Друзі - не тільки кияни, мерсі.

В продовження моєї поїздки в Київ на чотирі дні без відома де зупинитися...
Щиро дякую всім хто відгукнувся,неважливо,що запропанувати вам було нічого.
Важливо тільки одне,Київ ніколи не залишить вас,якщо ви його любите так,як я.
Маю сказати,що це єдиний місто-чоловік :),який з кожним разом все більше і більше доводить свої почуття.

Так, в мене була страшна ніч в хостелі,не тому що страшна,а тому що я домашня дівчинка опинилася в місці де нікого не знаю,де багато іноземців,але найгіршим враженням було опинитися серед наших дівчат-гастробайтерів. Симпатичні українськи дівчата,виявляється, сплять максимум по 6 годин на добу,на роботі миются і якщо пощастить їдять, приходять з роботи далеко за північ...і все більше і більше контактують з "ненашими" хлопціями - Це найгірше,і я не знала де себе діти і чекала на ранок аби збігти звідти і ніколи не повертатися.
Настав ранок,мені було куди бігти і мене там зустріли Я назвала цей день із прірви до небес - зовсім інша атмосфера, а знаєте чому, бо там були іноземці ,більша їх частина. Це наше не життя, а виживання та обслуговування ІНОЗЕМЦІВ. Ми - українці - госплодарі України - нашої батьківщини, з’їзджаємось до столиці з різних її куточків аби обслуговувати гостей. Бо за обслугу платять в декілька разів більше ніж вчителю, лікару, будь-якому майстру свого діла.
Ви скажете "чи не новина!". Знаю, але в ціх умовах опинилася вперше.
яйсь глухий кут,далі й не знаю що писати.
А ні,знаю, епоха рабства не закінчилась тепер білі обслуговують чорних і прислужують жидам. - З цією думкою я крутилася на другій полці під дирявою ковдрою, яку мені дала дівчинка з корінням з Оренбурга, якби не її оренбургський пуховий платок, я б змерзла як цуцик на морозі.
Ви скажете,за що люблю Київ? Чому тільки приємні враження і почуття згадую... Бо то була лише одна ніч,а всі чотири дні і дві ночі були причудовими.
І хочеться вірити,що ця статистика переважить і гості за моє життя поїдуть до дому,а ми ,нарешті відчуємо себе господарями нашої країни. Звісно не всі можуть бути господарями,навіть,не всі того хочуть, але нехаї відчують ,ті хто вірить в Україну,хто має силу витягнути її з ції прірви хоч на сантиметр. Бо вона в багні, ой, в як глибоко в багні!
Сподіваюся,ця багнюка лікувальна;)