Моя шкатулочка


  

  Не ношу прикрас, всі оті сережки, ланцюжки, перстні, все це не "моє". З усього, що може бути в жінки я ношу дві речі - годинник і браслет на нозі. Але від такого набору не відмовилась би..

Відповідь, на сказане не їй


  Колись в дев'ятому класі ми вчили Екзюпері, звичайно ж "Маленький принц". Я тоді читала і думала - навіщо вивчати це саме зараз? Хіба це для нас, в наші 15-16 років? 
  Я розумію, що нудне, довге і взагалі кому це цікаво, але якщо ви читаєте зараз цю замітку - прочитайте, будь ласка, цей уривок , не прокрутіть донизу, а саме прочитайте, задумайтесь, пригадайте щось, можливо своє..
_-------------------------------------
    Долго шел Маленький принц через пески, скалы и снега и, наконец, набрел на дорогу. А все дороги ведут к людям.

- Добрый день, - сказал он.
Перед ним был сад, полный роз.
- Добрый день, - отозвались розы.
И Маленький принц увидел, что все они похожи на его цветок.
- Кто вы? – спросил он, пораженный.
- Мы – розы, - ответили розы.
- Вот как … - промолвил Маленький принц.
И почувствовал себя очень-очень несчастным. Его красавица говорила ему, что подобных ей нет во всей Вселенной. И вот перед ним пять тысяч точно таких же цветов в одном только саду! “Как бы она рассердилась, если бы увидела их! – подумал Маленький принц. А потом он задумался: “Я-то воображал, что владею единственным в мире цветком, какого больше ни у кого нет, это была самая обыкновенная роза.”


