Важливі замітки
Останні статті
- Кружит листва над головою...
27.08.2011, 17:06 - ***
21.08.2011, 14:09 - Цікава суміш...
06.03.2011, 10:00
Свіжі фотографії
Свіжі шпалери
От фанаря - Дин-дин-дон, позвони в мой дом
- 19.06.11, 01:17
- Тексти пісень
Дин-дин-дон дин-дин-дон
дин-дон дин-дон
Ждал, кричал, минуты считал, не спал,
лежал, орал,посуду разбивал
ночью тебя опять нарисовал
стихи сочинял, поэмы о тебе писал
а тебя все нету я готов искать по свету
запустил уже ракету к тебе на планету
живу, по тебе скучаю, жду поверь
с мечтающим взглядом с утра
смотрю на дверь
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
постучи в мой дом,
просто стук-стук-стук...
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
посидим вдвоем
просто ...
я тебе подарю море
глубокое синее доброе широкое
я тебе подарю небо
над морем большое ясное прекрасное
я тебе подарю звезды
далекие вечно холодные синие яркие
я тебе подарю солнце,
палящее, нежное, рыжее, бесстыжее
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
постучи в мой дом,
просто стук-стук-стук...
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
посидим вдвоем
просто ...
дин-дон дин-дон
Ждал, кричал, минуты считал, не спал,
лежал, орал,посуду разбивал
ночью тебя опять нарисовал
стихи сочинял, поэмы о тебе писал
а тебя все нету я готов искать по свету
запустил уже ракету к тебе на планету
живу, по тебе скучаю, жду поверь
с мечтающим взглядом с утра
смотрю на дверь
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
постучи в мой дом,
просто стук-стук-стук...
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
посидим вдвоем
просто ...
я тебе подарю море
глубокое синее доброе широкое
я тебе подарю небо
над морем большое ясное прекрасное
я тебе подарю звезды
далекие вечно холодные синие яркие
я тебе подарю солнце,
палящее, нежное, рыжее, бесстыжее
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
постучи в мой дом,
просто стук-стук-стук...
Дин-дин-дон позвони в мой дом,
посидим вдвоем
просто ...
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Цікава суміш...
- 06.03.11, 10:00
Цікава суміш
Кава, шоколад і мигдаль – цікава суміш така…
Поставлена крапка на жаль і склалось все не так…
Чорна кава у роті гірчить, але пам’ятатимеш ти
Цікаву суміш – шоколад та мигдаль, і останній цілунок Її…
Мрії зруйновано, більше немає шоколаду з мигдалем,
Надію знищено, ти далі житимеш із болем…
Вона пішла… Лишилась в кружці чорна кава...
Життя твоє стало пусте: усе, що мав, Вона забрала…
Живеш у полоні ілюзій, а на столі – самотня кружка…
Останній ковток – і кави нема… Сумує поряд ложка…
Вона пішла… Ти пам’ятатимеш цю мить завжди:
Старе улюблене кафе, цікава суміш, кружка й ти…
© Лара Браток
Ужгород славиться не тільки замками... :)
- 04.01.11, 10:00
- Любителі подорожувати
Так, так, саме так, друзі! Славне місто Ужгород славиться ще й музеями!
І ось хочу розповісти про один з них - унікальну корчму-музей "ДЕЦА У НОТАРЯ"!
І для початку, як завжди, невеличкий екскурс з історії закладу... 
Отже, 1 лютого 1995 року відкрилась корчма-музей "Деца у нотаря", як ресторан етнографічного спрямування, перший на Закарпатті, а в Україні — другий. Автором ідеї та засновником музею-корчми став приватний підприємець Павло Чучка, котрий ще в 1973 році останній під Києвом побачив корчму "Хата Карася", "сфотографував" її очима і через роки трансформував побачене у власний ресторанний етноваріант — "Деца у нотаря". Засновнику вірилося, що в середині 90-х років на фоні ще не закритих "Вишеньок", "Ромашок", "Шайб" корчма-музей справить на загал приємне враження. Тому вже й назвою треба було створити ефект притягальності до свого культурно-розважального закладу на окраїні Ужгорода. В назві, як сказав один із відвідувачів, багато незрозумілого, але "вона бадьорить".
