Квіти акації
- 28.11.21, 13:01
В дитинстві ми страшенно любили солодкі квіти акації. В нас це дерево вважалося дуже екзотичним і декоративним , раніше як би зараз сказали - було модно саджати його біля будинку, і в моєму дитинстві на вулиці, де жили мої дід з бабусею, всі будинки, а це з сорок дворів, були хоча б з одним деревом акації. Весною було неймовірно гарно, а мій улюблений момент і досі - коли осипається цвіт і всі обочини вкрити сухими білими квітами, вони пахнуть інакше ніж свіжі, тонше, приземленіше, і ввечері, коли сідає сонце, втихає вітер і падає роса - в повітрі стоїть цей п'янкий аромат.
Але я ніколи не задумувалася, чому по ці квіти ми бігали завжди "на вулицю", бо в діда з бабусею акації не було.
А тоді якось, коли мені було років 12 мабуть, я принесла цілий букет, і поставила на кухні на столі в невеликій вазі. Кухня була справжнім центром дому. Будинок в них був вже сучасний, не на "дві половини", а дійсно абсолютно сучасного планування - центральна вітальня, на яку казали "прихожа", і з неї двері в три кімнати і на кухню. В вітальні стояв великий круглий стіл, а на стіні окрім невеликих картин висів годинник " з боєм" - страшна штука, його навіть надворі чути було )))
За цей стіл завжди сідали їсти, особливо якщо кухня була "зайнята" - там пекли пиріжки чи готували щось до свят, завжди стояла скляна зеленкувата цукерня з карамельками, на нього ставили всі букети, але якщо прибігаєш голодний і щоб швидко - в кухні біля столу стояв стілець і можна було зручно поїсти поряд з відкритим вікном. ( Тут відволічусь - саме в це вікно бабуся контролювала поглядом щоб ми не брали в день більше за дві сушені рибини з горища гаражу, що було завжди прикро бо це мало))) але дістати непомітно було неможливо - треба було принести і поставити важку дерев'яну драбину щоб потрапити до риби))), а для нас це була ціла операція на три людини з гуркотом і мінімум на 15 хвилин роботи)))
Стіл на кухні завжди був накритий клейонкою в дрібних квітках і на ньому стояла хлібниця, ота скляна тарілка на високій ніжці, куди бабуся клала дбайливо накраяного на вузькі шматочки, точно як "має бути")), хліба, щоб зручно було виносити у вітальню коли сідали їсти.
От біля нього я й поставила букет акації. Обідала і насолоджувалася абсолютною гармонією свіжого повітря з вікна, бубусиного смачнющого борщу, без якого дід вважав що в домі немає що й з'їсти)), свіжого хліба з хрусткою шкуринкою і аромату акації.
А тоді прийшла бабуся і я помітила якесь чи то напруження, чи то невдоволення на її обличчі. Вона присіла на табурет біля печі і в задумі сказала - "це ти поставила? Й досі цей запах терпіти не можу, все відразу згадується смак коржиків, які бабуся моя пекла з акації, жолудів і трохи муки". Тоді додала - " а нас п'ятеро в матері було, всі живі залишилися, але як квітує акація мені завжди від повітря тошнить. Віднеси їх надвір."
Я й досі пам'ятаю той її вираз обличчя, коли вона подумки перенеслася в своє дитинство, в 33-му їй було вже сім років. Це вперше, коли бабуся згадала про голодомор , потім ми ще розмовляли про це, але в моїй уяві й досі голод асоціюється саме з цим, солодким і п'янким, ароматом квітів акації.
22
Коментарі
NoTaRь
128.11.21, 14:35
У моєї це була тюлька
Тюлька, яку з казана розливали на вокзалі в Помічній для дітей
NoTaRь
228.11.21, 14:36
А квіти акації такі млойкі що викликають рвоту, якщо їх зїсти більше
Гість: DANAH
328.11.21, 15:17Відповідь на 2 від NoTaRь
блювання
Гість: DANAH
428.11.21, 15:17
Акварель
528.11.21, 15:29Відповідь на 1 від NoTaRь
"Наїлася на все життя", як вона казала
Акварель
628.11.21, 15:34Відповідь на 4 від Гість: DANAH
Один дядько, земля пухом бо помер кілька років тому, збила машина і викинули в кювет над дорогою, знайшли аж весною як сніг зійшов, колись запитав мене - чи знаю я які дрова найкращі?
найкращі дрова ті, які вже в дровнику 
Ну я так - дуб, берест, акація... А він - ні
А акація на дрова дійсно дуже хороша, одне з небагатьох дерев, що горять навіть свіжоспиляними, зеленцем, а сухими то взагалі ого-го. Єдиний мінус - в свіжої акації зелена кора смердить як собачі какульки
Акварель
728.11.21, 15:38Відповідь на 2 від NoTaRь
Та воно й жолуді не дуже їстівні для людини. Бабця знала в окрузі всю їстивну зелень, оті пасльони і лободу, корінці духмяного горошку і гадючника, який можна ще накопати весною. А про її ставлення до хліба можна взагалі окремо писати
kettlebell
828.11.21, 16:11
кашка, мы называли...
а борщу, як що немає - то нема що і з"Їсти.
привет, Акварелька
Южный Соус
928.11.21, 16:40
як було в 33 му мені не розповідали.А от війна,48-мий...горобці,ховрахи,кіньський щавель,річні ракушки...А акації білої я в них не пам'ятаю.Була інша - велика, з голками по30 см, та великими коричневими стручками. Ми їх розламували вдовж,а там були зернятка та дуже солодкі,як мед,смужки. От їми і ласували. А ще були куші,мабуть родичі білої акації,тільки цвіли жовтим. З її стручків робили свистульки...)) Зате навколо мого дому дуже багато білої. Весною аж запомороки від аромату. Ну і ,звісно, їли...і теж на неї казали "кашка"...))
Гість: Лунница
1028.11.21, 16:47
У нас во дворе акация цветет красивыми сиренево- розовыми цветками. Крупными и ароматными. Цветет весной, цветет летом,цветет осенью- поразительно. В магазине продается напиток с цветками акации. А жёлуди... У ЗОЖников популярен желудевый кофе.