прогулянка столицею. частина 2

Хотілось би багато розповісти, та мабуть все ж таки, краще один раз побачити, аніж 10 разів прочитати про це! :)
Тому лише скажу, що моя подорож по р. Дніпро відбулась з допомогою теплоходу «Ріверест 2» (7 причал; варто зазначити також для туристів, таких же як і я: вартість прогулянки таким теплоходом склала 25 грн., крім того, безкоштовно було запропоновано (на вибір) пиво або сік), який, можливо, й не був найкращим варіантом для цієї прогулянки, але що обрала, тим і прокаталась...
До речі, з цього приводу, запитання до жителів Києва (звісно тих, хто хоч раз свій час присвятив такій же прогулянці): який теплохід би ви порадили для туристів і чому?

 А ось як виглядала моя прогулянка річковим вокзалом та прогулянка по Дніпру.

































Приїжджайте до столиці!  Бажаю і вам чудової прогулянки Дніпром!!!

73%, 16 голосів

27%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

хворий мороз...

  • 29.09.07, 00:08
по кімнаті ходимо туди-сюди...
зняти б одяг швидше, й на диван лягти...
почуття, як у їжачка в тумані, п'яного...
в горло вже не лізе ні анальгін, ні клятий дімедрол...

хто зуміє зрозуміти мої вислови..?
мабуть той так само десь завис у мислях своїх...
я читаю кулінарні рецепти лікарські...
і від цього голівонька моя ще більше болить...

ось уся мабуть моя історія...
хто второпав, про що я тут мелю, хай пише мені...

(с) Л.Браток

Прогулянка столицею. чатина 1



Ні для кого не є секретом, що столицею України є славне місто Київ, розташоване по обидва берега ріки Дніпро (довжина вздовж берега понад 20 км!).
Київ є значним транспортним вузлом України, і важливу роль у транспортному сполученні, звичайно ж, мають мости через р. Дніпро.

Заглянемо на мить в історію. Київський річковий порт був заснований в липні 1897 року по завершенню будівництва Київської гавані. Причали порту тягнуться від Поштової площі до ст. метро "Дніпро".

В радянські часи по Дніпру регулярно виконувались як вантажні перевозки, так і пасажирські рейси приміського та дальнього сполучення. В сучасності рейси по Дніпру вважаються нерентабельними – виконуються в основному прогулянкові й туристичні. Фарватер Дніпра використається також для транспортування великих вантажів.

Зараз в районі Києва через р. Дніпро перекинуто 7 мостів,
з них 4 автомобільні - Московський, міст метро, міст Патона та Південний,
два залізничних - Дарницький та Петрівський, а також пішохідний міст.

Якщо хтось цікавиться історією, чи хоче розглянути фото цих мостів, Вам СЮДИ: http://wek.kiev.ua/wiki/index.php/Мости .

А я перейду все ж до розповіді про річковий вокзал…
Річковий вокзал збудований у 1957-1961 роках (архітектори В. Гопкало, В. Ладний, Г. Слуцький та інші) на Поштовій площі.

З боку Дніпра будівля має чотири поверхи, з боку площі – два поверхи. У центральній частині будівлі – кругла башта, де встановлена спеціальна апаратура зв`язку, сигналізації, огляду фарватеру. На перших двох поверхах – адміністративно-господарські служби, касовий зал, камери схову та інші приміщення, на третьому і четвертому – пошта, ресторан, кафе. В оздобленні інтер`єрів брали участь художники Е. Котков, В. Ламах, І. Литовченко.

снова муз

  • 22.09.07, 19:55
и опять

роздуми ...

