Зимние дни короткие. Не успеешь оглянуться, а солнце уже за горизонт прячется. Вот и сегодня, не успел Иван справиться по своим делам в лесу, а уже начало темнеть. А его село то далеко, до темноты можно и не успеть дойти. И решил Иван напроситься на ночлег в лесном селе, которое было не далеко. Крайняя хата села манила мягким светом из окон, а дым от печки был приятно разбавлен запахом жареной картошки. Решив далеко не ходить, Иван легонько постучал в дверь. ...

Читати далі...

Вот и наступил тот момент, когда к девочке пришло время прощаться со Сказкой. Сказка долгие годы была её путеводной звездой, согревала её душу в зимние холода, дарила надежду, и просто помогала жить. Но что Сказка? – она оперирует надеждами, а её соперница Жизнь оперирует фактами. И у Сказки нет шансов победить в этом неравном соперничестве. Девочка мысленно попрощалась с иллюзорным морем. Она больше не будет всматриваться в горизонт и не будеь ожидать...

Читати далі...

Это было в те далекие годы, когда золотое обручальное колечко можно было купить только после подачи заявления в ЗАГС. А молодым девчатам иногда так сильно хотелось блеснуть золотом на нежных девичьих пальчиках, что они готовы были заключить фиктивный брак ради такого приобретения. Что с них взять – молодость ветрена. Среди таких девчонок была молодая выпускница техникума, направленная по распределению на работу в один небольшой городок. Валентина была стройной...

Читати далі...

По мотивам https://blog.i.ua/user/4307451/2406848/ Василий был холостяком и проживал один в ...

Читати далі...

Велике поле, оточене з усіх боків віковими лісами, зовні було схоже на безліч інших полів. Але воно було особливим і мало багато загадкових таємниць. Підтвердженням загадковості являється величезних розмірів дубовий хрест на середині поля. Весь у вікових тріщинах і вкритий мохом, він стоїть тут з давніх-давен. Ніхто не пам'ятає, навіть люди похилого віку, хто його поставив і з якою метою. Лише невелика лава біля хреста схоже, що оновлюється, бо має не такий...

Читати далі...

Життя довгі роки ламало його так старанно і наполегливо, ніби хотіло випробувати межу людської міцності. Здавалося всі біди, які можуть статися з людиною, з ним сталися. З роками він втратив здатність відчувати душевний біль, забув, що таке усмішка, що таке позитив. Все навколо, як і раніше, оберталося і рухалося, але він просто його не помічав. Наче життя для нього зупинилося. І навіть коли воно втомилося його випробувати, нічого в його образі так і не змінилося...

Читати далі...

На околиці села, сидів старенький дідусь і дивився на лугові простори. Глибокі зморшки покривали його обличчя, а в очах ховався смуток, накопичений за довгі роки життя. Його погляд був спрямований кудись у далечінь, де й зачепитися не було за що. Зовсім несподівано, і незрозуміло звідки, на лузі з'явилася маленька дівчинка років п'яти. Вона йшла неспішною ходою і співала пісеньку. Інколи дівчинка зупинялася, щоб зірвати квітку для свого віночка. &nbsp...

Читати далі...

Невеликий гурт сільських хлопчиків ледь сонце зійде, а вони вже зайняті своїми важливими для них справами. В їх дитячому віці весь навколишній світ розфарбований яскравими фарбами. Турботи ж дорослих їм незрозумілі і не цікаві. А як же інакше, якщо їх батьки ще спозаранку з серйозними обличчями без ознак найменшої посмішки поспішають на роботу. Однак одного з хлопчиків давно привернув увагу сусідський дідусь. Він майже кожного дня сідав на велосипед і з загадковою...

Читати далі...

Молодий хлопець сидів з сусідом біля його подві’я і вів з ним розмову про життя – Знаєте, Пилиповичу, так набридли ці всі негаразди і турботи, що хочеться тихого спокійного життя. Але воно, мабуть, тільки в раю існує. – Чому ж тільки в раю? Є така місцина, і навіть не далеко від нас. – Жартуєте, дядьку? – Недалеко від нашого села є з’їзд з дороги до райцентру. Та лісова дорога веде до одного села. Ось в тому селі і протікає таке життя, про яке ти мрієш. – Та ...

Читати далі...

Їй потрібно було приїхати до міста, щоб владнати деякі справи. Одного дня для цього виявилося замало, і вона звернулася до свого друга по інету за порадою де можна переночувати. – Можеш переночувати в моїй заміській квартирі. Власне, можеш в ній пожити скільки тобі заманеться. Я залишу тобі ключі від неї. – Я буду тобі дуже вдячна. А я для тебе не створю незручностей? – Ну що ти? Я буду радий стати тобі в нагоді. І дійсно, він був радий бачити її у себе...

Читати далі...