Он лег в траву и заплакал.
Вот тут-то и появился Лис.
- Здравствуй, - сказал Лис.
- Здравствуя, - вежливо ответил Маленький принц, и оглянулся, но никого не увидел.
- Я здесь, - послышался голос, - Под яблоней…
- Кто ты? – спросил Маленький принц, – Какой ты красивый!
- Я Лис, - сказал Лис.
- Поиграй со мной, - попросил Маленький принц, - Мне грустно…
- Не могу я с тобой играть, - сказал Лис, - Я не приручен.
- Ах, извини, - сказал Маленький принц.
Но, подумав, сказал:
- А как это - приручить?
- Ты не здешний, - заметил Лис. – Что ты здесь ищешь?
- Людей ищу, - сказал Маленький принц. – А как это - приручить?
- Это давно забытое понятие, - объяснил Лис. – Оно означает создать узы.
- Узы?
- Вот именно, - сказал Лис. – Ты для меня пока всего лишь маленький мальчик, точно такой же, как сто тысяч других мальчиков. И ты мне не нужен. И я тебе тоже не нужен. Я для тебя всего только лисица, точно такая же, как сто тысяч других лисиц. Но если ты для меня единственный в целом свете. И я буду для тебя единственный в целом свете.
- Я начинаю понимать, - сказал Маленький принц. – Была одна роза… Наверное, она меня приручила…
Лис замолчал и долго смотрел на Маленького принца. Потом сказал:
- Пожалуйста,…приручи меня!
- Я бы рад, - отвечал Маленький принц, но у меня так мало времени. Мне еще надо найти друзей и узнать разные вещи.
- Узнать можно только те вещи, которые приручаешь, сказал Лис. – У людей уже не хватает времени что-либо узнавать. Они покупают уже готовые вещи в магазинах. Но ведь нет таких магазинов, где торговали бы друзьями, и потому люди больше не имеют друзей. Если хочешь, чтобы у тебя был друг, приручи меня!
- А что для этого надо делать? – спросил Маленький принц.
- Надо запастись терпением, - ответил Лис, - Сперва, сядь вон там, поодаль, на траву – вот так. Я буду на тебя искоса поглядывать, а ты молчи. Слова только мешают понимать друг друга. Но с каждым днем садись немножко ближе…
Назавтра Маленький принц вновь пришел на то же место.
- Лучше приходи всегда в один и тот же час, - попросил Лис.- В это время я почувствую себя счастливым.
Так Маленький принц приручил Лиса. И вот настал час прощания.
- Я буду плакать о тебе, - вздохнул Лис.
- Ты сам виноват, - сказал Маленький принц. – Я ведь не хотел, чтобы тебе было больно; ты сам пожелал, чтобы тебя приручили.
- Да, конечно, - сказал Лис.
- Но ты будешь плакать!
- Значит, тебе от этого плохо.
- Нет, - возразил Лис, - мне хорошо.
Потом он умолк и прибавил.
- Поди взгляни еще раз на розы. Ты поймешь, что твоя роза – единственная в мире. А когда вернешься, чтобы проститься со мной, я открою тебе один секрет. Это будет мой тебе подарок.
Маленький принц пошел взглянуть на розы.
- Вы ничуть не похожи на мою розу, - сказал он им. – Вы еще ничто. Никто вас не приручил, и вы никого не приручили. Таким был прежде мой Лис. Он ничем не отличался от ста тысяч других лисиц. Но я с ним подружился, и теперь он – единственный в целом мире.
Розы очень смутились.
- Вы красивые, но пустые, - продолжал Маленький принц. – Ради вас не захочется умереть. Конечно, случайный прохожий, поглядев на мою розу, скажет, что она точно такая же, как вы. Но мне она одна дороже всех вас. Ведь это ее, а не вас я поливал каждый день. Ее, а не вас накрывал стеклянным колпаком. Ее загораживал ширмой, оберегая от ветра. Для нее убивал гусениц, только двух или трех оставил, чтобы вывелись бабочки. Я слушал, как она жаловалась и как хвастала, я прислушивался к ней, даже когда она умолкала. Она – моя.
И Маленький принц возвратился к Лису.
- Прощай, - сказал он.
- Прощай, - сказал Лис. – Вот мой секрет, он очень прост: зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь.
- Твоя роза так дорога тебе, потому что ты отдавал ей все свои дни.
- Люди забыли эту истину, - сказал Лис. – но ты не забывай: ты навсегда в ответе за всех, кого приручил. Ты в ответе за твою розу.
- Я в ответе за мою розу, - повторил Маленький принц, чтобы лучше запомнить.

  ---------------------------------------------


  "Маленький принц" стоїть на моїй книжковій поличці, на видноті, і коли іноді очі зупинялися на ньому я пригадувала саме свої враження, і думку - для кого ж це написано? І тільки кілька років тому я зрозуміла в чому суть , що мені муляло весь час - це книга для дорослих. Не дитяча, не шкільного віку, а саме для дорослих, навіть більше того - вона написана чоловіком для чоловіків.

 Але дорослі чоловіки не читають Екзюпері, вони читають Моруа... А "вона" давно не вірить словам, тим більше тим, що навіть не сказані саме їй.

Невезуха..


  Брат коли приходить в гості завжди йде прогулятися, в мене тут є де, і ліс, і річка, і степом можна пройтися, от чого душа бажає - те й вибирай. 
  Сьогодні от ходив до річки лісом, прийшов і показує ось це фото:

  

  Все життя тут живу, округу і ліс знаю як свої п'ять пальців, навіть по деревах можу відразу сказати де зроблено це фото, і це метрів триста до мого будинку,  але ну ні разу в житті сову наживо вдень, і щоб отак зблизька, і так довго, щоб встигнути фото зробити - не бачила tears
  Одні пацюки і павуки unsmile

  П.С. Гугл сказав, що це підліток довгохвостої сови, і це величенька курка, бо клен той сантиметрів сорок  товщиною..