  • 19.09.07, 19:03
чесно кажучи, усе набридло... набридло жити... дивитись в очі і зображати посмішку людям, які цього неварті... набридло вставати рано, недосипаючи, і бігти, як скажена, на маршрутку з думкою, що встигну на першу пару (ех, наївна, все одно спізнююсь)... набридло списувати на лекціях по пять сторінок, з яких три - перепис законів України... невже викладачі справді думають, що якщо десять раз перепишеш, то краще запамятаєш? особливо, коли ти при цьому, як лунатик, пишеш текст на автопілоті, а твоя душа літає десь понад хмарами ... перед очима то мерехтять букви знайомі, то ти з кимось сваришся, а то слухаєш освідчення у коханні... одним словом, бачиш сни на лекції... потім маєш скласти доброзичливу міну, подякувати за лекцію... за що тут дякувати? закон я й без лектора можу почитати.. нащо його переписувати?... слів не вистачає, щоб виразати увесь негатив до системи викладання у нашому вузі. в одного викладача переписуєш закон до конспекту, в іншого - пів підручника. навіщо тоді йти на лекцію? це можна і в читалці зробити, якщо треба. лектор - він же має щось пояснити, розказати... от таке життя. набридло все!... а оці маршрутки?... їдеш 35-40 хвилин, в позі... навіть боюсь тут щось писати... бо мабуть навіть не підберу правильного слова... ще й плати за цей сервіс 1,80 грн.... набридло все!... буває, їдеш додому, втомлений, голова болить... голод мучить твій шлунок... від цього паморочиться в голові... їхати стоячи ну просто ніяк немає сили. і тут таке щастя!... їде маршрутка з вільними місцями!... просто супер. здається, ніби не так усе й погано в нашому житті... але це не надовго... обовязково на наступній зупинці до транспортного засобу зайде якась старенька, якій треба уступити місце... ні, усе! кінець! набридло! не хочу!... - кричить моє серце... проте розум говорить, що треба! і наступного ранку усе починається знову...

67%, 10 голосів

13%, 2 голоси

20%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

у мене такий настрій.

тому не дивуйтесь...... поперло на музику!!!!!!!!!!!!!!!,.....................

Мисливський палац шенборні



МИСЛИВСЬКИЙ ПАЛАЦ ШЕНБОРНІ

Розказати про враження від відвідування Шенборнівської мисливської "хатинки" - справа невдячна і майже неможлива. Там було класно! - я скажу так, а ви повірте на слово, бо там справді було КЛАСНО. аж занадто!!!,... гарний палац, клумби біля нього... ну а про водойму, що знаходиться 
поряд- взагалі мовчу!... дуже класна там природа. Отож, якщо захочете вівідати, ось вам адреса: 
Закарпатська область, Мукачевський район, смт. Чинадієве.

отож...
І починається казка вже з самої залізничної станції. Палець даю на відсіч - це найгарніша станція (не вокзал!)в країні, сама схожа на казковий міні-замок.

Далі - через вхід з написом Санаторій "Карпати" у розкішний парк з його більш як 40 видами жителів, серед яких самшит, катальпа, канадська ялина, японська вишня, рожевий бук та маса інших ботанічних перлин. Ще трохи - і вже за кронами дерев видно високу башту, прикрашену годинником та родинними гербами. Леви. Царі звірів. До речі, в коронах. В такому лігві й справді може жити саме цар. Хоча галявини та алеї навколо всіяні божими кульбабками, які хто йдуть пообідати, а хто просто курсує з процедури на процедуру.

В принципі, санаторій "Карпати" - не зовсім Чинадієве. Саме чи то село, чи то місто лежить за рельсами-рельсами, шпалами-шпалами, тягнучись довгою тонкою смугою чи не до самого Мукачева. Але хай там, нехай буде як є за територіальним поділом: Чинадієве - рідкісний зразок поселення з ДВОМА замковими спорудами, та ще й непогано збереженими. Щоправда, оборонний характер простежується лише в одній. Про неї - на окремій сторінці, а поки насолоджуємося чистим повітрям та красою навколо.

Дещо примітивно в цій оазі пихи виглядають бетонні ведмидиця з ведмежатками та олень, які чатують на гостя замку в різних куточках парку. Якщо це пам'ятник фауні, яка водилася тут ще до того. як Шенборни звели це чудо, то нехай, хоча на цій траві набагато краще б дивилися якісь аполони з афродітами.

А починалося ж все у 1840-му з простої дерев'яної хатинки в урочищі Берегвар, куди володарі домінії графи Шенборни частенько навідувалися відпочити та пополювати, та ще й не одні, а з високоповажними гостями.

