Ціна перемоги

От от ми святкуватимемо День Перемоги. Хто як: хто у складі «Безсмертного полку», хто в пивній, а хто просто на городі чи на дивані. Справа особиста. Що ми святкуємо 9 травня? Велику Перемогу. Чи була перемога? Була! Дорогою ціною вона дісталася? Ще й якою. Путін заявив, що СРСР втратив 40 мільйонів людей, і це той рідкісний випадок, коли я йому вірю. Пам’ятаю, ще в школі ми запитали у нашого вчителя фізкультури, бойового льотчика, шість збитих, тричі збивали самого — Соломоне Беровичу! Як же так? Адже ми перемогли, а втратили 20 мільйонів, а німці лише 9! Почухав старий сиву чуприну і тихо так сказав: — Ех, хлопці, якби ж то 20! У мене таке враження, що як би не 40! — Не може бути! Невже стільки? Де ж ми примудрялися стільки втрачати, розкажіть! — Не рвіть душу, хлопці, я і так зайве ляпнув! Ми до військового керівника: — Товаришу підполковнику! От Берович каже, що ми у війну втратили 40 мільйонів, а офіційно ніби 20! Замислився наш воєнрук, теж той, що пройшов усю війну офіцером-артилеристом: — Ну 40 — це він, мабуть, перебільшив, але мільйонів 30–35 — це точно, хоча хто знає, може й усі 40! Такою виявилася ціна нашої перемоги. Причини таких втрат? Їх багато, і вони різні. Сьогодні не про це. Наша країна на цій війні надломилася, і наслідки цього відчуваються досі. «Можем повторить!» волають із-за поребрика. А ще 40 мільйонів ви готові покласти заради своєї «величі»? Ні? Тоді закрийте роти і перестаньте вдягати дітей у військову форму.
Німеччина теж вийшла з війни розореною і зруйнованою, але німці відновили країну й побудували найпотужнішу економіку в Європі, розвинули найпередовіші технології в усіх галузях, провели за післявоєнні роки не одну повну модернізацію виробництва і дали своїм громадянам високий рівень і високі стандарти життя. А нам ніколи дурницями займатися — ми все перемогу над ними святкуємо, і чим далі — тим гучніше.