[Приєднана картинка] Люблю я літню ніч. Хрумка трава Несе приємну свіжу прохолоду. Завіса відкривається - і цвіркуни Нічний концерт в траві заводять. Їм вторять в озера імлі Веселим кумканням банькаті жабки. А коники випорскують в траві, Мов фейєрверки з дорогих смарагдів. Дзижчать поодинокі комарі, І пахне м'ятою та осокою. А гарно так - що крУгом голова, І до краси хоч доторкнись рукою! Та вік короткий має літня ніч. Скидає місяць зорі у мішок - й додому! До ранку...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Хочеш, прихилю тобі сонце, любий, Настрою камертон? Нехай місяць в дарунок буде? Він заколише твій сон. А може, дістати зірку? Загадуй бажання! Я подарую квітку - Спогади про кохання. А то море в дарунок візьми...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А й справді, доборолися...Сліпці. Куди йдемо? Куди прийшли? А де ж поводирі і хто вони? Сліпі, німі, глухі скопці. Де ж діти, що підуть у бій? Одні роз'їхалися, хто куди. Другі мовчать, щоб не було біди. Чи ж хто подасть води старій? З ціпочком мати сяде біля тину, Очима довго мірятиме шлях. - Де ж вас шукати, у яких краях, Сини мої, сини єдині?.. Де ж ваші коні, хлопчики німі? Де ж ваші сурми, що зовуть до бою? Де ж ваші шаблі, що напоготові...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Будинки тонуть в білій заметілі, Тремтить земля від холоду і пустоти. Не вірять люди хуртовині білій. Застигло все в тривозі самоти. Дзвінкою тишею здавило серце. І раптом спів пташини в висоту! Вона творила так, немовби вперше, Цвірінькала і кликала весну! Тополя дмухала на пальці похололі - Ледь не зомліла від краси. І паморозь розтала на тополі, Зосталась краплями роси. Плелись мелодії барвистими квітками, Та проростало зело на...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Пустуючи, сонце котилось Й зачепилось за вістря тополі. Хмари з докором з неба дивились: Запалала заграва у полі. Швидко полум'я листя лизало, Пломеніли і стовбур, й гілля. Сполошились дерева й кричали: - Гвалт! Рятуйте! Горить вже земля! Відчепив пустуна дужий вітер. Той від сорому - за горизонт... Мудра ніч розчахнула над світом Жовто-синій прадавній зонт.

[Приєднана картинка] Вже пізня нічка виколихує зорю, Півні готуються співати аріози. Дерева ж сплять. Їм сняться сни, В яких немає зла і не шумують грози. Їм сниться час, коли були дітьми, Ізнизу вверх на світ дивились. Вночі боялись вовчика й пітьми, А вдень їх бавив вітерець-грайливець. Тепер вони могутні і відважні, Їм не страшні ні бурі, ні громи. Але вві сні дерева безпорадні: Вві сні ми всі лишаємось дітьми.

[Приєднана картинка] Уже врочисто визоріло небо, Малий Медведик притулився до землі. А ти піснями лоскотно бентежив Сердечко, що згубилося в траві. Ретельно добирав слова у жмуток І плів вінок. Де їх ти тільки брав? Вплітав п'янкий любисток, ружу, Волошки й м'яту уплітав. А потім уквітчав мене. І змовкла тиша. Здавалось, зупинився в русі час. І знову заспівав, та так, що змовкли птиці, - Ти згуками їх всіх зачарував! Молочна мла оповила колосся, Палали маки в мене ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Зимовий день дощем почавсь. У стукоті краплин застигла мука. І вітер, як на зло, здійнявсь, А дощ все стука, стука, стука... Ще вчора не соромилися наготи Дерева, що не мали сліз заплакать. Сьогодні ж дощ, напевно, за гріхи, І крапа з неба, й крапа, крапа... Принишклий кіт з-за рогу вигляда, Життя підвальне ой як остогидло. А скрізь вода, вода, вода, Й кінця і краю їй не видно. Два голубки забилися під дах, Та манить їх у височінь незриму... А ти ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Так довго влітку копошиться день. Нарешті й він на плечі кида свитку- Йде спочивать. Усе стихає вмить, Цвіркун лиш виграє на скрипці. Пірнають в сон пташки і комашня, І не доносить вітер гомін з поля. Розтанула на вулиці суєтна метушня. Прикривши очі, сплять тополі. Смакую звабну тишу самоти. А вітер пурхнув - й десь подівся! Застигли вишні в вальсі чистоти, В серпанок загорнулось моє місто. Навшпиньках зорі вийшли із-за хмар, Доки не...

Читати далі...

[Приєднана картинка] - Розкажи мені, бабусю, казку, - Жебонить малий, як річка. На колінця садить Чебурашку, Підпирають рученята щічки. - Рік тоді був сорок п’ятий, В травні закінчилася війна. Молода Ганнуся жде солдата, Всі прийшли – його ж нема… - Ні, бабусю, казка ця негарна. Це жорстоко, що солдата вбито! Хай бійця діждеться Ганна, Хай, рідненька, він лишиться жити! - Той солдат, лишивсь живим, онучку… Він живе в піснях твоєї мами. Маками проріс у стиглім житі...

Читати далі...