Полювати в цих місцях люблять дотепер, судячи з паноптікуму нещасних, беззахистних голівок сарн, які прикрашають ресторанчик на території санаторію. Ціни там, до речі, дуже навіть московські - навіть не київські. От би голови власників рушниць, які поцілили граціозних лісових жертв - та в такий же бестіарій виродків десь на стінах якоїсь сільської колиби! Поїла би там з апетитом та задоволенням, незважаючи на ціни - а я відома жадюга.

Та повернемося до історії зведення замку. На таблиці біля декоративного ставу під трафарет писано, що перенасичений коминами та прикрашений башточками палац - релікт XVIII століття, хоча Д. і І.Поп в своїй відомій книзі "Замки Підкарпатської Русі" стверджують, що замок в стилі романтизму звели на місці старого дерев'яного в 1890-му році. Слова авторів підтверджує і напис над входом до палацу.

Є десь в Німеччині замок, кількість башт в якому співвідносна з кількістю днів в році. Уявляєте - 365 башт! Я от не уявляю. Та і за Чинадіївським романтичним дивом, що неначе зійшло з ілюстрації мушкетерського роману, можна вивчати календар: 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів. Символічно і безглуздо :). Апофеозом алегоричності був колись став: його контури нагадували абрис Австро-Угорської імперії. Є ж в Києві зараз біля університету фонтан у формі України? Ну так от, традиція робити географічні водойми, виявляється, досить давня.

Комини мені сподобались. Таке нагромадження входів зіб'є з панетлику будь-якого санта-клауса! Виглядає цей кам'яний лісок дуже мальовничо, хоча мальовничим тут є все: пузаті відображення хмар у вкритій ряскою воді ставу, архітектурний безлад геометричних форм: балкони, 4 різні за формами башти з бляшаними флюгерами з цифрами "1890", вікна, вітражі в каплиці на другому поверсі, герби з коронами та хрестами...

Хрест на гербі не раптово з'явився. Лотар Шенборн був єпископом Бамбергзьким та архієпископом Майнцьським. Саме з Лотара і почалася в цих місцях династія Шенборнів. А герб з п'ятилисником - свідоцтво володіння частиною Рожмберзької домінії на півдні Чехії.

Просковзаємо всередину. Пускають крізб, крім церкви. Ну, і то вже добре. Дерев'яні сходи. Розкішний камін. Знову геральдичний лев, суворо ковтаючий жуйку "Love is" (забрала і з'їла. Мік вередував, бо хотів її собі. Втішала його, що "Любов - це нести її лижі"). Фотосесія розкішної люстро-жінки. Сідаю попою в камін, тут Мік начинає шалено жестикулювати. От вам мінус цифровика: покі відкриєш. поки режим вибереш, поки наведеш. то манюнька сіра мишка, яка прогулювалася по килиму біля комина, піде собі геть - гуляти в інших покоях. Я як слідопит дослідила траекторію мишачих подорожей: вона вела у кабінет головного лікаря. А ще на території санаторію були ятки з народно-промисловими виробами, де Блека купила з нагоди свого ДН собі національну бісерову цацку на шию за 25 гривень. Видно, лише ізувіри з ресторану тут ламають шалені ціни.

Кого ж цікавить не архітектура, а оздоровлення, най знає, що санаторій "Карпати", розташований в долині річки Латориця, у передгір’ї вулканічного хребта Українських Карпат, має 650 місць і функціонує з 1946 року. Є три спальні корпуси, один з них - в замку, водооздоровниця з ванним відділом і закритим плавальним басейном, концертний зал, дендрарій з джерелом "Красоти". Санаторій спеціалізується на лікуванні хворих з патологією серцево-судинної, нервової систем, обміну речовин, супутньої патології травного тракту. Функціонує реабілітаційне відділення для постінфарктних хворих. Свого часу тут відпочивав відомий американський художник Рокуелл Кент.

В урядових колах Карпатської України було вiдомо про велике зацiкавлення фiрми Германа Герiнга в Нiмеччинi маєтком Шенборна-Бухгайма. Берлiн намагався дiстати маєток легальним шляхом вiд уряду Августина Волошина.

