Сергій був серйозним хлопцем і ще в шкільні роки вирішив, що, не зважаючи на будь які обставини, отримає вищу освіту. І він свою мету здійснив. Успішно закінчив вуз і залишився працювати в місті, а потім там і одружився. Одначе, для цього прийшлося принести в жертву своє перше кохання. Однокласниця Сергія, яка до нестями була в нього закохана, так і не дочекалася його. А згодом вийшла заміж за іншого хлопця з їх села. Раз на рік на Великдень Сергій ...

Читати далі...

Андрій з юних років любив малювати. І хоч його малюнки кольоровими олівцями не можна було назвати шедеврами, його це не хвилювало. Адже творив він виключно для своєї душі в часи відповідного настрою. Малював він переважно пейзажі далеких країн, хоч за межі своєї ніколи не виїжджав. Саме тому його пейзажі часто не відповідали реальності і більше були схожими на казкові. Інколи малюнки Андрія попадали на очі його друзям. – Слухай, друже, на...

Читати далі...

Нарешті прийшли теплі весняні дні. Микола давно чекав цієї пори, щоб залишити свою самотність вдома і піти на прогулянку до лісу. Весняний ліс, то справжня казка. Там вирує пробуджене від зимового сну життя, там сама атмосфера наповнена радістю. Радістю від того, що життя таке прекрасне, і ним зачаровані не лише птахи і звірі, але й велетенські дуби, стрункі берези, невгамовні осини. Виходячи на лісові галявини з високою сухою після зими травою, Микола знав...

Читати далі...

Серед глухого лісу, де шумлять вікові дуби і могутні сосни підпирають небо, розкинулося невелике лісове село. Лише єдина з численними бродами дорога з’єднувала його з іншими селами. Віддаленість від цивілізованого світу і життя серед майже дикої природи наклали особливий відбиток на його мешканців. Кожна жінка того села добре зналася на травах, була і лікарем, і захисником своєї сім’ї, бо мала особливу силу від природи. І якщо якась гнівна фраза для пересічної...

Читати далі...

Кожного року під час своєї відпустки я багато подорожую на велосипеді лісовими дорогами рідного краю. І чим далі від людського житла, тим рідше можна зустріти випадкові речі, залишені людьми. Тому побачити обабіч дороги далеко від села ляльку в хорошому стані було для мене досить дивним. Я вже писав про викинуті ляльки. Але ця лялька не була схожою на викинуту. Вона ніби спеціально була посаджена біля дерева обабіч дороги, щоб милуватися природою і спостерігати за людьми,...

Читати далі...

Був погожий передвесняний день. В такі дні приємно прогулятися парком під ласкавим яскравим сонцем. І Володя з Олею вирішили не втрачати такої нагоди. – Подивись, Вовчику, до нас завітав мобільний тир. Дивно, різноманітні атракціони зазвичай приїжджають літом. Мабуть це знак, що весна буде теплою. – Ти віриш у всілякі знаки? Просто їм захотілося заробити грошей. – Вовчику, а давай зайдемо туди. Ти не повіриш, але мені чомусь захотілося постріляти. Хоч я ніколи не...

Читати далі...

Коли моя мати була старенькою і її роки добігали до логічного завершення, то вона часто зверталася до мене з одним проханням. – Доню, коли я помру, то не забувай приходити до мене на могилку. Мені буде приємно бачити тебе. – Звичайно, мамо, буду приходити. Мама сумно дивилася на мене, бо розуміла, що її дочка скептично ставиться до продовження життя після смерті. Тепер мені за п’ятдесят і я стала більш сентиментальною. І хоч мої погляди не змінилися, але...

Читати далі...

Повертаючись з роботи, Сергій побачив біля дверей своєї квартири красивий ніж ручної роботи. Він стояв в кутку, впершись лезом в підлогу, і виблискував оздобленим камінням. На його дзеркальному лезі був малюнок темного кольору у вигляді стріли. Взявши в руки ніж і оглянувши його, Сергій помітив, що на іншому боці леза намальована стріла була повернута в інший бік. Каміння, яке оздоблювало ніж, було явно не з дешевих, бо навіть в слабкому світлі яскраво переливалося...

Читати далі...

Шкільна лінійка в далекому 1976 році. Змужнілі хлопці десятого класу і неймовірно привабливі дівчата в святковій шкільній формі нетерпляче очікували, коли директор школи закінчить свою промову і можна буде розійтись. Неочікувано до столу, за яким сиділи вчителі, підійшов молодий чоловік. Одягнений він був в джинси, футболку і кросівки, які були вершиною бажання кожного, і які можна було придбати хіба що в магазині «Берізка». Він показав директору...

Читати далі...

Оленка не пам’ятала ні своїх батьків, ні обставин, за яких потрапили до дитячого будинку. І на відміну від деяких інших дітей, зла на свою маму ніколи не тримала. Значить так потрібно було скластися долі. Росла Оленка тямущою і доброзичливою дитиною. Тому і подружки були в неї такі ж за вдачею. А от ті, в яких були проблеми з людяністю, завжди сторонилися Оленки. А все тому, що будь який її кривдник зразу ж потрапляв у такі численні халепи, що підсвідомо...

Читати далі...