови, звичаїв. У Коституції України також право вільного розвитку гарантується всім громадянам, якого б походження вони не були. Тобто держава у вибір способу життя громадян не втручається. У демократичній державі є лише одна вимога до всіх своїх громадян - жити за законом країни.

                                                     Богдан СУСЬ, професор національного                                                         технічного університету України "Київсь-
                                                      кий політехнічний інститут", доктор                                                               педагогічних наук 

    ДЕНЬ №87-88 П"ЯТНИЦЯ-СУБОТА, 24-25 ТРАВНЯ 2013 

Що таке націоналізм, фашизм, нацизм, шовінізм... Без емоцій

  • 26.05.13, 19:31
                                         ДЕНЬ №87-88 пятниця-субота, 24-25 травня 2013



     Слово "націоналізм" ми чуємо чи не щодня по радіо, телебаченню, читаємо в газетах. Причому поняття, пов"язані з цим словом, часто мають зовсім протилежний зміст. Одні вважають, що націоналізм - це добре, інші розуміють, як велике зло. Часто слово "націоналізм" подається як синонім слова фашизм, інші ототожнюють його зі словом патріотизм. В газеті "День"(№67-68 від15-16 квітня 2011 року) є стаття Володимира Монастирського "Націоналізм: чим він є - злом чи добром?", на яку було багато відгуків, що спонукало автора ще раз виступити на цю тему (№100-101 від 10-11 червня 2011 р.), де він досить грунтовно роз"яснює, що означає слово "націоналізм", а також інші слова, такі як "фашизм", "нацизм", "шовінізм", "комунізм", "расизм", повязуючи їх з конкретними ідеологами і політиками, як Шовен, Муссоліні, Гітлер.
     Мене теж цікавлять терміни, і я навіть не раз робив опитування студентів, як вони розуміють значення цих слів. Виявляється, що слово "націоналізм" більшість ототожнюють зі словом "патріотизм", а слово "фашизм" розуміють як щось, безумовно погане, але конкретно не знають, що воно означає. В наших медіа слово "фашизм" ототожнюється зі словом "нацизм". Мовляв, нацизм - це німецький різновид фашизму. Однак треба відповісти на питання: чому одне й те ж поняття характеризується різними словами? Слова "фашизм", "нацизм", "шовінізм", "комунізм", "расизм" відображають певні суспільні явища, і  їх потрібно розрізняти.
     Отже, що таке націоналізм? Слово "націоналізм" пов"язане з імперською державою. В імперській державі влада силою підкорює різні нації, і представники великодержавної нації  зверхньо ставляться до підкорених націй. Для існування імперської держави потрібна уніфікація - спільна (державна) мова, якась об"єднуюча (інтернаціональна) культура тощо. В імперії без спільної мови представникам різних націй важко порозумітися. Але в кожної нації є свої традиції, своя культура, своя мова як основа культури. І люди тієї чи іншої нації не схильні зрікатися свого. Серед них знаходяться активні діячі, які беруться відстоювати інтереси нації. Це і є націоналісти. Звісно, націоналісти є патріотами своєї нації. Причому патріотами активними, дієвими. Ступінь активності залежить від суспільних і політичних умов. Націоналіст є ворогом імперії. Найбільшим ворогом, бо він, відстоюючи інтереси своєї нації, намагається зруйнувати імперську державу. Тому кожна імперія бореться з націоналістами і переслідує їх, як найбільших своїх ворогів. Імперія має своїх захисників. Це шовіністи. Шовіністами є представники великодержавної нації. Вони пройняті ідеєю своєї винятковості. Добре це, чи погано, але захисники імперії теж є патріотами своєї імперської держави. Щоправда, вони люблять не тільки свою національну батьківщину, але також підкорені землі. Слід, однак, розрізняти любов до імперської держави і любов до національної батьківщини. Бо імперії таки розпадаються - тобто для людської спільноти вони є небажаними.

                                              Богдан СУСЬ, професор Національного
                                       технічного університету України "Київський
                                        політехнічний інститут", доктор педагогічних
                                                             наук
                                            Продовження незабаром.

  P.S. Якщо б я подав лише посилання на цю статтю, то 95% читачів  цим посиланням не скористувались би. А так: будь -ласка, все на блюдечку!
Водночас роблю рекламу газеті для тих, хто вважає себе інтелектуалом. Газета ДЕНЬ і не в кожному кіоску. 