У листопадi 1938 року пiд журналiстським прикриттям «Берлiнер Тагблат» в Карпатську Україну приїхав представник Мiнiстерства закордонних справ Нiмеччини д-р Гофман. Вiн висловив бажання вiдвiдати маєток Шенборна. Разом із представниками уряду нiмець побував на двох великих лiсових пiдприємствах — «Сольвi» i «Латорицi». Особливо його зацiкавила суха дестиляцiя дерева. Увечерi гостя прийняла графиня Шенборн-Бухгайм, яка детально розповiла про своє господарство. У лютому 1939 року в Берлiнi побував мiнiстр Карпатської України Юлiан Ревай. Вiн повiдомив, що уряд Нiмеччини у випадку проголошення карпатоукраїнської незалежностi надасть позику у десять мiльйонiв марок. Але щоб зацiкавити нiмецький капiтал, необхiдно продати маєток графа Шенборна фiрмi Германа Герiнга.

Однак, уряд Августина Волошина поставився до цiєї пропозицiї негативно, i бiльше вона не обговорювалася. Оскiльки доля Карпатської України для Нiмеччини вже була вирiшена, очевидно, йшлося передовсiм про те, щоби законно отримати у свої руки власнiсть Шенборна ще до окупацiї краю Угорщиною. Нiмцi таким чином хотiли випередити угорських конкурентiв. А 10 мiльйонiв марок обiцяної позики була на той час вельми незначною сумою. Ймовiрно, це була просто пастка, аби дешевим способом отримати маєток Шенборна-Бухгайма у свою власнiсть. Проте уряд Августина Волошина у неї не втрапив.


Джерело: http://castles.com.ua/c.html


25%, 2 голоси

0%, 0 голосів

50%, 4 голоси

25%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

сообщество ABOUT MY VOYAGE приглашает:)





ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!!!
Предлагаю Вам поучаствовать в жизни нашего нового сообщества «about my voyage» (о моем путешествии). Участники сообщества могут описать здесь свои впечатления об увиденном в своей поездке, путешествии, об отдыхе, отпуске… короче, впечатления, связанные с отдыхом, а также, конечно же, разместить фотографии. Таким образом, возможно, кто-то сомневается, где провести следующий отпуск… А наши отзывы смогут понять, где лучше остановиться!!! Кроме того, также предлагаю участникам писать репортажи о тех местах, где бы они хотели побывать (только желательно при этом не просто написать, что хочу побывать во Франции, например. Но также разместить конкретную информацию о конкретном городе, месте, почему именно туда вы бы хотели поехать, чем этот город интересен).

 P.S. если хотите стать участником, обязательно напишите здесь об этом.

стишок...

  • 08.09.07, 19:59
Мозаика…
Мы живем под солнцем, звездами… А наша жизнь, как мозаика… Столько в ней черно-белых птиц, столько в ней серых «праздников»… Я хочу забыть, я хочу уйти, но не скрыться нам от тоски, Даже солнышко в небе утреннем не сожжет теплом наши страхи все… А ты прости меня, не хочу я жить, Зная, что в душе у кого-то оборвалась нить… Знаешь ты: не суждено нам, наверно, встретиться, Но так хочу я, чтобы не потерялись мы… Забыть теперь я не смогу все те слова, что говорил ты мне… Но верю, где-то встретимся, хоть на краю Земли… А мы живем под солнцем, звездами… И наша жизнь, как мозаика… Если суждено нам с тобою быть, мы обязательно где-то встретимся… И солнце будет лишь для нас сиять, И будет все только так, как мы с тобой хотим… Ведь для влюбленных нет преград, стоит лишь поверить в эту истину… А что, если мы не встретимся? Что ж… Тогда прости меня, друг мой единственный… Мы живем под солнцем, звездами… А наша жизнь, как мозаика… Но обещаю, не оборву я нить, сохраню нашу тайну я…

(с) Лаура Браток

Луцьк, частина 3

 я тут малость подумала... Возможно, кому-то интересно было бы посмотреть, как проходили рыцарские бои в замке... и кое-что выведала... Узнала тут, что 12.09-2003-13.09.2003г. проходил турнир в замке Любарта. Здесь можно увидеть фото… http://www.elutsk.com/vip2/turnir02.shtml

62%, 8 голосів

23%, 3 голоси

15%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.