Над прірвою в брехні

     Непомітно водорості бюрократизму зупинили українського есмінця, який патрулює межі мирного продовольчого життя. Потужний тренд кінця минулого століття трансформувався на харчову безпекунаших сусідів. Європа дає нам гроші, щоб ми, нарешті, завели двигуни державного і громадського контролю. Росія закриває кордони при щонайменшій ознаці загрози, Білорусь, як деякі інші дружні країни, користується нагодою розчинити свої ерзаци в нашому широкому морі. Всі пристосувалися!

     Чому ми стали такими? Чому багатовікова культура здорового і різноманітного харчування в аграрній країні з унікальними компонентами родючості перетворилася на масовий прийом напівсинтетичної їжі всім населенням?

     Мабуть, багато хто схильний шукати винних у кабінетах де перебувають депутати з міністрами. І не помиляться у виборі адресата. Але не одні вічні крайні системи відповідають за спільні біди, Одних ерзац-ковбаса губить, а інших робить багатими і щасливими. Чим дешевше продукт, тим більше від нього комерційноївигоди і тим частіше він балансує на краю небезпечної прірви. Ледве похитнуться стандарти, все летить у безодню зла.

     Хто ж виготовляє для нас продукти з погазниками якості "на межі фолу"? Той фахівець, що додає занадто багато згущувачів, консервантів і барвників? Ні! Він просто виконує розпорядження технолога. Але й технолог ні до чого,  керується кошторисом і вказівкою керівництва. Гадаєте, від директора все йде? Але запитайте його, чому натуральні компоненти замінюються добавками і наповнювачами? Він відкриє вам таємницю бізнесу. Якщо вчиняти інакше, ціна зросте, терміни реалізації зменшаться, і підприємство не витримає конкуренції. Тоді люди, які засипають до бункерів не те, що хочеться брати до рота, залишаться без роботи. А   значить, виробникам, які залишилися на плаву, доведеться ще більше "хімічити", випускаючи доступний для населення товар. Отже приготування неїстівного, в наших умовах, ритуал милосердя. Чи варто стежити за ним пильним державним оком? Досить просто приглядати. Адже головний підривник продовольчої безпеки - бідність населення. (виділено мною). Вона змушує балансувати над прірвою, і брехати самим собі, розписуючи фресками реклами міфічну красу українського гастронома. З 12000 підприємств, зайнятих у сфері виробництва продовольчих продуктів, систему європейських гарантій безпеки впровадила лише сота частина. Це дані проекту IFC "Безпека харчової продукції в Україні", розпочатого європейцями спільно з нашими державними органами. На жаль, багато підприємств просто не в змозі модернізувати виробництва за стандартами ЄС, через низьку рентабельність і непередбачуваність попиту в перспективі. Адже якщо ми, споживачі, не знаємо, скільки і чого купимо для сніданків і обідів наступного місяця, то що говорити про плани виробника. Він же давно лише на замовлення працює.

                                                     Олексаксандр ПРИЛИПКО

                 ДЕНЬ №107-108 П"ЯТНИЦЯ-СУБОТА, 21-22 ЧЕРВНЯ 2013