Трішки лінгвістичного



  Шукала щойно дещо про ветеринарку, Гугл накидав статей, і око зачепилось за дивне слово, кинула ветеринарку, запитала Гугл вже про це слово, і так слово за слово залізла в нетрі мережі, і там вже трапилось мені пізнавальне чтиво від мандрівників світом про столицю Чехії, Прагу, про яку саме вчора розмовляла з дуже зацікавленою в цій темі подругою. 
  Давно чула, що польська відрізняється від української значенням і звучанням багатьох слів, а чеська в цьому плані ще цікавіша для нас, і тут в кінці цієї розповіді автор написав маленький словничок , от і хочу тут його навести.
  Уточню - не "розвод", в коментарях чехи відмічали, що саме так і є 

Приложение. Ох уж этот чешский.

Для русского уха чешский язык порой звучит, как хороший анекдот. Отправляю тебе кое-что из нашей коллекции, не только поржать, но и с прикладными целями — наверняка же ты после наших открыток соберешься в Прагу, есть смысл вооружиться некоторыми словами и выражениями.

  Доброе утро — Добры ден

Спасибо — Дякуйи

Пожалуйста — Просим

Пирушка, гулянка — Радованки

Драка — Бой

Осадки — Сражки. Иначе мы теперь дождь и снег не называем. Потому что действительно сражки. Ну и до кучи

Мороз — Мраз

Место жительства — Быдлиште

Жить — Быдлеть

Дача — Халупа

Завтрак — Снидане

Подруга — Притёлкине

Прекрасный — Ужасный

Красивая задница — Ужасна прделка

Еще одно пиво, пожалуйста — Еште едно пиво просим

Я не могу больше пить пиво — Немогу пит вице пива

Продукты — Потравины

Свежие продукты — Чёрствы потравины

Еда — Йидло

Огурец — Окурка

Фрукты — Овощи

Овощи — Зеленина

Гречка — Поганка

Хурма — Каки

Дорого — Вруцне

Дешево — Левне

Внимание — Позор

Внимание, полиция предупреждает — Позор, полиция варуэ

Запах — Вонь

Вонь — Запах

Духи — Вонявки

Мусор — Одпадки

Умный — Хитры

Бесплатно — Задармо

Оплата — Мзда

Билет — Езденка

Скорость — Рыхлость

Быстро — Рыхло

Скорый поезд — Рыхлик

Жирный — Тучный

Пингвин — Тучняк

Машина — Возидло

Кресло — Седадло

Мыло — Мыдло

Раковина — Умывадло

Самолет — Летадло

Аэропорт — Летиште

Стюардесса — Летушка

Брюки — Калготы

Шутка — Сранда

Запрет — Заказ

Казино — Херна

Убыток, несчастье — Шкода. Но машину назвали так не потому, что это правда. Шкода — это фамилия.

Як наважитись..


  Планую перегляд речей в шафі, на предмет оновлення гардеробу і позбування того, що точно не носитиму.

  

  Переживаю, що маю слабку волю і не справлюсь...unsmile lol

І трішки злободенного)


  

  В нас щойно відгреміла перша гроза, невеличка, але справжня...

  

Печерний вік


 Потреба написати замітку виникла пару днів тому, ось після цього коментаря під однією заміткою

 

  Після невеликої дискусії з Салом ми, не знайшовши істини, вирішили виставити на загал з проханням проголосувати за пункт, що на вашу думку найвірніший podmig, відповівши на просте запитання - яким періодом можна датувати викопність Сала з його доісторичним ставленням,на погляд сучасних феміністок, до протилежної  статі?
 Дуже прошу проголосувати!!lol

7%, 1 голос

40%, 6 голосів

27%, 4 голоси

27%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Мистецтво дарувати подарунки


