Діло було позавчора...

Начиталася я нашої дівчинки http://blog.i.ua/user/761746/1937097 , як часто буває, сидячи у автівці, трохи задумалася, згадала, як сама розлучалася, як до суду ходила, як на аліменти досі не подала, задовольняючися досі шістьма сотнями на місяць, що їх батько дитини "благородно" щомісяця скидає на мою приват-карту... Знову задумалася, чи не попсувати собі карму, все-таки подавши? Але згадала судові тяганини і подумала, що, мабуть, не варто, бо це втрачання часу. Ми ж горді, ми ж самі впораємося...
Глип на годинника: вже полудень, на мене люди скоро чекатимуть, треба їхати, досить мріяти. Завелася... задня передача... Тут необхідно вставити, що я дуже уважна водійка, однаково гарно їжджу передом та задом, все обдивляюся перед тим, як рушити з місця... Трохи газу.. Пумс! В щось вперлася... Постать, чоловік якийсь... Глушу, виходжу. Бльо... Колишній! Власною персоною. В якихось сільських спортивках з лампасами, морда радісно-допитлива така... Питаю, що під колеса сунешся... Каже, побачив, гарну кралю в білій машинці, почав ближче приглядатися, схожа на мене, підходив потихеньку, щоб позирити, не побачив, як вогні задньої передачі на машині загорілися)))) А тут поліція під'їхала, кажуть, бачили наїзд, давайте протокол складемо. Треба віддати належне колишньому, він відповів, що все ок, наїзду не було, я не рухалася, то він надто швидко до мене біг, і взагалі ми родичі.... Хвала Господу, правоохоронці нас покинули, бо він без претензій, на машині лише пилючка стерта... Я згодом, звісно (!) трохи побурчала, що нормальні люди підходять спереду, а не крадуться, як невідомо хто...
Отаке буває! Можна подумки людину притягнути!
Щастя вам, не сваріться з колишніми! Бо можуть знадобитися в неочікувану мить.