Перекласти її з русинської говірки можна, як "Сто грам у війта", чи "Сто грамів у нотаріуса". 
Хоча в назви є й історичне підгрунтя. 
Будинок, де розмістився ресторан після свого народження, збудували угорці в 1940 році, знаходився тут так званий "нотарський уряд", який займався планомірною мадяризацією місцевого населення. Батько Павла Чучки, тепер відомий у світі професор-мовознавець, повз цей нотарський уряд ходив із рідного села Баранинці до школи в Ужгороді. Тут жив у парку великий королівський олень, якому майбутній татко засновника корчми-музею давав свої сніданки. Відтак у цьому будинку совдепівські структури міняли одна одну, поки будинок не прийшов в аварійний стан. Його й викупив за значну суму П.Чучка під оренду. Втім, ці нюанси для туриста неважливі... 
З інтересу до незвичного інтер’єру тут почали збиратись і молоді люди, і старші, які пам’ятали старі закарпатські інтер’єри.
Колись в лади жінкам замолоду складали посаг, а чоловіки змалку тримали там свою шкільну форму, книжки, інші необхідні речі, дорослі — гроші, сигарети, документи. Словом, різними подібними атрибутами було створено враження повної автентичності "Деци у нотаря". Освоювався пустир ресторанної території під гаслом: "Дурні в "Децу" не приходять!". 
Справді, інтер'єр "Деци" вражає своїми цікавинками.
Наприклад, сатиричний цвинтар
... А ще перероблена галерея відомих картин, Івасики-вогнегасики, які пісяють пивом, зачакловані ключі від туалетів, які затято не хочуть зніматися з гвіздка в час, коли дуже хочеться, різні кабінки типу "для жінок, які відчувають себе чоловіками", "для жінок, які відчувають себе незайманими" тощо. 
У корчмі-музеї витримане оптимальне співвідношення кількості посадочних місць, затишних кутків у туалетах, конфорок на кухні, парковочних місць для автомобілістів. Цей баланс тут постійно відстежується, щоб у відвідувача не виникало враження стисненості іншими відвідувачами, аби він почував себе вільно й невимушено. Крім цього, це сприяє оперативності роботи, активній пропускній здатності корчми-музею. Остання на сьогодні відповідає всім сучасним вимогам. Нині в ресторані — 500 посадочних місць.
За годину легко й граціозно обслуговуються 100-150 чоловік. Тут ніхто не дихає тобі в потилицю, що створює враження перебування на пікніку десь на природі.
Для тих, хто хоче більше видимого диму і вогню, передбачений "Бограч-бар". Там постійно горить, димить і апетитно кипить, а ще весь час носять сливовицю. :)) Бограч з котла можна самому набрати, а офіціант принесе все інше.
Кажуть, прийшовши в "Децу у нотаря" турист плаче тричі: перший раз з жалю, чому він не побував тут раніше; вдруге - коли забув узяти із собою фотоапарат; а втретє - від болю, що так швидко потрібно повертатися додому.
і це дісно так!!! Добре, що мені пощастило не плакати принаймні з одного приводу - фотоапарат таки я взяла з собою . Тому пропоную до вашої уваги дивовижні фото з цього чудернацького музею-корчми: http://photo.i.ua/user/497042/231264/ Мушу зазначити, що тут насправді дуже приємна атмосфера. Можна і попоїсти смачно, до того ж за нормальними цінами, і щось нове побачити, а також дізнатися про всі характерні особливості пречудового міста Ужгорода, та й Закарпаття в цілому. Все це робиться легко, непомітно й весело. Тут усе неймовірне, жартівливе, піднімає настрій, починаючи з табличок на вході, і закінчуючи вмістом меню
... До речі, з офіціантами краще спілкуватися обережніше - кожна друга фраза може виявитись жартом
.Що ж, на цьому я мабуть завершу свою розповідь:)
Єх, хочеться тут побувати ще, і ще, і ще...
