Карантин 1986

     Через 10 місяців в понеділок 28 квітня на роботі почали люди шушукатись, що в Чорнобилі аварія на АЕС. Офіційні ЗМІ мовчали, першого травня всіх нас добровольно-принудітєльно вигнали на демонстрацію. В Вишгороді саме в цей день урочисто відкривали пам'ятник Леніну, вздовж Дніпра дув сильний північний вітер, а через кілька днів офіційно всім запропонували закрити кватирки, мити підлогу, не виходити на вулицю - почався карантин. Повітрям постійно курсували вантажні вертольоти, засипали реактор піском, глиною, бором, свинцем. Димерською трасою на Київ рухались колони автобусів з дітьми та жінками, евакуйованими з Прип'яті та Чорнобиля. На Прип'ять почали возити бетон, з невеликого бетонного заводу Вишгорода також. Щоб контролювати завезення радіоактивного пилу бетоновозами, на повороті на Вишгород був обладнаний контрольний пункт. За нічне чергування на пункті надавався відгул, тому я кілька ночей згодився чергувати. На пункті стояв вагончик, був дозиметр ДП-5, один (!!!) респіратор і журнал для фіксування автомашин і виміряного рівня радіації. Задача контролюючого: одягти респіратор (!!!) зупинити бетоновоз з Прип'яті, перевірити рівень радіації на шинах і, при перевищенні (цифр не пам'ятаю), направити автомобіль на мийку, що була поряд: велика цистерна з водою і шланг. Офіційні цифри радіаційного фону в повітрі Вишгорода на 8 травня 1986р. - 0,2 мілірентгена/годину, ми наміряли 0,7.