  Як відомо подарунок це щось таке, що приємно отримати, і воно має бути сюрпризом, і щоб емоцій купа - ось тоді да, і подарунок і дарування вдались.
  Це теоретична частина про яку згадую саме тому, що сьогодні, в свій день народження я подарунків не очікувала, не було отого "бажання приймати подарунки", що буває в мене й так рідко. Всі мої були попередженні завчасно, тому насолоджувалась спокоєм і цілими вухами lol, бо без подарунка смикати їх імениннику засьlol
  Зранку поїхала по тортик, користуючись останніми днями вільного проїзду громадським транспортом, і з задоволенням походила магазинами. Приват 24 тихенько подзенькував повідомленнями в телефоні щоразу після чергового відходу від каси, я машинально поглядала на повідомлення, навіть не вчитуючись, тільки порівнюючи подумки цифру з сумою в чеку, останніми купила два тортики і попрямувала на зупинку. І тут знову дзенькнуло повідомлення, Приват24, спокійно поглядаю на екран і накриває легка паніка - в очі кидається цифра - 1000 грн. Перша думка - я нічого на таку суму не купувала!!! Жодного чеку більше ніж на 400 гривень!! Паніка відразу підтягує - ну все, це точно як в сестри в лютому хтось викрав з картки майже три тисячі , оплативши кілька покупок в якомусь супермаркеті в Запоріжжі, де вона ніколи в житті не була, а це і в мене таке!!! 
  Кажу собі "стоп!", відкриваю повністю повідомлення і вчитуюсь - "зарахування (фух!!))) на карту від..." ну звичайно ж, єдиний брат, котрий зараз в командировці, і котрий не запитав мене як мінімум напередодні що подаруватиlol
Так полегшало, не передати smutili
 А через хвилину і дзвінок, сам з привітанням, то я вже посміялась щиро і його повеселила розповіши оце всеісказала, що давно мені не робили подарунків, які і приємно, і сюрприз, а що вже емоцій було, то й не передати...lol
  Моє особисте свято сьогодні дійсно вдалося..чекаю вже наступного року, чи те ще будеpodmig

Ні геронтологічному ейджизму!))


 Завжди цікавилась рекламою як мистецтвом, особливо чітко розуміючи, що я так не можу. Час від часу цікавлюсь, що там гарного, цікавого, незвичайного придумали талановиті люди. 
  От вчора трапилось побачити рекламні фото від New Balance, які в рамках своєї рекламної кампанії нових кросівок ( зелено-сині просто love) боролись з стереотипами про старість.

 

 

От я в старості точно буду такою бабулькоюlol хіба тільки ще рудою podmig

Мрії мої мрії..)

  Як добре там, де тебе люблять і розуміють)
  Вчора була у моїх, посиділа вдома-в гостях, займаючи стратегічну табуретку на кухні, з досвіду - це найкраще місце посидіти в теплі, і точно всіх побачити, і стовідсотків, що всі змушені будуть слухати мене і всі мої розумні думки smutili lol

Останнім часом набридаю їм вголос мріючи, не люблю робити це виключно в голові, бо вона в мене одна, а як відомо - кілька краще, от я їх пасивно і задіюю, до речі справді дієва штука, реально накидують хороші ідеї і озвучують підводні камені, про які сама навіть не здогадуюсь.
 Спочатку сприймали все "в штики", це вже трохи спокійніше, хоча брат й досі страхає і відмовляє. Так і цього разу, сиджу зі старшою сестрою, я з чашкою чаю, вона вечеряє, я натхненно розповідаю що передумала ,і не хочу їхати в N
Сестра:
- Чудово, сиди вдома.
Я:
- Я передумала, і їду в S!!
Тут не втримується і на кухню заглядає брат:
- Нічого там робити! Тебе там на органи розберуть!! ( Ну, стара пісня, чую щоразу))
Сестра, спокійно :
- Вікторе, відчепись від неї, всеодно нікуди вона не поїде.
Я, обурено:
- В смислі "я нікуди не поїду"? 
Сестра, меланхолійно на фоні нас, експресивно-запальних, дожовуючи гречку:
- Не поїдеш. В тебе загранпаспорта немає burumburum rofl

Так смішно стало lol
Таки да, дім там, де тебе люблять і розуміють...
Ну і картинка трохи не в тему, але зі змістомpodmig