Отож, рекомендую пакувати речі, і... гайда!!!
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Присмак Безнадії
- 27.12.10, 20:05
У кожного з нас були такі ситуації… Сварки з коханими, розставання з нашими
половинками… І як завжди, кожен правий і будь-якою ціною доказує свою правоту…
на жаль, розуміння ситуації приходить надто пізно, коли вже сказано занадто
багато гучних слів, коли вже «спалено мости» і більше не буде нічого, крім
розбитих сердець, пекучих спогадів, безнадії повернути втрачене… А потрібно
було всього лише вчасно сказати один одному головне: «я кохаю тебе і хочу
зустріти старість в твоїх обіймах»… Друзі, я бажаю вам щастя! Бережіть та
цінуйте ваших коханих!
половинками… І як завжди, кожен правий і будь-якою ціною доказує свою правоту…
на жаль, розуміння ситуації приходить надто пізно, коли вже сказано занадто
багато гучних слів, коли вже «спалено мости» і більше не буде нічого, крім
розбитих сердець, пекучих спогадів, безнадії повернути втрачене… А потрібно
було всього лише вчасно сказати один одному головне: «я кохаю тебе і хочу
зустріти старість в твоїх обіймах»… Друзі, я бажаю вам щастя! Бережіть та
цінуйте ваших коханих!
Щиро, ваша Лаурка.
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Дорогі мої друзі! прохання оцінити мою творчість... :)
прохання не оцінювати якість монозапису, на жаль не маю поки що можливості робити нормальні студійні записи, з аранжуванням... тому вибачайте. вважайте це чорновиком, який мені потрібно вдосконалити завдяки вам... точніше вашим рекомендаціям.:)
Отож...
Последние минуты осени
(сл. и муз. - Лара Браток (с), исполнитель - Лара Браток)
Холодному сердцу твоему
Убивает зима итак
Почти остывшую любовь твою.
Все твои слова так холодны...
Скажи, зачем нужна была я тебе?
Последние минуты осени
Праздновать не буду, очень больно мне.
Знаю, что напрасно мы были так влюблены.
Ведь любовь так жестока - она длится минуты,
Но и память жестока - она длится целые годы...
Я мучаюсь, в венах застыла кровь...
Если хочешь, проверь, как сердце быстро стучит,
Секундная стрелка медленнее бежит...
Обменяемся мы взглядами
И в последний раз поцелуемся мы...
Эти последние минуты осени...
Не смогу забыть, как были счастливы мы...
прохання не оцінювати якість монозапису, на жаль не маю поки що можливості робити нормальні студійні записи, з аранжуванням... тому вибачайте. вважайте це чорновиком, який мені потрібно вдосконалити завдяки вам... точніше вашим рекомендаціям.:)
Отож...
Последние минуты осени
(сл. и муз. - Лара Браток (с), исполнитель - Лара Браток)
1.
Прикосновением руки к итак Холодному сердцу твоему
Убивает зима итак
Почти остывшую любовь твою.
Все твои слова так холодны...
Скажи, зачем нужна была я тебе?
Последние минуты осени
Праздновать не буду, очень больно мне.
Припев:
Знаю, что не забуду поцелуи твои.Знаю, что напрасно мы были так влюблены.
Ведь любовь так жестока - она длится минуты,
Но и память жестока - она длится целые годы...
2.
Желанием увидится вновьЯ мучаюсь, в венах застыла кровь...
Если хочешь, проверь, как сердце быстро стучит,
Секундная стрелка медленнее бежит...
Обменяемся мы взглядами
И в последний раз поцелуемся мы...
Эти последние минуты осени...
Не смогу забыть, как были счастливы мы...
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Для учасників групи!
- 25.06.10, 23:45
- Тексти пісень
Шановні, я щось не бачу ваших власних пісень у співтоваристві!... цікаво було почитати... які в нас є таланти, хто сам пише тексти пісень... можливо ще й виконує? можливо хтось робить записи? нехай навіть моно... було би цікаво почути... це моя пропозиція. як ви до цього ставитесь?
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