Єволюция продолжается

  • 19.05.13, 21:54
        Интересно, сколько в наше время понадобилось бьі обезьяне лет, чтобьі превратиться в человека? Сто лет? Тьісяча лет? Три тьісячи лет?
        Да нисколько! Ее бьі просто назначили человеком. Допустим, кто-то у нее в людях есть, какой-то знакомьій или дальний родственник, он бьі с кем-то там переговорил, нельзя ли, мол, обойтись без єволюции, уж очень достойная обезьяна и семейньіе обстоятельства у нее, не может она, ну не может дожидаться єволюции ... И нашлись бьі возможности: кого-нибуть бьі переместили, кого-то понизили, и обезьяну в люди - хлоп! И на дверях кабинета написали  бьі: "Человек", - хотя там, за дверью, сидела бьі обезьяна.
         И никто не усомнился бьі, что ето человек. Ну подумаешь, немножко зарос, столько дел, некогда бьіло побриться. А то, что не соображает, тоже можно понять; работа ответственная, широкий масштаб, все ето охватить - не хватит никакого соображения.
         И просидела бьі обезьяна в кабинете до пенсии, да еще получала бьі благодарности, если б начальству не возражала. А она бьі  и не возражала. Возражают те, у кого членораздельная речь, а ети нечленораздельньіе, да еще в уютном кабинете, на приличном довольствии - ети всегда со всем согласньі, если ето, конечно, лично их не касается. Наступи такой обезьяне лично на хвост, она еще как завопит, запротестует, хотя вообще-то, в принципе, против наступления на хвостьі она не возражает. Пока ето собственного хвоста не касается.
         Мне, конечно. могут возразить, что ето путь не єволюционньій, что такого в природе не может бьіть. В природе - конечно. Потому, что природа развивается по своим законам. А если обойти законьі, как мьі ето делаем? Сколько мьі таких обезьян в люди произвели! Да еще, как в старьіе, первобьітньіе времена, дали им в руки палку!
         Мьі и сейчас их производим, разве вьі не заметили? Производим, производим! Очеловечиваем обезьян. Єволюция продолжается! 

                                ФЕЛИКС КРИВИН

Мені було класно

  • 25.03.13, 00:44
      Історія ця почалася ще восени минулого року.
Я вибіг з лабораторії до найближчого магазину, щоб взяти дещо на обід. За прилавком дві дівчинки років двадцяти. Раніше їх не тут не бачив, але нічого дивного; власниця бере їх на 2 місяці, на "випробувальний термін", а потім звільняє, щоб платити менше. Переді мною двоє-троє покупців.
      - Замовляйте, мужчина! - то вже одна з них, чорнява, до мене.
      - Пів житньо-пшеничного і кефір в пакеті, жінко.
      - Яка я вам жінка, ви що, перевіряли мене?! - обурилася. Напарниця сміється збоку.
      - А чого ж;  ви мені  "мужчина", то я до вас "жінко". Ви мене також не перевіряли.
      - То що, я мала вам "дядьку" казати?
      - Запросто! А я вам "цьотко"!
      - Ну а як?! - вже мало не плаче.
      - Не знаю, але колись зверталися "пане", чи "пані".
      - О, коли то було! То, хіба, моя бабця ще так говорить.
      - І що, не звучить?
      - Та звучить, але тепер так не прийнято.
На тому й розпрощалися. За пару днів я пішов на іншу роботу, в інше місце. Кілометрів за два відтіль.
І от, позаминулого тижня, повертаюся додому десь біля восьмоі вечора і згадую, що забув хліба купити. Ходжу в основному пішки для підтримки тонусу. По дорозі магазинчик, але я там ніколи не бував. Заходжу і ще з дверей чую:
        - Заберіть здачу, пане!
Підійшов ближче. Двоє чоловіків розраховуються за пляшку і закуску, а за прилавком та сама чорнява. Я впізнав і вона впізнала. Привіталися. 
        - А ви вже не працюєте в "Остері"? - це я розпитую.
        - Та ні; сказала шефиня, що не підходжу. Знайшла тут.
Ще пару слів, беру хліб. Прощаємося:
        - Всього доброго, надобраніч.
        - Надобраніч, пане!
 Я таки повертаю назад.
        - Як так " пане"? А "мужчина"?!
        - Нема "мужчина".. Я тепер всім "пане" і "пані" кажу. - А тоді впівголоса, хоч в магазині нікого більше: - Майже тиждень привикала.
        - І як тепер?
        - Привикла! Нормально! - сміється. - Класно! 
Я йшов додому і мені також було класно!

Світ і ми

  • 23.03.13, 23:48
    Навколишній світ неможливо ані заперечувати, ані приймати.
    Заперечувати - все одно, що втікати від своїх же ніг.
    Приймати його - все одно, що цілувати свої ж губи.
    Залишається єдине: спостерігати, намагатися зрозуміти і розслабитисяsmile . 
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая